Ухвала суду № 34633193, 26.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/32098/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

за участю:

секретаря Бовкуна В.В.

представника позивача Долгополова В.Ю.

представника відповідача Кавунця В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2011

у справі №2а-17652/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна спілка»

до Державної податкової адміністрації України,

Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва

третя особа ОСОБА_4

про визнання протиправними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна спілка» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Будівельна спілка») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової адміністрації України (далі по тексту - відповідач 1, ДПА України), Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва (далі по тексту - відповідач 2, ДПІ у Деснянському районі м. Києва) про визнання протиправним та скасування рішення від 22.11.2010 №12494/6/25-0315 в частині визначення ТОВ «Будівельна спілка» податковим агентом особою відповідальною за нарахування, утримання та сплату податку з доходів фізичних осіб у розмірі 665833,54 грн., а також в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 1331667,08 грн.; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.11.2010 №0000531704/3.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.02.2011 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2011 рішення суду першої інстанції скасовано, провадження у справі про визнання протиправним та скасування рішення від 22.11.2010 №12494/6/25-0315 у частині визначення ТОВ «Будівельна спілка» податковим агентом особою відповідальною за нарахування, утримання та сплату податку з доходів фізичних осіб у розмірі 665833,54 грн., а також в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 1331667,08 грн.; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.11.2010 №0000531704/3 закрито в частині позовних вимог до Державної податкової адміністрації України про визнання протиправним та скасування рішення від 22.11.2010 №12494/6/25-0315 в частині визначення ТОВ «Будівельна спілка» податковим агентом особою відповідальною за нарахування, утримання та сплату податку з доходів фізичних осіб у розмірі 665833,54 грн., а також в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 1331667,08 грн. Прийнято нову постанову якою позовні вимоги задоволено повністю.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач 29.01.2009 уклав з ОСОБА_4 договір дарування, відповідно до якого останній отримав дарунок у вигляді земельної ділянки.

ДПІ у Деснянському районі м. Києва за наслідками невиїзної документальної перевірки складено акт від 31.05.2010 №3604/1704-31776030, у якому зафіксовано неутримання та неперерахування позивачем до бюджету податку з доходів фізичних осіб у сумі 1997500,60 грн.

За наслідками адміністративного оскарження ДПА України рішенням від 22.11.2010 №12494/6/25-0315 скасувала податкове повідомлення-рішення від 15.06.2010 №0000531704/0 у частині сплати 1331667,06 грн. основної заборгованості та 2663334,12 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Свою позицію відповідач обґрунтовує тим, що позивач зобов'язаний сплатити за обдаровуваного податок, виходячи із загального визначення поняття податкового агента та статусу суб'єктів - фізична та юридична особи, а відтак, - застосував до спірних правовідносин положення п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Колегія судів, вважає обґрунтованим позицію суду апеляційної інстанції щодо неправомірності висновків відповідача.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» іншими доходами фізичної особи є виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, якщо джерело виплати (нарахування) таких доходів знаходиться на території України, незалежно від резидентського статусу особи, що їх виплачує (нараховує).

В Законі також встановлено, що загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх нарахуванні (виплаті); доходів, які підлягають оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу; доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Законом.

Згідно з п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Тобто, обов'язковою ознакою податкового агента є наявність у такої особи встановленого законом обов'язку нарахувати, утримати та сплачувати відповідний податок від імені платника податку.

Відповідно приписам пп. 4.2.3 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» сума (вартість) подарунків підлягають оподаткуванню згідно з нормами ст. 14 цього Закону. При цьому в п. 14.1 ст. 14 Закону вказано, що кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються за правилами, встановленими цим Законом для оподаткування спадщини.

В п. 13.4 ст. 13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено, що особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину. Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, включається до складу загального річного доходу платника податку і відображається ним у річній податковій декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації). Подання податкової декларації та сплата податку із зазначеного доходу здійснюються згідно із законодавством.

Таким чином, у позивача не виникало обов'язку здійснювати нарахування та перерахування податку з доходів ОСОБА_4., а у відповідача відсутні законні підстави покладати на позивача ці обов'язки.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федорова З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова