Рішення № 34641519, 28.10.2013, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 2-2810/11

Провадження №2/761/1040/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28 жовтня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Гуменюк А.І.

при секретарі Пироговській-Харітоновій Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Моторного (транспортного) страхового бюро України, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3, про відшкодування страхового відшкодування, матеріальної та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - Позивач) 14 травня 2010 року звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі - Відповідач № 1), Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - Відповідач № 2), про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 18 квітня 2009 року, приблизно о 21 годині, на перехресті вулиць Хрещатик-Михайлівська в м. Києві, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю її автомобіля марки «Мітсубісі Галант», державний номерний знак НОМЕР_1, та автомобіля марки «Шкода Фабія», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням Відповідача № 1. Зауважує, що відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 22 квітня 2010 року Відповідача № 1 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та провадження у справі про адміністративне правопорушення було закрито, у зв'язку із закінченням строків притягнення особи до адміністративної відповідальності. Вказує, що відповідно до звіту, складеного 25 травня 2010 року, їй заподіяно матеріальну шкоду у розмірі 20 895 грн. 09 коп. Крім того, вказує, що за проведення вказаного дослідження нею сплачено 500 грн. Тим самим, зауважує, що внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди їй заподіяно матеріальну шкоду у розмірі 21 395 грн. 09 коп. Крім того, зауважує, що Відповідач № 1 заподіяла їй моральну шкоду розмір якої складає 15 000 грн. Обґрунтовує моральну шкоду моральними стражданнями, які полягають у поганому самопочутті і, що думки про Відповідача № 1 не давали змоги їй нормально працювати та виснажували її нервову систему. Крім того, вказує, що пошкодження автомобіля позбавило її права користуватися ним, що призвело до порушення звичного для неї ритму життя та викликало психологічну напругу, що в свою чергу призвело до погіршення її становища, позбавлення можливості реалізації встановлених звичок і бажань, а також погіршило відносини із оточуючими її людьми. Просила суд ухвалити судове рішення, яким стягнути із Відповідача № 1 на її користь 21 395 грн. 09 коп. матеріальної шкоди та моральну шкоду у розмірі 15 000 грн.

В ході судового розгляду справи, 17 квітня 2013 року Позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої вона просила суд ухвалити судове рішення, яким стягнути із Відповідача № 1 на її користь матеріальну шкоду у розмірі 57 576 грн. 80 коп. та моральну шкоду у розмірі 15 000 грн. та стягнути на її користь із Відповідача № 2, як єдиного об'єднання страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам, ліміт страхового відшкодування у розмірі 24 589 грн., за виключенням суми безумовної франшизи у розмірі 411 грн., зауважуючи на тому, що загальний розмір матеріальної шкоди, заподіяної їй у зв'язку із пошкодженням автомобіля, склав 82 165 грн. 80 коп.

Крім того, в ході судового розгляду справи, за клопотанням сторони Позивача, до участі у справі в якості співвідповідача судом було притягнуто Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» (далі - Відповідач № 3) та, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3, оскільки вказана особа є власником автомобіля «Мітсубісі Галант», державний номерний знак НОМЕР_1 (далі - Третя особа).

У судовому засіданні представник Позивача, з урахуванням уточнення до позову, у тому числі в частині щодо солідарного стягнення із Відповідача № 2 та Відповідача № 3 страхового відшкодування у розмірі ліміту відповідальності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі. Просила суд позов задоволити.

Представник Відповідача № 1 у судовому засіданні позовні вимоги, пред'явлені до Відповідача № 1 не визнала, просила суд ухвалити судове рішення, яким відмовити Позивачеві у задоволенні позову у вказаній частині у повному обсязі, оскільки вважає, що цивільно-правову відповідальність у даному спорі має нести Відповідач № 3.

Представник Відповідача № 2 у судовому засіданні позовні вимоги, пред'явлені до Відповідача № 2 також не визнав, просив суд ухвалити судове рішення, яким відмовити Позивачеві у задоволенні позову у вказаній частині у повному обсязі, мотивуючи тим, що зі змісту правочину, укладеного Відповідачем № 3, вбачається, що вказаний правочин є договором, укладеним на умовах другого типу, у зв'язку з чим вважає, що позов, пред'явлений до Відповідача № 2, є безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає у повному обсязі.

Представник Відповідача № 3 у судове засідання не з'явився. Про місце, день та час судового розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку. На адресу суду подав заперечення на позов, згідно якого просив суд ухвалити судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, пред'явлених до Відповідача № 3, мотивуючи тим, що укладений між ОСОБА_5 та Відповідачем № 3 поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів укладений на умовах договору третього типу, у зв'язку з чим, страховий захист на Відповідача № 1, яка знаходилася за кермом застрахованого автомобіля, на його думку, не розповсюджується. За таких обставин, просив суд ухвалити судове рішення, яким відмовити Позивачеві у стягненні страхового відшкодування із Відповідача № 3 та одночасно просив суд судовий розгляд справи проводити у відсутність представника Відповідача № 3.

