Рішення № 34645042, 06.11.2013, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 2034/10763/2012

Провадження № 2/635/813/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2013 рокуХарківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді- Караченцева І.В.

при секретарі- Бобрової А.Ю.

представника позивача- ОСОБА_1

відповідача- ОСОБА_2

представника відповідача- ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Покотилівка справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Харківське автотранспортне підприємство № 16363» до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків, заподіяних представником підприємства,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків, заподіяних представником підприємства.

Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_4 69908,29грн. (шістдесят девять тисяч девятсот вісім гривень 29 копійок) завданої шкоди на користь Публічного акціонерного товариства «Харківське автотранспортне підприємство № 16363»; стягнути з Відповідача на користь Публічного акціонерного товариства «Харківське автотранспортне підприємство № 16363» витрати на оплату судового збору в розмірі 699,08грн.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що18.06.2007р., ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, був прийнятий на посаду водія - експедитора 1 класу до Відкритого акціонерного товариства «Харківське автотранспортне підприємство № 16363» (нині Публічне акціонерне товариство «Харківське автотранспортне підприємство № 16363») відповідно до наказу № 86 від 18.06.2007 року.

18 вересня 2009 року приблизно у 05-00год. на 99 км + 100м автошляху Київ-Одеса водій ВАТ «Харківське АТП-16363» ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом марки Volvo FН, д/н. АХ 3305 АВ з напівпричепом SCHMITZ SCO 24, д/н. AX 3482 XT, що належали ВАТ «АТП 16363» на праві власності, рухаючись в напрямку м. Київ, було допущено зіткнення з автомобілем марки «ЗИЛ», д/н. ВТ 4845 АН, власником якого є ОСОБА_5, в результаті чого автомобіль останнього було пошкоджено. У відношенні ОСОБА_6 було порушено адміністративну справу про скоєння правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, яке Постановою Харківського районного суду Харківської області було припинено 01.04.2010р. у звязку із закінченням термінів притягнення до адміністративної відповідальності.

08 червня 2010 року ОСОБА_5 звернувся з позовною заявою до ВАТ «Харківське АТП №16363» до Білозірського районного суду Херсонської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди. В подальшому, в якості третіх осіб було притягнуто до участі в справі ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» (нині Українська страхова компанія «Гарант Авто») і ПАТ «Страхова компанія «Універсальна». Оскільки транспортний засіб було застраховано: тягач Volvo, державний номер НОМЕР_1 - в ПАТ «Страхова компанія «Універсальна», напівпричіп SHMITZ SCO 24, державний номер НОМЕР_2 - в ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант».

Рішенням від 20.05.2011р. Білозірського районного суду Херсонської області вищевказаний позов було задоволено та зобовязано стягнути з ВАТ «Харківське АТП №16363» матеріальну та моральну шкоду, що складалася з: вартості пошкодженого автомобіля 80633,95грн., витрат по оплаті послуг евакуатора 3200,00грн., вартості сільськогосподарської продукції 6000,00грн., маральної шкоди 1500,00грн., витрат на правову допомогу 2546,00грн і судових витрат на суму 1018,34грн., а всього загальна сума становить 94898,29грн.

ПАТ «Харківське АТП №16363» було подано апеляційну скаргу на вищезгадане рішення, але Ухвалою від 22.09.2011р. Апеляційний суд Херсонської області цю скаргу відхилив. Після чого ВАТ «Харківське АТП №16363» було подано касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, але згідно Ухвали від 21.10.2011р. ПАТ «Харківське АТП № 16363» було відмовлено у відкритті провадження на підставі ст. 328 Цивільно-процесуального кодексу України.

26 березня 2012 року ПАТ «АТП 16363» було виконано рішення Білозірського районного суду Херсонської області та перераховано ОСОБА_5 суму в розмірі 94898,29грн. згідно вищевказаного рішення суду.

ОСОБА_5 не звертався безпосередньо до страхових компаній за для проведення відшкодувань, тому відповідно до ст. 27 ЗУ «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

В даному випадку, після виконання рішення суду, ПАТ «АТП 16363» звернулося до страхових компаній щодо виплати ліміту відповідальності за шкоду, заподіяну майну по страховим полісам обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

ПАТ СК «Універсальною» відповідно до страхового акту № НОМЕР_3 проведено відшкодування на користь Позивача ліміту відповідальності в сумі 24990,00грн. Від Української страхової компанії «Гарант Авто» було отримано взагалі відмову у відшкодуванні шкоди, що стало підставою для звернення до Господарського суду Харківської області.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.06.2012р. по справі № 5023/2602/12 за позовом ПАТ «АТП 16363» до Української страхової компанії «Гарант Авто» про сплату страхового відшкодування в задоволенні позовних вимог було відмовлено в повному обсязі. Позивачем було оскаржено рішення суду в апеляційному порядку, але 13.08.2012р. Харківським апеляційним господарським судом було винесено Ухвалу про повернення апеляційної скарги в звязку з недодержанням вимог пункту 1 частини 1 ст. 97 ГПК України.

ОСОБА_4 (Відповідач) звільнився з ПАТ «АТП 16363» 28.12.2009р.

Між ОСОБА_4 і ВАТ «Харківське АТП №16363» було укладено договір про повну індивідуальну матеріальні відповідальність від 18.06.2007р., відповідно до якого працівник, що займає посаду водія-експедитора і виконує роботу щодо перевезення вантажів, забезпечує збереження автомобіля закріпленого за ним, зобовязується дбайливо відноситися до переданих йому матеріальних цінностей та приймати міри щодо запобігання виникненню шкоди. Крім того, у випадку незабезпечення працівником збереження ввірених йому матеріальних цінностей, відшкодування шкоди завданої ВАТ «Харківське АТП №16363» проводиться відповідно до вимог законодавства.

Таким чином, як вважає ПАТ «Харківське АТП №16363», наслідком дій ОСОБА_6, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 18 вересня 2009 року, Публічному акціонерному товариству «Харківське автотранспортне підприємство № 16363», завдано прямих збитків на суму 94898,29грн., за винятком коштів, відшкодованих ПАТ «Страховою компанією «Універсальна» у розмірі 24990,00грн., сума означених збитків дорівнює 69908,29грн.

В добровільному порядку відповідач відмовився відшкодувати матеріальні збитки, в звязку з чим Позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх цивільних прав.

В судовому засіданні представник позивача ПАТ «Харківське АТП №16363» - ОСОБА_1, підтримала позовні вимоги товариства в повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнали, посилаючись на те, що 18.06.2007р. Відповідач дійсно був прийнятий на посаду водія-експедитора 1 класу ПАТ Харківське автотранспортне підприємство №16363» відповідно до наказу № 86 від 18.06.2007р.

18.09.2009р. приблизно о 05-00год на 99км+100м автошляху Київ-Одеса сталося ДТП за участю автомобіля Volvo FН, д/н. АХ 3305 АВ з напівпричепом SCHMITZ SCO 24, д/н. AX 3482 XT належному ПАТ Харківське автотранспортне підприємство № 16363» автотранспорті, під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля марки «ЗІЛ» д/н. ВТ 4845 АН під керуванням ОСОБА_5 У відношенні Відповідача було складено адміністративний протокол за ст. 124 КУАП України, але винним суд Відповідача не визнав і 01.04.2010р. Харківський районний суд Харківської області, в звязку із закінченням термінів притягнення до адміністративної відповідальності виніс Постанову про закриття адміністративної справи. Крім того в позові ОСОБА_5 до ПАТ «Харківське автотранспортне підприємство № 16363», справа № 2-26/2011 від 20.05.2011р., представник Відповідача позовні вимоги не визнала, пояснивши суду, що водій ОСОБА_4 не визнаний судом винним в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Також між Відповідачем та ВАТ «Харківське автотранспортне підприємство №16363» в особі виконуючого обовязки директора ОСОБА_7 був укладений договір про повну індивідуальну відповідальність, але, як вважає Відповідач, він був укладений з порушенням законодавства, з наступних підстав: по-перше, дата укладення договору стоїть 18.06.2007р., але ця дата ставилася не Відповідачем в день його укладання і не людиною яка складала договір, а зовсім іншою людиною і коли саме невідомо; по-друге, згідно п. 4 договору працівник не несе матеріальної відповідальності, якщо матеріальна шкода нанесена не з його вини; по-третє, згідно пункту 2 договору наймач зобовязаний створювати працівнику умови, необхідні для нормальної роботи та забезпечення збереження довіреного його майна, але наймач порушив даний пункт договору, так як згідно Наказу міністерства транспорту України від 17.01.2002р. № 18 (далі Наказ) - нормальна тривалість робочого часу водіїв не повинна перевищувати 40 годин на тиждень, для водіїв, у яких встановлено пятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, тривалість щоденної роботи (зміни) у середньому не може перевищувати 8 годин, а для водіїв, яким установлено шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем, - 7 годин. Всі ці пункти Наказу власником ПАТ «Харківське автотранспортне підприємство № 16363» порушувалися і порушуються. Також згідно записів власного журналу та дорожніх листів, Відповідач 14.09.2009р. приїхав до м. Харкова зробив розгрузку - погрузку вантажу і біля 22-00год. виїхав до м. Миколаєва. До 18.09.2009р. ОСОБА_4 знаходився за кермом і коли сталася ДТП біля пятої години ранку Відповідач проїхав 2655,00км, а згідно нормам він мав проїхати біля 1500-1800км.

Як вказує Відповідач 17.09.2009р. на передодні ДТП Відповідач передзвонив до диспетчера і повідомив, що він погано себе почуває так як знаходиться за кермом багато часу і попросив його замінити, але диспетчер відмовив Відповідачу, посилаючись на те, що замінити його ніким.

Також Відповідач просив суд застосувати строк позовної давності до даних правовідносин, який складає один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, Відповідача, представника Відповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що18.06.2007р., ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, був прийнятий на посаду водія - експедитора 1 класу до Відкритого акціонерного товариства «Харківське автотранспортне підприємство № 16363» (нині Публічне акціонерне товариство «Харківське автотранспортне підприємство № 16363») відповідно до наказу № 86 від 18.06.2007 року, що підтверджується випискою з наказу № 86 (а.с.9).

18 вересня 2009 року приблизно у 05-00год. на 99 км + 100м автошляху Київ-Одеса водій ВАТ «Харківське АТП-16363» ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом марки Volvo FН, д/н. АХ 3305 АВ з напівпричепом SCHMITZ SCO 24, д/н. AX 3482 XT, що належали ВАТ «АТП 16363» на праві власності, рухаючись в напрямку м. Київ, було допущено зіткнення з автомобілем марки «ЗИЛ», д/н. ВТ 4845 АН, власником якого є ОСОБА_5, в результаті чого автомобіль останнього було пошкоджено. У відношенні ОСОБА_6 було порушено адміністративну справу про скоєння правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, яке Постановою Харківського районного суду Харківської області було припинено 01.04.2010р. у звязку із закінченням термінів притягнення до адміністративної відповідальності, що підтверджується копією вищевказаної Постанови (а.с.10).

08 червня 2010 року ОСОБА_5 звернувся з позовною заявою до ВАТ «Харківське АТП №16363» до Білозірського районного суду Херсонської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди. В подальшому, в якості третіх осіб було притягнуто до участі в справі ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» (нині Українська страхова компанія «Гарант Авто») і ПАТ «Страхова компанія «Універсальна». Оскільки транспортний засіб було застраховано: тягач Volvo, державний номер НОМЕР_1 - в ПАТ «Страхова компанія «Універсальна», напівпричіп SHMITZ SCO 24, державний номер НОМЕР_2 - в ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант».

Рішенням від 20.05.2011р. Білозірського районного суду Херсонської області вищевказаний позов було задоволено та зобовязано стягнути з ВАТ «Харківське АТП №16363» матеріальну та моральну шкоду, що складалася з: вартості пошкодженого автомобіля 80633,95грн., витрат по оплаті послуг евакуатора 3200,00грн., вартості сільськогосподарської продукції 6000,00грн., маральної шкоди 1500,00грн., витрат на правову допомогу 2546,00грн і судових витрат на суму 1018,34грн., а всього загальна сума становить 94898,29грн., що підтверджується копією вищевказаного Рішення (а.с.11-14).

ПАТ «Харківське АТП №16363» було подано апеляційну скаргу на вищезгадане рішення, але Ухвалою від 22.09.2011р. Апеляційний суд Херсонської області цю скаргу відхилив (а.с.15-16). Після чого ВАТ «Харківське АТП №16363» було подано касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, але згідно Ухвали від 21.10.2011р. ПАТ «Харківське АТП № 16363» було відмовлено у відкритті провадження на підставі ст. 328 Цивільно-процесуального кодексу України (а.с.17).

26 березня 2012 року ПАТ «АТП 16363» було виконано рішення Білозірського районного суду Херсонської області та перераховано ОСОБА_5 суму в розмірі 94898,29грн. згідно вищевказаного рішення суду, що підтверджується Платіжним дорученням № 11518 від 26.03.2012р. (а.с.18).

Після виконання рішення суду, оскільки ОСОБА_5 не звернувся до страхових компаній за відшкодуванням, ПАТ «АТП 16363» звернулося до страхових компаній щодо виплати ліміту відповідальності за шкоду, заподіяну майну по страховим полісам обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

ПАТ СК «Універсальною» відповідно до страхового акту № НОМЕР_3 проведено відшкодування на користь Позивача ліміту відповідальності в сумі 24990,00грн.(а.с.25).

Від Української страхової компанії «Гарант Авто» було отримано взагалі відмову у відшкодуванні шкоди, що стало підставою для звернення до Господарського суду Харківської області.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.06.2012р. по справі № 5023/2602/12 за позовом ПАТ «АТП 16363» до Української страхової компанії «Гарант Авто» про сплату страхового відшкодування в задоволенні позовних вимог було відмовлено в повному обсязі, що підтверджується копією вищевказаного рішення (а.с.19-22).

Позивачем було оскаржено рішення суду в апеляційному порядку, але 13.08.2012р. Харківським апеляційним господарським судом було винесено Ухвалу про повернення апеляційної скарги в звязку з недодержанням вимог пункту 1 частини 1 ст. 97 ГПК України (а.с.23-24).

ОСОБА_4 (Відповідач) з 01.10.2009р. було переведено на посаду слюсаря по ремонту автомобілів, а 28.12.2009р., останній звільнився з ПАТ «АТП 16363» за власним бажанням (а.с.26, 27).

Між ОСОБА_4 і ВАТ «Харківське АТП №16363» було укладено договір про повну індивідуальну матеріальні відповідальність від 18.06.2007р., відповідно до якого працівник, що займає посаду водія-експедитора і виконує роботу щодо перевезення вантажів, забезпечує збереження автомобіля закріпленого за ним, зобовязується дбайливо відноситися до переданих йому матеріальних цінностей та приймати міри щодо запобігання виникненню шкоди. Крім того, у випадку незабезпечення працівником збереження ввірених йому матеріальних цінностей, відшкодування шкоди завданої ВАТ «Харківське АТП №16363» проводиться відповідно до вимог законодавства, що підтверджується копією Договору про повну індивідуальну матеріальні відповідальність (а.с.30).

Відповідно до ч. 2 ст. 131 Кодексу закону про працю України, працівники зобов'язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді.

У відповідності до ч. 1, 2, 3 ст. 130 Кодексу закону про працю України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків; при покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством; за наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 134 Кодексу закону про працю України, Відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 1351 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ПАТ «АТП 16363», оскільки вина водія ОСОБА_4 була встановлена і доведена Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області, а тому на підставі ч. 3 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

Твердження Відповідача в судовому засіданні, що укладений з порушенням законодавства Договір про повну індивідуальну матеріальні відповідальність від 18.06.2007р., не відповідає даті його укладання не знайшло свого підтвердження, оскільки Відповідачем не доведені ті обставини на які він посилався у відповідності до вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України та вищевказаний Договір не було оскаржено в судовому порядку.

Посилання Відповідача, що Позивачем були порушені умови, необхідні для нормальної роботи та забезпечення збереження довіреного йому майна, також не знайшли свого підтвердження, оскільки Відповідачу не встановлювався строк, щодо перевезення вантажу та не заважало останньому зробити зупинку та відпочити у відповідності до вимог Наказу міністерства транспорту України від 17.01.2002р. № 18.

Не знайшли свого підтвердження і посилання Відповідача на погане почуття під час керування транспортним засобом на передодні ДТП, оскільки останнім не було надано суду листок непрацездатності за 17.09.2009р. по 18.09.2009р.

Також судом було задоволено клопотання щодо поновлення представнику Позивача строку звернення до суду, оскільки останнім було пропущено строк з поважних причин.

Викладені вище обставини в повному обсязі підтверджують вину Відповідача наданими доказами по справі, а тому позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Враховуючи дану вимогу статті, необхідно стягнути з Відповідача на користь Позивача документально підтверджений судовий збір сплачений при зверненні до суду у розмірі 699,08грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст. 1166 ЦК України, ст.ст. 130, 131, 134 Кодексу закону про працю України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Харківське автотранспортне підприємство № 16363» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_2 б. 1/4АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Харківське автотранспортне підприємство № 16363» (р/р. 26001036132100 в АТ «УкрСиббанк», м. Харків, МФО 351005, код 01332106), у відшкодування матеріальних збитків в розмірі 69908,29грн. , судовий збір в розмірі 699,08грн. а всього загальну суму 70607,37грн. (сімдесят тисяч шістсот сім гривень тридцять сім копійок).

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня його проголошення, через Харківський районний суд Харківської області.

Суддя І.В. Караченц