Постанова № 34636448, 05.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 листопада 2013 року № 2а-6325/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі колегії суддів: Головуючого судді - Добрянської Я.І., суддів: Власенкової О.О., Мазур А.С., розглянув відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України, в порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовом Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області до відповідача Міністерства оборони України простягнення заборгованості у розмірі 4 961,52 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Прилуцька об'єднана державна податкова інспекція Чернігівської області Державної податкової служби звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до відповідача Міністерства оборони України про стягнення заборгованості у розмірі 4 961,52 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2012 р. по справі № 2а-6325/12/2670 суддею Чудак О.М. позовні вимоги було задоволено частково; стягнуто з Міністерства оборони України податковий борг Військової частини А-4245 в сумі 2 744,48 грн., в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2012 р. по справі № 2а-6325/12/2670 рішення суду першої інстанції було скасовано в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення податкового боргу в сумі 2 744,48 грн. та відмовлено в цій частині позовних вимог; в іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Однак, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.07.2013 р. було частково задоволено касаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби; скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2012 р. та Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2012 р., а справу № 2а-6325/10/2670 направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Зважаючи на викладене, згідно з протоколом розподілу справ між суддями від 30.07.2013 р., справу № 2а-6325/12/2670 було розподілено на новий судовий розгляд на суддю Добрянську Я.І.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.07.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було прийнято до свого провадження для нового судового розгляду адміністративну справу № 2а-6325/10/2670, та призначено попереднє судове засідання на 05.09.2013 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.09.2013 р. було закінчено підготовче провадження та призначено справу № 2а-6325/10/2670 до судового розгляду колегією суддів (головуючий суддя - Добрянська Я.І., судді: Власенкова О.О., Мазур А.С.) у судовому засіданні 10.10.2013 р.

Представник позивача в судовому засіданні 10.10.2013 р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд:

- стягнути з Міністерства оборони України податковий борг Військової частини А-4245 в сумі 4 961,52 грн., з підстав наведених у позовній заяві, а саме того, що оскільки Військова частина А-4245 Міністерства оборони України, яка є окремою юридичною особою та структурним підрозділом Міністерства оборони України, не отримує фінансування від Державного бюджету, що дозволяло би останній самостійно погасити наявний перед Державним бюджетом борг, а майно такої військової частини, згідно положень ЗУ «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», не може бути взято у податкову заставу та в подальшому відчужено в погашення податкового боргу, то такий податковий борг Військової частини А-4245 Міністерства оборони України перед Державним бюджетом має бути стягнутий в судовому порядку саме з засновника такої військової частини та власника її майна, а саме - з Міністерства оборони України, як субсидіарного боржника.

Відповідач в судове засідання 10.10.2013 р. не прибув та не скерував свого представника, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи.

В матеріалах справи зокрема наявні письмові заперечення, в яких відповідач проти задоволення позовних вимог позивача заперечує повністю з тих підстав, що Військова частина А-4245, як окрема юридична особа, повинна самостійно нести відповідальність по своїх податкових зобов'язаннях перед Державним бюджетом.

Зважаючи на неприбуття відповідача в судове засідання 10.10.2013 р., що був повідомлений належним чином, суд на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, ухвалив розглядати дану адміністративну справу № 2а-6325/12/2670 в порядку письмового провадження, із наданням сторонам часу (протягом семи днів з моменту належного повідомлення про перехід у письмове провадження) для подачі всіх додаткових документів на підтвердження їх нормативно-правових позицій по справі, які ще не були ними подані.

Про перехід до розгляду справи № 2а-6325/12/2670 в порядку письмового провадження, відповідача по справі було повідомлено належним чином листом від 10.10.2013 р., що був отриманий останнім 15.10.2013 р., згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи.

Однак, станом на 05.11.2013 р. інших документів по справі до канцелярії суду від сторін не надходило.

Також, суд в порядку письмового провадження розглянув заяву позивача про заміну сторони у справі, а саме позивача Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби на Прилуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, що є правонаступником первинного позивача відповідно до Постанови КМУ від 20.03.2013 р. № 229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів».

Так, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.07.2013 р. по справі № 2а-6325/12/2670, що була прийнята в порядку письмового провадження, було замінено позивача у справі № 2а-6325/12/2670 з Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби на Прилуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Чернігівській області.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін в минулих судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, а також вивчивши позицію Вищого адміністративного суду України з приводу даного спору (що викладена в ухвалі ВАСУ від 15.07.2013 р.), Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджується наявними матеріалами справи, 08 травня 2012 року Прилуцька об'єднана державна податкова інспекція Чернігівської області Державної податкової служби (правонаступником якої є Прилуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Чернігівській області) звернулася в суд з позовом до Міністерства оборони України про стягнення з відповідача податкового боргу військової частини А-4245 в сумі 4 961 грн 52 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкова заборгованість Військової частини А-4245 сформована на підставі самостійно поданих нею декларацій, уточнюючого розрахунку з плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення, розрахунків із збору за забруднення навколишнього природного середовища, за спеціальне використання води та збору за геологорозвідувальні роботи, а також застосованої податковим повідомленням-рішенням фінансової санкції, яка ні в адміністративному, ні в судовому порядку не оскаржувалась, та відповідно є узгодженою та набрала статусу податкового боргу.

Так, податковою інспекцією було вжито заходів для погашення зазначеного податкового боргу відповідача, зокрема, направлено податкові вимоги, прийнято рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення податкового боргу та відповідно до вимог статті 96 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (далі - ПК України) направлено до головного підприємства військової частини - Міністерства оборони України відповідне подання.

Отже, посилаючись на те, що податкова заборгованість в добровільному порядку не сплачена, податкові вимоги та податкове повідомлення-рішення не оскаржені і не виконані, Міністерством оборони України у задоволенні подання податкового органу було відмовлено, а також те, що для належного виконання обов'язків, будучи державним органом та виконуючи завдання держави, податкова служба має право на захист інтересів держави щодо погашення існуючої заборгованості в органах судової влади, та відповідно до пункту 96.3 статті 96 ПК України зобов'язана звернутися до суду - Прилуцька ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області просила стягнути з відповідача 4 961 грн. 52 коп. в судовому порядку.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін в минулих судових засіданнях, а також вивчивши позицію Вищого адміністративного суду України з приводу даного спору (що викладена в ухвалі ВАСУ від 15.07.2013 р.) Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Відповідно до частини другої статті 14 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06 грудня 1991 року № 1934-ХІІ, земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.

Однак Прилуцька ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області в позовних вимогах зазначає, що відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України - платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори у встановлені строки, проте як Військова частина А-4245 несвоєчасно і не в повному обсязі сплачує до бюджету належні суми платежів.

Таким чином, на думку суду, в даному випадку виникає колізія норм, а саме - співвідношення загальних і спеціальних правових норм.

Так, підпунктом 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ передбачено порядок вирішення колізій (протиріч) між нормами законодавчих актів. А саме, у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Тобто у разі якщо дійсно існує неоднозначність (множинність) трактування прав та обов'язків платника податку в різних законодавчих актах, то державні органи та їх структурні підрозділи, наділені законодавчою компетенцією застосування податкового законодавства (адміністративні суди, податкові органи тощо), приймають рішення виходячи з позиції пріоритету інтересів платників податків над державними.

При цьому, Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є спеціальним законом про оподаткування.

З даного приводу суд наголошує на тому, що відповідно до наявних матеріалів справи, позивач у 2010 році вже звертався до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовною заявою про стягнення з Військової частини А-4245 податкового боргу.

Так, відповідно до постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року заявлені позовні вимоги було задоволено та стягнуто з Військової частини А-4245 суму боргу в розмірі 2 217 грн 04 коп.

Отже, як підтверджується наявними у справі доказами, податковою інспекцією повторно зазначено у заяві розрахунки зборів, по яким вже прийнято рішення Чернігівським окружним адміністративним судом, та яке в свою чергу набрало законної сили.

Таким чином, відповідно до наявних матеріалів справи, судом вбачається наступне.

Головним управлінням економіки Міністерства оборони України було зареєстровано в якості юридичної особи Військову частину А-4245, яка перебуває на обліку в Прилуцькій ОДПІ, як платник податків, що підтверджується довідкою від 15 березня 2012 року № 11/18-057. Відповідно до Довідки ЄДРПОУ від 15 червня 2006 року, головним підприємством Військової частини А-4245 є Міністерство оборони України (відповідач).

Так, згідно наявних матеріалів справи, податковий борг у боржника рахується з листопада 2006 року.

У грудні 2006 року у зв'язку з розформуванням Військової частини А-2816 і призначенням правонаступника Військову частину А-4245, картки особових рахунків Військової частини А-2816 були приєднані до карток особових рахунків Військової частини А-4245.

Таким чином, податковий борг Військової частини А-2816 був переданий до правонаступника Військової частини А-4245.

У зв'язку з наявним податковим боргом та на виконання вимог статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Прилуцькою ОДПІ вживалися заходи для погашення такого боргу шляхом надсилання боржнику податкових вимог.

Перша податкова вимога від 27 листопада 2006 року №1/136 була направлена поштою та отримана Військовою частиною 07 грудня 2006 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення № 436988, та друга податкова вимога від 22 січня 2007 року № 2/17 була отримана уповноваженим представником Військової частини А-4245 особисто. Проте, дані податкові вимоги були залишені без задоволення, а податковий борг лишився несплаченим.

Зважаючи на таке, 18 квітня 2007 року начальником Прилуцької ОДПІ на підставі підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» було прийняте рішення № 7/24-011 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.

Так, податковим керуючим неодноразово направлялися листи до Міністерства оборони України про погашення податкового боргу, виділення активів для реєстрації податкової застави, розірвання контракту з командиром військової частини.

Однак, на вказані запити надходили відповіді, у яких зокрема зазначалося, що відповідно до статті 14 Закону України «Про збройні сили України» земля, води інші природні ресурси, а також майно, що закріплені за військовими частинами є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняється від сплати усіх видів податків і не може бути використаним для погашення податкового боргу.

Статтею 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» від 21 вересня 1999 року №1076 передбачено, що стягнення заборгованості за зобов'язаннями військової частини не може бути звернено на майно за нею закріплене. Також, у даних листах повідомлялося, що на сплату податків бюджетом не виділялися кошти, а погашення боргу може бути здійснено лише при наявності рішення суду про примусове стягнення суми боргу, в зв'язку з чим запропоновано Прилуцькій ОДПІ звернутися до суду (лист Військової частини А-4245 від 20.03.2007 р. № 284, листи Міністерства оборони України від 26.03.2007 р. № 350/147/4/1027, від 25.05.2007 р. № 350/1531/244/НС).

Таким чином, податкова застава за відсутності виділеного Міністерством оборони України майна, позивачем зареєстрована не була.

Відтак, Прилуцькою ОДПІ у червні 2007 року було направлено позов до суду щодо стягнення боргу за рахунок коштів Військової частини А-4245.

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 06 вересня 2007 року позов задоволено в повному обсязі та стягнуто 9 927 грн 33 коп. податкового боргу за рахунок коштів Військової частини А-4245.

Виконавчі накази по даній справі тривалий час перебували на виконанні у відділі Державної виконавчої служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції, проте 18 травня 2009 року були повернуті стягувачу у зв'язку з відсутністю коштів, на які можливо звернути стягнення.

Отже, податковий борг, що виник в 2006 році не був погашений, а навпаки збільшувався. При цьому, Прилуцькою ОДПІ було частково списано суму такого боргу у зв'язку із пропуском терміну давності.

Далі, Прилуцька ОДПІ в 2010 році звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовною заявою про стягнення з Військової частини А-4245 податкового боргу в розмірі 2 217 грн. 04 коп.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року заявлені вимоги задоволено в повному обсязі.

Військова частина А-4245 не погоджуючись із судовим рішенням здійснювало апеляційне оскарження постанови суду від 02 лютого 2011 року.

Проте, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2011 року апеляційна скарга Військової частини А-4245 було залишена без задоволення.

08 вересня 2011 року Прилуцькою ОДПІ було отримано виконавчі листи щодо стягнення заборгованості та одразу передано до органів Державної виконавчої служби на виконання.

Однак, відповідно до постанови про повернення виконавчого документу від 04 квітня 2012 року, виконавчі листи Чернігівського окружного адміністративного суду повернуті стягувачу без виконання по причині наявності встановленої законом заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника у якого відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення.

Отже, враховуючи, що вжиті позивачем заходи, бажаних наслідків не дали, стягнення за зобов'язаннями Військової частини А-4245 не може бути звернено на майно, яке за нею закріплене, та те, що головним підприємством Військової частини А-4245 є Міністерство оборони України, прилуцька ОДПІ у Чернігівській області відповідно до пункту 96.2 статті 96 ПК України звернулась до Міністерства оборони України з листом від 09 лютого 2012 року з поданням щодо прийняття відповідного рішення.

Однак, листом від 27 лютого 2012 року фінансово-економічне управління Командування Повітряних Сил Збройних Сил України Міністерства оборони України надало відповідь, згідно якої в задоволенні вимог Прилуцької ОДПІ відмовлено.

Основною підставою для відмови послугувало те, що згідно зі статтею 48 Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010 року № 2456-VI - бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати виключно в межах бюджетних асигнувань, встановлених законом, проте як грошових коштів та кошторисних призначень на погашення податкових боргів Повітряні сили Збройних Сил України не отримували.

Саме за таких обставин, податкова інспекція і звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва.

З даного приводу судом було встановлено, що станом на час розгляду адміністративної справи по суті, згідно облікових карток Військової частини А-4245, на особовому рахунку останньої продовжує обліковуватися борг у сумі 4 961 грн 52 коп.

Зокрема, по платі за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення нараховано згідно: декларації від 08 травня 2011 року № 23805 по терміну сплати 20 травня 2011 року - 71 грн. 56 коп.; декларації від 08 серпня 2011 року № 35919 по терміну сплати 19 серпня 2011 року - 73 грн. 16 коп.; декларації від 02 листопада 2011 року № 46562 по терміну сплати 19 листопада 2011 року - 73 грн. 97 коп.; уточнюючого розрахунку від 24 листопада 2011 року № 50809 - 38 грн. 84 коп.; декларації від 03 лютого 2012 року № 59386 по терміну сплати 19 лютого 2012 року - 109 грн. 80 коп. Всього 367 грн. 33 коп.

Податковий борг по платі за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення становить 368 грн 33 коп. (нараховано 367 грн. 33 коп. + пеня 1 грн = 368 грн 33 коп.).

По збору за забруднення навколишнього природного середовища нараховано згідно: розрахунку № 14013 від 12 травня 2009 року по термін сплати 20 травня 2009 року - 187 грн. 89 коп.; розрахунку №16899 від 10 серпня 2009 року по термін сплати 19 серпня 2009 року - 151 грн. 89 коп.; розрахунку № 38015 від 09 листопада 2009 року по термін сплати 19 листопада 2009 року - 354 грн. 88 коп.; розрахунку № 48282 від 09 лютого 2010 року по термін сплати 19 лютого 2010 року - 152 грн. 34 коп.; розрахунку № 10799 від 29 квітня 2010 року по термін сплати 20 травня 2010 року - 172 грн. 04 коп.; розрахунку № 28041 від 02 серпня 2010 року по термін сплати 19 серпня 2010 року - 167 грн. 84 коп.; розрахунку № 32799 від 26 жовтня 2010 року по термін сплати 19 листопада 2010 року - 105 грн. 25 коп.; розрахунку № 45689 від 07 лютого 2011 року по термін сплати 19 лютого 2011 року - 86 грн. 41 коп. Всього: 1 378 грн. 54 коп.

