Рішення № 34641412, 04.11.2013, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 2/638/4818/13

638/12710/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2013 року Дзержинський районний суд м. Харкова, у складі:

головуючого судді - Григорєвої А.О.,

при секретарі - Виставній А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації, в якому просить суд визнати недостовірною розповсюджувану відповідачами інформацію щодо його дій на посаді голови правління ОСТ «Дружба колективів», визнати протиправними дії відповідачів, спрямовані на поширення інформації та створення перешкод у діяльності ОСТ «Дружба колективів» та виконанні позивачем його посадових обовязків, зобовязати відповідачів публічно спростувати поширювану інформацію.

В обґрунтування свого позову позивач зазначає, що протягом останніх місяців проти нього, як голови правління Обєднання садівничих товариств «Дружба колективів», відповідачами поширюється неправдива інформація щодо його дій на посаді голови правління ОСТ «Дружба колективів». Зокрема, позивач зазначає, що відповідачі стверджують, що ним здійснено ліквідацію ОСТ «Дружба колективів» та створено обслуговуючий кооператив «Дружба колективів» з метою продажу майна ОСТ «Дружба колективів» та земельних ділянок фізичних осіб. У спростування вказаної інформації позивач посилається на Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (серія А01 № 076469) (а.с. 6) згідно якого ОСТ «Дружба колективів» зареєстровано 11.12.2000 року (ідентифікаційний код юридичної особи - 23142049) за адресою: 61103, м. Харків, пр.-т Леніна, 65. Також, позивач посилається на інформацію, наявну в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 03.08.2013 (а.с. 7), згідно якої, ОСТ «Дружба колективів» не перебуває в процесі припинення. Крім того, позивач у своєму позові зазначає, що відповідачі постійно розповсюджують чутки про те, що правлінням ОСТ «Дружба колективів» неправомірно стягується плата за електроенергію у розмірі 0,365 грн. за 1 кВт., тоді як встановлений тариф начебто становить 0,19 грн. за 1 кВт. У спростування даної інформації позивач посилається на лист АК «Харківобленерго» від 06.04.2011 року (а.с. 9), в якому зазначено, що з 01.04.2011 року відпуск електроенергії населеним пунктам проводиться за тарифом 30,4 коп. за 1 кВт. (без ПДВ), таким чином, з урахуванням ПДВ тариф складає 36,5 коп. за 1 кВт. Також, позивач зазначає, що відповідачі неодноразово розповсюджують плітки про те, що ОСОБА_1 особисто отримав від АК «Харківобленерго» технічні умови для ОСТ «Дружба колективів» на збільшення потужності електроенергії та здійснює продаж її власникам та користувачам земельних ділянок. Проте, як зазначено в додатку № 01-54 Павловская ТУ/614 до договору про приєднання до електричних мереж, Технічні умови приєднання до електричних мереж електроустановок юридичних осіб та фізичних осіб (розрахунковою потужністю 1000 кВт./0,4 кВ.) (а.с. 12) надані обслуговуючому кооперативу «Дружба колективів», який не має жодного відношення до ОСТ «Дружба колективів». Позивач також стверджує, що відповідачі розповсюджують недостовірну інформацію про те, що трансформатор, який забезпечує подачу електроенергію на територію ОСТ «Дружба колективів» перебуває у власності ОСТ, правлінням та головою ОСТ «Дружба колективів» здійснюється неправомірне використання його потужностей. На спростування цього позивач посилається на Договір № 2-1706 від 08.08.2005 року між ОСТ «Дружба колективів» та АК «Харківобленерго».

За переконанням позивача, відповідачі тривалий час поширюють інформацію, що не відповідає дійсності, псує ділову репутацію правління ОСТ «Дружба колективів» та порушує його право на повагу честі та гідності.

ОСОБА_1 надав суду заяву, у якій просив розглядати справу за його відсутністю, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідачі надали суду свої письмові заперечення на позов, вважають позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню судом. Так, відповідачі стверджують, що у порушення пункту 14 Постанови Пленуму ВСУ від 27.02.2009 N 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», у своєму позові ОСОБА_1 не зазначив в який спосіб вони поширювали інформацію, яка саме інформація була поширена, із зазначенням часу, способу й осіб, яким така інформація була повідомлена. Також, відсутні у позові посилання на докази, що підтверджують кожну із таких обставин. відповідачі заперечують сам факт розповсюдження інформації, на яку посилається позивач у своєму позові. відповідачі звертають увагу суду на не доведеність позивачем факту поширення інформації Відповідачами, не доведено яка саме інформація була поширена, із зазначенням часу, способу й кола осіб, яким така інформація була повідомлена. Також, відповідачі вважають, що позивачем не доведений факт порушення його особистих немайнових прав, внаслідок поширення неправдивої інформації щодо нього.

В судовому засіданні відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4, а також представник відповідача ОСОБА_5 заперечення на позов підтримали, просять суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не зявилась, надала через канцелярію суду заяву про розгляд справи за її відсутності, і також, просить суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази в сукупності, суд приходить до висновку, про відмову у задоволенні позову, з наступних підстав.

У відповідності до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вказує позивач у своєму позові, протягом кількох останніх місяців проти нього, як голови правління Обєднання садівничих товариств «Дружба колективів», відповідачі поширюють неправдиву інформацію щодо його дій на посаді голови правління ОСТ «Дружба колективів». На думку позивача, розповсюджувана відповідачами інформація не відповідає дійсності, псує ділову репутацію правління ОСТ «Дружба колективів» та порушує його право на повагу честі та гідності.

Щодо вимоги про захист честі, гідності та ділової репутації.

Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю, а також проголошує право кожного на повагу до його гідності (статті 3, 28). Статтями 297, 299 ЦК України закріплено право фізичної особи на повагу до її гідності та честі, недоторканість ділової репутації.

Разом із цим, ст. 34 Конституції України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір.

Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (далі за текстом-Постанова Пленуму ВСУ) при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Способи поширення інформації викладені в пункті 15 Постанови Пленуму ВСУ. Так, під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Пункт 18 Постанови Пленуму ВСУ передбачає, що згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

В своєму позові ОСОБА_1 не зазначив в який спосіб відповідачі поширювали інформацію, яка саме інформація була поширена, із зазначенням часу, способу й осіб, яким така інформація була повідомлена. Також, відсутні у позові посилання на докази, що підтверджують кожну із таких обставин.

В судовому засіданні представник позивача пояснив суду, що інформація про яку йдеться я позові поширювалась серед членів Обєднання садівничих товариств «Дружба колективів» трьома відповідачами в усній формі, письмові докази поширення даної інформації суду не надані.

Як на доказ, що підтверджує факт поширення відповідачами недостовірної інформації, яка є предметом позову, стосовно ОСОБА_1, представник позивача посилається на загальне фотозображення інформаційного стенду Обєднання садівничих товариств «Дружба колективів» (а.с. 14-15). Дані фото зображення зроблені з великої відстані, є розмитими та не чіткими, що унеможливлює встановлення змісту зафіксованої інформації. Інших, більш чітких та якісних фотознімків суду не надано. Із наданих суду фотозображень неможливо встановити зміст зафіксованої на них інформації, через що, при ухваленні рішення, суд не бере до уваги дані фотозображення.

За клопотанням представника позивача у судовому засіданні 30.09.2013 року була оголошена перерва для підготовки письмових доказів на підтвердження факту поширення відповідачами недостовірної інформації стосовно ОСОБА_1 Однак, жодних доказів суду позивачем надано не було.

Відтак, матеріалами справи не встановлено факт поширення відповідачами недостовірної інформації стосовно ОСОБА_1

Отже, суд приходить до висновку, що позивач - ОСОБА_1 не виконав свого обов'язку, передбаченого ст. 60 ЦПК України по доведенню факту поширення інформації, що є предметом позову.

ОСОБА_1 стверджує, що поширювана відповідачами інформація завдає йому моральних страждань, її спростування коштує йому значних моральних зусиль та затрат часу, заважає належно виконувати покладені на нього посадові обовязки, псує його ділову репутацію, створює перешкоди для нормального функціонування правління та діяльності ОСТ «Дружба колективів». Однак, жодне із вказаних вище тверджень позивача не підтверджується належними та допустимими доказами. Позивачем не доведений факт порушення його особистих немайнових прав, внаслідок поширення неправдивої інформації щодо нього.

У своєму позові ОСОБА_1 зазначає, що ним неодноразово давались пояснення відповідачам стосовно вищевказаної неправдивої інформації, а також, відповідачам була надана письмова відповідь щодо розповсюджуваної ними інформації та здійснено заходів щодо ознайомлення членів ОСТ «Дружба колективів» з реальною ситуацією щодо розповсюджуваної відповідачами інформації. Доказів надання пояснень та письмової відповіді відповідачам стосовно розповсюджуваної інформації суду не надано.

Згідно ч.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, з врахуванням наведених обставин, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем факту поширення відповідачами недостовірної інформації, що є предметом позову, тому позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню ані в частині визнання недостовірною розповсюджуваної відповідачами інформації щодо дій позивача на посаді голови правління ОСТ «Дружба колективів», ані в частині визнання протиправними дій відповідачів, що спрямовані на поширення інформації та створення перешкод у діяльності ОСТ «Дружба колективів» та виконанні позивачем його посадових обовязків, ані в частині зобовязання відповідачів публічно спростувати поширювану інформацію.

Питання щодо судових витрат вирішується судом на підставі ст. 88 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 64, 88, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду у 10 денний строк з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Григорєва А.О.