Постанова № 34645478, 01.11.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
01.11.2013
Номер справи
815/4070/13-а
Номер документу
34645478
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України

Справа № 815/4070/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколенко О.М.;

при секретарі - Чернобай А.С.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1(за довіреністю);

представника відповідача - Заліського О.А.(за довіреністю);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Управління Укртрансінспекції в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов про застосування фінансових санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Управління Укртрансінспекції в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов Укртрансінспекції в Одеській області про накладення фінансових санкцій від 27.03.2013 року за №№ 015062, 015063, 015064 (з урахуванням наданих уточнень до позову від 10.06.2013 року (а.с.34-38).

В обґрунтування позовних вимог, позивачем зазначено, що позивачем 02.04.2013 року отримано постанови Укртрансінспекції в Одеській області за №№ 015062, 015063, 015064 від 27.03.2013 року про накладення на нього фінансових санкцій на підставі ч.1 абз.3 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», які прийняті на підставі актів проведених перевірок №№ 025217, 025229, 025230.

При цьому, не погоджуючись із вказаними постановами, позивач зазначив, що водіями автобусів, належних позивачу у відповідності до ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» були надані всі необхідні документи, в тому числі, оригінали паспорту маршруту №12/0205, рейс 889/890 по маршруту «Ізмаїл-Київ». При цьому, позивач вказує, що вищевказаними актами перевірки встановлено порушення з боку позивача вимог ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", що виразилось у наданні послуг з перевезення пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений вище зазначеною статтею, а саме, встановлено, що у водіїв відсутні витяги з паспорту маршруту згідно наказу № 278 Мінтрансзв'язку від 07.05.2010 року. Однак, позивач посилається на те, що до переліку документів, визначених статтею 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" не входить такий документ, як витяг з паспорту маршруту. Водночас, позивач зазначив, що оскільки на момент затвердження паспорту маршруту, організатор перевезень не вимагав засвідчувати печаткою витяги з маршруту, позивачем було оформлено три оригінальних екземпляри даного паспорту маршруту, один з яких - залишився у організатора, а два - у позивача, які в свою чергу, були передані водіям автобусів. Разом з цим, позивач вказує на те, що надання водіями під час перевірки оригіналів паспорта маршруту не може свідчити про наявність порушення з боку позивача, а отже, вказане свідчить про те, що будь-які порушення приписів ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» з боку позивача допущені не були, у зв'язку із чим, постанови Укртрансінспекції в Одеській області про накладення фінансових санкцій від 27.03.2013 року за №№ 015062, 015063, 015064 підлягають скасуванню, як такі, що винесені з порушенням закону.

Представник позивача у судовому засіданні 01.11.2013 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в адміністративному позові та на надані до суду докази.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.11.2013 року адміністративний позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що Управлінням Укртрансінспекції в Одеській області встановлено порушення з боку позивача вимог ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме, встановлено, що у водіїв при здійсненні перевезень були відсутні витяги з паспорту маршруту, у зв'язку з чим на позивача накладено фінансові санкції постановами Укртрансінспекції в Одеській області про накладення від 27.03.2013 року за №№ 015062, 015063, 015064 на підставі ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець Ізмаїльською районною державною адміністрацією Одеської області 03.03.1997 року за № 25350170000000637 (а.с.24,41).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 07.06.2010 року видано ліцензію Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України серії НОМЕР_4 на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт», із дозволеним видом робіт: внутрішні перевезення пасажирів автобусами та міжнародні перевезення пасажирів автобусами (а.с.23,40).

Згідно листа Українського державного госпрозрахункового інформаційно-диспетчерського центру автомобільного транспорту від 17.11.2009 року (а.с.39), зазначено, що з 06.11.2009 року рейси 889/890 маршруту «Ізмаїл-Київ» передані на самостійне виконання ПП ОСОБА_3, та вказано, що перевезення будуть виконуватись, в тому числі, автобусами: Neoplan № 516 SHD/L, номерний знак НОМЕР_1; Neoplan № 122, державний знак НОМЕР_2; Setra S 216, номерний знак НОМЕР_3.

Відповідно до п.2 Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року N 387/2011, Укртрансінспекція у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства інфраструктури України (далі - Міністерство), іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра інфраструктури України.

Пунктом 3 даного Положення встановлено, що основними завданнями Укртрансінспекції є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті та ведення дорожнього господарства; внесення пропозицій щодо формування державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті, міському електричному, залізничному транспорті та ведення дорожнього господарства; здійснення відповідно до законодавства державного нагляду (контролю) з питань безпеки на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті та ведення дорожнього господарства.

Згідно п.7 Положення Укртрансінспекція реалізовує свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року N 1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб'єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, а також диспетчерського контролю за роботою автомобільних перевізників.

Згідно п.п.2,3 вказаного Порядку державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Судом встановлено, що 05.03.2013 року в м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, на ділянці дороги по маршруту «Ізмаїл-Київ» уповноваженими особами Управління Укртрансінспекції в Одеській області проведено перевірку транспортного засобу Setra S 216, номерний знак НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_4, за результатами якої посадовими особами Укртрансінспекції в Одеській області складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за № 025229 від 05.03.2013 року (а.с.16).

Зі змісту вказаного акту вбачається, що транспортний Setra S 216, номерний знак НОМЕР_3 належить ОСОБА_3.

Згідно даного акту, під час перевірки з боку позивача виявлено порушення, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", що виразилось у наданні послуг з перевезення пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений ст.39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме відсутній витяг з паспорту маршруту, оформлений згідно наказу Мінтрансзв'язку № 278 від 07.05.2010 року. Разом з цим зазначено, що наданий водієм витяг з паспорту маршруту «Ізмаїл-Київ» №12/0205 є нечинним.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 06.03.2013 року в м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, на ділянці дороги по маршруту «Ізмаїл-Київ» посадовими особами Управління Укртрансінспекції в Одеській області проведено перевірку транспортного засобу Neoplan № 122, державний знак НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3, під керуванням водія ОСОБА_5

За результатами перевірки посадовими особами відповідача складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 025230 від 06.03.2013 року (а.с.15), яким встановлено, що під час перевірки з боку позивача виявлено порушення, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", що виразилось у наданні послуг з перевезення пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений ст.39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме наданий водієм витяг з паспорту маршруту є не чинним згідно наказу Мінтрансзв'язку № 278 від 07.05.2010 року.

Крім того, судом встановлено, що 07.03.2013 року в м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, на ділянці дороги по маршруту «Ізмаїл-Київ», посадовими особами Управління Укртрансінспекції в Одеській області проведено перевірку транспортного засобу Неоплан № 516 SHD/L, номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3, під керуванням водія ОСОБА_6

За результатами цієї перевірки посадовими особами відповідача складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 025217 від 07.03.2013 року, яким встановлено порушення з боку позивача, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", у зв'язку із наданням послуг з перевезення пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений ст.39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме, витяг з паспорту маршруту є не чинним згідно наказу Мінтрансзв'язку № 278 від 07.05.2010 року (а.с.17).

Зі змісту усіх вказаних актів вбачається, що водії транспортних засобів з виявленими порушеннями не згодні, оскільки інспекторам були надані всі документи, які передбачаються ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" та Правилами надання послуг на автомобільному транспорті.

Судом встановлено, що 19.03.2013 року за № 1393/02 Управлінням Укртрансінспекції в Одеській області направлено позивачу запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, призначеної на 27.03.2013 року по актам проведення перевірки № 025230 від 06.03.2013 року, № 025229 від 05.03.2013 року, № 025217 від 07.03.2013 року (а.с.8). При цьому, у вказаному запрошенні зазначалось, що у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання, справа про порушення розглядається без її участі.

Так, за розглядом справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, Управлінням Укртрансінспекції в Одеській області на підставі вищевказаних актів проведення перевірок, прийнято постанови про застосування до позивача фінансових санкцій №№ 015062, 015063, 015064 від 27.03.2013 року, кожною з яких застосовано до позивача фінансові санкції в сумі 1700 грн. згідно абз.3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт"(а.с.10-12).

При цьому, як вбачається з листа, Управління Укртрансінспекції в Одеській області від 27.03.2013 року №1628/02, яким направлялись позивачу копії вказаних постанов, в ньому зазначається про те, що справа про порушення була розглянута без участі позивача або його уповноваженої особи згідно п.27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, оскільки на розгляд справи ні позивач, ні його уповноважений представник не з'явились (а.с.9).

Судом встановлено, що не погоджуючись із винесеними постановами, ФОП ОСОБА_3 05.04.2013 року за №35 подано скаргу до Державної інспекції з безпеки на автомобільному транспорті на постанови від 27.03.2013 року №№ 015062, 015063, 015064, в якій позивач посилався на те, що водіями транспортних засобів при проведених перевірках було надано перевіряючим повний пакет документів, який передбачений ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», в тому числі оригінали паспорту маршруту №12/0205 рейсу 889/890 (а.с.18-21).

Згідно відповіді Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті від 07.05.2013 року № 2414/8/15-13 на вказану скаргу, зазначено, що в ході розгляду скарги встановлено, що позивачем здійснювалось надання послуг з перевезення пасажирів без оформлення документів, передбачених ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт», і відтак, до позивача правомірно застосовано фінансові санкції згідно оскаржуваних постанов (а.с.22).

Не погодившись винесеними постановами Управління Укртрансінспекції в Одеській області про накладення фінансових санкцій від 27.03.2013 року за №№ 015062, 015063, 015064 позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, з урахуванням уточнень до нього.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваних постанов, суд виходить з наступного.

Основними законодавчими актами, які регулюють спірні правовідносини, є Закон України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 року N 2344-III (далі - Закон), Порядок розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затверджений Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.05.2010 N 278 (далі - Порядок), Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. N 176 (далі - Правила).

Закон України «Про автомобільний транспорт» визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту.

Як вже встановлено судом, ОСОБА_3 07.06.2010 року видано ліцензію Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України серії НОМЕР_4 на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт», із дозволеним видом робіт: внутрішні перевезення пасажирів автобусами та міжнародні перевезення пасажирів автобусами.

Суд зазначає, що відповідно до ст.1 вищевказаного Закону:

- пасажирські перевезення - перевезення пасажирів легковими автомобілями або автобусами;

- регулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування за умовами, визначеними паспортом маршруту, затвердженим в установленому порядку органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування або уповноваженими органами Договірних Сторін у разі міжнародних перевезень.

- паспорт маршруту - документ, що містить схему маршруту, розклад руху, таблицю вартості проїзду, графіки режимів праці та відпочинку водіїв тощо;

- водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка;

- автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Стаття 2 цього Закону визначає, що Завданнями законодавства з питань перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом є: визначення основних правових та організаційних основ державного регулювання у сфері перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом; установлення вимог до перевізників, водіїв та транспортних засобів щодо забезпечення безпеки перевезень та екологічної безпеки; визначення системи державного контролю, прав, обов'язків та відповідальності державних органів виконавчої влади та перевізників за порушення міжнародних договорів та законодавства України.

Згідно статті 35 Закону України «Про автомобільний транспорт» послуги пасажирського автомобільного транспорту поділяють на послуги з перевезення пасажирів автобусами, на таксі та легковими автомобілями на замовлення.

Стаття 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначає перелік документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Згідно даної статті автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Так, документами для регулярних пасажирських перевезень є:

- для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

- для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

В свою чергу, Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 7 травня 2010 року N 278, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.06.2010 року за №408/17703 затверджено Порядок розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, який встановлює вимоги до паспортів автобусних маршрутів регулярних та регулярних спеціальних перевезень, процедуру розроблення, погодження та затвердження таких паспортів.

В матеріалах справи міститься засвідчена позивачем копія паспорту № 12/0205 автобусного маршруту регулярних перевезень міжміського маршруту «Ізмаїл-Київ», (номери рейсів 889/890, перевізник - приватний підприємець ОСОБА_3), який погоджено Органом Державтоінспекції 10.04.2012 року та затверджено Організатором регулярних перевезень 24.04.2012 року (а.с.43-75).

Так, згідно п. 1.3 даного Порядку автомобільний перевізник повинен забезпечити водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних перевезень, - витягом з паспорта маршруту, який виготовляється як фотокопія паспорта, засвідчена печаткою організатора перевезень.

Відповідно до п. 1.4 цього Порядку фотокопія з паспорта маршруту регулярних перевезень пред'являється водієм автобуса під час здійснення перевезень пасажирів, а відповідні примірники паспортів - автомобільним перевізником за його місцезнаходженням для перевірки представникам Головавтотрансінспекції під час здійснення ними державного контролю та представникам Державтоінспекції МВС України (далі - Державтоінспекція).

Пунктом 1.5 цього Порядку визначено, що процедури, пов'язані з погодженням та затвердженням паспортів автобусних маршрутів регулярних та регулярних спеціальних перевезень, здійснюються безоплатно.

В свою чергу, пунктом 2.11 Порядку передбачено, що паспорт маршруту регулярних перевезень виготовляється у кількості, необхідній для забезпечення організації перевезень, у тому числі організатора перевезень, який зберігає його як контрольний примірник, та перевізника. Водії, які здійснюють перевезення пасажирів за даним маршрутом, забезпечуються витягом з паспорта маршруту, який виготовляється як фотокопія паспорта, засвідчена печаткою організатора перевезень.