Також, відповідно до наявних матеріалів справи, платником здійснювалось часткове погашення податкового боргу в сумі 101 грн. 57 коп. основного платежу та 43 коп. погашено пені в результаті розподілу згідно статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Загальна сума 102 грн.

Крім того, як вбачається з наявних у справі доказів, Прилуцькою ОДПІ було також списано частину податкового боргу згідно рішень про списання безнадійного податкового боргу: від 19 листопада 2009 року № 100/24-027; від 24 лютого 2010 року № 4/24-027; від 26 серпня 2010 року № 36/24-027.

Проте, зважаючи на норми пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», погашення (списання) податкового боргу зараховувалося згідно з черговістю його виникнення.

Таким чином, податковий борг по збору за забруднення навколишнього природного середовища становить 1 411 грн 98 коп. (нараховано 1 378 грн. 54 коп. + пеня 33 грн. 44 коп.).

По збору за спеціальне використання води нараховано згідно: розрахунку № 14390 від 12 травня 2009 року по термін сплати 20 травня 2009 року - 315 грн 10 коп.; розрахунку № 26847 від 10 серпня 2009 року по термін сплати 19 серпня 2009 року - 318 грн. 60 коп.; розрахунку № 38046 від 09 листопада 2009 року по термін сплати 19 листопада 2009 року - 322 грн. 10 коп.; податкового повідомлення - рішення від 21 грудня 2009 року № 000291500 - 12 грн. 01 коп.; розрахунку № 48605 від 09 лютого 2010 року по термін сплати 19 лютого 2010 року - 322 грн. 10 коп.; розрахунку № 10674 від 28 квітня 2010 року по термін сплати 20 травня 2010 року - 315 грн.; розрахунку № 24169 від 09 серпня 2010 року по термін сплати 19 серпня 2010 року - 105 грн. 03 коп.; розрахунку № 24170 від 09 серпня 2010 року по термін сплати 19 серпня 2010 року - 244 грн. 11 коп.; розрахунку № 33867 від 28 жовтня 2010 року по термін сплати 19 листопада 2010 року - 368 грн. 17 коп.; розрахунку № 44646 від 02 лютого 2011 року по термін сплати 19 лютого 2011 року - 368 грн. 16 коп. Всього: 2690 грн. 48 коп.

В даному випадку Прилуцькою ОДПІ також було списано частину податкового боргу згідно рішення про списання безнадійного податкового боргу від 26 листопада 2010 року № 85/24-027.

Проте, зважаючи на норми пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», погашення (списання) податкового боргу зараховувалося згідно з черговістю його виникнення.

Таким чином, податковий борг по збору за спеціальне використання води становить 2 690 грн. 48 коп.

По збору за геологорозвідувальні роботи нараховано згідно: розрахунку № 14396 від 12 травня 2009 року по термін сплати 20 травня 2009 року - 52 грн. 16 коп.; розрахунку № 26855 від 10 серпня 2009 року по термін сплати 19 серпня 2009 року - 52 грн. 88 коп.; розрахунку № 38008 від 09 листопада 2009 року по термін сплати 19 листопада 2009 року - 53 грн.; розрахунку № 48609 від 09 лютого 2010 року по термін сплати 19 лютого 2010 року - 53 грн 02 коп.; розрахунку № 10925 від 29 квітня 2010 року по термін сплати 20 травня 2010 року - 51 грн. 91 коп.; розрахунку № 24242 від 09 серпня 2010 року по термін сплати 19 серпня 2010 року - 51 грн. 80 коп.; розрахунку № 33849 від 28 жовтня 2010 року по термін сплати 28 жовтня 2010 року - 48 грн. 85 коп.; розрахунку № 33877 від 28 жовтня 2010 року по термін сплати 19 листопада 2010 року - 76 грн. 11 коп.; розрахунку № 44955 від 03 лютого 2011 року по термін сплати 19 лютого 2011 року - 74 грн. 56 коп. Всього: 516 грн. 45 коп.

Прилуцькою ОДПІ також було списано частину податкового боргу згідно рішень про списання безнадійного податкового боргу: від 24 лютого 2010 року № 4/24-027; від 26 серпня 2010 року № 36/24-027; від 26 листопада 2010 року № 85/24-027.

Проте, зважаючи на норми пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», погашення (списання) податкового боргу зараховувалося згідно з черговістю його виникнення.

Крім того, платником було подано уточнюючий розрахунок від 28 жовтня 2010 року про зменшення податкового зобов'язання в зв'язку з виправленням помилки в сумі 34 грн. 72 коп.

Таким чином, податковий борг по збору за геологорозвідувальні роботи становить 491 грн. 73 коп. (нараховано 516. грн 45 коп. - зменшення 34 грн. 72 коп. + пеня 10 грн).

Отже, отримавши відмову Міністерства оборони України від прийняття одного із передбачених статтею 96 ПК України рішень, при наявності непогашеного боргу, Прилуцька ОДПІ в межах строку, передбаченого статтею 102 ПК України, 1095 днів з моменту виникнення боргу, звернулась до суду за примусовим стягненням такої суми заборгованості з боржника у судовому порядку.

Відтак, розглядаючи по суті позовні вимоги позивача, суд виходить з того, що відповідно до статті 96 ПК України, у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного (комунального) підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про: 1) надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків; 2) досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету; 3) ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; 4) виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.

Відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень надсилається органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Як вбачається із наведених правових положень, необхідною умовою їх застосування є наявність державного, казенного або комунального підприємства.

Так, Прилуцька ОДПІ. як на одну із заявлених підстав позову посилається на те, що головним підприємством Військової частини А-4245 є саме Міністерство оборони України, запис про що міститься у витязі з ЄДРПОУ. Крім того, формою власності військова частини є державна, а сама частина - державною організацією.

Суд, в свою чергу, вважає за необхідне зазначити, що Військова частина А-4245 є самостійною юридичною особою, а Міністерство оборони України виступає виключно її засновником.

Так, відповідно до статті 3 Закону України «Про Збройні Сили України», Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Збройні Сили України мають таку загальну структуру: 1) Генеральний штаб Збройних Сил України як головний орган військового управління; 2) види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; 3) з'єднання, військові частини, військові навчальні заклади, установи та організації, що не належать до видів Збройних Сил України.

Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій.

Відповідно до пунктів 2, 3, 6 Порядку реєстрації військових частин як суб'єктів

господарської діяльності у Збройних Силах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 2000 року № 749, реєстрації підлягають військові частини, заклади, установи та організації Збройних Сил, які здійснюють господарську діяльність з метою одержання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ (сил) для підтримання на належному рівні їх бойової та мобілізаційної готовності, шляхом включення до реєстру військових частин як суб'єктів господарської діяльності.

Реєстрація військових частин як суб'єктів господарської діяльності проводиться Міноборони відповідно до цього Порядку та Положення про порядок ведення реєстру військових частин як суб'єктів господарської діяльності, що затверджується Міноборони.

У разі реєстрації військової частини як суб'єкта господарської діяльності Міноборони видає свідоцтво за зразком згідно з додатком 3. Військова частина у десятиденний термін з моменту одержання зазначеного свідоцтва інформує про свою реєстрацію податковий орган та орган Державного казначейства за своїм місцезнаходженням. У разі зміни місцезнаходження, найменування та інших відомостей військова частина у такий же термін зобов'язана в установленому порядку повідомити про це зазначені органи.

Крім того, відповідно до статті 14 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України можуть здійснювати господарську діяльність згідно із законом. Земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління.

При цьому, статтею 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» від 21 вересня 1999 року №1075-ХІV, який визначає правовий режим майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями ЗС України, в повноваження органів військового управління та посадових осіб щодо управління цим майном, передбачено особливості статусу військового майна, згідно з яким військове майно закріплюється за військовими частинами ЗС України на праві оперативного управління.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» від 21 вересня 1999 року №1076-ХІV, стягнення за зобов'язаннями військової частини не може бути звернено на майно, за нею закріплене.

Тобто, фактично мова йде про відсутність майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, все військове майно закріплене за Військовою частиною А-4245 на праві оперативного управління.

Таким чином, на підставі наведених правових норм, суд не може погодитись із позицією Прилуцької ОДПІ щодо віднесення Військової частини А-4245 до державного, казенного чи комунального підприємства, а відтак, і щодо можливості застосування до Міністерства оборони України порядку, передбаченого статтею 96 ПК України.

Крім того, стаття 96 ПК України поширюється на вичерпне коло суб'єктів, прямо передбачених у нормах цієї статті, а саме, підприємства (комунальні, державні, казенні).

Отже, військових частин серед вказаного переліку немає.

При цьому, слід звернути увагу, що військова частина не є підприємством в розумінні Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-ІV (ГК України).

В свою чергу ПК України іншого визначення поняття підприємства, ніж ГК України не містить, а відтак слід користуватися термінологією ГК України, яка власне в цій частині ПК України не суперечить.

Наведене додатково підтверджує позицію суду щодо відсутність підстав для застосування в даному випадку статті 96 ПК України.

Разом з тим, слід зазначити, що наведені вище положення, а саме, порядок реєстрації Військової частини А-4245 Міністерством оборони України, передача Міністерством майна в оперативне управління військової частини, входження військової частини до структури ЗС України, є підставою для застосування статті 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», відповідно до якої, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, а також за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб'єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором.

Так, Військова частина, як суб'єкт господарської діяльності, за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України (відповідач).

Тобто, враховуючи зазначені вище обставини, наявні в матеріалах справи докази, та при документальному підтвердженні існування у Військової частини А-4245 податкового боргу, як своєчасно не сплаченого податкового зобов'язання, відсутність у частини коштів, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису та по яким може бути звернуто стягнення, в тому числі й з урахуванням їх недостатності, суд вважає, що відповідальність за погашення боргу має нести саме Міністерство оборони України в загальному порядку, тобто в межах стягнення боргу із субсидіарного боржника.

В даному випадку судом було також враховано позицію Вищого адміністративного суду України з приводу даного спору, що викладена в ухвалі ВАСУ від 15.07.2013 р.

Так, в своїй ухвалі від 15.07.2013 р. по даній справі (при першому колі її розгляду) Вищий адміністративний суд України зазначив, що судами обох попередніх інстанцій, в даному випадку, не було досліджено можливостей військової частини на погашення податкового боргу за рахунок наявних коштів на реєстраційних (розрахункових та інших) рахунках ВЧ в органах казначейства, їх цільове призначення, що, в свою чергу, може свідчити про передчасність необхідності звернення позовних вимог до Міністерства оборони України.

З приводу зазначеного, судом було в повній мірі досліджено наявні матеріали справи (докази по справі) на рахунок наявності коштів на реєстраційних (розрахункових та інших) рахунках Військової частини А - 4245, за рахунок яких остання могла би погасити наявний борг перед Державним бюджетом, а також судом неодноразово наголошувалося Міністерству оборони України про необхідність надання відповідних доказів по справі на підтвердження можливості Військовою частиною А - 4245, що входить до структури Міністерства оборони України, самостійно за рахунок власних коштів погасити такий податковий борг перед Державним бюджетом.

Однак, ні за наслідками повного та всебічного дослідження всіх наявних матеріалів справи, ні за наслідками наданих Міністерством оборони України письмових пояснень та доказів, судом не було встановлено можливості погашення Військовою частиною А - 4245, що входить до структури Міністерства оборони України, наявного в неї податкового боргу самостійно за рахунок власних коштів, у зв'язку з відсутністю коштів, на які можливо звернути стягнення, оскільки Військова частина А - 4245 не отримує відповідного фінансування з Державного бюджету, що дозволяло би останній самостійно погасити наявний перед Державним бюджетом борг, а майно такої військової частини, згідно положень ЗУ «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», не може бути взято у податкову заставу та в подальшому відчужено в погашення податкового боргу.

Зважаючи на це, суд дійшов до висновку, що такий податковий борг Військової частини А-4245 Міністерства оборони України перед Державним бюджетом має бути стягнутий в судовому порядку саме з засновника такої військової частини та власника її майна, а саме - з Міністерства оборони України, як субсидіарного боржника.

Одночасно з цим, суд знаходить безпідставними та необґрунтованими посилання Міністерства оборони України на відсутність фінансового ресурсу (грошових коштів та кошторисних призначень) на погашення боргів, так як обставини справи не спростовують передбаченого в першу чергу статтею 67 Конституції України від 26 червня 1996 року №254к/96-ВР обов'язку платників податків в повній мірі та у встановлений строк сплачувати податки та збори до Державного бюджету України, а також місцевих бюджетів.

Визначаючись щодо конкретної суми заявленої податковим органом до стягнення, суд враховує надані відповідачем заперечення щодо наявного рішення суду (постанови Чернігівського окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2011 року), яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання на всій території України, і стосується частини боргу, що розглядався у даній справі, а саме, суми 2 217 грн. 04 коп., внаслідок чого суд вважає неприпустимим допущення подвійного стягнення одного і того ж податкового зобов'язання конкретної військової частини в судовому порядку, навіть з різних суб'єктів (військової частини та Міноборони України).

Стосовно посилань Міністерства оборони України в запереченні на позовну заяву на конфлікт інтересів та співвідношення загальних і спеціальних правових норм, то суд виходить з того, що станом на 2009, 2010 роки спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначав процедуру оскарження дій органів стягнення був Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а з 01 січня 2011 року - Податковий кодекс України, відповідно якими і слід керуватися.

Згідно зі статтями 11, 86, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, враховуючи те, що вимоги Прилуцької ОДПІ Чернігівської області (правонаступником якої є Прилуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Чернігівській області) щодо необхідності погашення податкового боргу Військової частини А-4245 та стягнення у такому випадку коштів з Міністерства оборони України відповідають дійсним обставинам та знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, та станом на час вирішення справи по суті докази про сплату боргу відсутні, суд приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Враховуючи викладене, та керуючись ст. ст. 69-71, 158-163, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, адреса: 03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6) податковий борг військової частини А - 4245 в сумі 2 744 грн. 48 коп. на рахунки:

- надходження податків та зборів, які справлялися до 01 січня 2011 року, але не визначені Податковим кодексом України - збір за геологорозвідувальні роботи в сумі 174 грн. 83 коп. (р/р 3111080700006, отримувач платежу - Державний бюджет м. Прилуки, код отримувача 37984681, банк УДК в Чернігівській області, МФО банку 853592);

- плата за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення в сумі 367 грн. 33 коп. (р/р 33112366700006, отримувач платежу - місцевий бюджет м. Прилуки, код отримувача 37984681, банк УДК в Чернігівській області, МФО банку 853592);

- збір за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 951 грн. 63 коп. (р/р 33115329700006, отримувач платежу - місцевий бюджет м. Прилуки, код отримувача 37984681, банк УДК в Чернігівській області, МФО банку 853592);

- збір за спеціальне використання води в сумі 1 250 грн. 69 коп. (р/р 33110357700006, отримувач платежу - місцевий бюджет м. Прилуки, код отримувача 37984681, банк УДК в Чернігівській області, МФО банку 853592).

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягувач - Прилуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 38615077, адреса: 17500, Чернігівська область, місто Прилуки, вулиця Київська, будинок 214).

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Головуючий суддя Я.І. Добрянська

Судді: О.О. Власенкова

А.С. Мазур

Дата складання та підписання постанови в повному обсязі 05.11.2013 р.