Постанова № 34627612, 04.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 листопада 2013 року 11:26 № 826/14141/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомКиївського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідівдо Товариства з обмеженою відповідальністю «Бершка Україна»про стягнення адміністративно-господарських (штрафних) санкцій та пені у розмірі 394 179,46 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бершка Україна» про стягнення адміністративно-господарських (штрафних) санкцій та пені у розмірі 394 179,46 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ у 2012 році не здійснено працевлаштування осіб, що мають інвалідність у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а відтак не виконано встановлений норматив для працевлаштування інвалідів, що є підставою, на думку позивача, для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій.n>

t;">Зокрема, позивач у позові посилається на те, що відповідно до звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у цьому році становила 132 особи, отже, відповідно до вимог частини першої статті 19 Закону відповідач у 2012 році повинен працевлаштувати 5 інвалідів, однак не зробив наведеного у зв'язку з чим зобов'язаний сплатити санкції та пеню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні. Зокрема, у своїх запереченнях відповідач зазначив, що визначені позивачем адміністративно-господарські санкції і пеня відповідно до пункту 4.2 статті 4 Податкового кодексу України не підлягають обов'язковій сплаті; позивачем не наведено обставин, які б свідчили про наявність вини відповідача у невиконанні в 2012 році нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів; органи державної служби зайнятості протягом 2012 року не направляли до товариства інвалідів для працевлаштування; відповідач вжив усіх необхідних та залежних від нього заходів з метою виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, розмістивши всю необхідну інформацію про наявність відповідних вакансій на порталах і сайтах.

З огляду на викладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Виходячи з положень ч. 4 ст. 122 КАС України та за згодою сторін у судовому засіданні 22.10.2013 р. судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши в порядку письмового провадження подані позивачем та відповідачем документи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бершка Україна» (код ЄДРПОУ 35534949) на виконання вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» зобов'язано виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством України.

27.02.2013 року ТОВ «Бершка Україна» подано до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік (форма № 10-ПІ). В даному звіті підприємством визначено, що у 2012 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу складала - 132 особи, середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлено інвалідність - 0 осіб, а також самостійно зазначено, що кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст. 19 Закону складала - 5 осіб.

Тобто, із вказаного звіту вбачається, що обов'язок створення товариством робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 5 осіб, відповідачем визнається.

У той же час, згідно наявного в матеріалах справи листа Шевченківського районного центру зайнятості від 16.07.2013 № 6594, ТОВ «Бершка Україна» у 2012 році подало до центру зайнятості звітність про наявність вакансій за формою № 3-ПН лише один раз, наприкінці 2012 року, а саме 21.12.2012 року. Даний факт також не заперечується відповідачем та визнається.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного./span>

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 N 875-XII.

Стаття 19 вказаного Закону зобов'язує відповідача відповідно до 4-відсоткового нормативу створити робочі місця для праці інвалідів і інформувати центри зайнятості про вільні робочі місця для інвалідів, звітувати перед відділеннями Фонду соціального захисту інвалідів про їх працевлаштування - підібрати робоче місце і працевлаштувати інваліда.

">Разом з цим, частиною 1 статті 20 Закону № 875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України (частина 4 статті 20 Закону № 875-XII).

Посилаючись на наведені положення зазначених норм законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, позивач наполягає на необхідності стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання відповідачем у 2012 році нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 385 921,20 грн. і пені у сумі 8 258,26 грн.

При цьому, згідно положень статті 19 Закону № 875-XII, грошові кошти, які просить стягнути позивач, є штрафними санкціями. По своїй правовій природі штрафні санкції застосовуються за порушення законодавства діями чи бездіяльністю, тобто за неналежне виконання обов'язку покладеного законом.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина 2 статті 20 Закону № 875-XII).

Порядок сплати адміністративно-господарських санкцій і пені до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, їх акумуляції, обліку, а також з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів - використання цих коштів затверджується Кабінетом Міністрів України (частина 8 статті 20 Закону № 875-XII).

ze:12pt;">За вимогами статті 18 Закону № 875-XII працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

pan style="background-color:#FFFFFF;font-family:Times New Roman CYR;font-size:12pt;">При цьому, згідно положень цієї ж норми Закону № 875-XII, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

amily:Times New Roman CYR;font-size:12pt;">Законом України від 23 лютого 2006 року № 3483-IV "Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість" зазначену статтю було викладено в іншій редакції, а Закон № 875-XII доповнено статтею 181, за змістом якої пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Відповідно до змісту положень, закріплених в Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007р. № 70, роботодавці подають центру зайнятості звіти про зайнятість і працевлаштування інвалідів, відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів.

Аналіз наведених норм свідчить про наявність у роботодавця обов'язку виділяти та створювати робочі місця для інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, а також щодо повідомлення підприємствами, установами та організаціями уповноважених органів про наявність вакансій (форма 3-ПН), за наслідками розгляду яких компетентні органи направляють на підприємство для працевлаштування інвалідів.

При цьому, згідно частини 4 статті 20 Закону України, від 01.03.1991р. № 803-XII "Про зайнятість населення" (із змінами і доповненнями), підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством.

Під час розгляду даної справи встановлено, що відповідачем до Шевченківського районного центру зайнятості у 2012 році було подано лише один звіт за формою № 3-ПН, а саме: 21.12.2012 року. Представником відповідача зазначена обставина не заперечувалась.

Наведене свідчить про невиконання товариством встановленого частиною 4 статті 20 Закону України "Про зайнятість населення" обов'язку по щомісячному звітуванню перед місцевим центром зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакансій), призначених для працевлаштування інвалідів, внаслідок чого у 2012 році органи державної служби зайнятості були позбавлені можливості здійснювати направлення позивачу осіб з обмеженими можливостями для їх працевлаштування.

У той же час, вказане свідчить про недоведеність вжиття відповідачем всіх необхідних, законодавчо закріплених заходів для виконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів.

При цьому, надані відповідачем роздруківки щодо розміщення на порталах і сайтах інформації у мережі Інтернет про наявність певних вакансій не можуть бути прийняті судом в якості підтвердження вжиття відповідачем заходів по працевлаштуванню інвалідів, оскільки в наведених відомостях відсутня інформація щодо можливості працевлаштування осіб з обмеженими можливостями.

Щодо посилань відповідача на відсутність у нього обов'язку по сплаті адміністративно-господарських санкцій і пені, такі доводи не ґрунтуються на положеннях Закону, яким регулюється порядок визначення і сплати санкцій і пені.

Враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності та виходячи з встановленого судом факту несплати відповідачем адміністративно-господарських санкцій у розмірі 385 921,20 грн. і пені у сумі 8 258,26 грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з ТОВ «Бершка Україна» вказаної суми підлягають задоволенню, оскільки, як вже зазначалося, відповідачем по суті не вживалося жодних заходів, спрямованих на працевлаштування у 2012 році інвалідів.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини є обґрунтованими, правомірними та достатніми для прийняття рішення по справі про задоволення позову у заявленому обсязі.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бершка Україна» (код з ЄДР 35534949; адреса: 01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 19-21, літера А) на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДР 37993783, адреса: 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 104) адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році у розмірі 385 921,20 грн. і пені за порушення строків сплати зазначеної суми адміністративно-господарських санкцій у сумі 8 258,26 грн., а всього у сумі 394 179,46 грн. (триста дев'яносто чотири тисячі сто сімдесят дев'ять гривень 46 коп.)

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Кармазін