Рішення № 34643759, 29.10.2013, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/17910/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2013 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі головуючого судді Дернової В.В., за участю секретаря Тронт М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовом Прокурора м. Вінниці в інтересах малолітньої ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоровя малолітньої особи, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор м. Вінниці в інтересах малолітньої ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоровя малолітньої особи, та повідомив, що 16.07.2012 року близько 20.00 год. малолітній ОСОБА_4 у дворі будинку № 21, що по вул. П. Тичини у м. Вінниці спричинив тілесні ушкодження малолітній ОСОБА_1, а саме з саморобної рогатки вистрілив їй в око плодами горобини. Таким чином, малолітній ОСОБА_1 було завдано середньої тяжкості тілесне ушкодження; діагноз тотальна гіфема, гематокорнеа рогівки правого ока внаслідок контузії важкого ступеня, вторинна оперована компенсована глаукома правого ока, вторинна розбіжна косоокість правого ока. ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні у очному відділенні ВОКЛ ім. Пирогова у період з 18.07.2012 року до 19.07.2012 року та у Державній установі «ІОХіТТ ім. В.П.Філатова» у м. Одесі у періоди з 19.07.2012 року до 06.08.2012 року, з 24.09.2012 року до 08.10.2012 року, з 25.03.2013 року до 05.04.2013 року. За вказані періоди було витрачено 8 769 грн. на лікування та проїзд до місця лікування. Також малолітній ОСОБА_1 у звязку з ушкодженням здоровя було спричинено моральну шкоду. Прокурор просив стягнути на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 8 769 грн. та моральну шкоду в сумі 50 000 грн.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15 жовтня 2013 року було залучено до участі у справі ОСОБА_3 як співвідповідача.

Прокурор Кащук О.О. та законний представник малолітньої ОСОБА_1 - ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просили їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засідання позов не визнав, оскільки позбавлений батьківських прав відносно сина ОСОБА_4.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не зявилася, будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, суд вважає, що позов частково обґрунтований та підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини; вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно ч.1 ст. 1199 ЦК України у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я малолітньої особи фізична або юридична особа, яка завдала цієї шкоди, зобов'язана відшкодувати витрати на її лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування тощо.

Відповідно до вимог ст. 1206 ЦК України, якщо злочин вчинено малолітньою або неповнолітньою особою, витрати на лікування потерпілого відшкодовуються особами, визначеними статтями 1178 і 1179 цього Кодексу.

Згідно ст. 1178 ЦК України шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання.

Судом встановлено, що матірю (законним представником) малолітньої ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_5, що підтверджується повторним Свідоцтвом про народження серії 1-АМ № 058012 від 18 грудня 2006 року (а.с. 62).

Батьками малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, є ОСОБА_2 (матір) та ОСОБА_3 (батько), що підтверджується Свідоцтвом про народження серії 1-АМ № 198218 від 25 липня 2003 року (а.с.71).

Однак рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 17.11.2008 року, яке набуло законної сили, ОСОБА_3 було позбавлено батьківських прав відносно сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 12.09.2012 року було визнано винною ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП (невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей), та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 грн. (а.с.44).

Отже, відповідальність за шкоду, завдану малолітнім ОСОБА_4, несе його мати відповідач ОСОБА_2.

Судом встановлено, що 16.07.2012 року близько 20.00 год. малолітній ОСОБА_4 у дворі будинку № 21, що по вул. П. Тичини у м. Вінниці спричинив тілесні ушкодження малолітній ОСОБА_1, а саме з саморобної рогатки вистрілив їй в око плодами горобини.

Постановою про закриття кримінального провадження від 01.07.2013 року кримінальне провадження № 12013010380000129 від 11.01.2013 року відносно ОСОБА_4 було закрито у звязку з встановленням відсутності складу кримінального правопорушення (недосягнення особою віку кримінальної відповідальності згідно ст. 22 КК України, внаслідок чого вона не є субєктом злочину), передбаченого ч.1 ст. 122 КК України (умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, оскільки відповідно до висновку СМЕ № 710 від 24.05.2013 року, завдані ОСОБА_1 тілесні ушкодження відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості), на підставі п. 2 ч.1 ст. 284 КПК України (а.с.8).

Отже, малолітній ОСОБА_1 було завдано середньої тяжкості тілесне ушкодження; діагноз тотальна гіфема, гематокорнеа рогівки правого ока внаслідок контузії важкого ступеня, вторинна оперована компенсована глаукома правого ока, вторинна розбіжна косоокість правого ока.

Як вбачається з копії посвідчення серії ААБ № 255461, виданого 13.03.2013 року, ОСОБА_1 є дитиною - інвалідом (а.с.32).

ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні у очному відділенні ВОКЛ ім. Пирогова у період з 18.07.2012 року до 19.07.2012 року та у Державній установі «ІОХіТТ ім. В.П.Філатова» у м. Одесі у періоди з 19.07.2012 року до 06.08.2012 року, з 24.09.2012 року до 08.10.2012 року, з 25.03.2013 року до 05.04.2013 року. За вказані періоди було витрачено 8 769 грн. на лікування та проїзд до місця лікування (а.с.33-43).

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до п. 1 ст. 23 ЦК України, відшкодовується моральна шкода, яка полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя.

Згідно ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

У даному випадку моральна шкода, завдана малолітній ОСОБА_1, полягала у душевних стражданнях, яких вона зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя (п. 3 ст. 23 ЦК України).

У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Таким чином, виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає за необхідне відшкодувати малолітній ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 25 000 гривень, що є обґрунтованою компенсацією за душевні страждання, яких вона зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, а саме про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на лікування у розмірі 8 769 грн. та моральну шкоду у розмірі 25 000 грн.

Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 344,10 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 23, 1167, 1168, 1178, 1199, 1206 ЦК України, п. 1 ч. 1 ст. 166 СК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (законний представник ОСОБА_5) витрати на лікування у розмірі 8 769,00 грн. та моральну шкоду у розмірі 25 000 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 344,10 грн.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний термін з дня його проголошення.

Суддя В.В. Дернова