Ухвала суду № 34636537, 07.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

07 листопада 2013 року № 826/17346/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали

за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду міста Києва про визнання дій та бездіяльності протиправними, стягнення відшкодуванняВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Апеляційного суду міста Києва (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд:

- визнати протиправними дії та бездіяльність службових осіб Апеляційного суду м. Києва щодо невидачі та відмові у видачі ОСОБА_1 (податковий номер: НОМЕР_1) копії рішення (ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 18 лютого 2013 року у справі № 761/3679/13 - ц;

- стягнути з Апеляційного суду міста Києва (код ЄДРПОУ 02894757) на користь ОСОБА_1 (податковий номер: НОМЕР_1) суму коштів у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди;

- стягнути з Апеляційного суду міста Києва (код ЄДРПОУ 02894757) на користь ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1) суму коштів у розмірі 200 (двісті) грн. 10 (десять) коп. на відшкодування матеріальних збитків;

- стягнути з Апеляційного суду міста Києва (код ЄДРПОУ 02894757) на користь ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1) кошти у розмірі 177 (сто сімдесят сім) гривні 64 коп., в якості компенсації сплаченого судового збору.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи немає підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з частиною першою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно - правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Частиною третьою статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

За змістом вказаних статей справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома або більше визначеними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б одним суб'єктом виступає законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, водночас на цих суб'єктів покладено обов'язок виконувати вимоги та приписи. При цьому необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним управлінських функцій саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Відтак, обов'язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду судом в порядку адміністративного судочинства, є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб'єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватись цим суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Пунктом 4.2 рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2001 від 23.05.2001 (справа за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців третього, четвертого, п'ятого статті 248-3 Цивільного процесуального кодексу України та за конституційними зверненнями громадян щодо офіційного тлумачення положення абзацу четвертого статті 248-3 Цивільного процесуального кодексу України (справа щодо конституційності статті 248-3 ЦПК України) визначено, що відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону (частина перша статті 129 Конституції України). Виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.

Таким чином, судді під час розгляду ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, оскільки не здійснюють владні управлінські функції, а тому не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.

За положеннями ч. 3 ст.1 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення (частина 1 ст. 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посягання на процесуальну незалежність.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 (представник за довіреністю ОСОБА_2, яка є стороною у справі № 761/3679/13-ц та апелянтом у справі № 22-ц/796/94444/13) оскаржує процесуальні дії Апеляційного суду міста Києва.

За змістом позовної заяви, позивач повідомляє, що неодноразово звертався із клопотаннями до Апеляційного суду міста Києва та до Шевченківського районного суду міста Києва про видачу належно завірених копій ухвали апеляційного загального суду та ухвали місцевого загального суду.

За загальним правилом клопотання - це офіційне прохання про здійснення процесуальних дій чи прийняття рішень, звернене до органів дізнання, слідчого, прокурора чи суду.

З наведеного вбачається, що позивач оскаржує процесуальні дії Апеляційного суду міста Києва, які пов'язані з розглядом конкретних справ.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 12.06.2009 року у розумінні положень ч.1 ст. 2, п.1,7 і 9 ст. 3, ст. 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.

За таких обставин, враховуючи те, що ОСОБА_1 оскаржує дії відповідача, вчинені ним при розгляді конкретної справи, позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки оскаржувані рішення не пов'язані зі здійсненням владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а тому даний спір не є публічно-правовим і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції.

Також, суд роз'яснює, що розгляд такої справи не відноситься до юрисдикції судів, оскільки судді та суди не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2012 року № 2а-17636/11/2670.

В частині вимог про стягнення з Апеляційного суду міста Києва на користь позивача моральної шкоди у розмірі 2000,00 грн., матеріальних збитків - 200,00 грн. та компенсації сплати судового збору у розмірі 177,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині оскарження процесуальних дій суду не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 2000,00 грн., матеріальних збитків - 200,00 грн. та компенсації сплати судового збору у розмірі 177,00 грн. не можуть самостійно розглядатись адміністративним судом, тому підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального Кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, зокрема щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 109, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1.Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі.

2.Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі разом з позовною заявою та доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.

3.Попередити позивача про те, що позовні матеріали будуть повернуті супровідним листом рекомендованим поштовим відправленням із зворотною розпискою про їх одержання.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник