Рішення № 34634020, 30.10.2013, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.10.2013р. Справа № 907/546/13

За позовом заступника прокурора Закарпатської області в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації, м. Ужгород

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державної інспекції сільського господарства у Закарпатській області, м. Ужгород

ДО Воловецької районної державної адміністрації, смт. Воловець

ДО товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „ЗакарпатДорБуд", с. Тишів Воловецького району

ДО Відділу Держземагенства у Воловецькому районі, смт. Воловець

ПРО визнання недійсним розпорядження голови Воловецької РДА №166 від 18.04.2007р. „Про затвердження матеріалів розміщення виробничої бази та надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" та №407 від 12.11.2007р. „Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання в оренду",

- визнання недійсним договору оренди землі від 29.12.2007р., укладеного між Воловецькою РДА та ТОВ „Будівельна компанія „ЗакарпатДорБуд", який зареєстровано в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за №2121586000-0408070400001 від 16.04.2008р. щодо надання у платне строкове користування земельної ділянки площею 1,2175га та нормативно-грошовою оцінкю 154866грн. для розміщення виробничої бази та асфальтобетонної установки строком на 49 років;

- Управлінню Держземагенства у Воловецькому районі внести запис до поземельної книги про скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки №2121586000-0408070400001 від 16.04.2008р. у Книзі записів.

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача - Сигидін О.І. - представник за довіреністю №06-20/2620 від 30.11.2012р.

від відповідача 1 - не з'явились

від відповідача 2 - не з'явились

від відповідача 3 - не з'явились

від третьої особи - не з'явились

від прокуратури - Ярош Р.І. - прокурор відділу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора Закарпатської області звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації, м. Ужгород до Воловецької районної державної адміністрації, смт. Воловець та до товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „ЗакарпатДорБуд", с. Тишів Воловецького району про визнання недійсним розпорядження голови Воловецької РДА №166 від 18.04.2007р. та №407 від 12.11.2007р., визнання недійсним договору оренди землі від 29.12.2007р., укладеного між Воловецькою РДА та ТОВ „Будівельна компанія „ЗакарпатДорБуд", який зареєстровано в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за №2121586000-0408070400001 від 16.04.2008р., зобов'язання Управління Держземагенства у Воловецькому районі внести запис до поземельної книги про скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки №2121586000-0408070400001 від 16.04.2008р. у Книзі записів.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 30.05.2013р. порушено провадження у справі №907/546/13, в порядку вимог ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державну інспекцію сільського господарства у Закарпатській області, м. Ужгород та призначено справу до розгляду на 12.06.2013р.

Ухвалою суду від 12.06.2013р. розгляд справи було відкладено на 23.07.2013р.

У зв'язку з неявкою представника відповідача розгляд справи було відкладено на 06.08.2013р. та за клопотанням прокурора судом продовжено в порядку вимог ст. 69 ГПК України строк вирішення спору.

Разом з тим, із заявлених прокурором позовних вимог вбачається, що останній просить зобов'язати Управління Держземагенства у Воловецькому районі внести запис до поземельної книги про скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки №2121586000-0408070400001 від 16.04.2008р. у Книзі записів, разом з тим, дану особу ні позивачем, ні прокурором не зазначено у статусі відповідача.

Ухвалою суду від 06.08.2013р. до участі у справі як відповідача 3 судом було залучено Управління Держземагенства у Воловецькому районі, оскільки до даної особи, як вбачається із суті заявленого прокурором позову, було також пред'явлено відповідні вимоги та розгляд справи було призначено на 16.08.2013р.

Ухвалою суду від 02.10.2013р. у відповідності до вимог статті 24 ГПК України замінено відповідача 3 Управління Держземагенства у Воловецькому районі належним відповідачем - Відділ Держземагенства у Воловецькому районі, смт. Воловець, вул. Фабрична, 3.

Ухвалою суду від 16.08.2013р. розгляд справи було відкладено на 05.09.2013р.

Ухвалою суду від 05.09.2013р. розгляд справи було відкладено на 18.09.2013р. В засіданні суду представник позивача подав заяву в порядку вимог ст. 22 та 78 ГПК України про відмову від позову.

Ухвалою суду від 18.09.2013р. розгляд справи було відкладено на 02.10.2013р.

Прокурор просить заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. В обгрунтування своєї позиції вказує на те, що у ході вивчення матеріалів перевірки Держсільгоспінспекції в Закарпатській області встановлено, що при винесені розпоряджень Воловецької райдержадміністрації 18.04.2007 року №166 та 12.11.2007 року №407 допущені грубі порушення вимог перерахованого законодавства, так як райдержадміністрація у даному випадку вийшла за межі власних повноважень, передбачених ч.3 ст. 122 Земельного кодексу, оскільки до повноважень районної державної адміністрації надання земель для розташування виробничої бази та асфальтобетонної установки за межами населеного пункту не входить. Зазначене питання відноситься до компетенції Закарпатської обласної державної адміністрації.

Також зазначає про те, що товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „ЗакарпатДорБуд", с. Тишів Воловецького району спірна земельна ділянка надана для розташування виробничої бази та асфальтобетонної установки, а не для сільськогосподарського використання або будівництва об'єктів пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальних громад. В обґрунтування своїх доводів посилається на те, що такої ж позиції притримується і Верховний Суд України, який правовою позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові від 11 вересня 2013 року в справі № 6-71цс13, чітко розмежовує повноваження районних державний адміністрацій та обласних державних адміністрацій.

В даному випадку має порушення норм земельного законодавства, так як розпорядження земельними ділянками, для розміщення виробничої бази та асфальтобетонної установки не відноситься до компетенції районних держаних адміністрації, за умови, що вищевказані об'єкти не пов'язані з обслуговуванням жителів територіальної громади району.

Крім, при передачі оспорюваної земельної ділянки в оренду невірно визначено категорію земельної ділянки, яка передається в оренду. Зокрема у акті вибору та обстеження земельної ділянки та експлікації земель зазначено, що земельна ділянка відноситься до земель загального користування. У висновку №171 від 26.10.2006 року Верхнє-Латорицького відділу екологічного контролю зазначено, що земельна ділянка відноситься до категорії земель несільськогосподарського призначення (хоча згідно вимог ст. 19 Земельного кодексу України такої категорії не існує). У висновку № 63 від 12.06.2007 Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області земельну ділянку віднесено до земель промисловості. Це свідчить про те, що при наданні земельної ділянки в оренду грубо порушено вимоги земельного законодавства при визначенні категорії земель.

Відповідно до п. 60 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012р. Запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду.

Пунктом 61 цього ж порядку регламентовано, що скасування (поновлення) запису в Поземельній книзі здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування (поновлення) із зазначенням дати та підстави для скасування (поновлення), посади, прізвища та ініціалів Державного кадастрового реєстратора, який скасував (поновив) запис, та формування з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру нових аркушів Поземельної книги, які засвідчуються: в електронній (цифровій) формі - електронним цифровим підписом Державного кадастрового реєстратора; у паперовій формі - підписом Державного кадастрового реєстратора та скріплюються його печаткою.

Відтак, просить також задовольнити вимоги про зобов'язання Відділу Держземагенства у Воловецькому районі внести запис до поземельної книги про скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки №2121586000-0408070400001 від 16.04.2008р. у Книзі записів.

Позивач у відповідності до вимог ст.ст. 22, 78 ГПК України 16.10.2013р. подав суду заяву про відмову від позову з підстав, викладених в ній.

Відповідач 1 заперечує з приводу заявлених позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у поданому суду письмовому поясненні. Зокрема, вказує на те, що відповідно до пункту 12 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади. Виходячи з вищенаведеного чітко випливає, що розпорядження землями державної власності за межами населених пунктів входить до повноважень органів виконавчої влади, тобто місцевих державних адміністрацій.

Також зазначає, що ТзОВ „Будівельна компанія „ЗакарпатДорБуд", с. Тишів Воловецького району займається виготовленням асфальтобетонних сумішей для ремонту та будівництва найближче розташованих до виробничої бази автомобільних доріг, якими активно користуються учасники дорожнього руху територіальної громади, що згідно п. б ч.3 ст.122 Земельного кодексу України надає право Воловецькій районній державній адміністрації надавати земельні ділянки у користування даному підприємству.

Згідно п. „в" ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Зазначає, що об'єктами, пов'язаними з обслуговуванням жителів територіальної громади району відповідно до Земельного кодексу України, можуть бути не тільки перелічені у п. „в" ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України (школи, заклади культури, лікарні, підприємства торгівлі, тощо), а й інші. Коло об'єктів є невичерпним, а можливість віднесення об'єкта до таких, що пов'язані з обслуговуванням жителів територіальної громади району, законом чітко не врегульована.

Зважаючи на це, передана в користування земельна ділянка безпосередньо пов'язана з обслуговуванням жителів територіальної громади, оскільки призведе до нових перспектив розвитку та покращення благоустрою території громади, громада отримає нові робочі місця, інвестиції, додаткове наповнення місцевого бюджету, тощо.

Відповідач 2 вимог ухвали суду від 30.05.2013р., від 12.06.2013р., від 23.07.2013р., від 06.08.2013р., від 16.08.2013р., від 05.09.2013р., від 18.09.2013р., від 02.10.2013р. та від 16.10.2013р. не виконав, витребуваних судом матеріалів не подав, своїх уповноважених представників в судове засідання не направив не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду позовної заяви належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали господарського суду про порушення провадження у справі від 18.02.2013 року, що відповідає вимогам Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду Закарпатської області надсилались на адресу відповідача 2, вказану в заяві прокуратури та яка відповідає його місцезнаходженню.

Відповідач 3 у поданому суду письмовому поясненні заперечує проти позовної вимоги в частині внесення запису до поземельної книги про скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки №2121586000-0408070400001 від 16.04.2008р. у Книзі записів, оскільки записи до розділів Книги вносяться при видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку, яким є державний акт про право власності на земельну ділянку або державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, договір оренди землі, договір суборенди землі та договір про внесення змін до договорів оренди та суборенди землі. Дата внесення запису до Книги записів є датою державної реєстрації документа, що посвідчує право на земельну ділянку, а датою державної реєстрації договору про внесення змін до договору оренди (суборенди) землі, договору про його дострокове розірвання або поновлення є дата внесення запису до розділу Книги записів. Зазначене, вноситься відповідно до встановленого порядку для договорів оренди та суборенди. Державна реєстрація документа, що посвідчує право на земельну ділянку, проводиться за місцем розташування земельної ділянки.

У відповідності до п. 60 Постанови КМУ від 17.10.2012р. № 1051 „Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру", запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду.

Представник третьої особи у поданому суду письмовому поясненні вказує на обґрунтованість позиції прокурора з приводу заявлених позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 30.10.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши повноважних представників позивача та відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі розпорядження голови Воловецької районної державної адміністрації від 18.04.2007 № 166 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,2175га в урочищі „Глубокий" (за межами с. Тишів Воловецького району) на території Тишівської сільської ради в користування на умовах оренди ТзОВ „БК „ЗакарпатДорБуд", для розташування виробничої бази та асфальтобетонної установки.

Вказаний проект землеустрою затверджений розпорядженням голови Воловецької РДА № 407 від 12.11.2007р. Відповідно до вказаного розпорядження, ТзОВ „БК „ЗакарпатДорБуд" передано в оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 1,2175га в урочищі „Глубокий" на території Тишівської сільської ради, для розташування виробничої бази та асфальтобетонної установки.

На підставі вказаного розпорядження між Воловецькою РДА та ТзОВ „БК „ЗакарпатДорБуд" укладено договір оренди землі від 29 грудня 2007 року, який зареєстровано в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за №2121586000-0408070400001 від 16.04.2008р. Згідно даного договору ТзОВ „БК „ЗакарпатДорБуд" в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,2175га в урочищі „Глубокий" (за межами с. Тишів Воловецького району) на території Тишівської сільської ради, для розташування виробничої бази та асфальтобетонної установки, строком на 49 років.

15.01.2013р. Державною інспекцією сільського господарства у Закарпатській області, м. Ужгород на виконання вимоги прокуратури Закарпатської області від 27.09.2012р. № 05/3-513/896 вих. 12, була проведена позапланова перевірка з питань дотримання вимог земельного законодавства Воловецькою районною державною адміністрацією при прийнятті розпоряджень №166 від 18.04.2007р. „Про затвердження матеріалів розміщення виробничої бази та надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" та №407 від 12.11.2007р. „Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання в оренду".

В ході перевірки виявлені грубі порушення вимог земельного законодавства, а саме: що на підставі вищевказаних розпоряджень голови Воловецької районної державної адміністрації розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розташування виробничої бази та асфальтобетонної установки за межами населеного пункту с. Тишів Воловецького району в урочищі «Глубокий».

Вказані Розпорядження голови Воловецької районної державної адміністрації суперечать вимогам частини 3 статті 122, частини 1 статті 124 Земельного кодексу України, тобто розгляд даного питання та прийняття. розпорядження не належать до повноваження Воловецької районної державної адміністрації. Відсутність належним чином затвердженого проекту землеустрою - означає неможливість поширення на відповідну земельну ділянку правового режиму.

Прокурор заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі та зазначає про порушення вимог чинного законодавства при прийнятті спірних розпоряджень Воловецькою РДА, а також договору оренди земельної ділянки, який укладено на виконання таких розпоряджень.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з положеннями частин 1, 2 та 3 статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Частиною 3 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини шостої цієї статті, крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті. Обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті (ч.4 ст.122 Земельного кодексу України).

