Рішення № 34634083, 31.10.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "31" жовтня 2013 р. Справа № 906/1214/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Мірошник Р.С. дов. від 28.08.2013р.,

Романенко К.Ю. дов. від 28.08.2013р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроспецінвест" (м.Київ)

до Селянського (фермерського) господарства "Йосипівське" (с.Йосипівка, Малинський район, Житомирська область)

про стягнення 1500000,00 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 1500000,00грн. за договорами купівлі - продажу №АА/6 від 21.05.2012р. та №АА/21 від 22.02.2013р., з яких: 1070686,00грн. - основний борг; 395978,33грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами; 33335,67грн. - пеня за несвоєчасно проведені розрахунки.

Ухвалою господарського суду від 28.08.2013р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 23.09.2013р.

В судовому засіданні 23.09.2013р. оголошувалась перерва до 16.10.2013р.

Ухвалою господарського суду від 16.10.2013р. продовжено строк розгляду спору по 31.10.2013р. та відкладено розгляд справи на 31.10.2013р.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях від 16.10.2013р. та від 30.10.2013р.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, вимог ухвали господарського суду від 16.10.2013р. не виконав. В попередніх судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечував, підстав, які були викладені у письмовому відзиві..

На адресу господарського суду 31.10.2013р. від відповідача надійшло клопотання №575 від 31.10.2013р. про відкладення розгляду справи, в зв'язку з хворобою повноваженого представника.

Представники позивача в судовому засіданні заперечили щодо задоволення заявленого відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи.

Висловили думку, що відповідач навмисно затягує розгляд справи. Вказали, що відповідачем до господарського суду м. Києва був поданий позов до ТОВ "Агроспецінвест" про пропорційне зменшення суми боргу з підстав начебто неналежної якості, поставленого за договорами №№ АА/6 від 21.05.2012 р. та АА/21 від 22.02.2013 р. товару. Однак, на адресу позивача по даній справі надійшли ухвали господарського суду м.Києва від 14.10.2013р. та від 24.10.2014р. про повернення позовної заяви СФГ "Йосипівське" до ТзОВ "Агроспецінвест" про пропорційне зменшення суми боргу без розгляду.

Господарський суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Відповідно п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.).

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Суд також враховує, що у відповідності до ч. 1 ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Згідно ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Так, ухвалою господарського суду від 16.10.2013р. за клолотанням сторін продовжено строк розгляду спору по 31.10.2013р.

Клопотання про продовження строку розгляду спору до іншої дати з боку відповідача не надходило. Позивач щодо продовження строку заперечив.

Також, господарський суд враховує, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, додаткові докази, без яких неможливо вирішити спір, не витребовувались; про наявність доказів, які можуть вплинути на вирішення спору, відповідач не заявляв.

Вирішення спору здійснюється за наявними в справі матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

21.05.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроспецінвест" (продавець/позивач) та Селянським (фермерським) господарством "Йосипівське" (покупець/відповідач) був укладений договір купівлі-продажу №АА/6 (а.с.11-16), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується передавати погодженими партіями товар у власність покупця, а покупець зобов'язаний прийняти товар і сплачувати за нього визначену грошову суму (ціну товару). Найменування товару, його кількість і ціна вказуються в специфікаціях (видаткових накладних), які є невід'ємною частиною даного договору. Якість товару відповідає сертифікату якості або іншому обов'язковому документу, зазначеному у специфікації (накладної). Специфікації (накладні) можуть містити й іншу інформацію про товар.

Згідно з п. 3.1.2 договору, покупець зобов'язаний сплатити ціну товару згідно п.4 (умови оплати товару) даного договору.

Пунктом 4.1. договору сторони погодили, що ціна товару повинна бути повністю сплачена продавцю покупцем на наступних умовах: в) якщо сторони або їх представники підписали специфікацію, в якій міститься графік оплати товару, то покупець оплачує продавцю товар відповідно до вказаного графіку.

Сторонами до договору №АА/6 від 21.05.2012р. підписано:

1) специфікацію №1 від 21.05.2012р. (а.с. 21), відповідно до якої визначено загальну ціну товару по специфікації в розмірі 18720,00грн. та встановлено графік оплати:

- до 26.05.2012р. - 5616,00грн.;

- до 01.08.2012р. - 13104,00грн.

2) специфікацію №2 від 10.09.2012р. (а.с. 22), згідно якої розстрочено оплату товару вартістю 167904,00грн. в наступному порядку:

- до 25.09.2012р. - 16790,40грн.;

- до 16.10.2012р. - 33580,80грн.;

- до 01.11.2012р. - 117532,80грн.

Відповідно п. 7.4. договору документами, що підтверджують кількість і асортимент товару є видаткові накладні. Дата, яка міститься у видатковій накладній, є датою прийняття покупцем відповідної партії товару.

На виконання умов договору №АА/6 від 21.05.2012р. позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 186624,00грн., що підтверджується видатковими накладними від 24.05.2012р. та 12.09.2012р. (а.с. 17-18) та довіреностями (а.с. 19-20).

Відповідач взяті на себе зобов'язання до договору №АА/6 від 21.05.2012р. виконав частково, оплативши згідно платіжного доручення №474 від 13.09.2012р. 18720,00грн. (а.с. 23).

Таким чином, по договору №АА/6 від 21.05.2012р. залишилась непогашеною заборгованість в розмірі 167904,00грн.

22.02.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроспецінвест" (продавець/позивач) та Селянським (фермерським) господарством "Йосипівське" (покупець/відповідач) був укладений договір купівлі-продажу №АА/21 (а.с. 24-29).

Умови укладеного договору купівлі-продажу №АА/21 від 22.02.2013р. аналогічні попередньо підписаному між сторонами договору купівлі-продажу №АА/6 від 21.05.2012р.

До договору купівлі-продажу №АА/21 від 22.02.2013р. сторонами підписано:

1) специфікацію №1 від 22.02.2013р. (а.с. 40), відповідно до якої визначено загальну ціну товару по специфікації в розмірі 342720,00грн. та встановлено графік оплати:

- до 10.04.2013р. - 102816,00грн.;

- до 20.07.2013р. - 239904,00грн.

2) специфікацію №2 від 22.02.2013р. (а.с. 41), якою погоджено рострочку оплати товару вартістю 756153,60грн. згідно графіку:

- до 20.04.2013р. - 226846,08грн.;

- до 25.07.2013р. - 226846,08грн.;

- до 31.10.2013р. - 302461,44грн.

3) специфікацію №3 від 22.02.2013р. (а.с. 42), відповідно до якої визначено загальну ціну товару по специфікації в розмірі 58740,00грн. та встановлено графік оплати:

- до 15.04.2013р. - 17622,00грн.;

- до 01.08.2013р. - 41118,00грн.

4) специфікацію №4 від 15.05.2013р. (а.с. 43), згідно якої розстрочено оплату товару вартістю 41652,00грн. в наступному порядку:

- до 30.05.2013р. - 12495,60грн.;

- до 01.08.2013р. - 16660,80грн.;

- до 31.10.2013р. - 12495,60грн.

5) специфікацію №5 від 15.05.2013р. (а.с. 44), відповідно до якої визначено загальну ціну товару по специфікації в розмірі 61578,00грн. та встановлено графік оплати:

- до 30.05.2013р. - 18473,40грн.;

- до 31.10.2013р. - 43104,60грн.

На виконання умов договору №АА/21 від 22.02.2013р. позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 1260843,60грн., що підтверджується видатковими накладними від 22.04.2013р., від 26.04.2013р., від 03.05.2013р., від 23.05.2013р., від 24.05.2013р. (а.с. 30-36) та довіреностями (а.с. 37-39).

Позивачем в позові заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості по договору №АА/6 від 21.05.2012р. в сумі 167904,00грн., та заборгованості по договору №АА/21 від 22.02.2013р., по якій настав строк оплати станом на час звернення з позовом, в сумі 902782,00грн. Загальна сума заборгованості становить 1070686,00грн.

Відповідно до п.4.3 вищевказаних договорів сторони погодили, що з дня, коли товар повинен бути оплачений, продавець має право вимагати від покупця, а покупець повинен сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами, до дня повного розрахунку за товар.

Проценти за користування чужими грошовими коштами сплачуються в наступному розмірі:

а) 0,1% від несплаченої ціни товару по специфікації за кожен календарний день протягом 30 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений покупцем;

б) 0,5% від несплаченої ціни товару по специфікації за кожен календарний день протягом 60 календарних днів з дати закінчення 30 календарних днів, вказаних в п. "а" п.4.4 даного договору;

в) 3% від несплаченої ціни товару по специфікації за кожен календарний день до дня повної оплати з дати закінчення 60 календарних днів, вказаних в п. "б" п.4.4 даного договору. (п. 4.4 договорів).

Виходячи з умов п. 4.3 договору, позивачем нараховано відповідачу проценти за користування чужими грошовими коштами на загальну суму 1994186,99грн., з яких 1193293,70 грн. за договором № АА/6 від 21.05.2012 р. та 800893,29 грн. за договором № АА/21 від 22.02.2013 р.

Однак, як вказав позивач, враховуючи тяжкий фінансовий стан відповідача, до стягнення заявлено лише 395978,33грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Пунктом 8.4.1 вищевказаних договорів передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, передбаченого п. 3.1.2 даного договору, покупець сплачує продавцю неустойку в розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день незалежно від вини. Нарахування неустойки припиняється через один рік від дати, коли зобов'язання по оплаті товару повинно було бути виконано покупцем.

В зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання щодо сплати коштів за отриманий товар, виходячи з п. 8.4.1 договору, із врахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування пені здійснено позивачем у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та заявлено до стягнення з відповідача в розмірі 33335,67грн.

Відповідач, заперечуючи проти позову (а.с. 75-85) посилається на те, що продавець на неодноразові вимоги покупця не надав передбачені п. 3.2.2. договорів сертифікати якості фірми-виробника на продукти "Скорпіон" і "Амінка, к.е." та насіння соняшника Алісон ел.

Відповідачем проведено лабораторні дослідження придбаних мікродобрив "Хелпер 13-40-13", "Хелпер 18-18-18+3MgO", "Фанат" та "Фокус". Згідно висновків Житомирської філії Державної установи "Інституту охорони ґрунтів України" №379 від 02.08.2013р. та №450 від 17.09.2013р. вищевказані мікродобрива не відповідають сертифікатам якості. Також, згідно висновку Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області №742/743 від 09.09.2013р. насіння кукурудзи (сорт НС 2012, категорія та генерація CH - F - 1 пок.) не відповідає сертифікату якості та нормам ДСТУ 2240-19.

Відповідач вказав, що якість товару не перевірялась у встановлений договорами трьохденний строк, оскільки по-перше: жодних пошкоджень тари, чи ознак пошкодження товару чи упаковки під час прийому товару виявлено не було; по-друге: час застосування мікродобрив та засобів захисту рослин проводиться в різні фази росту рослин, а ефективність дії даних препаратів не завжди можна встановити наглядно, оскільки основним результатом їх застосування є урожайність. Сподіваючись на добросовісність продавця, у покупця не виникало підозр про невідповідність придбаного товару сертифікатам якості та нормам ДСТУ.

Відповідач вважає, що проценти передбачені п.4.4. договорів за своєю правовою природою підпадають під визначення неустойки, а саме пені, тому просить суд п. 4.4 договорів №АА/6 від 21.05.2012р. та №АА/21 від 22.02.2013р. визнати недійсними, у зв'язку з суперечністю вимогам чинного законодавства.

До того ж, відповідач вважає, що оскільки не встановлено, на яку суму продавець поставив неякісну продукцію, тобто не має можливості встановити суму основного боргу, а тому нарахування позивачем пені в сумі 33335,67грн. є неправомірним.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінивши в сукупності матеріали справи та пояснення учасників судового процесу господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, матеріалами справи підтверджується факт поставки на адресу відповідача товарно-матеріальних цінностей, що вказує на належне виконання зобов'язання з боку позивача.

В свою чергу відповідач зобов'язання щодо оплати отриманого товару згідно встановленого у специфікаціях графіку не виконав, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 1070686,00 грн.

Відповідач факт несплати отриманого товару в заявленій сумі не спростував, однак вважає, що товар є неякісним, тому не підлягає оплаті у повній сумі.

Твердження відповідача суд до уваги не приймає з наступних підстав.

Так, пунктом 3.2.2 договорів №АА/6 від 21.05.2012р. та №АА/21 від 22.02.2013р. сторони погодили, що продавець зобов'язується надати покупцеві на його вимогу сертифікат фірми-виробника.

Згідно п. 7.2. вищевказаних договорів якість товару має бути перевірена покупцем протягом 3-х календарних днів з моменту прийняття товару. У разі виявлення недоліків товару за якістю покупець протягом 7-ми календарних днів з моменту прийняття товару зобов'язаний у письмовій формі повідомити продавця про недоліки товару, приклавши до повідомлення відповідні документи (зокрема висновок незалежної, спеціалізованої лабораторії), які підтверджують неналежну якість товару. Протягом 3-х днів після отримання продавцем даного повідомлення покупець повинен забезпечити належне складання акту про приховані дефекти товару у присутності представника продавця, згідно з вимогами Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, що затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р. №П-7 (зі змінами та доповненнями). Акт складається з обов'язковою участю трьох сторін, а саме: представника продавця, представника покупця, представника Торгівельно-промислової палати України.

Однак, відповідач заперечуючи проти позовних вимог не надав жодних доказів, які б свідчили про висування вимог ТОВ "Агроспецінвест" щодо неналежної якості товару до звернення останнього до суду чи вимог про надання сертифікатів.

Відповідно п. 7.3 вищевказаних договорів, сторонами погоджено, що претензії покупця розглядаються продавцем і можуть бути визнані обґрунтованими тільки за умови належного виконання покупцем вимог п.п. 7.1., 7.2. даного договору, а також вимог Інструкцій фірми-виробника, інших нормативних документів з транспортування, зберігання і застосування товару. При недотриманні покупцем вимог п.п. 7.1., 7.2., 7.3. даного договору претензії від покупця щодо недоліків товару (зовнішній вигляд, упаковка, кількість, якість та ін.) продавцем не приймаються, а також покупець не може посилатися на дані недоліки в суді.

До того ж, суд звертає увагу, що предметом позову є стягнення заборгованості за поставлений за договорами купівлі-продажу товар. Як наголошувалось вище, факт поставки товару у відповідній кількості і на відповідну суму підтверджується матеріалами справи і не оспорюється відповідачем.

Якість поставленого товару не являється предметом позовних вимог. Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст. 60 ГПК України на подання зустрічного позову. Позовна заява, яка направлялась відповідачем до господарського суду м. Києва з вимогою до позивача по даній справі про пропорційне зменшення суми боргу в з'язку з неналежною якістю поставленого товару, повернута без розгляду (а.с. 202-205).

Щодо вимог про стягнення з відповідача 395978,33 грн. процентів за користування коштами суд зазначає наступне.

Ззідно ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

При цьому, чинне законодавство не встановлює порядку, способу та механізму нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами.

Так, розмір процентів та порядок їх нарахування сторони обумовили п.4.3 вищевказаних договорів, тобто виходили з приписів ст. 6 ЦК України, згідно якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог діючого законодавства.

При перевірці розрахунку процентів за користування чужими грошовими коштами (а.с. 207-209) судом встановлено, що позивач допустив помилки саме при обрахунку 3 процентів (пп. "в" п. 4.4 договору) за користування чужими коштами, оскільки розрахунок починав здійснювати не з дати закінчення 60 календарних днів, зазначених у пп. "б" п. 4.4 договору, а з дати закінчення 30 днів, що в результаті призвело до завищення розміру процентів.

Однак, враховуючи, що позивачем заявлено до стягнення лише 395978,33 грн. із нарахованих 1994186,99 грн., що є його правом і не суперечить приписам законодавства, тому суд не вважає за доцільне здійснювати детальний перерахунок процентів за користування чужими грошовими коштами.

Щодо доводів відповідача, що проценти передбачені п.4.4. договорів за своєю правовою природою підпадають під визначення неустойки, а саме пені, що є підставою для визнання п. 4.4 договорів №АА/6 від 21.05.2012р. та №АА/21 від 22.02.2013р. недійсними, у зв'язку з суперечністю вимогам чинного законодавства, господарський суд зазначає наступне.

Нормою п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Тобто визнання договору недійсним в частині певного пункту є правом суду, а не обов'язком.

При цьому, господарський суд враховує, що Вищий господарський суд в листі №01-06/767/2013 від 29.04.2013р. "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" вказав, що пеню необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, що є платою саме за користування ними, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання. Передбачені договором проценти не є неустойкою (штрафом, пенею), а є саме процентами за користування товарним кредитом відповідно до частини п'ятої статті 694 ЦК України та стягуються незалежно від наявності вини боржника. Зазначені проценти за своєю правовою природою є боргом, тому зменшення їх розміру неможливе.

До того ж п. 4.4 вищевказаних договорів сторонами в судовому порядку недійсним не визнавався, відповідачем у даній справі зустрічний позов не подано.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду від 08.10.2013р. по справі №904/3691/13.

З огляду на викладене, нарахування процентів у спосіб, визначений позивачем, суд вважає законним, проведеним відповідно до умов договорів №АА/6 від 21.05.2012р. і №АА/21 від 22.02.2013р. та положень чинного законодавства.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 33335,67грн. пені суд зазначає наступне.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Як вбачається з розрахунку (а.с. 207-209) позивачем проведено нарахування пені на день пізніше встановленого договором строку виконання зобов'язання, у зв'язку з чим у деяких періодах збільшено на один день шестимісячний строк нарахування пені.

Перевіривши розрахунок пені, із врахуванням положень закону та умов договору, господарський суд встановив, що правомірно нарахованою буде пеня в розмірі 34574,37грн. Однак, враховуючи, що позивачем заявлено до стягнення 33335,67грн. пені, тому допущена ним помилка не є суттєвою.

Разом з тим, встановивши за результатами розгляду даного спору правомірність заявлених позивачем вимог в частині стягнення 33335,67грн. пені, суд, водночас, враховує наступне.

Відповідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У відповідності з ч. 2 ст. 233 ГК України, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Нормою п.3 ч.1 ст.83 ГПК України визначено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Суд вважає, що у даному випадку, наявні підстави для застосування судом права зменшити розмір пені, оскільки основним видом діяльності Сільськогосподарського (фермерського) господарства "Йосипівське" є виробництво сільськогосподарської продукції та переробка і реалізація сільськогосподарської продукції, що має сезонний характер. Тобто, обігові кошти надходять виключно від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва.

Зважаючи на викладене, господарський суд вважає за необхідне зменшити розмір пені до 10 %, а саме - 3333,57 грн.

З огляду на викладене, задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1070686,00 грн. заборгованості, 395978,33 грн. процентів за користування коштами, 3333,57 грн. пені.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір пені до 10 %

3. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Йосипівське" (11620, Житомирська область, Малинський район, с. Йосипівка, ідентифікаційний код 32550245)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроспецінвест" (02002, м.Київ, вул. М.Раскової, буд. 23, оф. 1021, ідентифікаційний код 36862239):

- 1070686,00 грн. заборгованості;

- 395978,33 грн. процентів за користування коштами;

- 3333,57 грн. пені;

- 30000,00грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 05.11.13

Суддя Сікорська Н.А.

Друк:

1 - до справи;

2 - позивачу (рек. з пов.);

3 - відповідачу (рек. з пов.)