Постанова № 34627346, 24.10.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/3144/13-а

24 жовтня 2013 року м. Рівне

Суддя Рівненського окружного адміністративного суду Кравчук Т.О., при секретарі судового засідання Палагнюку В.В.,

за участю:

представника позивача - Пейка А.Б.,

представників відповідача - Ситая М.В., Жилки Е.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар'єр" до Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Рівненській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в с т а н о в и в:

До Рівненського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар'єр з адміністративним позовом до Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

від 30.06.2011 року №0000242340, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" у сумі 153668,75 грн., з яких: 122935,00 грн. - за основним платежем; 30733,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 30.06.2011 року №0000402340, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 64470,00 грн.;

від 30.06.2011 року №0013341740, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "Податок з власників наземних транспортних засобів" у сумі 69656,25 грн., з яких: 55725,00 грн. - за основним платежем; 13931,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями податковим органом покладено дані акта перевірки про заниження позивачем приросту балансової вартості запасів, а також неправомірне віднесення до складу валових витрат коштів, сплачених контрагентам за поставку товарів (запчастини) та виконання робіт (капітальний ремонт), а також формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених позивачем контрагентам у складі ціни вказаних товарів/робіт, оскільки, на думку посадових осіб податкового органу, ніякі товари контрагентами фактично не поставлялись та не виконувались ремонтні роботи, позивач перераховував контрагентам кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування та несплати податків. Тому укладені правочини, на думку податкового органу, є нікчемними і такими, що порушують інтереси держави та суспільства, а формування валових витрат та податкового кредиту здійснено позивачем неправомірно і це призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та збільшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість. Крім того, податковим органом встановлено, що позивачем безпідставно не було включено до розрахунку податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів 10 автомобілів марки "БелАз", в результаті чого неправомірно занижено податкове зобов'язання по податку з власників транспортних засобів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки вони не відображають фактичні обставини справи та не відповідають податковому законодавству, виявлені порушення вимог податкового законодавства не узгоджуються з фактично проведеними та облікованими господарським операціями, є надуманими, не підтвердженими документально, а відтак оспорювані податкові повідомлення-рішення є протиправними і такими, що підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, пояснив суду, що у ході перевірки Товариством з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар'єр" надані всі первинні бухгалтерські документи по господарським операціям з Приватним підприємством "АНТА", Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ-ПРОГРЕС", Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОЕР", Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕОН", Товариством з обмеженою відповідальністю "ФормЛіт", що підтверджують показники, відображені в у податковій звітності. Представник позивача зазначив, що наведені у акті перевірки документи, оформлені у відповідності з вимогами законодавства, сумнівів щодо їх достовірності та зауважень з приводу їх змісту чи оформлення у акті перевірки не зазначено. Тому, витрати по взаєморозрахункам з Приватним підприємством "АНТА", Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ-ПРОГРЕС", Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОЕР", Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕОН", Товариством з обмеженою відповідальністю "ФормЛіт" правомірно включені до складу валових витрат та податкового кредиту позивача, оскільки операції з придбання товарів та виконання контрагентами робіт пов'язані з господарською діяльністю позивача, а факт їх придбання підтверджується належним чином оформленими первинними документами, представленими до перевірки. Як наслідок контролюючим органом безпідставно застосовані до позивача штрафні (фінансові) санкції, що, до того ж, суперечить вимогам перехідних положень Податкового кодексу України. Додатково зазначив, що транспортні засоби марки "БелАз" не є об'єктом оподаткування у розумінні Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів", оскільки відносяться до транспортних засобів вантажних, самохідних, які використовуються на заводах, складах, у портах і аеропортах для перевезення вантажів на короткі відстані, що відповідає усталеній судовій практиці з приводу предмету даного спору. З таких підстав просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, подав письмові заперечення, обґрунтовуючи тим, що в результаті проведеної перевірки податковим органом було встановлено невірне визначення позивачем вартості запасів станом на 01.04.2011 року, а саме, підприємством визначено запаси використані не у господарській діяльності, а також перевіркою було встановлено безпідставне віднесення позивачем до складу витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, сум сплачених коштів за товари/роботи, не пов'язані з господарською діяльністю позивача. Як зазначив відповідач, перевіркою було виявлено формування позивачем валових витрат за рахунок сум, сплачених за товари, послуги, роботи, що не призвело до очікуваного доходу та результату господарської діяльності суб'єкта господарювання - одержання прибутку. Представники відповідача повідомили суду, що в ході проведення перевірки було встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, а саме, з використанням даних "Бест звіт" встановлено відсутність у контрагентів позивача власних виробничих, складських, торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів для здійснення господарської діяльності, управлінського та технічного персоналу, що свідчить про неможливість фактичного здійснення господарських операцій з урахуванням часу та оперативності проведення відповідних операцій. З приводу визначення податковим органом податкового зобов'язання по податку з власників наземних транспортних засобів, представники відповідача повідомили суду, що згідно Закону України "Про митний тариф" до товарної позиції 8709, до якої відсилається позивач обґрунтовуючи позовні вимоги в цій частині, відносяться транспортні засоби вантажні, самохідні не обладнані підйомними та навантажувальними пристроями, які використовуються на заводах, складах, у портах та аеропортах для перевезення вантажів на короткі відстані: тягачі, які використовуються на залізничних платформах, їх частини. Отже, на переконання відповідача, великотоннажні автомобілі-самоскиди марки "БелАз", призначені для використання поза дорожньою мережею, відносяться до товарної позиції за кодом 8704, є об'єктом оподаткування і, відповідно, повинні оподатковуватися на загальних підставах. Тому, відповідач вважає оспорювані у справі податкові повідомлення-рішення правомірними, у судовому засіданні представники відповідача просили суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар'єр" є юридичною особою, що зареєстрована 06.07.1992 року Сарненською районною державною адміністрацією, як платник податків взятий на обліку в Сарненській МДПІ з 12.10.1992 року, зареєстроване як платник податку на додану вартість з 04.07.1997 року.

Основним видом діяльності позивача є розробка родовищ нерудних матеріалів та переробка добутої сировини на щебінь різних фракцій з подальшою реалізацією виготовленої продукції. Основними видами продукції позивача є гранітний щебінь, блоки гарбо І-V категорії, гранітні блоки І-V категорії, бруківка, граніт шліфований.

З матеріалів справи вбачається, що протягом травня - червня 2011 року посадовими особами податкового органу була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року (акт перевірки 15.06.2011 року №303/23/14338719).

В ході проведеної перевірки відповідачем встановлено ряд порушень податкового законодавства, зокрема:

п. 5.1 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, пп. 7.3.5 п. 7.3 ст.7, пп. 11.2.1 п. 11.2, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР, а саме завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування прибутку підприємств за І кв. 2011 року на суму 6322880 грн., та заниження податку на прибуток за 2010 рік на загальну суму 122935 грн.;

пп. 7.4.1 пп. 7.4.4 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), а саме завищення від'ємного значення по ПДВ (ряд.26) в деклараціях з податку на додану вартість всього на суму 64470 грн., в т. ч за лютий 2010 року в сумі 2917 грн., квітень 2010 року в сумі 4695 грн., за травень 2010 року в сумі 8899 грн., серпень 2010 року в сумі 31321 грн., жовтень 2010 року в сумі 39414 грн., листопад 2010 року 58330 грн., грудень 2010 року в сумі 64470 грн.;

ст. 2, ст. 5, ст. 6 Закону України від 11.12.1991 року №1963-ХІІ "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" з подальшими змінами та доповненнями, чим встановлено заниження суми податку з власників транспортних засобів на 2010 рік в сумі 55725 грн.

Висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства в цій частині ґрунтуються на встановленні податковим органом заниження приросту балансової вартості запасів за І - IV квартали 2010 року та І квартал 2011 року, витрати на придбання та поліпшення яких включаються до складу валових витрат, що виявилось у невірному визначенні позивачем вартості запасів станом на 01.04.2011 року через не відкоригування матеріалів, використаних не у господарській діяльності позивача; а також базуються на припущенні, що правочини укладені, між позивачем і Приватним підприємством "АНТА", Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ-ПРОГРЕС", Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОЕР", Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕОН", Товариством з обмеженою відповідальністю "ФормЛіт" є нікчемними і такими, що суперечать інтересам держави і суспільства, оскільки, позивачем перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, що призвело до втрат доходної частини державного бюджету.

Висновки податкового органу стосовно не підтвердження господарських операцій з вищевказаними контрагентами основуються на даних "Бест звіт", які, на думку відповідача, свідчать про відсутність у контрагентів позивача власних виробничих, складських, торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів для здійснення господарської діяльності, а отже підтверджують проведення фіктивних безтоварних операцій контрагентів.

За результатами перевірки позивача податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 30.06.2011 року №0000242340, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" у сумі 153668,75 грн., з яких: 122935,00 грн. - за основним платежем; 30733,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 30.06.2011 року №0000402340, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 64470,00 грн.;

від 30.06.2011 року №0013341740, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "Податок з власників наземних транспортних засобів" у сумі 69656,25 грн., з яких: 55725,00 грн. - за основним платежем; 13931,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались Товариством з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар'єр" в апеляційному порядку на рівні ДПА в Рівненській області і ДПА України та були залишені без змін, а скарги без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

З приводу заниження позивачем приросту балансової вартості запасів за І - IV квартали 2010 року та І квартал 2011 року суд зазначає наступне.

Як встановлено судом у ході судового розгляду, в основу оспорюваного податкового повідомлення-рішення №0000242340 від 30.06.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 153668 грн. 75 коп. ( в тому числі за основним платежем - 122935 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 30733,75 грн.) покладені висновки податкового органу про те, що позивачем в порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року у редакції Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР, із змінами та доповненнями, невірно визначено вартість запасів станом на 01.04.2011 року, а саме:

- згідно додатку К/1.1 (до декларації по податку на прибуток за І кв.2010 року) підприємством визначено запаси використані не у господарській діяльності (гр.4) у сумі 114546 грн., фактично, на думку відповідача, підприємство не відкоригувало запасні частини використані не у господарській діяльності на суму 49112 грн. (Д-15 Кт 207-15937 грн., Д-т 10 К.т 207-33175 грн.). Тому, відповідно, у графі 4 "Запаси використані не у господарській діяльності" фактично сума становить 60658 грн. (114546+49112). Відповідно приріст балансової вартості (гр.6) складає 3338684 + 49112 = 387796 грн.;

- згідно додатку К/1.1 (до декларації по податку на прибуток за півріччя 2010 року) підприємством визначено запаси використані не у господарській діяльності (гр.4) у сумі 299517 грн., фактично, на думку відповідача, підприємство не відкоригувало запасні частини використані не у господарській діяльності на суму 3768 грн. (Д-15 Кт 207-3768грн). Тому відповідно у графі 4 "Запаси використані не у господарській діяльності" фактично сума становить 352397 грн. (299517+3768+49112). Відповідно приріст балансової вартості (гр.6) складає 151998 + 3768 + 49112 = 204878 грн.;

- згідно додатку К/1.1 (до декларації по податку на прибуток за 9 міс. 2010 року) підприємством визначено запаси використані не у господарській діяльності (гр.4) у сумі 330092 грн., фактично на думку відповідача підприємство не відкоригувало матеріали, МШП, використані не у господарській діяльності на суму 67621 грн. ( Д-15 Кт 20- 66154 грн., Д-94 Кт 26- 1200 грн., Д-94 Кт 22 -267). Тому відповідно у графі 4 "Запаси використані не у господарській діяльності" фактично сума становить 397 713 грн. (330092+67621). Відповідно приріст балансової вартості (гр.6) складає 182971 + 49112 + 3768 + 67621 = 303472 грн.;

