Рішення № 3464524, 16.10.2008, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.08 Справа№ 33/218

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом :

Комунального підприємства «Червоноградводоканал»(м. Червоноград)

до відповідача :

Державного підприємства шахти «Бендюзька»(с. Бендюга)

про :

стягнення 98 515 (дев'яносто вісім тисяч п’ятсот п'ятнадцять) грн. 21 коп.

Суддя : Цікало А.І.

При секретарі : Герасименко В.С.

Представники:

Позивача:

Вишневська Н.С. –представник (довіреність б/н від 10.09.2008 р.)

Відповідача:

не з’явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Представники сторін, присутні в судовому засіданні, звернулись до суду з клопотанням про нездійснення технічної фіксації судового процесу.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява від Комунального підприємства «Червоноградводоканал»(м. Червоноград) до Державного підприємства шахти «Бендюзька» (с. Бендюга) про стягнення 98 515 (дев'яносто вісім тисяч п’ятсот п'ятнадцять) грн. 21 коп.

Ухвалою суду від 22.09.2008 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 16.10.2008 р.

Позивач вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 22.09.2008 р. виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

10.10.2008 р. до суду за вх. № 22349 від позивача поступили витребувані судом документи.

В судовому засіданні 16.10.2008 р. представник позивача звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 98 326 (дев'яносто вісім тисяч триста двадцять шість) грн. 43 коп.

В судовому засіданні 16.10.2008 р. представник позивача додав суду витребувані документи.

В судовому засіданні 16.10.2008 р. представник позивача подав витребувані судом документи.

Представник позивача, позов підтримав, просив суд задоволити позовні вимоги в частині стягнення 98 326 (дев'яносто вісім тисяч триста двадцять шість) грн. 43 коп. з підстав наведених у заяві та поясненнях.

Відповідач вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 22.09.2008 р. не виконав, відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Як вбачається з представлених позивачем документів, зокрема Акту звірки взаєморозрахунків від 17.09.2008 р. (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи) підписаного сторонами та листа відповідача № 1/60 від 28.02.2008 р. (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи) відповідач підтвердив наявність заборгованості в сумі 98 326 (дев'яносто вісім тисяч триста двадцять шість) грн. 43 коп.

Суду представлено достатньо матеріалів, що дає можливість, відповідно до ст. 75 ГПК України, розглянути справу при відсутності представника відповідача за наявними в ній доказами.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

01.01.2003 року між Державним підприємством шахта «Бендюзька»та Комунальним підприємством «Червоноградводоканал»укладено договір за № 2 (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи) на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації, який пролонговувався або поновлявся.

Оскільки з 01.03.2006 року ДП " Шахта "Бендюзька" фінансувалася з бюджету, на прохання керівництва даного підприємства, було укладено договір № 2 від 01.03.2006 року, поновлено у 2007 р. та 2008 р., від послуг з водопостачання та водовідведення підприємство не відмовлялось і продовжувало користуватись ними.

Згідно з умовами договору, укладеного в 2003 році (поновленого у 2004, 2005, 2006, 2007, 2008 рр.) відповідач зобов'язався щомісячно, в строк до 25-30 числа представляти дані про кількість спожитої води та протягом трьох днів після вручення рахунку до кінця місяця оплатити за використану воду та стоки.

Відповідач належним чином не дотримувався умов договору, оплата за спожиту воду та послуги водопостачання проводилася несистематично.

За період з 01.07.2003 р. по 31.12.2003 р. при нарахуванні за подачу води та водовідведення 52750,37 грн. відповідачем сплачено 41 132,24 грн..

З 01.01.2004 р. по 31.12.2004 р. за надані послуги нараховано 78544,32 грн., а оплачено 48000,00 грн..

За 2005 р. нарахування становило 96 94,73грн., а оплата –51000,00 грн.

Заборгованість відповідача за 2003 –2008 рр. перед позивачем за отримані послуги з водопостачання та водовідведення становила 98 326 (дев'яносто вісім тисяч триста двадцять шість) грн. 43 коп., та визнана ДП „Шахта "Бендюзька”, що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків від 17.09.2008 р. (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

16.05.2007 року КП «Червоноградводоканал»скерувало відповідачу претензію за № 753 від 16.05.2007 року, яка останнім залишена без розгляду та відповіді.

10.01.2008 року позивач повторно направив відповідачу претензію за № 57 від 10.01.2008 р, у відповідь на яку відповідач направив листа № 1/60 від 28.02.2008 р. (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи) в якому вказав, що претензію прийнято до уваги і заборгованість буде погашена згідно черговості, що в свою чергу свідчить про визнання відповідачем суми боргу.

Станом на день звернення з позовом до суду та день розгляду справи відповідач заборгованості за надані послуги не сплатив і така становить 98 326 (дев'яносто вісім тисяч триста двадцять шість) грн. 43 коп.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов‘язання, які виникають між суб‘єктами господарювання або між суб‘єктами господарювання і негосподарюючими суб‘єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов‘язаннями.

Згідно ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На час розгляду справи, відповідач відзиву на позов не подав, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, доказів сплати заборгованості не представив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позовна заява Комунального підприємства «Червоноградводоканал»(м. Червоноград) до Державного підприємства шахти «Бендюзька»(с. Бендюга) про стягнення 98 326 (дев'яносто вісім тисяч триста двадцять шість) грн. 43 коп. обґрунтована та підлягає до задоволення.

Відповідно до п. а) ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” (із змінами і доповненнями), ставка державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлюється в розмірі 1 % від ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 102 грн. Сума позову становила 98 326 (дев'яносто вісім тисяч триста двадцять шість) грн. 43 коп., державне мито, згідно платіжного доручення № 94 від 17.09.2008 р., позивачем сплачено в сумі 985 (дев’ятсот вісімдесят п’ять) грн. 15 коп., що на 1(одна) грн. 89 коп. більше ніж він повинен був сплатити.

Зайво сплачене державне мито в сумі 1(одна) грн. 89 коп. слід повернути позивачу.

Згідно платіжного доручення № 95 від 17.09.2008 р. позивачем сплачено 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 8, 13, 42, 124 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 11, 202, 204, 205, 206, 509, 510, 526, 530, 548, 625 ЦК України, ст.ст. 174, 179, 193, 216, 218, 232 ГК України, ст.ст. 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства «Червоноградводоканал»(м. Червоноград) до Державного підприємства шахти «Бендюзька»(с. Бендюга) про стягнення 98 326 (дев'яносто вісім тисяч триста двадцять шість) грн. 43 коп. –задоволити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства шахти «Бендюзька»(с. Бендюга, Сокальський район, Львівська область, 80084; код ЄДРПОУ 34105422) на користь Комунального підприємства «Червоноградводоканал»(вул. Л. Українки, 1, м. Червоноград, Львівська область, 80102; код ЄДРПОУ 00185347) – 98 326 (дев'яносто вісім тисяч триста двадцять шість) грн. 43 коп. - заборгованості, 293 (двісті девяносто три) грн. 26 коп. –державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Зайво сплачене державне мито в сумі 1(одна) грн. 89 коп. повернути Комунальному підприємству «Червоноградводоканал»(вул. Л. Українки, 1, м. Червоноград, Львівська область; код ЄДРПОУ 00185347), про що видати довідку.

4. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Цікало А.І.