Рішення № 34639983, 07.11.2013, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, телефон канцелярії

проспект Миру, 20 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

07 листопада 2013 року справа № 927/1393/13

Позивач: сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Україна",

вул. Незалежності, 57, с. Голінка, Бахмацький район, Чернігівська область, 16562

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю "Черешеньки",

вул. Вознесенська, 69, смт. Короп, Чернігівська область, 16200

вул. Дачна, 25, смт. Короп, Чернігівська область, 16200

Предмет спору: про стягнення 23848,35 грн.

Суддя Лавриненко Л.М.

Представники сторін:

від позивача: Чередник О.М., довіреність б/н від 18.10.2013 р., представник

від відповідача: не з»явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов до відповідача про стягнення 22250,00 грн. основного боргу та 1598,35 грн. 3 % річних за неналежне виконання умов договору № 19-05/2011 про надання послуг від 19.05.2011 року.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 02885889 від 30.10.2013 року (вул. Дачна, 25, смт. Короп, Чернігівська область, 16200), № 02885870 від 30.10.2013 року (вул. Вознесенська, 69, смт. Короп, Чернігівська область, 16200), але повноважного представника в судове засідання не направив, документів, витребуваних ухвалою суду від 29.10.2013 року суду не надав.

Представник позивача в судовому засіданні надав письмове клопотання про відмову здійснення технічної фіксації судового процесу, яке задоволено судом.

Представник позивача в судовому засіданні заявив письмове клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, яке задоволено судом.

Від відповідача надійшло письмове клопотання вих. № 25/6 від 06.11.2013 р. про припинення провадження у справі у зв»язку з погашенням суми боргу, що підтверджується платіжними дорученнями № 626 від 31.10.2013 р. на суму 21000 грн. та № 297 від 06.11.2013 р. на суму 1250 грн. На підтвердження оплати основного боргу відповідачем було надано копії зазначених платіжним доручень, які були залучені судом до матеріалів справи. В решті позову відповідач просить відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні підтвердила здійснення відповідачем оплати основного боргу в сумі 22 250 грн., щодо клопотання відповідача про припинення провадження у справі в цій частині не заперечувала.

Інших заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.

В судовому засіданні 07.11.2013 року суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача виклав позовні вимоги .

В судовому засіданні судом було здійснено огляд оригіналів: договору № 19-05/2011 про надання послуг від 19.05.2011 року; актів виконання робіт (надання послуг) від 20.05.2011 року та від 21.05.2011 року; платіжного доручення №626 від 31.10.2013 року на суму 21000,00 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

19.05.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Черешеньки" (замовник) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Україна" (підрядник) було укладено договір № 19-05/2011 про надання послуг від 19.05.2011 р.

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2 договору, замовник (відповідач) в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, дав завдання підрядникові (позивачу) щодо розкидання мінеральних добрив трактором МТЗ 1025 розкидач «Аксіс», а підрядник взяв на себе зобов»язання виконати цю роботу. Замовник зобов»язаний своєчасно прийняти і оплатити роботу.

Ціна роботи становить 50,00 гривень за один гектар. (п.1.3. договору).

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, укладений між сторонами договір по своїй правовій природі є договором про надання послуг.

Статтею 905 Цивільного кодексу України визначено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.3. договору № 19-05/2011 про надання послуг від 19.05.2011 р., даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печаткою замовника. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Пунктом 2.1. договору № 19-05/2011 про надання послуг від 19.05.2011 р., передбачено, у межах строку, визначеного у п.1.1. цього договору, підрядник зобов»язується завершити виконання роботи і подати замовникові для підписання Акт здавання-приймання виконаної роботи, а замовник зобов»язується прийняти належним чином виконану роботу і в разі відсутності допущених у роботі відступів від умов цього договору або інших недоліків підписати Акт здавання-приймання виконаної роботи в 10- денний строк з дня подання йому підрядником названого документа.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору № 19-05/2011 про надання послуг від 19.05.2011 р., позивач (підрядник) виконав взяті на себе зобов'язання та надав послуги по розкиданню мінеральних добрив трактором на загальну суму 22250,00 грн., що підтверджується актами виконання робіт (надання послуг) від 20.05.2011 року на суму 11150 грн. з ПДВ та від 21.05.2011 року на суму 11100 грн. з ПДВ, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками, копії яких містяться в матеріалах справи та огляд оригіналів яких було здійснено в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов»язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 3.2. договору № 19-05/2011 про надання послуг від 19.05.2011 р., оплата здійснюється не пізніше наступного дня після підписання Акта здавання-приймання виконаної роботи.

Таким чином, по Акту виконання робіт (надання послуг) від 20.05.2011 року на суму 11150 грн. з ПДВ замовник (відповідач) зобов'язаний був розрахуватися в термін до 23.05.2011 року включно; по Акту виконання робіт (надання послуг) від 21.05.2011 року на суму 11100 грн. з ПДВ - до 23.05.2011 року включно.

Також 03.09.2013р. позивачем також була направлена на адресу відповідача претензія № 182 від 03.09.2013 р. з вимогою сплатити заборгованість в сумі 22250 грн. 00 коп., яка була отримана відповідачем 05.09.2013 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого міститься в матеріалах справи.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання стосовно оплати наданих послуг (виконаних робіт) на день подачі позову (24.10.2013 р.) не виконав, претензію № 182 від 03.09.2013 р. залишив без виконання та задоволення. Заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги на день подачі позову (24.10.2013р.) становила 22250,00 грн.

Після порушення провадження у справі відповідачем було повністю сплачено основний борг в сумі 22250 грн. 00 коп., що підтверджується наданими відповідачем платіжними дорученнями № 626 від 31.10.2013 р. на суму 21000,00 грн. та № 297 від 05.11.2013 р. на суму 1250,00 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

Представник позивача в судовому засіданні щодо факту сплати відповідачем суми основного боргу в повному обсязі не заперечував.

Приймаючи до уваги, що відповідачем після порушення провадження у справі повністю сплачено основний борг в розмірі 22250 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 626 від 31.10.2013 р. на суму 21000,00 грн. та № 297 від 05.11.2013 р. на суму 1250,00 грн., які додані до матеріалів справи, суд доходить висновку що спір між сторонами в частині стягнення основної заборгованості в сумі 22250 грн. 00 коп. врегульовано, предмет спору відсутній, а тому провадження у справі в частині стягнення 22250 грн. 00 коп. боргу підлягає припиненню.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов"язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 1598 грн. 35 коп. за період з 24.05.2011 р. по 14.10.2013 р.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати отриманих послуг, тому суд доходить висновку, що позивачем правомірно нараховані три проценти річних в сумі 1598 грн. 35 коп. за період з 24.05.2011 р. по 14.10.2013 р.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та умов договору, взяті на себе зобов'язання не виконав, заборгованість за отримані послуги не сплатив, господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення 1598 грн. 35 коп. 3 % річних. В частині стягнення основного боргу в сумі 22250,00 грн. провадження у справі підлягає припиненню.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача і погашення боргу було здійснено відповідачем після порушення судом провадження у даній справі, а тому відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1720 грн. 50 коп. (2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на 01.01.2013р.).

Керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 626, 629, 901, 903, 905 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 175, 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 22, 49, п.1-1. ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України; ст. 4 Закону України „Про судовий збір", господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення 22250,00 грн. припинити.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Черешеньки", вул. Вознесенська, 69, смт. Короп, Чернігівська область, 16200; вул. Дачна, 25, смт. Короп, Чернігівська область, 16200 (п/р 26003318935 в ПАТ „Райффайзен банк Аваль" м. Чернігів, МФО 380805, код ЄДРПОУ 14249045) на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна", вул. Незалежності, 57, с. Голінка, Бахмацький район, Чернігівська область, 16562 (п/р 26009300266399 в банку ТВБВ №10026/0533 ФГУ по м. Києву та Київській області АТ „Ощадбанк", МФО 322669, свідоцтво платника ПДВ №200052409 ІПН 037949125028, код ЄДРПОУ 03794911) 1598,35 грн. 3 % річних та 1720 грн. 50 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення підписано 08.11.2013 року.

Суддя Л.М. Лавриненко