Постанова № 34631534, 28.10.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 116/4197/13-а

28.10.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Воробйової С.О.,

суддів Курапової З.І. ,

Кобаля М.І.

секретар судового засідання Жабенко І.М.

за участю сторін:

представник позивача, ОСОБА_2 - ОСОБА_3, довіреність № 25 від 18.07.13;

представник відповідача, Виконавчого комітету Шкільненської селищної ради - не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;

заявник апеляційної скарги, ОСОБА_4 - не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомила;

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим (суддя Биховець М.О.) від 23.07.2013 року у справі №116/4197/13-а

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Виконавчого комітету Шкільненської селищної ради Сімферопольського району АР Крим (вул. Миру, 29, с. Шкільне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97541),

заявник апеляційної скарги - ОСОБА_4 (АДРЕСА_1)

про скасування рішення селищної ради,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 23.07.2013 року задоволений адміністративний позов ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Шкільненської селищної ради Сімферопольського району АР Крим про скасування рішення селищної ради.

Скасовано рішення Виконавчого комітету Шкільненської селищної ради Сімферопольського району АР Крим від 14.08.2012 року «Про виконання рішення суду».

Не погодившись з вищевказаною постановою суду, ОСОБА_4 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 23.07.2013 року по справі №116/4197/13-а та постановити нове рішення по справі, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити, посилаючись на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції вирішив питання щодо її прав, свобод та інтересах, оскільки рішення Виконавчого комітету Шкільненської селищної ради Сімферопольського району АР Крим №2/41 від 14.08.2012 року «Про виконання рішення суду» стосується її інтересів, пов'язаних з користуванням квартирою АДРЕСА_1.

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання 28.10.2013 року заявник апеляційної скарги не з'явилась, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомила.

Представник позивача у судовому засіданні 28.10.2013 року заперечував проти задоволення апеляційної скарги за необґрунтованістю, просив у її задоволенні відмовити.

Представник відповідача у судове засідання 28.10.2013 року не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Судова колегія, вислухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернулась до Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Шкільненської селищної ради Сімферопольського району АР Крим про визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Шкільненської селищної ради Сімферопольського району АР Крим №2/41 від 14.08.2012 року; зобов'язання відповідача зареєструвати місце проживання сім'ї ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1, відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», мотивуючи позовні вимоги тим, що рішенням Виконавчого комітету Шкільненської селищної ради Сімферопольського району АР Крим №4/57 від 27.07.2011 року за сім'єю позивача було закріплено житлове приміщення квартира АДРЕСА_1 та їм був виданий ордер №3/131. Проте, рішенням Виконавчого комітету Шкільненської селищної ради Сімферопольського району АР Крим №2/41 від 14.08.2012 року ордер №4/57 визнано недійсним. На підставі зазначеного рішення від позивача вимагають звільнити квартиру добровільно, проте, на думку позивача, оскаржуване рішення відповідача прийнято з порушенням вимог Житлового кодексу України, є незаконним та необґрунтованим, у зв'язку з чим підлягає скасуванню як протиправне.

З матеріалів справи слідує, що рішенням Виконавчого комітету Шкільненської селищної ради Сімферопольського району АР Крим №4/57 від 27.07.2011 року «Про виконання рішення суду» закріплено житлове приміщення квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2; вирішено видати ордер на житлове приміщення квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 30,7 кв.м. (а.с.7).

На підставі вказаного рішення, ОСОБА_2 видано ордер на житлове приміщення №3/131 на право зайняття житлового приміщення площею 30,7 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8).

11.06.2012 року ОСОБА_2 звернулась до голови Шкільненської селищної ради із заявою про видачу нового ордеру на квартиру АДРЕСА_1 для реєстрації місця проживання, у зв'язку зі спливом строку реєстрації за виданим ордером (а.с.17).

Виконавчий комітет Шкільненської селищної ради Сімферопольського району АР Крим заслухавши інформацію ОСОБА_5 та розглянувши заяву ОСОБА_2 №356-К від 11.07.2012 року про видачу повторного ордеру на житлову площу, прийняв рішення №2/41 від 14.08.2012 року «Про виконання рішення суду», яким визнано недійсним ордер №4/57, виданий 27.07.2011 року виконкомом Шкільненської селищної ради на вселення сім'ї ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1 згідно з рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 31.08.2011 року (а.с.18).

Рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 31.08.2011 року у справі за позовом Шкільненської селищної ради Сімферопольського району АР Крим до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, на підставі якого прийнято оскаржуване рішення відповідача, ухвалено рішення, яким у задоволенні позову Шкільненської селищної ради Сімферопольського району АР Крим до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 відмовлено (а.с.50-51).

Таким чином, колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення дійсно стосується прав, свобод та інтересів ОСОБА_4, проте до участі у справі остання судом першої інстанції залучена не була.

Проте, статтею 59 Житлового кодексу Української РСР встановлено, що ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень. Вимогу про визнання ордера недійсним може бути заявлено протягом трьох років з дня його видачі.

Отже, ордер на житлове приміщення №3/131, виданий ОСОБА_2 на підставі рішенням Виконавчого комітету Шкільненської селищної ради Сімферопольського району АР Крим від №4/57 від 27.07.2011 року, у судовому порядку недійсним не визнано.

Статтею 144 Конституції України визначено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21.05.1997 року визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Згідно з частиною третьою статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до частин шостої та дев'ятої статті 59 вказаного Закону виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради. Рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги позивача, посилався на рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2009 року у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), у якому зазначено, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Колегія суддів зазначає та погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що на підставі оскаржуваного рішення Виконавчого комітету Шкільненської селищної ради Сімферопольського району АР Крим №2/41 від 14.08.2012 року виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією ОСОБА_2 та членами її сім'ї житлових прав, при цьому останні заперечують проти їх зміни чи припинення, про що свідчить звернення ОСОБА_2 до суду для захисту своїх прав, у зв'язку з чим самостійно скасувати своє попереднє рішення відповідач не мав повноважень.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що рішення Виконавчого комітету Шкільненської селищної ради Сімферопольського району АР Крим №2/41 від 14.08.2012 року прийнято з порушенням вимог діючого законодавства України, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.

Разом з тим, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що судом першої інстанції під час прийняття рішення не булі вирішені всі позовні вимоги ОСОБА_2, а саме щодо визнання протиправним оскаржуваного рішення Виконавчого комітету Шкільненської селищної ради Сімферопольського району АР Крим №2/41 від 14.08.2012 року та зобов'язання Шкільненської селищної ради Сімферопольського району АР Крим зареєструвати місце проживання сім'ї ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1, відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», що відповідно до пункту 2 частини першої статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для зміни постанови суду першої інстанції.

Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання Шкільненської селищної ради Сімферопольського району АР Крим зареєструвати місце проживання сім'ї ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», судова колегія зазначає, що адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; вирішення не всіх позовних вимог або питань.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 2 частини першої статті 198, пунктом 2 частини першої статті 201, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 23.07.2013 року у справі №116/4197/13-а - задовольнити частково.

Постанову Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 23.07.2013 року у справі №116/4197/13-а - змінити.

Викласти резолютивну частину постанови у наступній редакції:

Адміністративний позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Шкільненської селищної ради Сімферопольського району АР Крим №2/41 від 14.08.2012 року «Про виконання рішення суду».

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя підпис С.О. Воробйова

Судді підпис З.І.Курапова

підпис М.І. Кобаль

З оригіналом згідно

Суддя С.О. Воробйова