Постанова № 34647339, 05.11.2013, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/14301/13-а

Провадження № 2-а/127/533/13

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.11.2013 Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Короля О.П.

при секретарі Чінаровій Ю.М.

розглянувши в судовому засіданні в м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до заступника начальника Львівської митниці начальника служби по боротьбі з корупцією та порушеннями митних правил ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними, скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження в справі,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 Д,В. звернувся з адміністративним позовом до заступника начальника Львівської митниці начальника служби по боротьбі з корупцією та порушеннями митних правил ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними, скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження в справі.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи за його відсутності. Позов підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Належним чином повідомлений про розгляд справи відповідач в судове засідання не прибув, письмового заперечення проти позову не надав.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст. 9 Конституції України та Закону України "Про ратифікацію Конвенції" від 17.07.97 року Конвенція про захист прав людини та основних свобод та протокол до неї, є частиною національного законодавства України. Вимогами ст. 6 Європейської конвенції про права і основні свободи людини та ст. 2- 4 Протоколу N7 до Конвенції, які застосовуються і при розгляді справ про адміністративне правопорушення, закріплено право особи на справедливий суд, що включає в себе право на доступ до матеріалів справи, право на захист та юридичну допомогу, право на надання доказів, проведення експертизи та залучення свідків, право бути повідомленим про час та місце слухання справи та присутнім при розгляді його справи судом. Та основне те, що особа має право бути негайно і детально проінформована зрозумілою для нього мовою компетентним органом державної влади про характер та причини обвинувачення, мати час і можливість, необхідні для підготовки свого захисту та захищати себе особисто чи використовувати захисника.

Відповідно до пункту 25 статті 4 Митного кодексу України від 13.03.2012 року, визначено термін "митний режим" як комплекс взаємопов'язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення.

Статтею 71 МК України "Вибір та зміна митного режиму" визначено наступне :

1.Декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені цим Кодексом.

2.Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх

декларування та виконання митних формальностей, передбачених цим Кодексом.

3.Митний режим, у який поміщено товари, може бути змінено на інший, обраний декларантом відповідно до частини першої цієї статті, за умови дотримання заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, встановлених відповідно до закону для товарів, що помішуються у такий інший митний режим.

За частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Чинний МК України від 13.03.2012 року містить главу 17 "Транзит" та статті 90-102, норми яких встановлюють конкретний правовий порядок застосування норм митного режиму транзиту.

За статтею 90 МК України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома митними органами України або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

За статтею 91 МК України переміщення товарів у митному режимі транзиту здійснюється як прохідний або внутрішній транзит, або каботаж. Митний режим транзиту застосовується до товарів, які переміщуються: 1) прохідним транзитом від пункту ввезення (пропуску) на митну територію України до пункту вивезення (пропуску) за межі митної території України (у тому числі в межах одного пункту пропуску через державний кордон України); 2) внутрішнім транзитом або каботажем: а) від пункту ввезення (пропуску) на митну територію України до митного органу, розташованого на митній території України; б) від митного органу, розташованого на митній території України, до пункту вивезення (пропуску) за межі митної території України; в) від одного пункту, розташованого на митній території України, до іншого пункту, розташованого на митній території України, у тому числі якщо частина цього переміщення проходить за межами митної території України; г) від штучного острова, установки або споруди, створених у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України, до митного органу, розташованого на території України, зайнятій сушею, та у зворотному напрямку.

Частиною 4 статті 92 МК України "Умови поміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у митний режим транзиту" визначено, що для поміщення товарів та/або транспортних засобів комерційного призначення у митний режим транзиту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна:

1) подати митному органу митну декларацію (документ, який відповідно до статті 94 цього Кодексу використовується замість митної декларації), товарно-транспортний документ на перевезення та рахунок-фактуру (інвойс) або інший документ, який визначає вартість товару;

2)у випадках, визначених законодавством, надати митному органу дозвільний документ на транзит через митну територію України, який видається відповідними уповноваженими органами;

3)у випадках, встановлених цим Кодексом, забезпечити виконання зобов'язання із сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу.

За частиною 1 статті 94 МК України "Документи, що використовуються для декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення у митний режим транзиту" для декларування у митний режим транзиту товарів, що переміщуються будь-яким видом транспорту, крім випадків, визначених цією статтею, використовується митна декларація (у тому числі попередня митна декларація).

Статтею 95 МК України "Строки транзитних перевезень" визначено такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту:

1)для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні

діяльності одного митного органу - 5 діб);

2)для залізничного транспорту - 28 діб;

3)для авіаційного транспорту - 5 діб;

4)для морського та річкового транспорту - 20 діб;

5)для трубопровідного транспорту - 31 доба;

6)для трубопровідного транспорту (з перевантаженням на інші види

транспорту) - 90 діб.

2. До строків, зазначених у частині першій цієї статті, не включається:

1)час дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу;

2)час зберігання товарів під митним контролем (за умови інформування

митного органу, який контролює їх переміщення);

3) час, необхідний для здійснення інших операцій з товарами, у

випадках, передбачених цим розділом (за умови інформування митного

органу, який контролює переміщення цих товарів).

Частиною 3 ст. 470 МК України встановлено, що перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж: на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу митного органу - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Чинним Законом України "Про транзит вантажів" від 20.10.99 N 1172-XIV із змінами визначено термін "транзит вантажів" як перевезення транспортними засобами транзиту транзитних вантажів під митним контролем через територію України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України; терміну "транзитні послуги (роботи)" як безпосередньо пов'язаної з транзитом вантажів підприємницької діяльності учасників транзиту, що здійснюється в межах договорів (контрактів) перевезення, транспортного експедирування, доручення, агентських угод тощо; терміну "учасники транзиту" як вантажовласників та суб'єктів підприємницької діяльності (перевізники, порти, станції, експедитори, морські агенти, декларанти та інші), які у встановленому порядку надають (виконують) транзитні послуги (роботи).

За частиною 3 статті 6 цього ж Закону "Документація транзиту вантажів" у разі транзиту вантажів автомобільним транспортом до митних органів подається вантажна митна декларація (ВМД) або книжка МДП (Саrпеt ТІR).

На час ввезення позивачем автомобіля 26 липня 2012 року було чинним Положення про порядок здійснення контролю за доставкою вантажів у митниці призначення, затверджене наказом Державної митної служби України від 08.12.98 року N 771 із наступними змінами (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.01.1999 року за №42/3335, яке визнано таким, що втратило чинність за наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні транзитних переміщень" від 09.10.2012 N 1066 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.12.2012 року за N 2120/22432), який набрав чинності з 04.01.2013 року.

Пунктом 59 статті 4 чинного МК України визначено термін "транспортні засоби комерційного призначення" як будь-яке судно (у тому числі самохідні та несамохідні ліхтери та баржі, а також судна на підводних крилах), судно на повітряній подушці, повітряне судно, автотранспортний засіб (моторні транспортні засоби, причепи, напівпричепи) чи рухомий склад залізниці, що використовуються в міжнародних перевезеннях для платного транспортування осіб або для платного чи безоплатного промислового чи комерційного транспортування товарів разом з їхніми звичайними запасними частинами, приладдям та устаткуванням, а також мастилами та паливом, що містяться в їхніх звичайних баках упродовж їхнього транспортування разом із транспортними засобами комерційного призначення.

Пунктом 60 статті 4 МК України визначено термін "транспортні засоби особистого користування" як наземні транспортні засоби товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепи до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, плавучі засоби та повітряні судна, що зареєстровані на території відповідної країни, перебувають у власності або тимчасовому користуванні відповідного громадянина та ввозяться або вивозяться цим громадянином у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно.

За статтею 103 МК України тимчасовим ввезенням є митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

За статтею 105 МК України "Товари, транспортні засоби, які можуть бути поміщені у митний режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами" у митний режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами помішуються виключно товари, транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у статті 189 цього Кодексу та в Додатках В.1-В.9, С, В до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), на умовах, визначених цими Додатками, а також; повітряні судна, які ввозяться на митну територію України українськими авіакомпаніями за договорами оперативного лізингу. У разі порушення умов митного режиму тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання режиму, зобов'язана сплатити суму податкового зобов'язання та пеню відповідно до Податкового кодексу України.

За частиною 1 статті 110 МК України "Забезпечення дотримання вимог митного режиму тимчасового ввезення" забезпечення дотримання вимог митного режиму тимчасового ввезення здійснюється шляхом:

1) застосування міжнародного митного документа (книжки А.Т.А. або книжки СРD), що містить чинну міжнародну гарантію сплати митних платежів, встановлених законом на імпорт товарів;

2) надання фінансової гарантії у порядку, передбаченому розділом X цього Кодексу. Однак, за пунктом 8 частини 3 тієї ж самої статті 110 МК України гарантія дотримання вимог митного режиму тимчасового ввезення не вимагається зокрема щодо транспортних засобів комерційного призначення.

Також за частинами 1 і 2 статті 189 чинного МК України "Тимчасовий пропуск транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України" транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для переміщення товарів та/або пасажирів через митний кордон України, можуть тимчасово ввозитися на митну територію України без справляння митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Тимчасово ввезені на митну територію України транспортні засоби комерційного призначення підлягають вивезенню без внесення в їх конструкцію будь-яких змін (без урахування природного зношення, витрат пально-мастильних матеріалів та необхідного ремонту).

Під час в'їзду до України 26 липня 2012 року позивачем були подані для митного оформлення реєстраційні документи щодо автомобіля, з яких вбачається, автомобіль є власністю іноземної юридичної особи - резидента ОСОБА_3 - підприємства "Євроавіс", тоді як ОСОБА_1 лише тимчасово керує цим автомобілем згідно доручення на право керування.

За статтею 458 чинного МК України "Порушення митних правил" порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає у разі, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірності винесення останніми постанови від 11.05.2013 року в справі про порушення митних правил N1265/20910/13, в зв'язку з постанова підлягає скасуванню.

Як вбачається з протоколу про порушення митних правил дата в'їзду автомобіля на територію України - 26 липня 2012 року, відповідно річний термін, передбачений ст. 380 МК України, спливатиме 26 липня 2013 року, в той час, як протокол складено 11 травня 2013 року, а постанову винесено 24 травня 2013 р.

Україна і ОСОБА_3 є Договірними сторонами "Конвенції про тимчасове ввезення" (Стамбульської Конвенції), підписаної 26.06.1990 року, тому працівникам державної митної служби слід було у першу чергу керуватись даним нормативним актом, який надає можливість позивачу безперешкодного в»їзду на територію України на автомобілі, зареєстрованому в ОСОБА_3, без додаткового оформлення митних документів, що працівниками Державної митної служби дотримано не було.

Згідно постанови в справі про порушення митних правил Відповідач констатує, що ОСОБА_1 в'їхав на територію держави Україна в митному режимі транзит. Однак документального підтвердження цієї обставини відповідачем, за яким автомобіль з реєстраційним номером GD 528 FA в'їхав в Україну не вказано.

Зазначений автомобіль позивачем було ввезено у режимі тимчасового ввезення з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому висновки відповідача про те, що зазначений автомобіль було ввезено у режимі транзит є безпідставними.

Крім того, згідно до ст. 90 МК України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між: двома митними органами України або в межах зони діяльності одного митного органу.

При цьому, відповідно до положень глави 17 МК України ввезення товарів та транспортних засобів комерційного призначення у режимі транзит передбачає проведення їх митного оформлення з поданням письмової митної декларації із зазначенням найменування, строків вивезення, митниці призначення тощо.

Відсутність транзитної митної декларації з зазначенням термінів вивезення спростовує факт перебування даного транспортного засобу у режимі транзит.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Положеннями ч. 2 ст. 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 71 КАС України якщо особа, яка бере участь у справі без поважних причин не надасть доказів на пропозицію суду для підтвердження обставин на які вона посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів. Відповідач до суду доказів на спростування адміністративного позову не надав.

Позовні вимоги про визнання дій відповідача суб»єкта владних повноважень протиправними задоволенню не підлягають, тому що до його повноважень належить розгляд справи про порушення митних правил за ч. 3 ст. 470 МК України.

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 19 Конституції України, Закону України «Про ратифікацію Конвенції», ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, ст.ст. 2-4 Протоколу №7 до Конвенції, ст. 4 пункти 25, 59, 60, ст. ст. 17, 71, 90, 91, 92 ч. 4, 94 ч. 1, 95, 103, 105, 110 ч. 1, 189 ч.ч. 1, 2, 380, 458, 470 ч. 3 МК України, ч. 3 ст. 6 Закону України «Про транзит вантажів», ст. ст. 11, 71, 86, 159, 163 КАС України,

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати постанову №1265/20910/13 від 25.05.2013 р. заступника начальника Львівської митниці начальника служби по боротьбі з корупцією та порушеннями митних правил ОСОБА_2 про накладення штрафу в розмірі 8500 грн. на ОСОБА_1.

Провадження у справі закрити відповідно до ч. 1 ст. 531 МК України у зв»язку з відсутністю складу порушень митних правил за ч. 3 ст. 470 МК України.

В задоволенні решти позову відмовити.

Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя :