Постанова № 34636275, 04.11.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2013 року № 813/5968/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Гулкевич І.З.,

за участю секретаря - Капустинської Н.М.

за участю: представника позивача Хильченко Л.М., представника відповідача Равлюка Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі ГУ Міндоходів у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «АПП Львівське» про стягнення податкового боргу 6 625 555 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області звернулась до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АПП Львівське» про стягнення податкового боргу 6 625 555 грн.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ним проведено планову виїзну документальну перевірку відповідача, про що складено акт від 30.04.2013 року № 62/22-40/20789952. Вказаною перевіркою встановлено порушення відповідачем п.п.14.1.71, п.п14.1.159п.14.1ст.14,ст. 39, п.192.1, п.192.3 ст.192, п.198.1, п. 198.2, п.198.3 п.198.6 ст.198, п.201.6, п.201.14, п.201.15 ст.201, п.209.2 ст.209 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями).

Згідно п. 39.15. ПК України, визначені із застосуванням звичайних цін база, об'єкт оподаткування та інші показники податкового обліку використовуються органами державної податкової служби для проведення розрахунку податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності за результатами проведення перевірки.Податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених ПК України, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

За результатами цієї перевірки приймається відповідне податкове повідомлення-рішення. У разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення, або несплати відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених ПК України податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав з підстав, зазначених у позові, Заявах про уточнення позовних вимог від 02.09.2013 року, від 25.10.2013 року та усних поясненнях. Просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у запереченні та зазначив, що з'ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватися уповноваженим державним органом. Вважає, що будь-які дані, надані приватними структурами чи не уповноваженими на це державними органами (висновки, результати досліджень, тощо), не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) і не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни.

Згідно п. 11 ст. 39 ПК України для визначення звичайних цін на товари (роботи, послуги) податковий орган має використовувати офіційні джерела інформації: статистичні дані державних органів і установ; ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції, біржового котирування; довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань і публікацій; звіти та довідки відділів з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном; інші інформаційні джерела, що визнаються офіційними в установленому порядку.

Відповідач вважає необґрунтованими позовні вимоги позивача, оскількивідповідачем не було допущено порушення жодних норм податкового законодавства при закупівлі мінеральних добрив.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивачем на підставі наказу від 21 лютого 2013 року № 213 проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Агропромислове підприємство «Львівське» (код за ЄДРПОУ 20789952) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року. За результатами перевірки складено акт від30.04.2013 року № 62/22-40/20789952.

Вказаною перевіркою встановлено порушення відповідачем п.п.14.1.71, п.п14.1.159 п.14.1ст.14, ст. 39, п.192.1, п.192.3 ст.192, п.198.1, п. 198.2, п.198.3 п.198.6 ст.198, п.201.6, п.201.14, п.201.15 ст.201, п.209.2 ст.209 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає відображенню в особовому рахунку платника та повністю залишається у розпорядженні с/г підприємства (рядок 18.1 податкових декларацій з 01.07.2010 по 28.02.2011 та рядок 14 податкових декларацій з 01.03.2011 по 31.12.2012) на загальну суму 5 325 952грн., в тому числі з питань застосування "звичайних цін" на загальну суму 5 300 444грн., а саме за:серпень 2011року -1 489 341грн., в т. ч. по "звичайних цінах" - 1 489 341грн.; жовтень 2011року - 1 180 089грн., в т. ч. по "звичайних цінах" - 1 180 089грн.; листопад 2011 року - 228 527грн., в т. ч. по "звичайних цінах" - 228 527грн.; грудень 2011 року - 55 121грн., в т. ч, по "звичайних цінах" - 29 342грн.; березень 2012 року - 39 326грн., в т. ч. по "звичайних цінах" - 39 326грн.;квітень 2012 року - 220 608грн., в т. ч. по "звичайних цінах" - 220 608грн.; липень 2012 року - 507 661грн., в т. ч. по "звичайних цінах" - 507 661грн.;серпень 2012 року - 325 289грн., в т. % по "звичайних цінах" - 340 401грн.; жовтень 2012 року - 18 667грн., в т. ч. по "звичайних цінах" - 18 667грн.; листопад 2012 року - 283 507грн., в т. ч. по "звичайних цінах" - 283 507грн.;грудень 2012 року - 977 816грн., в т. ч. по "звичайних цінах" - 962 975грн.

Крім того, перевіркою встановлено зменшення показника р. 15 податкової декларації з податку на додану вартість (скорочена) "суми податку на додану вартість (від'ємне значення)" на загальну суму 21 232грн., в тому числі з питань застосування "звичайних цін" на загальну суму 9 061грн., а саме за травень 2011 року - 1570грн.,серпень 2011 року - 1 162грн., в т. по "звичайних цінах" - 1 162грн:; вересень 2011 року - 1 746грн., жовтень 2011 року - 7 731грн., в т. ч. по "звичайних цінах" - 7 731грн.; листопад 2011 року - 4 675грн., в т. ч. по "звичайних цінах" - 168грн. грудень 2011 року - 4 348грн.

Судом встановлено, що у 2011-2012 року відповідач придбавав мінеральні добрива (амофос та калій хлористий) у ТзОВ «Корпорація Колійні ремонтні технології» за договором № 18/07/11-1п від 18 липня 2011 року, відповідно до умов якого продавець (ТзОВ «Корпорація Колійні ремонтні технології») зобов'язувалося продати (передати) у власність покупцеві товар - мінеральні добрива. На виконання умов договору продавець поставив покупцеві товар - амофос та калій хлористий у кількості, якості та у строки, передбачені укладеним договором.

