Постанова № 34636203, 16.10.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2013 року 810/3990/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання - Роздобудько Я.В., за участю представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Племінний завод «Агро-Регіон» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «Племінний завод «Агро-Регіон» звернулось до суду з позовом до Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів Київської області з вимогою визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.03.2013 р. №0002982210.

У обґрунтування своєї правової позиції вказує, що 19.02.2013 р. Бориспільською ОДПІ ГУ Міндоходів Київської області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ «Племінний завод «Агро-Регіон» з питань правових відносин з ПП «Агро Ойл» за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р.

За результатами перевірки складено Акт перевірки від 19.02.2013 р. №85/22-1/32054570 (далі - Акт перевірки).

Вказує, що на підставі Акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.03.2013 р. №0002982210, яким визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 29558,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вказує, що ПАТ «Племінний завод «Агро-Регіон» не погоджується з висновками Акту перевірки та вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання та прийняв рішення, що суперечить законодавству України.

У судових засіданнях представник позивача підтвердив обставини викладені у позовній заяві, надав додаткові пояснення, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представника відповідача - Бориспільська ОДПІ ГУ Міндоходів Київської області проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. Вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та таким, що відповідаєь нормам чинного законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів Київської області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Племінний завод «Агро-Регіон» з питань правових відносин з ПП «Агро Ойл» за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р. За результатами перевірки складено Акт перевірки в якому були зафіксовані виявлені порушення, а саме: п.п.7.2.3., п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.81.2 ст.81 Закону України «Про податок на додану вартість» №168 від 03.04.1997 р., у зв'язку з чим завищено обсяги задекларованого податкового кредиту на суму 556911,9 грн., а саме: за лютий 2010 р. у сумі 74324,25 грн., за березень 2010 р. у сумі 70205,85 грн., за квітень 2010 р. у сумі 81522,25 грн., за травень 2010 р. у сумі 26299,58 грн., за червень 2010 р. у сумі 116628,70 грн., за липень 2010 р. у сумі 144091,52 грн., за вересень 2010 р. у сумі 43909,74 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, яка в поточному звітному періоді підлягає відображенню в особовому рахунку платника та повністю залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства в розмірі 118234,00 грн., а саме за лютий 2010 р. у сумі 74324,25 грн., за вересень 2010 р. у сумі 43909,74 грн.

За результатами розгляду матеріалів перевірки Бориспільською ОДПІ ГУ Міндоходів Київської області винесено податкове повідомлення-рішення від 12.03.2013 р. №0002982210, яким визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 29558,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням суд вважає за необхідне вказати наступне.

Підставою для винесення вказаних податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу про безтоварність господарських операцій між позивачем та ПП «Агро Ойл».

До вказаних висновків податковий орган прийшов на підставі акту про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Агро Ойл» від 30.07.2012 р. №225/22-1/36845632 ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС, в якому зазначено наступне: «В ході аналізу баз даних Бориспільської ОДПІ встановлено, що ПП «Агро Ойл» зареєстроване Виконавчим комітетом Печерської районної державної адміністрації м. Києва від 17.12.2009 р.

На даний час директор, головний бухгалтер та засновник підприємства - ОСОБА_1

В ході відпрацювання встановлено, що в провадженні СВ ПМ ДПІ у Подільському районі м. Києва знаходиться кримінальна справа №77-00199порушена за ознаками складу злочинів передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст. 215, ст.358 ч.1 КК України.

Досудовим слідством встановлено, що невстановленим слідством особами з метою прикриття незаконної діяльності сотворені/придбані ряд підприємств в тому числі ПП «Агро Ойл», які задіяні в злочинній схемі , а саме через рахунки незаконних підприємств, суб'єкти господарювання (без ознак фіктивності), незаконно переводили безготівкові кошти в готівкові під виглядом легальних фінансово-господарських операцій з придбання товарів та послуг.

За фактом створення ПП «Агро Ойл» порушено кримінальну справу за ч.2 ст.205 КК України.

В ході розгляду кримінальної справи отримано відомості згідно яких об'єктивні обставини господарських операцій, які проводились ПП «Агро Ойл» не відповідають їх документальному відображенню від імені вказаного підприємства, що підтверджується наступним: допитана в якості свідка ОСОБА_2 показала, що займалася оформлення первинних та звітних документів діяльності ПП «Агро Ойл» за вказівкою сторонньої особи, а також власноруч виконувала підписи від імені директора вказаного підприємства ОСОБА_1, тобто підробляла ці підписи на документах.

Крім того, в ході обшуку за адресою розташування офісу «конверційного» центру за адресою: м. Київ, вул. Уманська, 6, разом з іншими печатками, було вилучено печатку ПП «Агро Ойл».

Операції здійснені ПП «Агро Ойл» не мали реального товарного характеру, товарне перевозився і не зберігався, не виявлено відповідних офісних, виробничих та/або складських приміщень, не встановлено наявність трудових ресурсів для здійснення будь-якого виду діяльності, не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів».

Суд погоджується з вказаними висновками податкового органу про безтоварність вищевказаних операціях виходячи з наступного.

Як стверджує позивач, ПАТ «Племінний завод «Агро-Регіон» мало взаємовідносини з ПП «Агро Ойл» відповідно до договору від 01.02.2010 р. №02/8, згідно якого ПП «Агро Ойл» поставляло, а ПАТ «Племінний завод «Агро-Регіон» приймав нафтопродукти.

На підтвердження реальності виконання вказаного договору представником позивача було надано договір поставки від 01.02.2010 р., податкові та видаткові накладні.

Суми ПДВ по зазначеним податковим накладним включені ПАТ «Племінний завод «Агро-Регіон» до складу податкового кредиту за лютий 2010 р. у сумі 74324,25 грн., за березень 2010 р. у сумі 70205,85 грн., за квітень 2010 р. у сумі 81522,25 грн., за травень 2010 р. у сумі 26299,58 грн., за червень 2010 р. у сумі 116628,70 грн., за липень 2010 р. у сумі 144091,52 грн., за вересень 2010 р. у сумі 43909,74 грн.

Суд вважає, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) дня надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до п. 2.7 зазначеного Положення про документальне забезпечення записів у. бухгалтерському обліку первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операцію.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону №996-XІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) дня надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до п. 2.7 зазначеного Положення про документальне забезпечення записів у. бухгалтерському обліку первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операцію.

Згідно зі ч.6 ст.8 Закону №996-XIV керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Згідно п.44.1. ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 р. №281/171/578/155 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 р. за №805/15496) затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).

Вказана Інструкція встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів. Інструкція поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Вказаною Інструкцією встановлено обов'язок щодо документального оформлення операцій з нафтопродуктами, зокрема.

Згідно п. 7.5.6 Інструкції відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється товарно-транспортна накладна (далі -ТТН) у чотирьох примірниках, з яких:

перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи.

Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

Згідно п.7.5.7 ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства.

Ні під час проведення перевірки, ні під час розгляду справи судом позивачем не було надано також необхідних документів складського обліку щодо приймання та зберігання нафтопродуктів ведення яких також є обов'язковим згідно вказаної Інструкції

Згідно п.7.5.8 Інструкції відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників. У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Згідно п.7.5.10 Інструкції ТТН на відпущені зі складу нафту або нафтопродукти здаються до бухгалтерської служби не пізніше першої половини наступного дня разом з реєстром, який складається у двох примірниках. Реєстр підписують начальник цеху (старший оператор) та бухгалтер.

Вказані ТТН представником позивача надані не було, інші надані позивачем документи не можуть належним чином підтвердити факт придбання та зберігання паливно-мастильних матеріалів у ПП «Агро Ойл».

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд вважає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

За таких обставин суд погоджується з висновками відповідача про безтоварність відносин між ПАТ «Племінний завод Агро-Регвон» та ПП «Агро Ойл».

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону «Про ПДВ» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Пунктом 198.3. статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За таких обставин суд вважає, що позивачем в порушення п.п.7.2.3., п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.81.2 ст.81 Закону України «Про податок на додану вартість» №168 від 03.04.1997 р., завищено обсяги задекларованого податкового кредиту на суму 556911,9 грн., а саме: за лютий 2010 р. у сумі 74324,25 грн., за березень 2010 р. у сумі 70205,85 грн., за квітень 2010 р. у сумі 81522,25 грн., за травень 2010 р. у сумі 26299,58 грн., за червень 2010 р. у сумі 116628,70 грн., за липень 2010 р. у сумі 144091,52 грн., за вересень 2010 р. у сумі 43909,74 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, яка в поточному звітному періоді підлягає відображенню в особовому рахунку платника та повністю залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства в розмірі 118234,00 грн., а саме за лютий 2010 р. у сумі 74324,25 грн., за вересень 2010 р. у сумі 43909,74 грн.

За таких обставин суд вважає, що відповідачем правомірно винесено податкове повідомлення-рішення 12.03.2013 р. №0002982210.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 69, 70, 71, 72, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Щавінський В. Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 21 жовтня 2013 року.