Постанова № 34626872, 23.10.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 жовтня 2013 року Справа № 812/6391/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді: Качуріної Л.С.,

при секретарі: Якимчук В.В.,

в присутності сторін:

від позивача: Цукер І.Б., довіреність від 15.03.2013 року № 3/3;

від відповідача: Буркова О.М., довіреність від 11.06.2013 року № 5/10

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Строитель-ЛТД» до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000122220 від 19.03.2013 року в частині, -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Строитель-ЛТД» (далі - ТОВ «Строитель-ЛТД») з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000122220 від 19.03.2013 року, яким було позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 171 253,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 42 813,25 грн.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2013 року замінено відповідача - Ленінську міжрайонну державну податкову інспекцію у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби на її правонаступника - Ленінську об'єднану державну податкову інспекцію у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що відповідачем ніякої перевірки підприємства не проводилось, до перевірки посадових осіб відповідача не допускалося, будь-яких документів підприємство посадовим особам відповідача не надавались.

09 жовтня 2013 року позивач подав уточнюючу позовну заяву, в якій просив визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000122220 від 19.03.2013 року, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 171 253,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 42 813,25 грн. в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість - за основним платежем 19 778, 63 грн. та за штрафними санкціями - у сумі 4944, 66 грн.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі та зазначив, що вирок суду, який був використаний відповідачем під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, не містить у собі будь-яких обставин, які б вказували на порушення підприємством норм податкового законодавства під час формування податкового кредиту за фінансово-господарськими відносинами з ТОВ «ЗК «Агромир».

У судове засідання прибув представник відповідача, який надав письмові заперечення на адміністративний позов та просив відмовити у задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріалі справи та надавши оцінку наданим доказам, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до п. п. 20.1.4. п. 20 ст. 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом:

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 та ст. 20.1.4 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 75.1.2. ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також отримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Пунктом 86.1 статті 86 ПК України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Згідно з п. 58.4 ст. 58 ПК України у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Відповідно до п. 86.9 ст. 86 ПК України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Відповідно до статті 1 закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":

Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;

господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 3 закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":

1. Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

2. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку

Відповідно до статті 4 закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах:

обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

Відповідно до статті 8 закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Стаття 198 ПК України містить у собі вимоги щодо формування податкового кредиту.

Згідно п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення)

необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України 198.6. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

В судовому засіданні встановлено, що у період з 04.03.2013 року по 18.03.2013 року на підстав наказу Ленінської МДПІ у м. Луганську Луганської області ДПС № 210 від 15.02.2013 року (Т. 1 а. с. 125), направлення на перевірку від 04.03.2013 року № № 163, 164, 165, 166 (Т. 1 а. с. 128-131), відповідачем було здійснено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Строитель-ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої було складено акт № 185/22-200/04-03329700 від 18.03.2013 року (Т. 1 а. с. 24- 82).

Перевіркою встановлено наступні порушення:

- п. 135.1, п. 135. 2 ст. 135, п.п. 135.5.3, п.п. 135.5.7, п.п. 135.5.13, п.п. 135.5.14 п. 135.5 ст. 135, п. 137.1 п. 137.16 ст. 137, п. п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п.п. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2000 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 78 800,00 грн.;

- п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п. 192.3 ст. 192, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2000 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 171 253, 00 грн.;

- п. 51.1 ст. 51 розділу ІІ, п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 розділу ІV Податкового кодексу України від 02.12.2000 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) та «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум утриманого з них податку» від 24.12.2010 року № 1020;

- п.п. 168.1.2 п. п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. п. 168.4.7 п. 168.4 ст. 168, п. п. «а» п. 176.2 ст. 176 за період з 01.11.2012 року по 31.12.2012 року не в повному обсязі перераховано податок на доходи фізичних осіб до місцевого бюджету за своїм місцезнаходженням. Станом на 01.01.2013 року заборгованість по податку на доходи фізичних осіб становить 52 370, 74 грн.,

- ст. 15, ст. 24 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року № 108/95-ВР (зі змінами та доповненнями) у вигляді не виплати заробітної плати станом на 01.01.2013 року у розмірі 539680,06 грн. (без податків), у тому числі: листопад 2012 року - 308 776, 37 грн., грудень 2012 року - 230 903, 69 грн.

На підставі акта перевірки № 185/22-200/04-03329700 від 18.03.2013 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» за № 0000122220 від 19.03.2013 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 171 253,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 42 813,25 грн.

Як на підставу для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач - Ленінська МДПІ у м. Луганську Луганської області ДПС, послався на акт зустрічної перевірки ТОВ «ЗК «Агромир» № 73/15-2/36505175 від 23.11.2011 року та вирок Комсомольського районного суду м. Херсону від 12.10.2012 року по справі № 2114/7123/12 за обвинуваченням ОСОБА_3 за злочин, передбачений ч.2 ст. 205 КК України, який набрав законної сили 11 грудня 2012 року(Т. 1 а. с. 101-107).

Даним вироком суду було встановлено, що актом Державної податкової інспекції в м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби № 31/15-2/36505175 від 20.09.2011 року документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ «ЗК «Агромир» з ТОВ «Корвис» в червні-липні 2011 року, в результаті чого ТОВ «Корвис» безпідставно та в супереч діючого законодавства віднесло до складу податкового кредиту з ПДВ суми податку у розмірі 792788 грн. Також вирок суду містить у собі посилання на висновок судово-економічної експертизи №1327/24 від 25.06.2012, ТОВ «Корвис» при здійсненні фінансово-господарських взаємовідношень з ТОВ «ЗК «Агромир» безпідставно віднесло до складу податкового кредиту з ПДВ суми податку у розмірі 792788,00 грн.

Відповідно до ч.4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, вирок Комсомольського районного суду м. Херсону від 12 жовтня 2012 року по справі №2114/7123/12 за обвинуваченням ОСОБА_3 не встановлює обставини та не містить питання, які можуть вплинути на формування податкового кредиту ТОВ «Строитель-ЛТД» за фінансово-господарськими відносинами з ТОВ «ЗК «Агромир» (за договором поставки нафтопродуктів від 18.07.2011 року № 1807/05).

Під час розгляду справи ТОВ «Строитель-ЛТД» до матеріалів справи були долучені наступні документи: договір про поставку нафтопродуктів № 1807/05 дт від 18.07.2011 року, видаткові накладні, акти прийому-передачі, товарно-транспортні накладні, виписки з банку про перерахування грошових коштів згідно укладеного між ТОВ «Строитель-ЛТД» та ТОВ «ЗК «Агромир» договору № 1807/05 дт від 18.07.2011 року про поставку нафтопродуктів, оригінали яких було оглянуто у судовому засіданні.

Суд вважає за потрібне зазначити, що, відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, засновуються на даних бухгалтерського обліку.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Право на отримання суми бюджетного відшкодування пов'язано з фактичною сплатою податку на додану вартість у складі ціни товарів (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (послуг). Податкове законодавство не пов'язує право платника податку на відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість із закінченням перевірок до кінцевого виробника та фактом підтвердження сплати податку контрагентами позивача по всьому ланцюгу постачання, оскільки від'ємне значення податку на додану вартість є коштами платника податку, які він сплатив продавцям (постачальникам) товару (послуг) в ціні таких товарів (послуг). Податковим кодексом України встановлені умови та гарантії повернення цих коштів у вигляді обов'язку держави здійснити повернення коштів за результатами відповідного звітного періоду. Крім того, Податковий кодекс України не ставить право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення зустрічних перевірок по ланцюгам постачання до виробника або імпортера.

Матеріалами справи (актами приймання-передачі, видатковими накладними, банківськими виписками по особовому рахунку позивача) підтверджено фактичну сплату позивачем отримувачем товарів (послуг) сум податку на додану вартість в ціні товару (послуг) постачальнику такого товару (послуг), які включені до складу податкового кредиту.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що згідно статті 6 цього Кодексу сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог чинного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Статтями 213 та 637 Цивільного кодексу України визначено, що тлумачення умов договору здійснюється тільки двома суб'єктами: учасниками договору і судом.

Відповідач не надав рішень компетентного суду про визнання договору, укладеного між позивачем та ТОВ «ЗК «Агромир» № 1807/05 дт від 18.07.2011 року про поставку нафтопродуктів недійсним.

Суд враховує, що перевіркою не встановлено порушень щодо порядку видачі чи отримання податкових накладних, товарність здійснених позивачем операцій та факт сплати позивачем ПДВ податковим органом не оспорюється.

Порушення податкового законодавства контрагентами контрагента позивача породжує негативні наслідки безпосередньо для контрагентів контрагента позивача і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Відповідачем не спростовується факт того, що ТОВ «ЗК «Агромир» на момент укладення договору та складення податкової накладної було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На момент укладення договору, що викликає сумнів у відповідача щодо реальності його виконання, ТОВ «ЗК «Агромир» та TOB «Строитель-ЛТД» мали статус платників податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, тому формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, оформлених ТОВ «ЗК «Агромир», є правомірним.

Таким чином, враховуючи встановлені по справі у судовому засіданні обставини суд вважає, що позивач навів докази, що обґрунтовують його вимоги згідно з чинним законодавством з питань оподаткування щодо скасування спірного податкового повідомлення-рішення в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість - за основним платежем 19 778, 63 грн. та за штрафними санкціями - у сумі 4944, 66 грн.

, тому з урахуванням викладеного суд приходить висновку, що позовні вимоги позивача відповідають чинному законодавству України, документально обґрунтовані, підтверджені доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

Керуючись статтею 2, 11, 17, 18, 71, 87, 90, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Строитель-ЛТД» до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000192220 від 05.04.2013 року в частині, - задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000122220 від 19.03.2013 року, прийняте Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську Державної податкової служби, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 171 253,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 42 813,25 грн. в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість - за основним платежем 19 778, 63 грн. та за штрафними санкціями - у сумі 4944, 66 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Строитель-ЛТД» (код ЄДРПОУ 03329700) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2140,66 грн. (дві тисячі сто сорок грн. 66 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанову складено та підписано у повному обсязі 28 жовтня 2013 року.

Суддя Л.С. Качуріна