Рішення № 34644860, 06.11.2013, Богуславський районний суд Київської області

Справа № 1004/1889/12

Провадження № 2/358/472/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2013 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючого суддіЯкутюк В.С.,

при секретаріДавиденко М.В.,

з участю позивачаОСОБА_1,

представника позивачаОСОБА_2,

представника відповідачаОСОБА_3,

відповідачівОСОБА_4, ОСОБА_5,

представника відповідачаОСОБА_6,

представника третьої особиОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_8 міської ради Київської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та третьої особи Відділу Держземагенства у ОСОБА_8 районі про визнання незаконним рішення ОСОБА_8 міської ради, визнання недійсним договору дарування земельної ділянки та визнання недійсними державних актів на земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1, звернувшись до суду з даним позовом, просить визнати незаконним та скасувати рішення 19 сесії ОСОБА_8 міської ради IV скликання від 25 лютого 2005 року в частині безоплатної передачі у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0992 га, розташованої по вул.Польовій, 17 в м.Богуславі.; визнати незаконним та скасувати державний акт серії КВ №108522 від 04 листопада 2005 року на право власності на земельну ділянку площею 0, 0992 га, виданий ОСОБА_4 на вищевказану земельну ділянку; визнати недійним договір дарування земельної ділянки площею 0,0992 га від 08 липня 2008 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5та посвідчений державним нотаріусом ОСОБА_8 районної державної нотаріальної контори; визнати незаконним та скасувати державний акт серії ЯЛ №019150 від 20 жовтня 2010 року на право власності на земельну ділянку площею 0,0992 га по вул.Польова 17 в м.Богуславі Київської області на імя ОСОБА_5, посилаючись на те, що 14 липня 2003 року він придбав у ОСОБА_9 гараж, розташований по вул.Польовій, 17-а в м.Богуславі (стара адреса: вул.Перша Гаражна, 17 в м.Богуславі), зареєструвавши 11 травня 2012 року своє право власності на нього та провівши його державну реєстрацію в КП КОР «Білоцерківське МБТІ». Раніше вказаний гараж ОСОБА_9 придбав у попереднього його власника ОСОБА_10, який за домовленістю із землекористувачем ОСОБА_4 на земельній ділянці останнього по вул.Польовій, 17 в м.Богуславі, за його згодою, побудував цей гараж. Пізніше на підставі рішення виконкому ОСОБА_8 міської ради №188 від 18 жовтня 1995 року за ОСОБА_10 було закріплено земельну ділянку розміром 6,30 х 3,90 м, на якій був побудований вказаний гараж. Після купівлі гаража, він (позивач) на підставі рішення ОСОБА_8 міської ради про дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0,004 га для будівництва індивідуального гаража по вул.Польовій, 17-а в м.Богуславі, почав збирати документи на виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку. Під час збирання документів він дізнався про те, що земельна ділянка загальною площею 0,0992 га, на якій знаходиться його гараж, була 25 лютого 2005 року приватизована ОСОБА_4 на підставі рішення 19 сесії IV скликання ОСОБА_8 міської ради №190-19-IV та останньому 04 листопада 2005 року був виданий державний акт на право власності на вказану земельну ділянку серії KB №108522. Пізніше, 08 липня 2008 року, зазначену земельну ділянку ОСОБА_4 подарував ОСОБА_5, який також 20 жовтня 2010 року отримав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0992 га по вул.Польовій, 17 в м.Богуславі. Він вважає, що 25 лютого 2005 року при винесенні рішення ОСОБА_8 міська рада Київської області не врахувала той факт, що він (позивач) вже був власником нерухомого майна на частині земельної ділянки, яка передавалась у власність ОСОБА_4, який не повідомив міську раду про наявність на його земельній ділянці гаража, який йому не належав, в звязку з чим на той час були перешкоди для передачі останньому у власність земельної ділянки площею 0,0992 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Вказане рішення давало ОСОБА_4 право розпоряджатися вказаною земельною ділянкою, що потягло в наступному укладання договору дарування та отриманні відповідних акт державних актів на вказану земельну ділянку. Він, як добросовісний набувач, має право на отримання у власність земельної ділянки, яка знаходиться під гаражем, власником якого він являється, а тому він і змушений був звернутися з відповідним позовом до суду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 свої позовні вимоги підтримали, посилаючись на вищенаведені обставини, та просили суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що він дійсно давав усний дозвіл ОСОБА_10 на будівництво на своїй земельній ділянці гаража, яким останній міг лише користуватися. Він особисто ніякої згоди на оформлення права власності на вказану споруду за ОСОБА_10 не давав і не знав про те, що вказаний гараж був приватизований, хоча і розташований на його земельній ділянці. Крім того, він також не давав дозволів на вилучення у нього частини земельної ділянки та передачу її ОСОБА_11 під будівництво гаража. Пізніше він, приватизувавши свою земельну ділянку, подарував її своєму сусідові ОСОБА_5, який його доглядав.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_6 позов не визнали та пояснили, що він (ОСОБА_5М.) являється добросовісним набувачем земельної ділянки площею 0,0992 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по вул.Польовій, 17 в м.Богуславі. Вказана ділянка була ним отримана по договору дарування від 08 липня 2008 року, а тому визнавати вказаний договір дарування недійсним немає підстав. Він, спілкуючись з ОСОБА_4, знає про те, що ОСОБА_4 ніякої усної чи письмової згоди ОСОБА_10 не давав на вилучення у нього земельної ділянки та передачі її для будівництва гаража. Він вважає, що ОСОБА_10 самовільно приватизував побудований ним гараж, розташований на земельній ділянці ОСОБА_4 і йому незаконно було видане свідоцтво про право власності на вказаний гараж, а тому просив відмовити в задоволенні заявленого позову.

Представник відповідача ОСОБА_8 міської ради ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення заявленого позову, оскільки рішення міської ради було винесено на підставі відповідної технічної документації, в якій не було зазначено будь-яких перешкод для безоплатної передачі ОСОБА_4 земельної ділянки у власність.

Представник третьої особи - відділу Держземагенства у ОСОБА_8 районі Київської області ОСОБА_7 в судовому засіданні заявила про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, оскільки на земельній ділянці, яку приватизував ОСОБА_4, знаходився гараж, який належав позивачу. В даному випадку це було перешкодою для передачі у власність ОСОБА_4 тієї частини земельної ділянки, на якій знаходиться будівля гаража позивача, але землекористувач (ОСОБА_4З.) не повідомив про це міську раду, тому і було винесене незаконне рішення про приватизацією.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні підтвердив той факт, що за домовленістю з ОСОБА_4, він на його земельній ділянці побудував два гаражі, один з яких належав йому, який він узаконив та оформив право власності, а другий належав ОСОБА_4, який не заперечував проти цього. Пізніше він продав свій гараж ОСОБА_9 і про цей продаж знав ОСОБА_4

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні підтвердив той факт, що вказаний гараж придбав його батько ОСОБА_12, а потім подарував даний гараж йому, про це знав землекористувач земельної ділянки ОСОБА_4, а потім вже він сам продав цей гараж ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні підтвердив той факт, що при виготовленні технічної документації на приватизацію земельної ділянки ОСОБА_4, землевпорядником була допущена помилка, оскільки не було враховано те, що на його земельній ділянці знаходився гараж, який належав іншій особі.

Суд, заслухавши сторони, представника третьої особи, свідків та дослідивши письмові докази по справі, вважає за необхідне позов задовольнити, виходячи із наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням виконкому ОСОБА_8 міської ради Київської області за №188 від 18 жовтня 1995 року було дозволено (в порядку виключення) Білоцерківському МБТІ видати відповідні правовстановлюючі документи на самовільно побудовані споруди громадянам міста, в тому числі, ОСОБА_10 на гараж побудований за збільшеними розмірами 6,30 х 3,90 м по вул.Польова, 17 та закріпити за ним земельну ділянку відповідного розміру.

Із копії договору купівлі-продажу від 22 листопада 1995 року вбачається, що ОСОБА_10 продав ОСОБА_12 гараж, розташований по вул.Польовій, 17 в м. Богуславі, площею 25,8 кв.м., 1987 року забудови. Зі змісту цього договору видно, що гараж належав ОСОБА_10 на підставі свідоцтва про право власності на гараж, виданого виконкомом ОСОБА_8 міської ради 13 листопада 1995 року, зареєстрованого Білоцерківському бюро технічної інвентаризації за реєстровим номером 50.

Із копії договору купівлі-продажу видно, що 14 липня 2003 року позивач ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_9 гараж, розташований по вул.Польова, 17-а в м.Богуславі (стара адреса: вул.Перша Гаражна, 17 в м.Богуславі).

Суд вважає, що, відповідно до вимог ч.1 ст.128 ЦК України ( в редакції 1963 року), який був чинним на час укладення даного договору, у позивача ОСОБА_1 виникло право власності на майно за договором з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором, тобто він став власником вищезазначеного гаража з 14 липня 2003 року.

В судовому засіданні сторони не надали суду відомостей про те, що вищезазначене рішення виконавчого комітету ОСОБА_8 міської ради оскаржувалось чи було скасоване, а також відсутні відомості про те, що свідоцтво про право власності на гараж по вул.Польовій, 17 в м.Богуславі визнавалось недійсним.

В даному випадку, суд приходить до висновку, що перший власник даного гаража ОСОБА_10 мав відповідні правовстановлюючі документи на гараж, а також мав право на користування земельною ділянкою, на якій розташований гараж, і в установленому порядку відчужив зазначене нерухоме майно ОСОБА_12, який пізніше подарував його своєму синові ОСОБА_9, а тому слід вважати, що і до останнього перейшло право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться гараж по вул.Польовій, 17 в м.Богуславі, оскільки відповідно ст.30 Земельного кодексу України (в редакції від 13 березня 1992 року), який діяв на той час, при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими обєктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення.

Із ч.ч.1, 2 ст.120 ЗК України (в редакції від 25.10.2001 року) видно, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці обєкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то вразі набуття права власності на ці обєкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

В даному випадку, слід вважати, що до позивача ОСОБА_1 після придбання ним гаража по вул.Польовій, 17-а в м.Богуславі перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розміщений даний гараж.

Крім того, згідно п. а) ч. 3 ст.116 Земельного Кодексу України, позивач ОСОБА_1 також має право на приватизацію земельної ділянки для обслуговування гаража по вул.Польовій, 17-а в м. Богуславі Київської області, яка перейшла у його користування після купівлі гаража у ОСОБА_9

На даний час, позивач ОСОБА_1 не може реалізувати своє право на приватизацію частини земельної ділянки, оскільки земельна ділянка раніше, 25 лютого 2005 року рішенням 19 сесії ОСОБА_8 міської ради IV скликання від 25.02.2005 року була передана у власність відповідачу ОСОБА_4, а 04 листопада 2005 року ОСОБА_4 було видано державний акт серії КВ № 108522 на право власності на вищевказану земельну ділянку.

В судовому засіданні також було встановлено, що відповідач ОСОБА_4 подарував зазначену земельну ділянку відповідачу ОСОБА_5, що підтверджується копією договору дарування земельних ділянок від 08 липня 2008 року.

Із копії державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №019150 від 20 жовтня 2010 року видно, що ОСОБА_5 являється власником земельної ділянки площею 0,0992 га по вул.Польовій, 17 в м.Богуславі, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Із технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку вбачається, що відповідач ОСОБА_4 не повідомив орган місцевого самоврядування про те, що на його земельній ділянці, яку він приватизує, знаходиться гараж, який належить на праві власності позивачу ОСОБА_1

Із пункту 1.13 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах №43 від 4 травня 1999 року видно, що складання державного акта на право власності на земельну ділянку при передачі земельної ділянки, що була раніше надана громадянам у постійне користування або при переоформленні правоустановних документів на ці земельні ділянки, проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженим в установленому порядку відповідною технічною документацією.

ОСОБА_14 2.6 зазначеної Інструкції видно, що на кадастровий план земельної ділянки наносяться, в тому числі межі будинків і споруд, розташованих на земельній ділянці.

При огляді в судовому засіданні технічної документації по складанню державних актів на право власності на земельну ділянку на імя ОСОБА_4 та ОСОБА_5, кадастрові плани не містять меж будинків і споруд, які на ній знаходяться, а також не відмічено наявність на цій земельній ділянці гаража, який належить позивачу ОСОБА_1

Із довідки управління земельних ресурсів у ОСОБА_8 районі №02-33/2369 від 27 червня 2008 року вбачається, що станом на 27.06.2008 року обмежень,обтяжень на земельну ділянку по вул.Польовій, 17 в м.Богуславі з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства, згідно державних актів на право власності на земельну ділянку серії КВ №108523 та серії КВ №108522 немає.

Суд приходить до висновку, що орган місцевого самоврядування (ОСОБА_8 міська рада) 25 лютого 2005 року виніс рішення в частині безоплатної передачі у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки по вул.Польовій, 17 в м.Богуславі з порушенням вимог чинного законодавства України, яким регулюється порядок надання земельних ділянок громадянам.

Із до ч.2 ст.14 Конституції України видно, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Із ч.2 ст.19 Конституції України вбачається, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вважає, що ОСОБА_8 міська рада не прийняла рішення про припинення права користування земельною ділянкою, що належала позивачу, що могло бути зроблено у відповідності до п.а) ч.1 ст.141 ЗК України, лише в разі добровільної відмови від права користування земельною ділянкою, чим порушила вимоги закону, а також порушила принципи земельного законодавства, зазначені у ст.5 ЗК України, зокрема принцип забезпечення рівності права власності на землю громадян та забезпечення гарантій прав на землю.

Із ч.1 ст.393 ЦК України видно, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

В даному випадку, суд вважає, що оскільки при приватизації земельної ділянки на імя ОСОБА_4 було порушено саму процедуру приватизації земельної ділянки, а також не враховано те, що на земельній ділянці знаходиться гараж позивача, то рішення 19 сесії ОСОБА_8 міської ради IV скликання від 25.02.2005 року в частині безоплатної передачі у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки по вул. Польовій, 17 в м. Богуславі з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0992 га, слід визнати незаконним та воно підлягає скасуванню, а тому, оскільки на підставі цього рішення був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку на імя ОСОБА_4, то його слід визнати недійсним.

В свою чергу, як наслідок, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №019150 від 20 жовтня 2010 року на імя ОСОБА_5 на право власності на земельну ділянку по вул.Польовій 17 в м.Богуславі, також слід визнати недійсним.

Крім того, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання недійним договору дарування земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, підлягають задоволенню, оскільки відповідно ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Із копії договору дарування земельних ділянок від 08 липня 2008 року вбачається, що ОСОБА_4 подарував ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,0992 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану по вул.Польовій, 17 в м.Богуславі Київської області.

Із ч.1 ст.721 ЦК України видно, що якщо дарувальникові відомо про недоліки речі, що є дарунком, він зобовязаний повідомити про них обдарованого.

Із ч.1 ст.215 ЦК України вбачається, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Із ч.1 ст.321 ЦК України видно, що право власності є непорушним. Ніхто не може протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

В даному випадку, суд приходить до висновку, що оскільки відповідач ОСОБА_4 при укладенні договору дарування не повідомив державного нотаріуса ОСОБА_8 районної нотаріальної контори про наявність на його земельній ділянці гаража, який належить позивачу, що суттєво вплинуло б на можливість його посвідчення нотаріусом, а тому вказаний договір дарування земельної ділянки, укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 необхідно визнати недійсним.

На підставі ст.ст.14, 19 Конституції України, ст.120 ЦК України ( в редакції 1963 року), ст.ст.203, 215, 321, 721 ЦК України, ст.30 ЗК України ( в редакції 1992 року), ст.ст.5, 12, 116, 118, 120, 152 ЗК України, ст.ст.4, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 року №43, керуючись ст.ст.10, 11, 59, 60, 61, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення 19 сесії ОСОБА_8 міської ради IV скликання від 25 лютого 2005 року в частині безоплатної передачі у приватну власність громадянину ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0992 га по вул.Польовій 17 в м.Богуславі з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Визнати недійсним державний акт серії КВ №108522 на право власності на земельну ділянку від 04 листопада 2005 року на імя ОСОБА_4, виданого ОСОБА_8 міською радою Київської області на земельну ділянку площею 0,0992 га по вул.Польовій 17 в м.Богуславі з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Визнати недійним договір дарування земельної ділянки площею 0,0992 га від 08 липня 2008 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та посвідчений державним нотаріусом ОСОБА_8 районної державної нотаріальної контори Київської області і зареєстрований в реєстрі № 1-3438.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №019150 від 20 жовтня 2010 року на право власності на земельну ділянку на імя ОСОБА_5, виданого ОСОБА_8 міською радою Київської області на земельну ділянку площею 0, 0992 га по вул.Польовій 17 в м.Богуславі з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Богуславський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя ОСОБА_15