Положеннями п. 2 ч.1 ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що до повноважень місцевої державної адміністрації відноситься розпорядження землями державної власності відповідно до закону.

Статтею 6 Закону встановлено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, щорічного послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами. Згідно ст. 41 вказаного Закону, голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ч.1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 1 ст. 393 Цивільного кодексу України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові та порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

З аналізу положень чинного в Україні законодавства вбачається, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 року №502 затверджено Порядок зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб (надалі Порядок).

Відповідно до п.8 вищезазначеного порядку Районна держадміністрація розглядає подані проектні матеріали та приймає рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки, яка знаходиться за межами населеного пункту, якщо така зміна пов'язана з наступним використанням цієї ділянки для сільськогосподарських потреб, ведення лісового і водного господарства, будівництва об'єктів, призначених для обслуговування членів територіальних громад району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо). Якщо зміна цільового призначення земельної ділянки, яка розташована за межами населеного пункту, передбачає використання ділянок для інших потреб, ніж визначених пунктом 8 цього Порядку, районна держадміністрація розглядає проектні матеріали, готує свій висновок з цього питання і подає його разом з матеріалами до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної держадміністрації (п.9 Порядку).

Відтак, суд зазначає, що земельна ділянка надана ТзОВ „БК „ЗакарпатДорБуд" площею 1,2175га для розміщення виробничої бази та асфальтобетонної установки, а не для потреб територіальної громади населеного пункту. Вирішення питання про зміну цільового призначення земельної ділянки повинно було вирішуватись обласною державною адміністрацією.

При цьому до об'єктів, що пов'язані з обслуговуванням жителів територіальних громад, належать такі, що мають призначення щодо забезпечення соціально-економічних, культурних, оздоровчих або інших потреб жителів району, однаковим задоволенням потреб жителів відповідної територіальної громади, для чого органами місцевого самоврядування здійснюється стратегічне планування та прогнозування соціально-економічного розвитку даної території, що супроводжується в тому числі складанням інвестиційного паспорту з відображенням соціально-економічних, культурних, оздоровчих або інших потреб жителів відповідної територіальної громади, необхідність інвестицій та можливі інвестиційні ризики з урахуванням характерних властивостей даної території. Відтак за наслідком будівництва відповідних об'єктів забезпечується необхідний рівень соціально-економічної стабільності, сприяння розвитку тих форм економічної діяльності і зайнятості, які узгоджуються з існуючими ресурсними можливостями громади, покращенню її життєвих стандартів (постанова ВГСУ від 23 січня 2013 р. у справі №5002-9/3329-2011 ).

Окрім того, обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Відповідно до п.п. 16, 19 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування", виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання як затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідно району, області, цільових програм з інших питань, заслуховування звітів про їх виконання.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відтак, суд приходить до висновку, що матеріалами справи належним чином не доведено, що метою передачі ТзОВ „БК „ЗакарпатДорБуд" в оренду строком на 49 років земельної ділянки площею 1,2175га, для розміщення виробничої бази та асфальтобетонної установки в ур. «Глубокий», за межами населеного пункту с. Тишів Воловецького району є забезпечення соціально-економічних, культурних, оздоровчих або інших потреб жителів району, благоустрій відповідної території.

Крім того, відповідачами не доведено суду, яким чином буде здійснено обслуговування жителів територіальної громади с. Тишів Воловецького району Закарпатської області та забезпечення соціально-економічних, культурних, оздоровчих або інших потреб останньої.

Оскільки, як встановлено обставинами справи, спірна земельна ділянка відноситься до земель промисловості, розташована за межами населеного пункту, перебуває в землях запасу сільської ради, то при вирішенні даного спору в межах заявлених позовних вимог відповідачами не доведено суду те, що райдержадміністрація мала повноваження надавати в оренду землю для розміщення виробничої бази та асфальтобетонної установки, за умови, що такий об'єкт повинен бути включений для цього до програми соціально-економічного, культурного розвитку відповідного району. В протилежному випадку, райдержадміністрація не наділена правом розпорядження вищезазначеною землею (постанова ВГСУ від 05 червня 2013 року у справі № 4/5007/1019/12).

Згідно зі ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За наведених підстав, враховуючи приписи ст. 43 ГПК України щодо оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та ч. 1 ст. 47 ГПК України, якою визначено, що судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, судом з'ясовано усі обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та мають значення для її розгляду, хоча б сторони та інші учасники судового процесу й не посилалися на відповідні обставини.

Зі змісту статті 122 ЗК України вбачається, що він обмежує обсяг цивільної дієздатності районних державних адміністрації в частині передачі у власність або у користування земельних ділянок, визначаючи перелік цільового використання земель.

Як зазначалось вище та підтверджується матеріалами справи, проведеною Державною інспекцією сільського господарства у Закарпатській області, м. Ужгород 15.01.2013р. перевіркою дотримання Адміністрацією вимог земельного законодавства встановлено, що при прийнятті оспорюваних розпоряджень, Адміністрацією порушено вимоги ст. 122 ЗК України, оскільки прийняття таких розпоряджень виходить за межі повноважень Адміністрації, а відноситься до повноважень Закарпатської обласної державної адміністрації.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає недійсним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини другої ст. 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги заступника прокурора Закарпатської області в частині визнання недійсними розпорядження голови Воловецької РДА №166 від 18.04.2007р. „Про затвердження матеріалів розміщення виробничої бази та надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" та розпорядження №407 від 12.11.2007р. „Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання в оренду", підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог заступника прокурора Закарпатської області про визнання недійсним договору оренди землі від 29.12.2007р., укладеного між Воловецькою РДА та ТОВ „Будівельна компанія „ЗакарпатДорБуд", який зареєстровано в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за №2121586000-0408070400001 від 16.04.2008р. щодо надання у платне строкове користування земельної ділянки площею 1,2175га та нормативно-грошовою оцінкю 154866грн. для розміщення виробничої бази та асфальтобетонної установки строком на 49 років, суд зазначає наступне.

Згідно статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, зокрема, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Відповідно до абзацу 4 пункту 2.26 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (в редакції від 26.12.2011р.), розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди, суди повинні з'ясовувати питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори.

Враховуючи вищевстановлений факт невідповідності розпоряджень Адміністрації приписам законодавства, суд приходить до висновку про визнання недійсним укладеного на їх підставі договору оренди земельної ділянки від 29.12.2007р.

Стосовно вимоги заступника прокурора Закарпатської області про внесення запису Управлінням Держземагенства у Воловецькому районі до поземельної книги про скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки №2121586000-0408070400001 від 16.04.2008р. у Книзі записів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

В свою чергу прокурором та учасниками судового процесу не надано жодних пояснень та доказів щодо порушення, невизнання або оспорювання законних прав чи інтересів Закарпатської обласної державної адміністрації з боку Відділу Держземагенства у Воловецькому районі, смт. Воловець, а також щодо наявності спору між вказаними особами з приводу внесення запису до поземельної книги про скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки №2121586000-0408070400001 від 16.04.2008р. у Книзі записів.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні перегляду судових рішень господарських судів у справах, пов'язаних з недоведеністю порушення прав позивача (постанова Вищого господарського суду України від 23.03.2011 у справі №33/341).

Відтак, у позовній вимозі прокурора про зобов'язання відповідача 3 внести запис до поземельної книги про скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки №2121586000-0408070400001 від 16.04.2008р. у Книзі записів слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача 2.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсними розпорядження голови Воловецької РДА №166 від 18.04.2007р. „Про затвердження матеріалів розміщення виробничої бази та надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" та №407 від 12.11.2007р. „Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання в оренду".

2.1. Визнати недійсним договір оренди землі від 29.12.2007р., укладений між Воловецькою РДА та ТОВ „Будівельна компанія „ЗакарпатДорБуд", який зареєстровано в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за №2121586000-0408070400001 від 16.04.2008р. щодо надання у платне строкове користування земельної ділянки площею 1,2175га та нормативно-грошовою оцінкю 154866грн. для розміщення виробничої бази та асфальтобетонної установки строком на 49 років.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельної компанії „ЗакарпатДорБуд" (89112, с. Тишів, 3а Воловецького району, код ЄДРПОУ 334197450) в доход Державного бюджету (отримувач коштів - Управління державної казначейської служби України у м. Ужгороді Закарпатської області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38015610, банк отримувача - ГУДКСУ у Закарпатській області, код банку отримувача (МФО) - 812016, рахунок отримувача - №31211206783002, код класифікації доходів бюджету - 22030001, найменування суду - господарський суд Закарпатської області) суму 1147 грн. судового збору.

4. У задоволенні вимоги щодо внесення запису Управлінням Держземагенства у Воловецькому районі до поземельної книги про скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки №2121586000-0408070400001 від 16.04.2008р. у Книзі записів, відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено 08.11.2013р.

Суддя О.Ф. Ремецькі