16 липня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромислове підприємство «Львівське» уклало з ТзОВ «Корпорація КРТ» договір № 16/07/12-1п, відповідно до умов якого продавець (ТзОВ «Корпорація КРТ») зобов'язувалося продати (передати) у власність покупцеві товар - мінеральні добрива (амофос та калій хлористий). На виконання умов договору продавець поставив покупцеві товар - амофос та калій хлористий у кількості, якості та у строки, передбачені укладеним договором.

Судом досліджено згадані договори купівлі-продажу, видаткові накладні та податкові накладні, які мають всі обов'язкові реквізити (номер, дату назви покупця та продавця, кількісні та вартісні характеристики товару, його назву, підписи уповноважених осіб покупця та продавця), тобто як первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення відповідають вимогам п.п.2,1., 2.4. Положення №88 та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Так, виходячи з вимог «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. У статті 2 вказаного Закону зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п. 1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Разом з тим, у листі державної податкової адміністрації України від 08.04.2008 р. №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Факт наявності усіх первинних документів, оформлених належним чином,та реальність господарських операцій не заперечується податковим органом.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст. 201).

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 1.20.2. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Згідно п. 1.20.6. ст.1 цього ж Закону, у разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

Згідно п.п. 14.1.71. п. 14.1. ст.14 цього ж Кодексу, звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим же Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Якщо під час здійснення операції обов'язковим є проведення оцінки, вартість об'єкта оцінки є підставою для визначення звичайної ціни для цілей оподаткування за умови, що неможливо застосувати методи, зазначені у підпункті 39.3.1 пункту 39.3 статті 39 цього ж Кодексу.

Згідно п.п. 14.1.80. п. 14.1. цього ж Кодексу, ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки.

При цьому під ідентичними розуміються товари, що мають однакові ознаки з оцінюваними товарами, у тому числі такі, як:фізичні характеристики;якість та репутація на ринку;країна виробництва (походження);виробник.

Згідно п.п. 14.1.131. п. 14.1. ст.14 цього ж Кодексу, однорідні (подібні) товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що не є ідентичними, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, у результаті чого виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення товарів однорідними (подібними) враховуються такі ознаки:якість та ділова репутація на ринку;наявність торговельної марки;країна виробництва (походження);виробник;рік виробництва;новий чи вживаний;термін придатності.

Згідно п. 39.11 ст.39 цього ж Кодексу (в редакції чинній на момент звернення позивача до суду), для визначення звичайних цін на товари (роботи, послуги) використовуються офіційні джерела інформації, у тому числі:

39.11.1. статистичні дані державних органів і установ;

39.11.2. ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції, біржові котирування;

39.11.3. довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій, у тому числі електронних та інших банків даних;

39.11.4. звіти та довідки відділів з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном;

39.11.5. інші інформаційні джерела, що визнаються офіційними в установленому порядку.

Згідно п. 39.14 ст.39 цього ж Кодексу (в редакції чинній на момент звернення позивача до суду), обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом.

Під час проведення перевірки платника податку орган державної податкової служби має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого цього пункту.

Згідно п. 39.15 ст.39 цього ж Кодексу (в редакції чинній на момент звернення позивача до суду), у разі відхилення договірних цін у податковому обліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків, таке відхилення не може бути підставою для визначення (нарахування) податкового зобов'язання, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Визначені із застосуванням звичайних цін база, об'єкт оподаткування та інші показники податкового обліку використовуються органами державної податкової служби для проведення розрахунку податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності за результатами проведення перевірки.

За результатами цієї перевірки приймається відповідне податкове повідомлення-рішення. У разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення, або несплати відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених цим Кодексом повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст.138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Судом не враховуються обґрунтування позовних вимог, оскільки позивачем при встановлені завищення податкового кредиту внаслідок завищення звичайних цін на придбання амофосу та калію хлористого за період, що перевірявся, як доказ використано лише відповідь ПрАТ «Галнафтохім», проте вказанавідповідь не є офіційним джерелом інформації, в тому числі, статистичними даними державних органів і установ, ціною спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції, біржовими котируваннями, довідковою ціною спеціалізованих комерційних видань та публікацій, звітом та довідкою відділу з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном, іншим інформаційним джерелом, що визнається офіційним, а відтак не є належним та допустимим доказом обґрунтування позовних вимог позивача.

Судом не враховуються як обгрунтування позовних вимог інформація, отримана у ДП «Держзовнішінформ», оскільки ДП «Держзовнішінформ» не є уповноваженим державним органом по з'ясуванню рівня звичайних цін, висновки Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків (Держзовнішінформ) та, носять виключно інформаційний характер і не можуть бути визначальними при здійсненні контролю за правильністю визначення митної (та іншої) вартості товарів (лист Державної митної служби від 17.11.2009 р. N 16/2-2/2356). Отже, інформація при визначенні звичайних цін на добрива, отримана у ДП «Держзовнішінформ», не є статистичною інформацією та не може бути підставою для визначення звичайної ціни, а відповідно заявлені позовні вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та не підлягають задоволенню.

У п. 13 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» від 23.07.1998 р. №817/98 зазначається, що індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку.

Аналогічні твердження містяться і у правовій позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 07.11.2011 року по справі № 21-328а11, відповідно до якої з'ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватися уповноваженим державним органом.

Таким чином, будь-які дані, надані приватними структурами чи не уповноваженими на це державними органами (висновки, результати досліджень, витяги з Реєстру прав власності на нерухоме майно тощо), не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) і не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 49,70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень.

Таким чином, позовні вимоги Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат згідно ст. 94 КАС України не застосовується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно п.21 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 128, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 08 листопада 2013 року.

Суддя Гулкевич І.З.