Разом з цим, суд зазначає, що відповідно до п. 34 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. N 176, перевізник проводить стажування водія перед переведенням його на новий регулярний маршрут або на відмінну модель автобуса, ознайомлює з паспортом маршруту та видає водію витяг з нього.

При цьому, як свідчать акти перевірки, підписані уповноваженими особами відповідача, під час проведення перевірок перевіряючими був встановлений факт надання ОСОБА_3 послуг з перевезення пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" та наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07 травня 2010 року №278, а саме встановлено відсутність чинного витягу з паспорту маршруту.

В судових засіданнях представник позивача зазначив, що, дійсно, при проведені перевірок у водіїв транспортних засобів, належних ОСОБА_3, були відсутні витяги з паспорту маршруту, однак водії при проведенні перевірок надавали посадовим особам відповідача, безпосередньо, всі документи, що визначені ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт» та оригінали (примірники) паспорту маршруту.

Вказані обставини щодо надання водіями до перевірки не витягів з паспорту маршруту, а оригіналів паспорту № 12/0205 автобусного маршруту регулярних перевезень міжміського маршруту «Ізмаїл-Київ», наведені позивачем також у позовній заяві та скарзі, наданої до Укртрансінспекції.

Таким чином, вказане свідчить про те, що в ході перевірки дійсно було встановлено, що ОСОБА_3 не забезпечив своїх водіїв документом, який передбачений чинним законодавством України, а саме в порушення п. 1.3 Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 278 від 07.05.2010 року - витягом з паспорта маршруту, який виготовляється як фотокопія паспорта та засвідчується печаткою організатора перевезень.

При цьому, цим же порядком визначається, що саме відповідні примірники паспортів пред'являються автомобільним перевізником за його місцезнаходженням для перевірки представникам Головавтотрансінспекції під час здійснення ними державного контролю та представникам Державтоінспекції МВС України.

Тобто, виходячи з наведених положень законодавства вбачається, що наявність примірників паспорту повинна бути у перевізника за його місцезнаходженням, а не у водія, і відповідно, наявність примірника паспорту не виключає встановлений законодавством обов'язок перевізника забезпечити водія витягом з паспорту маршруту, який згідно п.1.4 Порядку № 278 пред'являється водієм автобуса під час здійснення перевезень пасажирів.

З огляду на викладене, суд вважає безпідставним та необґрунтованим посилання позивача на те, що наявність у водія примірника оригіналу паспорту маршруту виключає необхідність надання водієм для перевірки витягу з нього.

Крім того, суд також враховує і те, що представником позивача під час розгляду справи не заперечувалось, що відповідні витяги з паспорта маршруту у позивача взагалі відсутні.

Разом з цим, суд вважає безпідставним посилання позивача на те, що на момент затвердження паспорту маршруту, організатор перевезень не вимагав засвідчувати печаткою витяги з паспорту маршруту, з огляду на наступне.

Як вже зазначено судом, витяг з паспорта маршруту виготовляється як фотокопія паспорта, засвідчена печаткою організатора перевезень.

Відповідно до п.1.2 Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту організатор перевезень - урядовий орган державного управління з питань регулювання діяльності автомобільного транспорту, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, які забезпечують відповідно до статті 7 Закону України "Про автомобільний транспорт" організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування відповідних сполучень.

Згідно відповіді Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті від 28.10.2013 року за №5893/5/15-13, наданої на запит суду, копія якої наявна в матеріалах справи, остання зазначає, що Порядком розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту не передбачено виготовлення витягів з паспортів Укртрансінспекцією.

Отже, як вбачається з викладеного, організатором перевезень лише засвідчується надана фотокопія паспорта маршруту.

При цьому, з боку позивача під час всього розгляду справи не було надано до суду жодних доказів на підтвердження того, що позивачем надавалась до організатора перевезень фотокопія паспорту маршруту для її засвідчення печаткою, як і не було надано жодних доказів щодо відмови організатора перевезень у засвідченні фотокопії паспорту маршруту як витягу з нього.

Також, суд не бере до уваги доводи представника позивача, наведені в судових засіданнях в якості обґрунтування неправомірності прийняття оскаржуваних постанов щодо того, що в актах перевірки відповідачем зазначено, що надані витяги з паспорту маршруту є нечинними, в той час, як вони взагалі були відсутні, з огляду на наступне.