- згідно додатку К/1.1 (до декларації по податку на прибуток за 2010 рік) підприємством визначено запаси використані не у господарській діяльності (гр.4) у сумі 420212 грн., фактично підприємство не відкоригувало матеріали, МШП, запасні частини використані не у господарській діяльності на суму 78343 грн. ( Д-15 Кт 207- 44875,52 грн., Д-10 Кт 207- 33468 грн., Д-94 Кт201 -1241 грн., Д-т 22 К-т 94-3809 грн., Д-т 94 К-т 203 - 38404 грн.). Тому відповідно у графі 4 "Запаси використані не у господарській діяльності" фактично сума становить 619056 грн. (420212+49112+3768+67621+78343). Відповідно за рік 2010 по декларації в додатку К/1 відображено убуток балансової вартості запасів в сумі 46147 грн., а відповідно до розрахунків - фактично приріст балансової вартості (гр.6) складає - (- 46147) + 49112 + 3768 + 67621 + 78343 = 152697 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами в цій частині, суд зазначає наступне.

На момент виникнення означених спірних правовідносин вони підлягали регулюванню Законом України від 28.12.1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", чинним до 01.01.2011 року (надалі - Закон від 28.12.1994 року №334/94-ВР).

Відповідно до пункту 5.9 статті 5 Закону від 28.12.1994 року №334/94-ВР платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Отже, для визначення приросту (убутку), балансова вартість запасів на кінець періоду порівнюється з балансовою вартістю запасів на початок звітного періоду.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що матеріальні цінності, які були придбані та не реалізовані за даний період відображаються в прирості продукції та ставляться в дохід підприємства за даний період. В свою чергу різниця балансової вартості матеріальних цінностей, які були придбані та реалізовані (використанні) за даний період, відображається в убутку продукції та включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Відповідно до пунктів 31 - 32 наказу Міністерства Фінансів України від 30.09.2003 року №561 "Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів" - вартість робіт, що приводять до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об'єкта основних засобів, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду.

Одночасно, з наданих в судовому засіданні пояснень представників відповідача та виходячи із встановлених актом перевірки порушень, вбачається, що позивачем у 2010 році фактично використані придбані ним матеріальні цінності, тобто підлягає застосуванню норма пункту 5.9 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР, за якою у разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Як вбачається з акта перевірки №303/23/14338719 від 15.06.2011 року, факти виявлених порушень податкового законодавства в цій часині викладені без будь-яких посилань на первинні або інші документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та не зазначено докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

За змістом пункту 5.2 Розділу 2 Наказу Державної податкової адміністрації від 22.12.2010 року №984 "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" посадові (службові) особи органів державної податкової служби при оформленні матеріалів документальних перевірок, зокрема при встановленні і описі допущених платником порушень, зобов'язані чітко відображувати такі порушення з обов'язковим посиланням та зазначенням первинних документів обліку, що підтверджують здійснення окремого порушення.

Відтак, висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства в частині заниження приросту балансової вартості запасів за 2010 рік у зв'язку з їх використанням не у господарській діяльності, в акті перевірки відображені на суб'єктивних припущеннях перевіряючих та не доведені належними доказами, як і не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи.

Крім того, за обставинами справи оспорюване податкове повідомлення-рішення №0000242340 від 30.06.2011 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 153668 грн. 75 коп. визначене податковим органом на підставі виявлених порушень позивачем вимог п.5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), чим завищено задекларовані витрати на придбання товарів (робіт, послуг) на суму 322350,00 грн. у контрагентів Приватного підприємства "АНТА", Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ-ПРОГРЕС", Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОЕР", Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕОН", Товариства з обмеженою відповідальністю "ФормЛіт".

З приводу зазначених господарських операцій позивача з вказаними контрагентами судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, по господарським операціям з Приватним підприємством "АНТА" позивачем отримані послуги по капітальному ремонту транспортних засобів, з приводу здійснення яких складені акти виконаних робіт від 27.07.2010 року на суму 14600 грн. в т.ч. ПДВ 2433,33 грн., від 27.09.2010 року на суму 48560 грн. в т.ч. ПДВ 8093,33 грн., та оформлені податкові накладні №0727636 від 27.07.2010 року на суму 14600 грн. в т.ч. ПДВ 2433,33 грн., №0927636 від 27.09.2010 року на суму 48560 грн. в т.ч. ПДВ 8093,33 грн., на підтвердження оплати виконаних робіт надані платіжні доручення №7514 від 21.09.2010 року, №7631 від 12.10.2010 року, №7728 від 03.11.2010 року, №7864 від 07.12.2010 року, №7940 від 29.12.2010 року.

