Постанова № 34640031, 07.11.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2013 р.Справа № 916/1817/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Мордвінкін С.В. (довіреність № 53-02/3 від 02.01.2013 року )

від відповідача: Фортуна Т.В. (довіреність № 22/10-13 від 22.10.2013 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Криворізький залізорудний комбінат"

на рішення господарського суду Одеської області від „04" вересня 2013 року, повний текст якого складено та підписано „09" вересня 2013 року

по справі № 916/1817/13

за позовом Публічного акціонерного товариства „Криворізький залізорудний комбінат"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Веста Сервіс"

про стягнення 19 697,97 грн.

В С Т А Н О В И В :

09.07.2013 року Публічне акціонерне товариство „Криворізький залізорудний комбінат" (далі по тексту - позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Веста Сервіс" про стягнення штрафу розмірі 19 697,97 грн. Також позивач просив стягнути з відповідача судовій збір у сумі 1 720,50 грн.

Позовні вимоги ПАТ „Криворізький залізорудний комбінат" обґрунтувало посиланнями на умови договору поставки за № 330 від 14.02.2013 року, положення ст.ст. 549 - 552 ЦК України. Так, позивачем зазначено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства здійснив прострочення поставки товару, у зв'язку з чим підлягає стягненню штраф у сумі 19 697,97 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 04.09.2013 року по справі № 916/1817/13 (суддя Мостепаненко Ю.І.) позовні вимоги ПАТ „Криворізький залізорудний комбінат" задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Веста Сервіс" на користь Публічного акціонерного товариства „Криворізький залізорудний комбінат" 12 299,36 грн. штрафу та 1 074,28 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

20.09.2013 року на виконання даного рішення видано відповідний наказ на примусове виконання рішення № 916/1817/13 (а.с.124).

Такий висновок суду мотивований тим, що відповідач порушив норми чинного законодавства та умови договору, позивачем це встановлено та підтверджено відповідними доказами, проте суд здійснив перерахування нарахованого позивачем штрафу у сумі 19 697,97 грн. та встановив, що стягненню підлягає штраф у розмірі 12 299,36 грн., оскільки позивач здійснив невірний розрахунок відносно строків порушення зобов'язання поставки товару встановивши невірний період прострочення.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ПАТ „Криворізький залізорудний комбінат" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Апелянт посилається на те, що суд необґрунтовано здійснив перерахунок суми штрафу, який не відповідає умовам п.6.2 Договору, безпідставно розбив непоставлений обсяг пального та його вартість на частини і не враховує останній день поставки.

Також скаржник зазначає, що місцевий суд не прийняв до уваги додаткову угоду № 1 від 15.05.2013 року до договору поставки, відповідно до якої відповідач поставив паливо у кількості 598,268 тон замість 600 тон та з урахуванням вказаної вище додаткової угоди допускається поставка +/- 10 %.

Відповідачем надано до суду відзив на апеляційну скаргу ПАТ „Криворізький залізорудний комбінат", в якому він та його представник в судовому засіданні просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим та відповідаючим матеріалам справи.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 14.02.2012 року між ПАТ „Криворізький залізорудний комбінат" (Покупець) та ТОВ „Веста Сервіс" (Постачальник) укладено договір № 330, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти й оплати товар, у порядку й на умовах, передбачених даним договором (а.с.8-11).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013 року (п.9.1).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що базові поставки товару визначаються відповідно до умов Інкотермс (у редакції 2010 р.) установлені в специфікації.

Товар за даним договором поставляється в строки, зазначені в специфікації (п.3.3).

У випадку доставки товарів на склад покупця, поставка товару може здійснюватися за письмовою заявкою покупця (п.3.3).

Відповідно до п.3.4 договору, письмова заявка направляється покупцем за допомогою поштового зв'язку на адресу покупця або засобами факсимільного зв'язку по номеру, зазначеному у реквізитах постачальника

Постачальник зобов'язується не пізніше доби, з моменту одержання заявки покупця, направити покупцеві письмове підтвердження одержання заявки за допомогою поштового зв'язку на адресу покупця або засобами факсимільного зв'язку по номеру зазначеному у реквізитах покупця (п.3.5).

За змістом п.3.6, заявка також може бути подана покупцем через представника. При цьому на підтвердження прийняття заявки, посадова особа постачальника вказує свою посаду, прізвище по батькові й проставляє свій підпис із накладенням печатки постачальника на екземплярі заявки покупця.

Загальна сума договору визначається загальною вартістю товару, що підлягає поставці у відповідності зі специфікаціями до даного договору. Орієнтована вартість даного договору, на момент його укладення, становить 179 364,60 грн., у тому числі ПДВ 29 894,10 грн. (п.4.2).

Відповідно до п.4.4, оплата здійснюється в порядку й у строки, передбачені специфікацією.

Розділом 6 договору встановлена відповідальність сторін. Так, пунктом 6.2 передбачено, що за порушення погоджених строків поставки, а також за прострочення строку повернення внесеної покупцем передоплати, чи вартості товару, який не було поставлено постачальник сплачує покупцеві штраф, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми не поставленого у строк товару, за кожен день прострочення.

Специфікацією № 3 до договору поставки № 330 від 14.02.2013 року, сторони погодили умови поставки товару (а.с.13). Так, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти й оплатити дизельне пальне підвищеної якості (ЄВРО) літня марка А, В, С ДСТУ 4840:2007 у кількості 600 тон, за ціною без ПДВ в сумі 8 791,66 грн. за тону та за загальною сумою з ПДВ 6 329 995,20 грн. Крім того сторони погодили, що допускається відхилення кількості товару, що поставляється +/- 10%.

Відповідно до п. 4 специфікації, строк поставки товару: 1-2й квартал 2013 року, 1 цистерна (55-60 тон паливними нормами) протягом 1 календарного дня з моменту направлення термінової заявки покупця, об'єм, що залишився протягом 7-14 календарних днів з моменту заявки. За згодою сторін поставка може здійснюватися партіями.

27.03.2013 року позивач на адресу відповідача направив заявку згідно до специфікації № 3 від 27.03.2013 року, відповідно до якої просив поставити 55-60 тон дизельного палива на протязі 1 календарного дня - 28.03.2013 року., 540-545 тон - до 05.04.2013 року (а.с.24).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 330 від 14.02.2013 року та специфікацією до нього № 3 від 27.03.2013 року ТОВ „Веста Сервіс" поставило, а ПАТ „Криворізький залізорудний комбінат" прийняло та сплатило товар у кількості 598,268 тон, що підтверджується видатковими накладними (а.с.16-25):

- № KRG0000000088 від 28.03.2013 року - 15,497тон;

- № KRG0000000089 від 28.03.2013 року - 27,779тон;

- № KRG00000099 від 01.04.2013 року - 15,442тон;

- № KRG00000101 від 05.04.2013 року - 27,878тон;

- № KRG0000000102 від 05.04.2013 року - 23,796тон;

- № KRG00000107 від 12.04.2013 року - 15,570тон;

- № KRG00000108 від 12.04.2013 року - 20,478тон;

- № KRG0000000111 від 18.04.2013 року - 382,876тон;

- № KRG0000000112 від 19.04.2013 року - 23,762тон;

- № KRG00000113 від 19.04.2013 року - 27,845тон;

- № KRG0000000114 від 19.04.2013 року - 17,345тон.

Проте, відповідно до заявки позивача, відповідач поставив дизельне паливо з порушенням строків умов договору та специфікації.

16.04.2013 року ПАТ „Криворізький залізорудний комбінат" звернулось до ТОВ „Веста Сервіс" з претензією, згідно з якою просило протягом 7 календарних днів з моменту отримання претензії перерахувати ПАТ „Криворізький залізорудний комбінат" 11 193,83 грн. штрафу за порушення п.6.2 договору № 330 від 14.02.2013 року. (а.с.26). Дана претензія отримана відповідачем поштою 24.04.2013 року (а.с.29).

21.05.2013 року за № 678, ТОВ „Веста Сервіс" у відповідь на зазначену віще претензію здійснило перерахунок суми штрафу у розмірі 8 952,14 грн. та зазначило, що керівництво ТОВ „Веста Сервіс" цінує взаємну співпрацю із ПАТ „Криворізький залізорудний комбінат" (а.с.27-28).

Проте в матеріалах справи відсутні докази перерахування відповідачем суми штрафу у розмірі 8 952,14 грн., яку він визнав.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог ПАТ „Криворізький залізорудний комбінат" та вважає, що доводи ПАТ „Криворізький залізорудний комбінат", які викладені в апеляційній скарзі не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ст.ст. 509, 510, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України „Про господарські товариства", інших законодавчих актів.

Дії сторін (передача продавцем товару покупцю за видатковими накладними, прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Згідно з частиною другою статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом ст.663 ЦК України, продавець зобов'язується передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 ЦК України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, як встановлено під час розгляду даної справи, у відповідності із нормами чинного законодавства, між сторонам - ПАТ „Криворізький залізорудний комбінат", як покупцем та ТОВ „Веста Сервіс", як постачальником склалися правовідносини пов'язані з поставкою/покупкою товару, про що 14.02.2013 за № 330 року було укладено відповідний договір.

Так, договір поставки товару від 14.02.2013 року є підставою для виникнення у сторін (ПАТ „Криворізький залізорудний комбінат" ТОВ „Веста Сервіс") господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Як зазначено вище, на виконання умов договору, 27.03.2013 року на адресу відповідача було направлено письмову заявку, відповідно до якої позивач просив здійснити поставку дизельного палива у кількості 55-60 тон протягом 1 календарного дня - 28.03.2013 року, а 540-545 тон дизельного палива поставити на адресу позивача протягом 7-14 днів з моменту заявки до 10.04.2013 року включно.

Так, 28.03.2013 року ПАТ „Криворізький залізорудний комбінат" отримав від ТОВ „Веста Сервіс" 43,276 тон, що підтверджується видатковими накладними:

- № KRG0000000088 від 28.03.2013 року - 15,497тон;

- № KRG0000000089 від 28.03.2013 року - 27,779тон (а.с.15-16).

Таким чином, 28.03.2013 року ТОВ „Веста Сервіс" недопоставило позивачу і товар у кількості 11,724 тон на загальну суму 123 688,11 грн.

01.04.2013 року постачальник поставив, а покупець отримав дизельне паливо за видатковою накладною № KRG00000099 від 01.04.2013 року у кількості 15,442 тон (а.с.17).

Також 05.04.2013 року відповідач поставив а покупець прийняв товар у загальній кількості 51,674 тон на суму 545 160,18 грн. за видатковими накладними № KRG0000010 та № KRG0000000102 (а.с.18-19).

Так, станом до 05.04.2013 року постачальник поставив а покупцеві товар у загальній кількості 110,392 тони (43,276+15,442 т. + 51.674 т.) на загальну суму 1 164 634,50 грн.

Крім того, з видаткових накладних вбачається, що наступна партія товару поставлялася позивачу з 12.04.2013 року по 19.04.2013, тобто з пропуском строку до 10.04.2013 року поставки у відповідності до специфікації № 3 від 27.03.2013 року до договору та склала 487,876 тон на загальну суму 5 147 086,92 грн.

Таким чином, ТОВ „Веста Сервіс" поставило ПАТ „Криворізький залізорудний комбінат" дизельне паливо у кількості 598,268 тон замість 600 тон., що допускається відповідно до специфікації до договору з урахуванням відхилення кількості товару +/- 10%.

За змістом ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Згідно з п.1 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Разом з відшкодуванням збитків особа, яка порушила господарське зобов'язання або правила здійснення господарської діяльності, зобов'язана сплатити стороні, права якої порушено, штрафні санкції (варіант - штрафні санкції у виді грошової суми (ст. 230 ГК України). Тобто у правопорушника виникає так звана штрафна відповідальність.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6.2 договору за порушення погоджених строків поставки, а також за прострочення строку повернення внесеної покупцем передплати, чи вартості товару, який не було поставлено, постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми не поставленого у строк товару, за кожен день прострочення.

З огляду на вищевикладене, за період з 29.03.2013 по 31.03.2013 року прострочення склало 3 дні на суму боргу у розмірі 123 688,10 грн. та відповідності із п.6.2 договору, нарахована сума штрафу 152,49 грн., як і вірно було зроблену судом першої інстанції.

При цьому, колегія суддів не приймає доводи скаржника відносно того, що прострочення зобов'язання складає 4 календарних дня (з 29.03.2013 року - по 01.04.2013 року), оскільки 01.04.2013 року ТОВ „Веста Сервіс" відбулась поставка товару за накладною № KRG00000099 у кількості 15,442 тон, а тому не може вважатися днем прострочки.

Крім того, за 11.04.2013 року недопоставлений обсяг палива становить 429,608 т. (540 т. - 110,392 т.) на суму 4 532 360,96 грн., відповідно до якої нарахована сума штрафу у розмірі 1 862,61 грн.

За період з 12.04.2013 року по 17.04.2013 року недопоставлений обсяг палива становить 393,56 т. (540 т. -146,44 т.) у сумі 4 152 254,85 грн. та нарахована сума штрафу у розмірі 10 327,94 грн.

18.04.2013 року недоставлений обсяг палива склав 10.684 т. (540 т. - 529,316т.) у сумі 112 716,11 грн. та штраф складає 46,32 грн.

Між тим, як вбачається зі змісту апеляційної скарги скаржник помилково вважає, що період прострочення складає саме з 11.04.2013 року - по 19.04.2013 року, оскільки 19.04.2013 року відповідач поставив дизельне паливо у загальній кількості 68,952 т. за видатковими накладними: № KRG0000000112 у кількості - 23,762 т.; № KRG00000113 - 27,845т. та за № KRG0000000114 - 17,345тон., а тому 19.04.2013 р. не може вважатися днем прострочки, оскільки фактична поставка залишку палива відбулась.

Судова колегія, перевіривши розрахунок нарахування штрафу здійснений місцевим господарським судом дійшла висновку про його правомірність та обґрунтованість, за таких обставин погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ПАТ „Криворізький залізорудний комбінат" та стягнення на користь останнього 12 299,36 грн.

Таким чином судова колегія доходить до висновку, що усі наведені ПАТ „Криворізький залізорудний комбінат" в апеляційній скарзі обставини, а саме необґрунтованість зробленого розрахунку судом першої інстанції, яким він не враховує останній день поставки товару (01.03.2013 р. та 19.04.2013 р.), не заслуговують на увагу, оскільки судом встановлено, що здійснений розрахунок місцевим господарським судом зроблений із дотриманням норм чинного законодавства, а тому і відсутні будь-які правові підстави для визнання розрахунку позивача щодо кількості днів прострочення зобов'язання правомірним.

Що стосується вимог скаржника про безпідставне не прийняття судом першої інстанції додаткової угоди №1 від 15.05.2013 року слід зазначити наступне.

За змістом п.4 додаткової угоди № 1 від 15.05.2013 року до Договору поставки, вона набирає чинності з дати її укладання, а саме з 15.05.2013 року.

Крім того, на момент виконання зобов'язання щодо поставки товару відповідно до Специфікації № 3 від 27.03.2013р. до Договору поставки, сторони також передбачили можливість відхилення кількості товару, що поставляється +/- 10%, а додаткова угода № 1 була складена вже після фактичного здійснення поставки товару 15.05.2013 року, тому і може регулювати відносини між сторонами які вже відбулись.

Судова колегія також вважає, що всі доводи, заперечення та вимоги ПАТ „Криворізький залізорудний комбінат", викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

ПАТ „Криворізький залізорудний комбінат" ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог, доводів і заперечень.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про відмову в задоволення позовних вимог ПАТ „Криворізький залізорудний комбінат" в повному обсязі.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 04.09.2013 року по справі № 916/1817/13 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ПАТ „Криворізький залізорудний комбінат" - без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського

процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Криворізький залізорудний комбінат" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Одеської області від „04" вересня 2013 року по справі № 916/1817/13 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови

складено „08" листопада 2013 року.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров