Постанова № 34636013, 31.10.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2013 року № 813/6846/13-а

14 год. 35 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Коморний О.І.,

секретар - Ячмінська Я.О.

в присутності:

представника позивача Рісна Ю.В.

представник відповідача Павлюк Б.З.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства „Львівський облавтодор" відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Обставини справи.

Позивач, Дочірнє підприємство „Львівський облавтодор" відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України", звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000471700 прийнятого 05.07.2013р. відповідачем, Буською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю збільшення позивачеві спірним податковим-повідомленням рішенням грошового зобов'язання в сумі 6850,77 грн. та безпідставністю застосування вказаним рішенням до позивача штрафної (фінансової) санкцій у сумі 21578,96 грн. на підставі п. 127.1. ст. 127 Податкового кодексу України, оскільки в дійсності мала місце несвоєчасна сплата позивачем узгодженої суми грошового зобов'язання, за що відповідальність передбачена статтею 126 ПК України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив повністю з підстав викладених у письмовому запереченні, суть яких зводиться до того, що перевіркою встановлено несвоєчасне перерахування Філією "Буський райавтодор "ДП "Львівський облавтодор" до бюджету податку з доходів фізичних осіб у строки, встановлені Податковим кодексом України, відтак позивачеві правомірно визначено зобов'язання в сумі 6850,77 грн. та правомірно застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 21578,96 грн. на підставі п. 127.1. ст. 127 Податкового кодексу України.

Суд заслухав пояснення представників сторін, повно, всебічно і об'єктивно оцінив подані докази у їх сукупності, та

встановив:

Державною податковою інспекцією у Буському районі Львівської області Державної податкової служби проведено з 22.04.2013р. по 18.05.2013 року виїзну планову перевірку Філії "Буський райавтодор" Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», ДП «Львівський облавтодор», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р., про що 24.05.2013 року складено акт №72/22-00/26231174 (а.с.16-20).

На підставі складеного за результатами перевірки акта, відповідачем 05.07.2013р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0000471700 (а.с.15) про визначення позивачеві грошового зобов'язання в сумі 6850,77 та застосовано до позивача штрафну (фінансову) санкцію у сумі 21578,86 грн.

Спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем згідно викладеного у акті перевірки висновку про порушення позивачем пп. 168.1.2 п.168.1.5 п.168.1 ст.168, п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із внесеними змінами та доповненнями), що полягає у неперерахуванні податку з доходів фізичних осіб з заробітної плати за листопад 2012 року в сумі 6850,77 грн.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно з п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом врегульовано ст. 168 Податкового кодексу України.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний згідно п.168.1 ст. 168 ПК України утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно п.168.1.5 ст. 168 ПК України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Податкові декларації відповідно до п.п.49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПК України, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податків зобов'язаний згідно абз.1 п. 57.1 ст.57 ПК України самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно пункту 54.2 статті 54 Податкового кодексу України грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Строком сплати податку та збору визнається відповідно до п. 31.1 ПК України період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З матеріалів справи судом встановлено подання позивачем до податкового органу податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманого з них податку за 1-4 квартал 2012 року із самостійно задекларованими сумами утриманого податку (а.с.21-24, 126-127).

Судом також встановлено і не заперечується сторонами, що збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем в розмірі 6850,77 грн., проведено на підставі нарахованого податку на доходи фізичних осіб самим позивачем за листопад 2012 року у сумі 6850,77 грн., включеного до податкового розрахунку форми № 1 ДФ за IV-й квартал 2012 року та не сплаченого у встановлені статтею 168 Податкового кодексу України строки, оскільки така сума сплачена згідно долучених до справи платіжних доручень (а.с.54-55) у січні 2013 року.

Згідно п.58.1 ст. 58 ПК України, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу.

Оскільки з матеріалів справи встановлено, що позивач самостійно провів нарахування основного платежу з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 6850,77 грн. та подав до контролюючого органу відповідну форму податкового розрахунку № 1 ДФ за звітний період і сплатив цю суму до початку проведення перевірки (хоч і з порушенням строків встановлених ПК України), суд дійшов висновку про безпідставність включення відповідачем податку на доходи фізичних осіб в розмірі 6850,77 грн. до суми основного платежу в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні.

Відповідно до ч. 1 п. 127.1 ст. 127 ПК України, ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Проте факт ненарахування, неутримання та/або несплати (неперерахування) позивачем податку з доходів фізичних осіб до або під час виплати доходу у акті перевірки не зафіксований, докази протилежного у матеріалах справи відсутні.

Водночас п 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: - при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; - при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом встановлено і не спростовано відповідачем порушення позивачем податкового законодавства у вигляді несвоєчасного перерахування до бюджету 6850,77 грн. нарахованого податку з доходів фізичних осіб у строки, встановлені ПК України для місячного податкового періоду, що зафіксовано у акті перевірки (сплата здійснена 28.01.2013 року (а.с.54,55), і таке порушення відповідає передбаченому ст. 126 Податкового кодексу України складу порушення.

Однак згідно спірного податкового повідомлення-рішення відповідач застосував до позивача штраф на підставі п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України (а.с.15).

Основні засади податкового законодавства України зазначені у ст. 4 ПК України, відповідно до п.4.1.4. якої, податкове законодавство України ґрунтується, серед інших, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Із вказаним принципом кореспондується норма закріплена у п. 56.21 ст.56 ПК України, про те, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Оскільки спір виник з приводу відповідальності за несплату чи несвоєчасну сплату податку позивачем, суд з урахуванням встановлених фактичних обставин справи та вищенаведених норм ПК України дійшов висновку, що спеціальною нормою у даному випадку є саме ст. 126 ПК України, що визначає відповідальність за затримку при не сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, а ст. 127 ПК України - є загальною нормою і встановлює відповідальність за не нарахування, неутримання і несплату загалом податків.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки у даній справі оскаржується рішення прийняте відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняте (вчинене) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, відповідачем помилково застосовано спірним податковим-повідомленням рішенням до позивача штрафну (фінансову) санкцію на підставі п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 284,30 грн. (а.с.14), такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області №0000471700 від 05.07.2013р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства „Львівський облавтодор" відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" (м. Львів вул. Володимира Великого 54, ЄДРПОУ 31978981) судовий збір в сумі 284 (двісті вісімдесят чотири) грн. 30 коп.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошено вступну те резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 05.11.2013 року о 17:00 год.

Суддя Коморний О.І.