По господарським операціям з Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ-ПРОГРЕС" позивач придбавав матеріали (ферохром, феромарганець, феросіцилій, заготовки для печей, заготовки алюмінієві, інше), в підтвердження чого надано договір купівлі продажу від 01.03.2010 року, накладну №2280 від 22.03.2010 року на суму 10670 в т. ч. ПДВ на суму 1778,35 грн., податкову накладну №2280 від 16.03.2010 року на суму 10670 в т. ч. ПДВ на суму 1778,35 грн., на проведення оплати надано платіжне доручення №6739 від 16.03.2010 року.

По господарським операціям з Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОЕР" позивачу надані послуги по капітальному ремонту транспортних засобів (заміна фракціонів передач, масляного насоса, фланця, первинного вала, інше) та придбано запчастини, в підтвердження яких надано договір №0118 від 18.01.2010 року, договір №1709 від 17.09.2010 року, акти на виконання робіт від 18.01.2010 року на суму 17500 грн. в т.ч. ПДВ 2916,67 грн., від 20.04.2010 року на суму 3600 грн. в т.ч. ПДВ 600 грн., від 20.04.2010 року на суму 16560 грн. в т.ч. ПДВ 2760 грн., видаткову накладну №04202791 від 20.04.2010 року на суму 5061,60 в т.ч. ПДВ 843,60 грн., податкові накладні №04202791 від 20.04.2010 року на суму 5061,60 в т.ч. ПДВ 843,60 грн., №0420279 від 20.04.2010 року на суму 16560 грн. в т.ч. ПДВ 2760 грн., №б/н від 18.01.2010 року на суму 17500 грн. в т.ч. ПДВ 2916,67 грн., а також платіжні доручення №7233 від 16.07.2010 року та №7097 від 09.06.2010 року.

По господарським операціям з Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕОН" щодо придбання позивачем товарів (підвіска гакова (8 т.)) суду надано накладну №СК-0000391 від 30.06.2010 року на суму 5700 грн. в т.ч. ПДВ 950 грн., податкову накладну №4422 від 29.04.2010 року на суму 5700 грн. в т.ч. ПДВ 950 грн., платіжне доручення № 6936 від 29.04.2010 року.

По господарським операціям з Товариством з обмеженою відповідальністю "ФормЛіт" позивач придбав запчастини (плита дробильна нерухома нижня та рухома верхня), на підтвердження якої надано договір №3/01-08 від 14.01.2008 року з додатками та специфікаціями до нього, видаткові накладні №68 від 24.06.2010 року на суму 114231,60 грн. в т. ч. ПДВ 19038,60 грн., №139 від 13.10.2010 року на суму 113497,20 грн. в т. ч. ПДВ 18916,20 грн., №161 від 12.11.2010 року на суму 36840,00 грн. в т. ч. ПДВ 6140,00 грн., податкові накладні №84 від 24.06.2010 року на суму 114231,60 грн. в т. ч. ПДВ 19038,60 грн., №180 від 13.10.2010 року на суму 113497,20 грн. в т. ч. ПДВ 18916,20 грн., №202 від 12.11.2010 року на суму 36840,00 грн. в т. ч. ПДВ 6140,00 грн., платіжні доручення №7575 від 30.09.2010 року та №7774 від 11.11.2010 року.

Використання у власній господарській діяльності (оприбуткування та відображення на складі по рахунку 207) придбаних позивачем у зазначених контрагентів товарів (робіт, послуг), підтверджується наданими позивачем актами списання №СК-0000229 від 30.04. 2010 року, №СК-0000355 від 29.07.2010 року, №СК-0000361 від 30.07.2010 року, №СК-0000582 від 29.10.2010 року, №СК-0000652 від 29.11.2010 року та обліковими картками (виписками зі складу запчастин) складеними до відповідних актів списання.

Сукупно за операціями з придбання товарів (робіт, послуг) у Приватного підприємства "АНТА", Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ-ПРОГРЕС", Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОЕР", Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕОН", Товариства з обмеженою відповідальністю "ФормЛіт" позивач сформував валові витрати на загальну суму 322350 грн. та податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 64470 грн.

Як встановлено судом, єдиною підставою для тверджень податкового органу про безтоварність операцій позивача з вказаними контрагентами та нікчемність укладених правочинів стали відомості бази даних Системи автоматизованого співставлення в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, бази даних "Бест звіт".

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами в частині господарських операцій позивача з контрагентами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулювались законами України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та положеннями Цивільного кодексу України щодо недійсності правочинів.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина 2 статті 215 Цивільного кодексу України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість визначено позивачу у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат коштів, сплачених контрагентам в оплату за придбані товари (роботи), а також формуванням за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених контрагентам позивача у складі ціни придбаних товарів (отриманих робіт, послуг), податкового кредиту з податку на додану вартість. Оскільки, на думку податкового органу, ніякі товари фактично не постачались, роботи не виконувались, угоди з їх придбання є нікчемними, тому формування валових витрат і податкового кредиту вчинено позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, які покладено в основу висновків про нікчемність правочинів та прийнятих податкових повідомлень-рішень, які оспорюються в даній справі.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом, факти постачання позивачу товарів, виконання робіт та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Надані суду в оригіналі для порівняння та наявні в матеріалах справи завірені позивачем копії документів, оформлені у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Припущення про відсутність у контрагентів позивача власних виробничих, складських, торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів для здійснення господарської діяльності, а також штатного персоналу для виконання робіт, можуть свідчити лише про наявність у податкового органу певних сумнівів щодо поставлених товарів/виконаних робіт, але не доказують з достовірністю того факту, що в дійсності ніякі товари контрагентами не постачались, а роботи не виконувались.

Це також означає, що висновок податкового органу про нікчемність договорів по операціях позивача з контрагентами є бездоказовим, а тому безпідставним.

Суд також зазначає, що прийняття податкових повідомлень-рішень, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання, не може ґрунтуватись на припущеннях, а повинно доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 3 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (який підлягає до застосування до спірних правовідносин) об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону від 28.12.1994 №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону від 28.12.1994 №334/94-ВР передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону від 28.12.1994 №334/94-ВР не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону від 28.12.1994 №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Однак, як встановлено під час судового розгляду, кошти сплачені позивачем Приватному підприємству "АНТА", Товариству з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ-ПРОГРЕС", Товариству з обмеженою відповідальністю "ФОЕР", Товариству з обмеженою відповідальністю "РЕОН", Товариству з обмеженою відповідальністю "ФормЛіт" в оплату за надані товари та виконані роботи, є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

Фактів порушення позивачем обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 статті 5 Закону від 28.12.1994 №334/94-ВР податковим органом суду не наведено і не доведено.

За недоведеності відповідачем того факту, що товари контрагентами не постачалися, а роботи (капітальний ремонт) не виконувались, висновки податкового органу про неправомірне формування позивачем валових витрат, також про заниження податку на прибуток підприємств є безпідставними.

Враховуючи викладене суд зазначає, оскільки відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються висновки про порушення позивачем податкового законодавства в частині заниження приросту балансової вартості запасів за 2010 рік, у зв'язку із їх використанням не у господарській діяльності, а також не довів суду неправомірність формування валових витрат за рахунок коштів, сплачених позивачем контрагентам в оплату за придбані товари (роботи), податкове повідомлення-рішення від 30.06.2011 року №0000242340, згідно з яким позивачу збільшено податкове зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" у сумі 153668,75 грн., з яких: 122935,00 грн. - за основним платежем; 30733,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями є протиправним і підлягає скасуванню.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Платники податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на момент виникнення спірних правовідносин визначались Законом України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон від 03.04.1997 №168/97-ВР).

