Ухвала суду № 34632967, 29.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2013 року м. Київ К/800/40192/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Голяшкіна О.В.,

Мороза В.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Сумах на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.04.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2013 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Сумах про визнання незаконною та скасування вимоги,

в с т а н о в и л а:

У березні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Сумах про визнання незаконною та скасування вимоги.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 15.04.2013 року позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 було задоволено. Визнано незаконною та скасовано вимогу про сплату боргу № Ф-177 від 20.02.2013 року.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2013 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Сумах було залишено без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.04.2013 року - без змін.

У касаційній скарзі управління Пенсійного фонду України в м. Сумах, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.04.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2013 року.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 подано заперечення на касаційну скаргу, в яких він просить залишити касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Сумах без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга управління Пенсійного фонду України в м. Сумах задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, платником єдиного податку та отримує пенсію за віком, призначену у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ».

20 лютого 2013 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Сумах позивачу було виставлено вимогу про сплату боргу № Ф-177, якою встановлено наявність заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 6298,23 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що частиною 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначені необхідні умови для звільнення від сплати єдиного внеску, а саме: особа обрала спрощену систему оподаткування і є пенсіонером за віком або інвалідом та отримує відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Тому, суди дійшли висновку про те, що позивач звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки є пенсіонером та отримує пенсію за віком.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачу у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ» була призначена пенсія за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

При цьому, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

06 серпня 2011 року набрала чинності частина 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідно до якої особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

За таких обставин, посилання відповідача на те, що до ОСОБА_2 не може бути застосовано положення частини 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», оскільки він не досяг 60-річного віку, є безпідставними, оскільки вказана норма не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягненням особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати внеску всіх пенсіонерів за віком.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 у відповідності до статті 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» уклав з Пенсійним фондом договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку про те, що оскільки частина 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не містить застережень щодо її незастосування до осіб, яким пенсію за віком призначено на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ», суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, визнавши незаконною та скасувавши вимогу про сплату боргу № Ф-177 від 20.02.2013 року.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовані норми матеріального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Сумах - залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.04.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2013 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Сумах про визнання незаконною та скасування вимоги - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.Є. Донець

судді: О.В. Голяшкін

В.Ф. Мороз