Постанова № 34635885, 29.10.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2013 р. Справа № 809/3050/13-a

м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді:Кишинський М.І.

за участю секретаря судового засідання:Дякун М.М.

за участю представника позивача:ОСОБА_3

за участю представників відповідача:Карпінець В.С.,Шокало В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_6

до відповідача: Державної податкової інспекції у Богородчанському районі

про скасування податкових повідомлень-рішень №0001981700, №0002001700, від 02 серпня 2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 (надалі-позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Богородчанському районі (надалі-відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень №0001981700, №0002001700, від 02 серпня 2013 року.

Вимоги адміністративного позову мотивовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняте відповідачем неправомірно, оскільки висновки які зроблено у акті перевірки податкового органу на підставі яких приймалось дане рішення, не можуть вважатися обґрунтованими, суперечать фактичним обставинам справи та не відповідають чинному законодавству.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги з обставин викладених в адміністративному позові підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову в судовому засіданні заперечив повністю просив в задоволенні позову відмовити, свої обґрунтування виклав в письмових запереченнях.

Розглянувши адміністративний позов, заслухавши представника позивача, та представників відповідача, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Богородчанському районі проведено документальну позапланову перевірку суб'єкта господарювання-фізичної особи ОСОБА_6 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні фінансово-господарських відносин із товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант-Буд-Сервіс" за період з 01 листопада 2011 року по 31 грудня 2011 року. В результаті чого складено акт перевірки від 18 липня 2013 року№36/17/НОМЕР_1.

На підставі акту перевірки державної податкової інспекції у Богородчанському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 02 липня 2013 року №0001981700, яким збільшено суму грошового зобов'язання по ПДВ в розмірі 75 054,30 грн. в тому числі основний платіж 50 036,20 грн. та штрафні фінансові санкції в розмірі 25 018,10 грн.Також прийнято податкове повідомлення-рішення від 02 серпня 2013 року №0002001700, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 60 837,87 грн. в тому числі основний платіж 40 558,58 грн. та штрафні фінансові санкції в розмірі 20 279,29 грн.

ОСОБА_6 не погоджується із податковими повідомленнями-рішеннями державної податкової інспекції у Богородчанському районі від 02 серпня 2013 року №0001981700 та №0002001700, оскільки вважає іх необґрунтованими, необ'єктивними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Приймаючи рішення по даній справі суд виходить з наступного.

Правила формування доходів та витрат в перевірений період встановлювалися Податковим кодексом України. Перевіряючі в акті перевірки не заперечують правильність оформлення податкових накладних та інших первинних документів, на підставі яких ОСОБА_6 сформував витрати, та податковий кредит по ПДВ, в той же час приходять до висновку про завищення витрат та податкового кредиту на підставі "безтоварності операцій" по товариству з обмеженою відповідальністю "Гарант-Буд-Сервіс".

Згідно вимог чинного законодавства в органів державної податкової служби відсутні повноваження, щодо визнання на свій розсуд операцій безтоварними.

Підпунктом 14.1. 181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит-це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного податкового періоду, згідно з розділом V цього кодексу.

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 14 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України та послуг.

Пунктом 198.3. Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг але, не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів у тому числі при їх імпорті та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.1. Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Згідно з пунктом 201.10. статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пункт 177.2. стаття 177 ПК України передбачає, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. А відповідно до п.177.4. статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

При наявності усіх первинних документів та при правильності їх оформлення, на підставі яких ОСОБА_6 сформовано витрати та податковий кредит у відповідності до вимог Податкового кодексу України податковим органом зменшино витрати та податковий кредит на підставі надуманих висновків, які не базуються на нормах чинного законодавства.

Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту та поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Покупець не має права перевіряти кількість працюючих осіб контрагента-постачальника. Відсутність у контрагента необхідної трудової сили не спростовує можливості залучення працівників на договірній основі.

Податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів здійснюється виконання робіт постачальником.

Щодо посилання податкового органу на протокол допиту свідка ОСОБА_7, яке зазначено в акті перевірки податкового органу, то суд виходить із того, що стаття 83 Податкового кодексу України серед підстав для прийняття висновків податковим органом під час проведення перевірки не передбачає таку підставу, як пояснення свідка.Крім того в даній справі не має вироку суду, який міг би бути належним та допустимим доказом встановленими того чи іншого органу.

Відповідно до вимог п. 56.12 Податкового кодексу України у разі коли норма цього кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правовога акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Анологічну норму містить і абзац 7 п. 14 «Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби» затверджених наказом Міністерства фінансів України від 19 листопада 2012 року №1203 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07 грудня 2012 року за №2046/22358.

За таких обставин, на підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Богородчанському районі №0001981700, №0002001700 від 02 серпня 2013 року.

Судові витрати в розмірі 1 358, 93 грн. судового збору стягнути в користь позивача з Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Кишинський М.І.

Постанова складена в повному обсязі 04 листопада 2013 року.