Так, в актах проведення перевірок йдеться посилання на порушення з боку позивача вимог законодавства, що виразилось у наданні послуг з перевезення пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений ст.39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме відсутній чинний витяг з паспорту маршруту, який оформлений згідно наказу Мінтрансзв'язку № 278 від 07.05.2010 року.

Судом встановлено, що згідно наказу Державтотранадміністрації №148 від 05.11.2009р. «Про введення в дію рішень, прийнятих на засіданні комітету з проведення конкурсів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом на міжобласних маршрутах загального користування, проведеного 23.10.2009р.» рейси 889/890 маршруту Ізмаїл-Київ з 06.11.2009р. були передані на самостійне виконання ФОП ОСОБА_3

В свою чергу, наказом голови Державної адміністрації автомобільного транспорту №175 від 26.08.2010р. відповідно до п.55 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 р. №1081, листа Генеральної прокуратури України від 12.08.2010р. №08/1-108340 вих-10, у зв'язку з виявленням фактів подання на конкурс недостовірної інформації було анульовано дозвільні документи на право обслуговування пасажирів на автобусному маршруті Ізмаїл - Київ, рейси 889/890, надані перевізнику ФОП ОСОБА_3 (а.с.143)

Наказом голови Державної адміністрації автомобільного транспорту №301 від 05.07.2011р. у зв'язку із винесенням Ізмаїльським міським районним судом Одеської області постанови від 14.06.2011р. у справі №1-123, якою визнано достовірність інформації, вказаної ФОП ОСОБА_3 при заповненні анкети на участь у конкурсі (стосовно середньомісячного рівня заробітної плати водіїв за шість місяців до дати оголошення конкурсу), що відбувся 23.10.2009 року, скасовано наказ Державтотрансадміністрації № 175 від 26.06.2010р. (а.с.133).

Водночас, наказом голови комісії з ліквідації Державтотрансадміністрації №3 від 31.01.2013р. скасовано наказ Державної адміністрації автомобільного транспорту від 05.07.2011р. №301 «Про скасування деяких наказів Державтотранадміністрації» (а.с.132).

При цьому, у судовому засіданні представник відповідача зазначив, що оскаржувані постанови були прийняті відповідачем та висновки актів містили посилання в частині нечинності витягів з паспортів маршруту (окрім порушення ст.39 Закону України "Про автомобільний транспорт"), з урахуванням наказу голови комісії з ліквідації Державтотрансадміністрації №3 від 31.01.2013р.

В свою чергу, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30.04.2013 року у справі №815/1052/13а, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 30.04.2013 року, задоволено адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної інспекції України по безпеці на наземному транспорті, третя особа - ПАТ «Ізмаїлавтотранс» про визнання протиправним та скасування наказу Державної адміністрації автомобільного транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України №3 від 31.01.2013р. «Про скасування наказу Державтотрансадміністрації від 05.07.2011р. №301»." та скасовано цей наказ (а.с.137-139).

Вказана постанова залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.07.2013 року.

Таким чином, як вбачається з викладеного, станом на момент проведення перевірок відповідачем та прийняття оскаржуваних постанов наказ Державної адміністрації автомобільного транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України №3 від 31.01.2013р. не був скасований в судовому порядку.

Суд зазначає, що згідно п.4.1. Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, паспорт автобусного маршруту регулярних перевезень оформляється на строк дії договору про організацію перевезень чи дозволу на перевезення пасажирів.

Відповідно до п.5.2.цього Порядку, паспорт маршруту регулярних перевезень перевізника, який за результатами конкурсу не отримав права на обслуговування маршруту або з яким розірвано договір про організацію перевезень чи анульовано дозвіл на перевезення пасажирів, є нечинним.

При цьому, судом не беруться до уваги посилання представника позивача на те, що представник відповідача під час розгляду справи посилався на те, що при складанні актів перевірки у відношенні позивача, посадові особи керувалися не наказом Мінтрансзв'язку № 278 від 07.05.2010 року, а саме наказом Державної адміністрації автомобільного транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України №3 від 31.01.2013р., оскільки, по-перше, представник відповідача в судовому засіданні 10.07.2013 року посилався на те, що акти перевірки відносно позивача із встановленими в них порушеннями в частині нечинності витягів з паспорту маршруту, були складені, також, з урахуванням наказу №3 від 31.01.2013р., а не на його підставі.

По-друге, як вже встановлено судом, уповноваженими особами відповідача в актах перевірки чітко зазначена пряма вказівка на порушення вимог Наказу Мінтрансзв'язку № 278 від 07.05.2010 року, який і визначає обов'язок перевізника забезпечити водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних перевезень, - витягом з паспорта маршруту.

Втретє, в судових засіданнях представником позивача не спростовано доводів відповідача, більш того підтверджено відсутність витягу з паспорту маршруту, що і є порушенням вимог ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", яка містить відсильну норму до інших нормативно-правових актів, в тому числі, до Наказу № 278 Мінтрансзв'язку від 07.05.2010 року.

Таким чином, зазначення відповідачем в актах перевірок про те, що витяги з паспорту маршруту є нечинними свідчить про те, що надані примірники оригіналу паспорту маршруту не є витягом з нього у розумінні вищевказаних положень законодавства та станом на момент проведення перевірок 05.03.2013 року - 07.03.2013 року паспорт маршруту згідно вимог законодавства на підставі наказу Державної адміністрації автомобільного транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України №3 від 31.01.2013р. вважався нечинним.

Більш того, суд зазначає, що посилання представника позивача щодо того, що витяги з паспорту маршруту не можуть бути нечинними, оскільки вони взагалі були відсутні, не свідчить про дотримання позивачем вимог ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» та Наказу Мінтрансзв'язку № 278 від 07.05.2010 року, адже, відсутність передбаченого законодавством витягу з паспорту маршруту регулярних спеціальних пасажирських перевезень свідчить про факт неналежного оформлення документів, визначених статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відтак, суд вважає, що факти відображені в акті перевірки, відповідають встановленим порушенням з боку позивача, і навіть за наявності рішення суду, що набрало законної сили в частині скасування наказу Державної адміністрації автомобільного транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України №3 від 31.01.2013р., не свідчить про дотримання позивачем вимог ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» та Наказу Мінтрансзв'язку № 278 від 07.05.2010 року.

Разом з цим, суд вважає безпідставним посилання позивача у своєму позові на те, що ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачає вантажні перевезення та не має відношення до діяльності позивача, оскільки з актів проведених перевірок відносно позивача вбачається, що в них міститься посилання на порушення ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», та зазначено, що за вказане порушення передбачена відповідальність ч.1 абз.3 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", і не міститься жодних посилань на порушення позивачем вимог ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

При цьому, стаття 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлює засади відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт та ч.1 абз.3 цієї статті визначає, що за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, застосовується штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, до позивача застосовано штрафні санкції саме за надання послуг з перевезень пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений, в даному випадку, статтею 39 Закону.

Таким чином, враховуючи той факт, що у водіїв транспортних засобів, які належить позивачу, на момент перевірки були відсутні оформлені витяги з паспорта маршруту, які виготовляються як фотокопія паспорта, засвідчена печаткою організатора перевезень, що встановлено під час проведення перевірки та не заперечувалось представником позивача, суд дійшов висновку, що позивачем порушено вимоги ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт» в частині надання послуг з регулярних пасажирських перевезень за маршрутом «Ізмаїл-Київ», рейс 889/890, і отже, суд вважає, що відповідачем правомірно застосовано до позивача фінансові санкції згідно оскаржуваних постанов від 27.03.2013 року за №№ 015062, 015063, 015064, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень під час розгляду справи доведено правомірність прийнятих рішень, що оскаржуються позивачем, при цьому, позивачем не було спростовано наявність порушень з його боку, за які винесені оскаржувані рішення, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, і отже адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.2,7,8,9,70,71,72,79,86,94,103,158 - 163,167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Управління Укртрансінспекції в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов про застосування фінансових санкцій від 27.03.2013 року за №№ 015062, 015063, 015064 - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 01.11.2013 року.

Суддя О.М. Соколенко

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Управління Укртрансінспекції в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов про застосування фінансових санкцій від 27.03.2013 року за №№ 015062, 015063, 015064 - відмовити.

01 листопада 2013 року.

Часті запитання

Який тип судового документу № 34645478 ?

Документ № 34645478 це Постанова

Яка дата ухвалення судового документу № 34645478 ?

Дата ухвалення - 01.11.2013

Яка форма судочинства по судовому документу № 34645478 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 34645478 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 34645478, Одеський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 34645478, Одеський окружний адміністративний суд було прийнято 01.11.2013. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.

Судове рішення № 34645478 відноситься до справи № 815/4070/13-а

Це рішення відноситься до справи № 815/4070/13-а. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 34645388
Наступний документ : 34645483