Третя особа у судове засідання не з'явилася. На адресу суду подала клопотання про розгляд справи у її відсутність щодо пред'явлених позовних вимог, просив суд задоволити їх у повному обсязі.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню частково, з таких підстав.

Судом встановлено, що 18 квітня 2009 року ОСОБА_2, на перехресті вулиць Хрещатик-Інститутська в м. Києві, керуючи автомобілем марки «Шкода», державний номерний знак НОМЕР_2, під час виїзду з пішохідної зони по вулиці Хрещатик, не надала дорогу іншому учаснику дорожнього руху, а саме, автомобілю марки «Мітсубісі», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_6, який рухався із вулиці Інститутської в бік вулиці Михайлівської, внаслідок чого скоїла зіткнення із автомобілем марки «Мітсубісі», державний номерний знак НОМЕР_1, що призвело до пошкодження транспортних засобів (а.с. 112-116).

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілю марки «Мітсубісі», державний номерний знак НОМЕР_1, яким керувала Позивач, завдані механічні пошкодження.

За змістом частини 4 статті 61 Цивільного процесуального кодексу України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Як вбачається, із матеріалів справи, згідно постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 26 грудня 2012 року, щодо даної дорожньо-транспортної пригоди Відповідача № 1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та провадження у справі закрито, у зв'язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності (а.с. 112-116).

Вказане судове рішення є чинним.

За змістом статті 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

За змістом пункту 3 частини 1 статті 988 Цивільного кодексу України, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, відповідно до статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції Закону, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

За змістом частини 22.1. статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції Закону, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи.

Відповідно до частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Судом встановлено, що 16 листопада 2008 року між ОСОБА_5 та Відповідачем № 3 було укладено Поліс № ВВ 6397074 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо автомобіля марки «Шкода», державний номерний знак НОМЕР_2. Строк дії вказаного договору встановлений до 15 листопада 2009 року. (а.с. 153). За умовами Полісу № ВВ 6397074 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 16 листопада 2008 року, він відноситься до категорії договорів другого типу.

Як вбачається із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобілем марки «Шкода», державний номерний знак НОМЕР_2, має право керування також Відповідач № 1, у зв'язку з чим суд критично відноситься до правової позиції сторони Відповідача № 3 та знаходить, що саме Відповідач № 3 зобов'язаний відшкодувати Позивачеві страхове відшкодування, згідно вказаного Полісу.

Крім того, відповідно до частини 12.1. статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції Закону, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно з умовами Полісу № ВВ 6397074 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 16 листопада 2008 року, розмір безумовної франшизи складає 0 грн. (а.с. 153).

Із матеріалів справи також вбачається, що згідно звіту № 052, складеного 25 травня 2009 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля марки «Mitsubishi Galant», державний номерний знак НОМЕР_3, складає 20 895 грн. 09 коп. (а.с. 10-31), які підлягають стягненню із Відповідача № 3, згідно умов зазначеного страхового Полісу.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що за проведення автотоварознавчого дослідження, Позивачем сплачено 500 грн. (а.ю. 9), які також підлягають стягненню із Відповідача № 3 на користь Позивача, а всього із Відповідача № 3 на користь Позивача підлягає стягненню 21 395 грн. 09 коп.

Крім того, Позивач просить суд ухвалити судове рішення, яким стягнути із Відповідача на її користь матеріальну шкоду у розмірі 57 576 грн. 80 коп. та моральну шкоду у розмірі 15 000 грн.

Позов в цій частині підлягає задоволенню частково, з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, Позивач подала заяву про збільшення розміру позовних вимог лише 17 квітня 2013 року, згідно якої зауважила, що загальна вартість ремонтних робіт автомобіля, фарбування автомобіля, придбання запасних частин до автомобіля та матеріалів складає 82 165 грн. 80 коп. на підтвердження чого надала Договір № 07/06/2009 на виконання робіт з технічного обслуговування і ремонту автомобіля, укладеного 07 червня 2009 року між нею та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_8 з Додатком до вказаного договору, Акт прийому-передачі виконаних робіт від 05 серпня 2009 року та квитанцію до прибуткового касового ордеру серії 01АААИ від 20 серпня 2009 року на суму 82 160 грн.(а.с. 132-144).

Проте суд критично оцінює вказані письмові докази, оскільки, відповідно до пункту 6 вказаного договору передбачено, що оплата проводиться замовником у готівковому або безготівковому порядку шляхом внесення коштів на банківський рахунок виконавця, зазначений у виставленому ним рахунку в акті прийому-передачі виконаних робіт. Як вбачається із зазначеного акта, розрахунковий рахунок НОМЕР_6 вказаної особи-підприємця відкрито в КМФ АКБ «Укрсоцбанк», разом з тим, в порушення умов зазначеного правочину, Позивачем кошти сплачені згідно квитанції до прибуткового касового ордеру. У судовому засіданні у представника Позивача з'ясовано, що зміни в частині щодо порядку оплати виконаних робіт до Договору № 07/06/2009 на виконання робіт з технічного обслуговування і ремонту автомобіля, укладеного 07 червня 2009 року, сторонами не вносилися. Крім того, звертає на себе увагу і той факт, що кошти в сумі 82 165 грн. Позивачем були внесені 20 серпня 2009 року, разом з тим, позов нею був пред'явлений до Шевченківського районного суду м. Києва 14 травня 2010 року, проте, стягнути із Відповідачів вказану суму Позивач не просила та про сплачені нею кошти у розмірі 82 165 грн. 80 коп. у первісній редакції позову вона нічого не зазначала. Крім того, згідно Додатку до вказаного договору вбачається, що загальний розмір податку на додану вартість складає 13 694 грн. 50 коп. (а.с. 139-140). Разом з тим, доказів в частині щодо того, що фізична особа - підприємець ОСОБА_8 є платником вказаного податку, суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи критично надані докази в цій частині, суд приходить до висновку, що позов про стягнення із Відповідача № 1 на користь Позивача матеріальної шкоди у розмірі 57 576 грн. є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Крім того, Позивач просить суд ухвалити судове рішення, яким стягнути із Відповідача № 1 на її користь моральну шкоду у розмірі 15 000 грн.

Позов в цій частині підлягає задоволенню частково, з таких підстав.

За змістом частини 1, 2, 5 статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлене договором або законом.

Крім того, за змістом частини 1 статті 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, заподіяна фізичній особі неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Вирішуючи спір в цій частині, суд враховує, що Позивач перенесла фізичні та душевні страждання у зв'язку із винними діями Відповідача № 1, які призвели до пошкодження транспортного засобу під час керування ним з боку Позивача. Тому суд, зважаючи на характер та обсяги душевних страждань, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках Позивача, враховуючи вимоги розумності та справедливості, визначає відшкодування моральної шкоди Позивачеві у розмірі 1 000 грн.

Крім того, Позивач просить суд ухвалити судове рішення, яким солідарно стягнути із Відповідача № 2 та Відповідача № 3 на її користь страхове відшкодування у розмірі 24 589 грн., як ліміт відповідальності за Полісом № ВВ 6397074 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Позов в частині пред'явлення позовних вимог до Відповідача № 2 задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, яка існувала на момент виникнення спірних цивільно-правових відносин) був визначений перелік випадків, коли Відповідач № 2 за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду. Обставини, зазначені у позові, під визначене коло випадків не підпадають. Крім того, судом встановлено, що за вказаним страховим випадком цивільно-правову відповідальність має нести саме Відповідач № 3, у зв'язку з чим із останнього стягнув на користь Позивача страхове відшкодування у розмірі 20 895 грн. 09 коп. та кошти, сплачені Позивачем за проведення автотоварознавчого дослідження.

З огляду на викладене, оскільки Відповідач № 2 є неналежним відповідачем у справі, позов в частині щодо солідарної відповідальності є безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає.

Крім того, виходячи із вимог статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, із Відповідача № 1 на користь Позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 8 грн. 50 коп. А всього із Відповідача № 1 на користь Позивача підлягає стягненню 1 008 грн. 50 коп. та на користь держави із Відповідача № 1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 220 грн. 90 коп.

Виходячи із вимог статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, із Відповідача № 3 на користь Позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 210 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. А всього із Відповідача № 3 на користь Позивача підлягає стягненню 21 725 грн. 09 коп. та на користь держави із Відповідача № 3 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 19 грн. 40 коп.

З урахування викладеного, на підставі статей 23, 526, 979, 988, 1167, 1187 Цивільного кодексу України, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, яка існувала на момент виникнення спірних цивільно-правових відносин), керуючись статями 10, 11, 13, 56, 57, 60, 61, 88, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Моторного (транспортного) страхового бюро України, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3, про відшкодування страхового відшкодування, матеріальної та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою - з а д о в о л и т и частково.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (Код ЄДРПОУ 23510137) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4) кошти у розмірі 21 725 (двадцять одна тисяча сімсот двадцять п'ять) гривень 09 коп.

Стягнути із ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4) кошти у розмірі 1 008 (одна тисяча вісім) гривень 50 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - в і д м о в и т и.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (Код ЄДРПОУ 23510137) на користь держави судовий збір у розмірі 19 (дев'ятнадцять) гривень 40 коп.

Стягнути із ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5) на користь держави судовий збір у розмірі 220 (двісті двадцять) гривень 90 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.

СУДДЯ :