В силу підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону від 03.04.1997 №168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону від 03.04.1997 №168/97-ВР передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону від 03.04.1997 №168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону від 03.04.1997 №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону від 03.04.1997 №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону від 03.04.1997 №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону від 03.04.1997 №168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Як вже зазначалось, до складу податкового кредиту позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), підтверджені податковими накладними.

Твердження податкового органу про відсутність факту поставки товарів (безтоварність господарської операції) у судовому засіданні були спростовані.

Так, у ході судового розгляду позивач належним чином обґрунтував перед судом, що висновок податкового органу про неправомірне формування позивачем податкового кредиту та наступне завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість, є безпідставним, оскільки відсутні докази проведення посадовими особами чи представниками позивача фіктивних господарських операцій з вищевказаними контрагентами та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціям з ними.

Лише сам факт наявності господарських відносин з контрагентами, які порушують податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту (наразі зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість), оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагента.

При цьому суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", що призвело до зменшення суми від'ємного значення податку на додану вартість, є безпідставними, а тому, податкове повідомлення-рішення від 30.06.2011 року №0000402340, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 64470,00 грн. є протиправним і підлягає скасуванню.

З приводу спірних правовідносин про порушення позивачем вимог ст. 2, ст. 5, ст. 6 Закону України від 11.12.1991 року №1963-ХІІ "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" діючого на час виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон від 11.12.1991 року №1963-ХІІ), а саме заниження позивачем суми податку з власників транспортних засобів за 2010 рік, суд зазначає наступне.

Так, перевіркою встановлено, що позивач не включив до податкового розрахунку за 2010 рік, поданого до МДПІ 03.02.2010 року (вх. №1655), 10 вантажних автомобілів марки "БелАЗ" (об'єм двигуна 22290 см.куб.), чим занижено податкові зобов'язання по податку з власників транспортних засобів за 2010 рік на суму 55725,00 грн.

Вказаними порушеннями обґрунтоване оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0013341740 від 30.06.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання по податку з власників транспортних засобів в розмірі 69656 грн. 25 коп. (в тому числі за основним платежем - 55 725 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 13931, 25 грн.).

Позивач, не погодившись із вказаним встановленим порушенням та прийнятим на підставі нього податковим повідомленням рішенням, зазначив, що у відповідності до ст. 2 Закону від 11.12.1991 року №1963-ХІІ, чинного на час виникнення спірних правовідносин, не є об'єктом оподаткування транспортні засоби вантажні, самохідні, що використовуються на заводах, складах, у портах та аеропортах для перевезення вантажів на короткі відстані.

Вказані десять автомобілів "БелАЗ" є технологічними транспортними засобами - кар'єрними самоскидами, що використовуються на для перевезення вантажів на короткі відстані, не придатні для використання на дорогах загального користування, призначені для перевезення "вскришних" порід та корисних копалин на відкритих гірничих розробках, а також ґрунту на будівництві.

Останні зареєстровані територіальним управлінням Держгірпромнагляду по Рівненській області, не використовуються на автомобільних дорогах загального користування, і не виїжджають за межі території кар'єра, а тільки використовуються для перевезення гірничої маси на коротких відстанях в межах території кар'єру.

Відповідач у запереченнях до адміністративного позову та в судовому засіданні зазначив що у відповідності до частини 1 статті 2 Закону від 11.12.1991 року №1963-ХІІ, чинного на час виникнення спірних правовідносин, об'єктом оподаткування визначаються "автомобілі вантажні" за кодом 8704 УКТЗЕД.

У відповідності до "Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1863 від 12.12.2002 року, під кодом 8704 УКТЗЕД класифікуються "автомобілі вантажні" без зазначення будь-яких типів, моделей, назв та об'єктів застосування (експлуатації).

Виходячи з вказаного коду класифікації - 8704 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), відповідач у своєму рішенні відносить спірні автомобілі "БелАЗ" до зазначеної категорії, вважаючи їх об'єктами оподаткування.

Судом встановлено, що аналогічні спірні правовідносини між ТОВ "Селищанський гранітний кар'єр" та Сарненською МДПІ з приводу визначення грошового зобов'язання по податку з власників транспортних засобів щодо використання вказаних автомобілів "БелАЗ" та правильності їх класифікації за УКТЗЕД були предметом розгляду у адміністративних справах №2а-4600/09/1770 та №2а/1770/743/2012, рішеннями у яких, переглянутими в апеляційному порядку, задоволені позовні вимоги ТОВ "Селищанський гранітний кар'єр" та визнані протиправними і скасовані податкові повідомлення-рішення Сарненської МДПІ про збільшення суми грошового зобов'язання по податку з власників транспортних засобів щодо використання технологічних засобів "БелАЗ".

Постановою Вищого адміністративного суду України від 09.04.2013 року касаційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області залишено без задоволення, а Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 22 січня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2011 року, якими скасовано податкове повідомлення-рішення про збільшення суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у 2008 році з автомобілів марки "БелАЗ" модифікації 7522, 7523, 75485 та 75405 - залишено без змін.

Вказаним рішенням суду встановлено, що вказані автомобілі є елементами технологічного процесу виробництва та забезпечують доставку гірської породи від забою до дробильно-сортувального заводу і не можуть бути об'єктом оподаткування згідно із вимогами Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів".

Судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Постанова суду касаційної інстанції набрала законної сили відповідно до частини 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 29.05.2013 року у справі В/800/2242/13 та від 01.07.2013 року у справі В/800/2242/13 Сарненській міжрайонній державній податковій інспекції Рівненської області Державної податкової служби відмовлено у допуску справи для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 09.04.2013 року у справі №2а-4600/09/1770 (К/9991/40729/11 - номер справи у Вищому адміністративному суді України).

Згідно частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, дослідженими в судовому засіданні свідоцтвами про реєстрацію технологічних транспортних засобів та технічними талонами автомобілів марки "БелАЗ" модифікації 7523, 75485 встановлено, що останні не містять у собі таких технологічних відомостей як об'єм циліндрів двигуна, в тому числі і встановлений відповідачем об'єм -22290 см. куб.

Вказані обставини об'єктивно унеможливлюють встановлення відповідачем розміру ставки податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та суму донарахованого перевіркою податку, у відповідності до статті 3 Закону України від 11.12.1991 року №1963-ХІІ "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів".

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу законодавства в розрізі наведених вище правових норм, досліджених судом доказів та встановлених обставин, суд зазначає, що висновки податкового органу про заниження позивачем приросту балансової вартості запасів, а також неправомірне формування складу валових витрат за рахунок коштів сплачених контрагентам у ціні поставлених товарів (виконаних робіт) та неправомірне формування податкового кредиту, та як наслідок заниження податку на додану вартість та завищення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість по господарським операціям, що належним чином підтверджені первинними документами та відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача, а також про віднесення до об'єкта оподаткування податком з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів технологічних транспортних засобів марки "БелАЗ", які не використовуються на автомобільних дорогах загального користування, а є по суті елементами технологічного процесу виробництва, оскільки суто забезпечують доставку гірської породи від забою до дробильно-сортувального заводу, є безпідставними та позбавлені правового підґрунтя.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню, а спірні податкові повідомлення-рішення від 30.06.2011 року №0000242340, №0000402340, №0013341740 скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 2294,00 грн. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору у сумі 2294,00 грн. підлягають присудженню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області:

від 30.06.2011 року №0000242340, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" у сумі 153668,75 грн., з яких: 122935,00 грн. - за основним платежем; 30733,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 30.06.2011 року №0000402340, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 64470,00 грн.;

від 30.06.2011 року №0013341740, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "Податок з власників наземних транспортних засобів" у сумі 69656,25 грн., з яких: 55725,00 грн. - за основним платежем; 13931,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар'єр" сплачений судовий збір у сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривень 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кравчук Т.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 29 жовтня 2013 року.