Рішення № 34642924, 28.10.2013, Томашпільський районний суд Вінницької області

Справа № 146/1718/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2013 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі:головуючого суддіСемко Г.В.,

при секретаріКозачук Н.П.,

з участю представників:ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт. Томашполі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання порушеним права приватної власності внаслідок самочинного будівництва обєкта нерухомого майна та усунення цього права шляхом пониження рівня покрівлі самочинно збудованого обєкта нерухомого майна до рівня першого поверху, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2013 року ОСОБА_3 звернулась до суду з цим позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище Сварник) Б.В., власниця квартири АДРЕСА_1 з використанням підробленого дозволу № 45 від 24 травня 2008 року на виконання будівельних робіт, за відсутності рішення про надання земельної ділянки для будівництва добудови, за відсутності документів, що посвідчують право на земельну ділянку на якій планувалось будівництво прибудови, в порушення вимог ч. 3 ст. 125 ЗК України в редакції чинній у 2008 році, приступила до використання земельної ділянки до одержання документа, що посвідчує право на земельну ділянку й державної реєстрації.

На підставі рішення виконавчого комітету Крижопільської селищної ради № 202 від 21 травня 2008 року про надання дозволу на будівництво добудови до квартири, що було прийнято з порушенням ч. 3 ст. 125 ЗК України й скасовано 26 грудня 2012 року після розгляду та задоволення подання прокуратури Крижопільського району, за відсутності належно затвердженого проекту будівництва, здійснила будівництво прибудови до власної квартири з порушенням державних будівельних норм, рівень покрівлі прибудови перевищує позначку підлоги вище розташованого житлового приміщення.

Внаслідок порушення державних будівельних норм, покрівлею прибудови ОСОБА_4 незаконно захопила частину балкону, що включено до складу вище розташованої квартири, що є приватною власністю позивачки.

Згідно вказаного, ОСОБА_4 фактично свідомо порушила право приватної власності, що відповідно до ст. 41 Конституції України є непорушним.

Про порушення державних будівельних норм, що спричинило порушення права приватної власності ОСОБА_3, стало відомо після проведеної 22 квітня 2011 року перевірки Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області за заявою позивачки.

Двічі, а саме 22 квітня 2011 року та 15 червня 2012 року ОСОБА_4 були видані приписи з вимогою усунути порушення законності та понизити висоту покрівлі прибудови, внаслідок чого буде усунуте порушення права приватної власності позивачки.

Добровільно виконувати вимоги приписів ОСОБА_4 відмовляється, а тому порушення права власності на цей час не усунуто.

До початку розгляду справи по суті ОСОБА_3 змінила позовні вимоги, просила зобовязати ОСОБА_4 усунути порушення її права власності шляхом пониження рівня покрівлі самочинно збудованого обєкта нерухомого майна прибудови до квартири АДРЕСА_2 до рівня першого поверху двоповерхового будинку № 24 по вулиці Черняхівського в смт. Крижополі Крижопільського району Вінницької області.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_3 за довіреністю ОСОБА_1 позов підтримав за обставин зазначених у ньому, попросив позов задовольнити.

Представник відповідачки ОСОБА_4, ОСОБА_2 позов не визнав, заперечував проти позову, просив відмовити в його задоволенні.

Судом установлено, що позивачка у справі ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_3 (а. с. 23).

У 2008 році відповідачка у справі ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище Сварник) Б.В., яка є власницею квартири на першому поверсі № 7 у будинку № 24 по вулиці Черняхівського у смт. Крижополі Крижопільського району Вінницької області добудувала до квартири прибудову (а. с. 31, 32).

Відповідно до ст. 376 ЦК України (в редакції на час здійснення прибудови) житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ № 6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» (далі постанова Пленуму) положення статті 376 ЦК поширюється на випадки самочинного будівництва житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна як фізичними, так і юридичними особами.

Згідно п. 2 постанови Пленуму відповідно до статті 376 ЦК суди розглядають спори щодо самочинного будівництва, зокрема:

- про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно власником земельної ділянки;

- про визнання права власності на самочинно збудоване майно на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснила самочинне будівництво;

- про відшкодування витрат на будівництво, здійснене на земельній ділянці, яку особі не було відведено;

- про знесення самочинно збудованого нерухомого майна;

- про зобов'язання особи, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, провести відповідну перебудову;

- про стягнення витрат, пов'язаних із приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Згідно абзацу 1 п. 4, абзаців 1, 2 п. 5 постанови Пленуму при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Відповідно до вимог статті 376 ЦК право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.

У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК).

Згідно ст. 152 ЖК УРСР переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Згідно ст. 42 ЗК України (в редакції на час здійснення прибудови) земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.

Як суд вище зазначав, відповідачка у справі ОСОБА_4 здійснили прибудову до квартири АДРЕСА_4. Вказаний будинок є двоповерховим, вісімнадцяти квартирним (а. с. 33).

Згідно п. п. 1.4.1., 1.4.3.-1.4.5. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 р. N 76, переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства.

До елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.

Переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що призводять до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, не допускається.

Перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, не допускається.

Для одержання дозволу на переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень їх власник або уповноважена ним особа, наймач (орендар) приміщення за згодою його власника подають до органу місцевого самоврядування заяву про надання дозволу на переобладнання або перепланування та, у разі необхідності, можуть подаватися такі документи: - копія свідоцтва на право власності або договору найму (оренди) приміщення; - копія поповерхових планів, завірених в установленому порядку; - проект переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, погоджений в установленому порядку; - згода власників, співвласників (наймачів) або уповноважених ними осіб на переобладнання та перепланування приміщень, що перебувають у їх спільній власності.

Як установлено судом, рішенням виконавчого комітету Крижопільської селищної ради Вінницької області № 202 від 21 травня 2008 року, ОСОБА_4 було надано дозвіл на будівництво добудови до квартири АДРЕСА_2. Зобовязано заявницю в місячний строк оформити будівельний паспорт у відділі містобудування і архітектури Крижопільської районної державної адміністрації Вінницької області. Вказане рішення виконавчого комітету, 26 грудня 2012 року було скасовано, як незаконне (а. с. 20).

Тобто, на час початку робіт з добудови квартири, відповідачкою було отримано в установленому порядку дозвіл на таке будівництво.

Також, 24 травня 2008 року ОСОБА_4 відділом інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області по південному регіону було надано дозвіл № 45 на виконання робіт по добудові до квартири АДРЕСА_2 (а. с. 14). Пізніше було встановлено, що зазначений дозвіл є підробленим (фіктивним) (а. с. 15, 16, 181).

Суд також установив, що ОСОБА_4 здійснено добудову до квартири АДРЕСА_2 з порушенням п. 2.54 ДБН В.2.2-15-2005, за змістом яких рівень покрівлі вбудовано-прибудованої частини будинку не повинен перевищувати позначку підлоги вище розташованих житлових приміщень основної частини будинку (а. с. 17, 21-23, 33, 82, 154, 156).

Внаслідок проведеної ОСОБА_4 добудови до квартири АДРЕСА_2, рівень покрівлі частини прибудови перевищує позначку підлоги квартири вище розташованої квартири АДРЕСА_5, що належить ОСОБА_3, а саме рівень покрівлі перебудови знаходиться на рівні підвіконника квартири позивачки (а. с. 23, 31, 32).

За наявності вище зазначеного, інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області ОСОБА_4, 22 квітня 2011 року було внесено припис про усунення порушень будівельних норм, а також притягнено до адміністративної відповідальності (а. с. 17, 22).

Вище зазначене порушення ОСОБА_4 п. 2.54 ДБН В.2.2-15-2005 має ознаки істотного й безпосередньо дає підстави позивачці у справі ОСОБА_3 вимагати усунення таких перешкод у здійснення права власності належною квартирою відповідно до ст. 391 ЦК України, шляхом зобовязання відповідачки здійснити перебудову прибудови шляхом пониження рівня покрівлі прибудови до рівня першого поверху цього будинку в відповідності до будівельних норм.

Не обґрунтованими є доводи представника відповідачки про застосування до цих правовідносин позовної давності, оскільки як розяснено у п. 29 постанови Пленуму, враховуючи, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього, строк позовної давності на вимоги про проведення перебудови самочинно збудованого чи такого, що будується, житлового будинку, прибудови до нього, будівлі, споруди чи іншого нерухомого майна, а також про знесення таких об'єктів не вважається пропущеним незалежно від тривалості часу, який минув після закінчення чи початку будівництва.

Згідно викладеного, позов ОСОБА_3 є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивачкою ОСОБА_3 при зверненні до суду понесено судові витрати, що складаються з судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 114,70 грн (а. с. 27), що підлягають стягненню з відповідачки ОСОБА_4 на її користь.

На підставі викладеного, керуючись. п. 1.4.1., 1.4.3.-1.4.5. Правил утримання жилих будинків та при будинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 р. N 76, ст. 376, 383 ЦК України, ст. 152 ЖК УРСР, ст. 42 ЗК України, ст. ст. 10, 11, 15, 30, 58-62, 64, 79, 88, 208, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання порушеним права приватної власності внаслідок самочинного будівництва обєкта нерухомого майна та усунення цього права шляхом пониження рівня покрівлі самочинно збудованого обєкта нерухомого майна до рівня першого поверху, задовольнити.

Зобовязати ОСОБА_4 усунути порушення права власності ОСОБА_3 шляхом пониження рівня покрівлі самочинно збудованого обєкта нерухомого майна, а саме прибудови до власної квартири АДРЕСА_1 до рівня першого поверху цього будинку.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 114,70 (сто чотирнадцять гривень 70 копійок) грн сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Вінницької області через Томашпільський районний суд Вінницької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення до апеляційного суду Вінницької області через Томашпільський районний суд Вінницької області.

Повний текст рішення виготовлено 1 листопада 2013 року.

Суддя: