Постанова № 34636196, 25.10.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2013 року 810/905/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Кашперівський бурякорадгосп"довідділу Державної виконавчої служби Тетіївського районного управління юстиціїпровизнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство "Кашперівський бурякорадгосп" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до відділу Державної виконавчої служби Тетіївського районного управління юстиції про визнання незаконною бездіяльність щодо незакінчення виконавчих проваджень, що відкриті на підставі наступних виконавчих документів, в яких Позивач є стороною виконавчого провадження у якості боржника, а саме: виконавчого листа Тетіївського районного суду №2-232 від 23.06.2008 - стягнення з ВАТ "Кашперівський бурякорадгосп" на користь ОСОБА_1 боргу в розмірі 17437,5 грн.; виконавчого листа Тетіївського районного суду №2-230 від 23.06.2008 - стягнення з ВАТ "Кашперівський бурякорадгосп" на користь ОСОБА_2 боргу в розмірі 20000 грн.; виконавчого листа Тетіївського районного суду №2-231 від 23.06.2008 - стягнення з ВАТ "Кашперівський бурякорадгосп" на користь ОСОБА_3 боргу в розмірі 28587 грн.; наказу Господарського суду Київської області №6/204-09/10 від 30.11.2009 - стягнення з ВАТ "Кашперівський бурякорадгосп" на користь ТОВ "Тридента Агро" боргу в розмірі 22185,74 грн.; наказу Господарського суду Київської області №13/137-09 від 04.09.2009 - стягнення з ВАТ "Кашперівський бурякорадгосп" на користь ДП "Стадницький спиртовий завод" боргу в розмірі 5419,4 грн.; та про зобов'язання закінчити виконавчі провадження, що відкриті на підставі вказаних виконавчих документів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно відмовив у закінченні виконавчих проваджень, оскільки вимоги кредиторів своєчасно не були заявлені у справі про банкрутство, а тому не було включено до реєстру вимог конкурсних кредиторів, затверджених ухвалою Господарського суду Київської області від 01.11.2012 №Б3/213-09/24. У зв'язку з цим позивач, з посиланням на ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", стверджує, що заявлені після закінчення строку чи не заявлені взагалі вимоги конкурсних кредиторів вважаються погашеними, а відтак у відділу ДВС Тетіївського РУЮ не було правових підстав для відмови у закінченні виконавчих проваджень за стягненнями кредиторів.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що Законом України "Про виконавче провадження" не передбачено підстави для завершення виконавчих проваджень у зв'язку з не включенням стягувачів до списку кредиторів.

У судове засідання, призначене на 25.10.2013, сторони не з'явились.

Натомість, в матеріалах справи є клопотання сторін про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

За таких обставин, судом визнано за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши подані документи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 22.06.2009 ухвалою Господарського суду Київської області за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Анна" порушено провадження у справі №Б3/213-09 про банкрутство відносно Відкритого акціонерного товариства "Кашперівський бурякорадгосп". Цією ж ухвалою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів із наслідками, передбаченими ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.11.2012 по справі №Б3/213-09/24 затверджено вимоги конкурсних кредиторів Відкритого акціонерного товариства "Кашперівський бурякорадгосп".

Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому позивач звернувся до відділу Державної виконавчої служби Тетіївського районного управління юстиції із заявою від 28.01.2013 про закінчення виконавчих проваджень у зв'язку із не зверненням у відведений законом строк (до 28.02.2010) кредиторів до суду та погашенням таких вимог відповідно до ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", які відкриті на підставі наступних виконавчих документів, в яких Позивач є стороною виконавчого провадження у якості боржника, а саме:

- постанови Господарського суду Київської області №418/4-06 від 19.12.2006 - стягнення з ВАТ "Кашперівський бурякорадгосп" на користь місцевого бюджету Кашперівської сільської ради боргу в розмірі 231086,96 грн.;

- наказу Господарського суду Київської області №15/450 від 28.01.2008 - стягнення з ВАТ "Кашперівський бурякорадгосп" на користь ОСОБА_5 боргу в розмірі 91018 грн.;

- виконавчого листа Тетіївського районного суду №2-232 від 23.06.2008 - стягнення з ВАТ "Кашперівський бурякорадгосп" на користь ОСОБА_1 боргу в розмірі 17437,5 грн.;

- виконавчого листа Тетіївського районного суду №2-230 від 23.06.2008 - стягнення з ВАТ "Кашперівський бурякорадгосп" на користь ОСОБА_2 боргу в розмірі 20000 грн.;

- виконавчого листа Тетіївського районного суду №2-231 від 23.06.2008 - стягнення з ВАТ "Кашперівський бурякорадгосп" на користь ОСОБА_3 боргу в розмірі 28587 грн.;

- наказу Господарського суду Київської області №6/204-09/10 від 30.11.2009 - стягнення з ВАТ "Кашперівський бурякорадгосп" на користь ТОВ "Тридента Агро" боргу в розмірі 22185,74 грн.;

- наказу Господарського суду Київської області №13/137-09 від 04.09.2009 - стягнення з ВАТ "Кашперівський бурякорадгосп" на користь ДП "Стадницький спиртовий завод" боргу в розмірі 5419,4 грн.

Відділ ДВС Тетіївського РУЮ листом від 12.02.2013 №813 повідомив позивача про те, що Законом України "Про виконавче провадження" не передбачено завершення виконавчого провадження за заявою боржника та у зв'язку з не включенням стягувачів до списку кредиторів. Також, відповідач у своєму листі зазначив, що виконавчі провадження про стягнення боргу на користь місцевого бюджету Кашперівської сільської ради та на корить ОСОБА_5 завершено.

Проте, не погоджуючись з такими діями ДВС, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 21.04.1999 №606-XIV "Про виконавче провадження".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Судом встановлено, що на виконанні у відділу ДВС Тетіївського РУЮ знаходиться зведене виконавче провадження, зокрема, з виконання виконавчих документів, в яких Позивач є стороною виконавчого провадження у якості боржника, а саме: виконавчого листа Тетіївського районного суду №2-232 від 23.06.2008 - стягнення з ВАТ "Кашперівський бурякорадгосп" на користь ОСОБА_1 боргу в розмірі 17437,5 грн.; виконавчого листа Тетіївського районного суду №2-230 від 23.06.2008 - стягнення з ВАТ "Кашперівський бурякорадгосп" на користь ОСОБА_2 боргу в розмірі 20000 грн.; виконавчого листа Тетіївського районного суду №2-231 від 23.06.2008 - стягнення з ВАТ "Кашперівський бурякорадгосп" на користь ОСОБА_3 боргу в розмірі 28587 грн.; наказу Господарського суду Київської області №6/204-09/10 від 30.11.2009 - стягнення з ВАТ "Кашперівський бурякорадгосп" на користь ТОВ "Тридента Агро" боргу в розмірі 22185,74 грн.; наказу Господарського суду Київської області №13/137-09 від 04.09.2009 - стягнення з ВАТ "Кашперівський бурякорадгосп" на користь ДП "Стадницький спиртовий завод" боргу в розмірі 5419,4 грн.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних із провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно з положеннями частини 1 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 04.11.2010, яка набрала чинності 09.03.2011), у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Заходами примусового виконання рішень відповідно до статті 32 Закону України "Про виконавче провадження" є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Перелік підстав, за наявності яких виконавче провадження підлягає закінченню, наведене у ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", а саме:

1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду;

2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання;

3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;

4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі;

6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення;

7) визнання боржника банкрутом;

8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;

10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби;

11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону;

12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;

13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону.

В той же час, з наведених вище підстав для закінчення виконавчого провадження не передбачено такої підстави, як не звернення у відведений законом строк кредиторів до суду та погашенням таких вимог відповідно до ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Посилання позивача на те, що вимоги кредиторів про стягнення з боржника боргу по зазначеним вище виконавчим документам можуть бути заявлені лише в межах провадження у справі про банкрутство, оскільки такі вимоги своєчасно не заявлялись та не були включені до реєстру вимог конкурсних кредиторів, затверджених ухвалою Господарського суду Київської області від 01.11.2012, а відтак у державного виконавця не було правових підстав для відмови позивачу у завершенні виконавчих проваджень, суд оцінює критично з огляду на наступне.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє органи державної виконавчої служби за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання.

Разом з тим, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника), а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах, є підставою для обов'язкового зупинення виконавчого провадження.

Тобто, в Законі України "Про виконавче провадження" прямо зазначено, що при порушенні провадження у справі про банкрутство, державний виконавець обов'язково зупиняє виконавче провадження, але не передбачено, що при цьому повинно закінчувати виконавче провадження.

Під час судового засідання було встановлено, що відповідач діяв у межах своїх повноважень, передбачених Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 49 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що до компетенції державного виконавця віднесено закінчення виконавчого провадження у випадках, передбачених діючим законодавством.

Отже, враховуючи те, що позивачем не виконано вимогу майнового характеру за судовими наказами, що підлягають виконанню та які не були скасовані, у строк, встановлений державним виконавцем для самостійного їх виконання, а також те, що такої підстави для закінчення виконавчого провадження як не звернення у відведений законом строк кредиторів до суду та погашенням таких вимог відповідно до ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" Законом України "Про виконавче провадження" не передбачено, суд вважає, що відділ ДВС Тетіївського РУЮ правомірно відмовив позивачу у незакінченні виконавчих проваджень.

За відсутності підстав визнання незаконною бездіяльності відповідача у суду відсутній і обов'язок щодо зобов'язання відділу ДВС Тетіївського РУЮ вчинити дії щодо закінчення виконавчих проваджень.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд вважає, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Враховуючі викладені норми чинного законодавства, всебічно розглянувши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог і, відповідно, суд відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 69-71, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Кашперівський бурякорадгосп" - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.