Ухвала суду № 34631516, 29.10.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 115/2428/13-а

29.10.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Щепанської О.А.,

суддів Кондрак Н.Й. ,

Горошко Н.П.

секретар судового засідання Міщенко М.М.

за участю сторін:

позивач, ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 - паспорт серії НОМЕР_1, виданий Сакським МРВ ГУ МВС України в Криму від 11.02.1997,

представник позивача, ОСОБА_2 - ОСОБА_4, довіреність № 22 від 14.03.11,

представник відповідача, Управління праці та соціального захисту населення Сакської районної державної адміністрації - Яценко Тетяна Олександрівна, довіреність № 01.23-03/14-856,

представник третьої особи, Служби у справах дітей Сакської районної державної адміністрації АР Крим - Пономаренко Наталя Олександрівна, довіреність № б/н від 18.06.13,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим (суддя Асанов Е.Н.) від 04.07.13 у справі № 115/2428/13-а,

за позовом ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)

представника позивача ОСОБА_4 (АДРЕСА_2)

до Управління праці та соціального захисту населення Сакської районної державної адміністрації (вул. Інтернаціональна, 4, м. Саки, Сакський район, Автономна Республіка Крим, 96500)

третя особа: Служба у справах дітей Сакської районної державної адміністрації АР Крим (вул. Леніна, 15, м. Саки, Сакський район, Автономна Республіка Крим, 96500)

про стягнення несплаченої допомоги,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 04 липня 2013 року у справі №115/2428/13-а у задоволенні позову ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Сакської районної державної адміністрації, 3-тя особа Служба у справах дітей Сакської районної державної адміністрації про стягнення несплаченої допомоги, було відмовлено у повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_2 у доход держави судовий збір у розмірі 1282,60грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2, проведено необхідні підготовчі дії, передбачені статтею 190 Кодексу адміністративного судочинства України, які достатні для закінчення підготовки та призначення справи до апеляційного розгляду.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2013 закінчено підготовку та призначено справу до апеляційного розгляду.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013 року розгляд справи було відкладено на 29.10.2013 року.

У судовому засіданні, призначеному до розгляду на 29.10.2013, позивач та представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просили її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову про задоволення позову. Представник відповідача та третьої особи заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Судова колегія, розглянувши справу в порядку статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 08.05.2013 ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Сакської районної державної адміністрації АР Крим (розпорядженням Сакської РДА №199-р від 14.05.2013 перейменовано в Управління соціального захисту населення Сакської РДА в АРК) про стягнення несплаченої допомоги.

Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що постановою Сакського міськрайонного суду АР Крим від 25.01.2012 було скасовано рішення Фрунзенської сільської ради Сакського району №83 від 17.06.2009, у зв'язку з чим були поновлені права ОСОБА_2 як опікуна ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідач не виплачував позивачу допомогу на утримання дитини з 01.10.2008 по 01.02.2013. На день подання позову розмір допомоги становить 2420 гривень. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути на свою користь 128 260 гривень несплаченої допомоги за період з 01.10.2008 по 01.02.2013.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 4 статті 1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" встановлено порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У виконання наведеної норми Закону постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 за №1751 був затверджений Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми (далі - Порядок).

Як вбачається з представлених доказів в матеріалах справи, рішенням Виконавчого комітету Фрунзенської сільської ради Сакського району АР Крим №31 від 19.03.2008 ОСОБА_2 був призначений опікуном ОСОБА_3, який народився 05 липня 2002 року.

Рішенням Сакського міськрайонного суду АР Крим від 25.01.2012 по справі №2-0117-577/2011 визнано протиправним та скасовано рішення Виконавчого комітету Фрунзенської сільської ради Сакського району АР Крим №83 від 17.06.2009 про визнання незаконним та скасування наведеного рішення виконавчого комітету №31 від 19.03.2008.

Також, із наданих представником Управління соціального захисту населення Сакської РДА в АРК (далі - Управління) заперечень з доданими документами, вбачається, що соціальна допомога на ОСОБА_3 як дитині позбавленої батьківського піклування, була призначена на підставі заяви позивача, поданої 08.04.2008, та виплачувалась з 01.04.2008 по 30.09.2008 (а.с.30-31).

З 01.10.2008 позивач з необхідними документами на адресу відповідача не звертався, у зв'язку з чим виплата допомоги була припинена на підставі пункту 28 Порядку, відповідно до якої допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, призначається на шість місяців. Питання про продовження виплати допомоги вирішується на підставі заяви та довідок про місячні розміри пенсії, аліментів, стипендії, державної допомоги, що одержує опікун чи піклувальник на дитину.

Більше того, рішення відповідача про припинення виплати соціального допомоги з 01.10.2008 позивач не оскаржував, у судовому порядку незаконність цього рішення не було встановлено.

04.03.2013 позивач звернувся до відповідача із заявою, оформленою відповідно до Наказу Міністерства соціальної політики України від 08.06.2006 №215 в редакції від 22.02.2012, про призначення соціальної допомоги на утримання ОСОБА_3 як дитині позбавленої батьківського піклування (а.с.З5-37).

Так, на підставі вказаної заяви позивача від 04.03.2013 йому з березня 2013 року виплачується соціальна допомога у розмірі 2420 гривень, щомісячно, що підтверджується відповідною довідкою відповідача від 04.07.2013 (а.с.38).

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оскільки в межах цієї справи позовних вимог про визнання неправомірними рішень, дій чи бездіяльності відповідача не було пред'явлено, не підлягають застосуванню положення частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, якою обов'язок доказування покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. :

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано доказів, що підтверджують подання позивачем заяви за формою, затвердженою відповідним нормативно-правовим актом, з доданням документів необхідних для призначення соціальної допомоги на утримання ОСОБА_3 з 01.10.2008 по 30.04.2013.

З пояснень представника відповідача слідує, що заяви та скарги позивача, подані Управлінню до 04.03.2013 за формою не відповідали вимогам, встановленим Наказом Міністерства соціальної політики України від 08.06.2006 №215, тому підлягали розгляду за положеннями законодавства про звернення громадян. Ці доводи представника відповідача під час судового розгляду справи не були спростовані.

Більше того, суду також не надано доказів наявності заборгованості призначеної відповідачем але невиплаченої позивачу соціальної допомоги на утримання малолітньої дитини.

Відтак, належними та допустимими доказами не доведено виконання позивачем обов'язку як опікуна подати належним чином оформлену заяву для призначення та виплати відповідачем соціальної допомоги на утримання ОСОБА_3, а також наявності, визнаних у встановленому законом порядку незаконними, рішень відповідача про відмову продовжити виплату такої допомоги або про відмову призначити її виплату.

Що стосується доводів позивача та його представника про те, що постановою Сакського міськрайонного суду АР Крим від 31.01.2013, залишеної без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2013, була встановлено незаконність відмови відповідача, викладена у листі від 29.03.2012 №В-13/2, необхідно зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Сакського міськрайонного суду АР Крим від 31.01.2013 по справі №117 7284 12 було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_7 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до Кримської республіканської установи «Центр медико-соціальної експертизи», комунального закладу «Сакське територіальне медичне об'єднання» про зобов'язання видати довідку.

Відмовляючи у задоволені позову суд виходив з того, що законодавством не передбачений обов'язок відповідачів видати довідку про наявність у батька, матері хвороби, що перешкоджає виконанню ними батьківських обов'язків.

Так, із змісту постанови суду від 31.01.2013 вбачається, що судом досліджувався лист начальника Управління праці та соціального захисту населення Сакської РДА від 29.03.2012 №В-13/2. У судовому рішенні разом з оцінкою цього доказу у сукупності з іншими доказами зазначені нормативно-правові акти, на підставі яких суд дійшов до висновків про необґрунтованість позовних вимог до відповідачів - медичних установ.

Більше того, постановою суду від 31.01.2013 не встановлювалась незаконність відмови Управління праці та соціального захисту населення виплатити соціальну допомогу. Навпаки, у постанові суду зазначено, що в матеріалах справи відсутні відомості про наявність рішення органу праці та соціального захисту населення про відмову у призначенні допомоги на ОСОБА_3 як дитині позбавленої батьківського піклування.

Зокрема, Управління праці та соціального захисту населення до участі у справі №117/7284/12 не було залучено, його дії, бездіяльність та рішення не були предметом судового розгляду.

Відтак, покладені в основу судового рішення правові висновки суду, на підставі яких було відмовлено у задоволені позову, не є обставинами у розумінні частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

2.Постанову Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 04.07.13 у справі № 115/2428/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 04 листопада 2013 р.

Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська

Судді підпис Н.Й. Кондрак

підпис Н.П.Горошко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська