Ухвала суду № 34640345, 06.11.2013, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Смирнов В.В.

Доповідач - Темнікова В.І.

Справа № 412/7680/13-ц

Провадження № 22ц/782/4232/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2013 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі :

головуючого - Темнікової В.І.,

суддів - Коновалової В.А., Ступіної Я.Ю.,

за участю секретаря - Булгакової М.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 04 вересня 2013 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И Л А :

В вересні 2013р. ОСОБА_2 звернулася до суду з зазначеною заявою, в якій просила розірвати шлюб, зареєстрований 10.01.2009р. між нею та відповідачем в відділі державної реєстрації актів громадського стану реєстраційної служби Краснодонського міськрайонного управління юстиції у Луганській області, актова запис№9.

Ухвалою Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 04 вересня 2013 року позовну заяву було визнано неподаною та повернуто позивачці як непідсудну Краснодонському міськрайонному суду Луганської області.

Не погодившись з зазначеною ухвалою, позивачка звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, а справу повернути на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

В судове засідання сторони не з'явилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що згідно позовної заяви відповідач ОСОБА_3 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до ст.109 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим в установленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому порядку місцем її перебування. Підстави для визначення підсудності за вибором позивача або виключної підсудності перелічені в ст.. 110, 114 ЦПК України, ці підстави є виключними та не підлягають розширеному тлумаченню. Вимоги, заявлені позивачем, не є вимогами, які встановлюють виключну підсудність розгляду справ або підсудність справ за вибором позивача. Тобто заявлені позивачем вимоги повинні розглядатись за загальними правилами підсудності, визначеними ст.109 ЦПК України. Тому суд дійшов висновку про те, що позов поданий з порушенням підсудності розгляду справи, а відтак підлягає поверненню позивачці для подачі в належний суд.

Однак, до такого висновку суд першої інстанції дійшов поспішно, виходячи з наступного.

Як убачається з свідоцтва про шлюб та тексту позовної заяви між сторонами виник спір про розірвання шлюбу, укладеного в Україні. Позивачка є громадянкою України і проживає в Україні, відповідач - громадянин Туркменістану, проживає за межами України. Отже, виникли спірні правовідносини із іноземним елементом. У зв'язку із цим, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі, суд першої інстанції, перш за все, повинен був з'ясувати питання про підсудність йому цієї справи, виходячи з особливостей розгляду справ саме з іноземним елементом.

Питання підсудності цивільних справ урегульовано в главі 1 розділу 3 ЦПК України, які визначають загальні правила підсудності та територіальної підсудності, та в ст.. 414 ЦПК України, яка визначає, що підсудність справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Крім того, ч. 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України „Про міжнародне приватне право". У міжнародному праві категорія «підсудність» застосовується для визначення розподілу як компетенції між судами існуючої в державі системи розгляду цивільних справ, так і компетенції судів щодо вирішення справ з іноземним елементом, тобто міжнародної підсудності. Закон України „Про міжнародне приватне право" встановлює порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один зі своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, зокрема, визначає підсудність судам України справ з іноземним елементом (п. 3 ч. 1 ст. 1, ст. ст. 75-77). Порядок розірвання шлюбу, укладеного між громадянином України та іноземцем, має ряд особливостей, на які суд першої інстанції не звернув уваги. Так, ст. 63 Закону України „Про міжнародне приватне право" передбачено, що припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначається правом, яке діє в даний час щодо правових наслідків шлюбу. На підставі ст. ст. 103, 110 СК України розірвання шлюбу за рішенням суду можливе як за спільною заявою подружжя, так і за заявою одного із подружжя. Відповідно до ч. 2 ст. 110 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них. Згідно з ч. 10 ст. 110 ЦПК України позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред'являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання чи перебування в Україні.

Однак, пред'являючи позов, позивачка вказувала на причини неможливості її виїзду з України; але не зазначала останнє сумісне місце проживання її з відповідачем, хоча дані обставини мають суттєве значення для визначення підсудності в даному випадку, так як відповідно до ст.. 60 Закону України „Про міжнародне приватне право" правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.

Судом першої інстанції не з'ясовано питання, що стосується дійсного останнього спільного місця проживання сторін. З цього приводу позов не було залишено без руху з наданням позивачці часу для усунення цих недоліків.

З урахуванням викладено, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції передчасно вирішено питання щодо підсудності справи, а тому ухвалу суду слід скасувати, як постановлену з порушенням порядку, встановленого для вирішення даного питання, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання про можливість відкриття провадження по справі у передбаченому законом порядку.

На підставі викладеного та керуючись ст. 303, 307, 312, 314, 315 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 04 вересня 2013 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про можливість відкриття провадження по справі у передбаченому законом порядку.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів після її проголошення в касаційному порядку.

Головуючий

Судді