Постанова № 34626871, 30.10.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2013 року 11:44 810/5312/13-а

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Маслакова І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Онікс-3" до Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Онікс-3" (далі-позивач, товариство) до Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Київській області (далі-відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм законодавства, відповідачем надано неправильну оцінку фактичним обставинам, внаслідок чого зроблено помилкові висновки про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та контрагентом про поставку товарів (газове паливо). Позивач зазначає, що рух всього палива на АЗС повністю і без виключень фіксується та відображається в спеціалізованому автоматизованому РРО, фіскальних чеках і звітах, відповідних журналах і щоденних звітах та в інших документах, копії яких надавалися до перевірки. Вказав, що на законних підставах сформував податковий кредит, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки господарські операції між ним і вказаним контрагентом мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами. Позивач просив суд податкове повідомлення-рішення визнати протиправними і скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, у позові просив суд відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Онікс-3” є юридичною особою, що зареєстрована 18.10.2001 Броварською районною державною адміністрацією Київської області, взято на облік платника податків Броварською ОДПІ з 25.10.2001 за №1128. Видами діяльності відповідно за КВЕД, зокрема, є роздрібна торгівля пальним; оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами. Броварською ОДПІ 25.10.2011 товариству видано торговий патент на роздрібну торгівлю нафтопродуктами, який дійсний з 01.11.2011 по 31.10.2016.

22 квітня 2013 року податковим органом направлено товариству запит про надання письмових пояснень та копій документів з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» за весь період взаємовідносин. Товариством 26.04.2013 надано податковому органу ці пояснення та їх документальне підтвердження.

На підставі наказу від 25.04.2013 за №480 податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Онікс-3» з питань дотримання вимог податкового законодавства, з питань достовірності нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість в частині взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Інтернафтогазінвест Компані» за квітень - липень та жовтень-листопад 2012 року. За результатами перевірки складено акт від 13.05.2013 №413/225/31689074, згідно з яким зроблено висновок про порушення позивачем: п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов’язань з ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 104335 грн, в тому числі за квітень 2012 р. - 25698 грн, травень 2012 р. - 17553 грн, червень 2012 р. - 22178, липень 2012 р. - 20751 грн, жовтень 2012 р. - 14034 грн, листопад 2012 р. - 4119 грн.

У ході перевірки встановлено, що податковим органом отримано від ДПІ у Дарницькому районі м. Києва акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків-контрагентами за період з 01.04.2012 по 31.07.2012 та з 01.10.2012 по 30.11.2012 від 29.03.2013 №1118/22-621/33108265. Згідно з цим актом у ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» відсутні об’єкти оподаткування при визначенні доходів та витрат (послуг), а також при придбанні та продажу товарів (послуг) за квітень, травень, червень, липень, жовтень та листопад 2012 року. Податковим органом на підставі документів, наданих на перевірку, та висновків, зазначених в акті від 29.03.2013 за № 1118/22-621/33108265, встановлено що договір, укладений між ТОВ «Онікс-3» та ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані», є нікчемним.

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивач подав до податкового органу письмові заперечення, які податковим органом залишено без задоволення.

На підставі Акту перевірки від 13.05.2013 № 413/225/31689074 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 24.05.2013 №0002722203, яким збільшено суму грошового зобов’язання по сплаті податку на додану вартість у розмірі 130417 грн, у тому числі за основним платежем – 104333 грн, за штрафними санкціями – 26084 грн.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку. Рішенням ГУ Міндоходів у Київській області від 31.07.2013 та рішенням Міністерства доходів і зборів України від 30.08.2013 це податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги платника - без задоволення.

Матеріалами справи встановлено, що 22.01.2009 та 01.01.2011 ТОВ «Онікс-3» (покупець) укладено договір №63/01-2009 та №31/01-2011 з ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» (постачальник), предметом яких є поставка скрапленого газу. Факт поставки товару оформлювався податковими та видатковими накладними, а також товарно-транспортними накладними, що підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача (т.1 а.с.126-209). Податкові накладні зареєстровані в єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджуються витягом з єдиного реєстру податкових накладних (т.1 а.с.210).

Оплата за цими договорами здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента, що підтверджується платіжними дорученнями (т.1 а.с.113-124, а.с.211-249, т.2 а.с.1-75), журналом-ордером з відомостями по рахунку 631 (т.1 а.с.125).

На підтвердження реєстрації розрахункових операцій з реалізації газу позивачем надано книгу обліку розрахункових операцій (т.1 а.с.108-111). З метою реєстрації надходження скрапленого газу на АЗС, позивачем надано журнал обліку надходження скрапленого газу (т.1 а.с.88-90). Фінансові операції з продажу скрапленого газу підтверджується фіскальними чеками РРО (т.2 а.с.76-86).

На підтвердження подальшої реалізації газу позивачем надано: договір поставки №7 від 01.07.2011, укладеним між позивачем та ПАТ «Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів»; рахунки-фактури, видаткові накладні, довіреності (т.2 а.с.92-122). Оплата за газ здійснювалась безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки позивача, що підтверджується платіжними дорученнями (т.2 а.с.123-125).

На підтвердження наявності у ТОВ «Онікс-3» виробничих потужностей – АЗС, за адресою Київська область, Броварський район, село Семиполки, Київське шосе, буд. 233, позивачем до суду надано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, шість податкових накладних, одну видаткову накладну та один рахунок-фактуру (т.2 а.с.136-145).

Як вбачається з матеріалів справи, основним постачальником газу для позивача було ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані». Крім того, на підтвердження поставок невеликих партій газу товариству від інших постачальників (ТОВ «Северан Фокс» в січні 2012 р., ТОВ «Мобіле-Модус» у серпні 2012 р., ТОВ «Пропан Преміум» у грудні 2012 р.) та від вищевказаного контрагента за 2012 рік, обсягів і способів подальшої їх реалізації позивачем надано: паспорта якості, зведення реалізації газу скрапленого в розрізі видів розрахунків за 2012 рік, оборотно-сальдова відомість по газу за 2012 рік, видаткові накладні, чеки видачі ЗВГ, податкові накладні, рахунки-фактури, договір №40/12-2012 від 03.12.12, укладений між позивачем та ТОВ «Пропан Преміум», товарно-транспортні накладні, акти здачі-прийняття, довідку про наявність персоналу, обладнання та матеріально-технічної бази, платіжні доручення, бланки замовлення, посвідчення про відрядження, довідки про опломбування реєстратора розрахункових операцій, акти прийому-передачі обладнання, звіт по інвентаризації стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря для АЗС ТОВ «Онікс-3», технічний паспорт, акти звірок, довіреності (т.2 а.с.175-249, т.3 а.с.1-9).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулюються Податковим кодексом України та положеннями Цивільного кодексу України щодо недійсності правочинів та іншими законами. Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 здійснюється Податковим кодексом України.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Правовідносини, що виникають у зв’язку з формуванням платником податку на додану вартість, податкового кредиту, регулюються розділом V ПК України.

Так, п.198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 1.2, п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за №88 (далі - Положення №88) визначено, що господарські операції відображаються в бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог даного Положення.

Підпунктом 2.1, п. 2 Положення №88 встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 Положення № 88 встановлені обов’язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення (пункт 2.5 вказаного Положення).

Відповідно до пп. 2.16, п. 2 Положення №88 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Суд бере до уваги, що відповідачем не заперечується той факт, що первині документи позивача містять всі обов’язкові реквізити, як того вимагає законодавство.

Як вже зазначалось судом, рішення про визначення грошового зобов’язання з податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв’язку з завищенням позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» за окремі періоди 2012 року, які податковий орган вважає нікчемними. При цьому, висновок податкового органу про нікчемність договорів ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції, відсутністю наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків.P> P class="ps2">Таким чином, вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту постачання товару за господарською операцією, за результатами здійснення яких податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення.

Як встановлено судом, факт поставки газу позивачем від ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» та подальша реалізація товару третім особам та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право позивача на віднесення понесених витрат до складу податкового кредиту підтверджується представленими суду первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв’язку витрат з господарською діяльністю позивача.

Суд погоджується з твердженнями позивача про те, що основним постачальником газу було ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані», а поставки невеликих партій газу позивачу від інших постачальників (ТОВ «Северан Фокс», ТОВ «Мобіле-Модус», ТОВ «Пропан Преміум») у 2012 р. дійсно не могли забезпечити фактичні обсяги подальшої їх реалізації позивачем.

Відповідно до частини четвертої статті 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов’язує виникнення цивільної правоздатності.

Як встановлено судом, на момент вчинення та виконання господарського договору ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» є належним чином зареєстрованою юридичною особою, яка має право вчиняти правочини, на дату здійснення господарських операцій з позивачем був зареєстрованим платником податку на додану вартість і мав право виписувати податкові накладні.

При цьому суд враховує вимоги статті 18 Закону України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідачем не надано суду доказів, що підтверджують наявність в Єдиному державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення реєстрації юридичної особи ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» на час вчинення цих правочинів.

Суд зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов’язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Оскільки ст. 228 ЦК України передбачено, що для правочину, який порушує публічний порядок, передбачено наявність умислу сторін на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватися під час розслідування кримінальної справи і розгляду її судом або у момент винесення постанови про адміністративне правопорушення.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасників такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав законної сили, чи постанова суду (компетентних органів) про притягнення названих осіб до адміністративної відповідальності. Відомостей про наявність таких судових рішень відповідачем не надано.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом правочини не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Позивачем на підставі первинних документів по господарських відносинах з ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Пунктом 198.3, ст.198 ПК України, визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункти 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України).

Вимоги до податкової накладної визначено, зокрема, пунктом 201.1 статті 201 ПК України.

В Акті перевірки відповідачем наведено перелік податкових накладних, які було виписано ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» для позивача. Таким чином, при отриманні податкових накладних від ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані», які засвідчують передачу газу, у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ у відповідних періодах 2012 р.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Податкові накладні, які надавались для проведення перевірки, є документами, що засвідчують факт придбання платником податків товару, з дати отримання яких, згідно із приписами статті 201 ПК України, у платника виникає право на податковий кредит та які, підтверджують право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

Суд бере до уваги, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Отже, дослідженими у справі доказами підтверджено рух активів позивача у процесі здійснення господарських операцій, установлено наявність спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарських операцій, підтверджено зв’язок між фактом придбання товарів і господарською діяльністю платника податку.

Суд враховує, що підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків. Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Як вже зазначалось позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання газу, підтверджені податковими накладними. Твердження податкового органу про відсутність факту поставки газу на користь позивача у судовому засіданні було спростовано.

Податковим органом також не спростовано твердження позивача про те, що за наявності упродовж тривалого періоду часу одного й того ж постачальника газу (ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані») відповідачем без належної мотивації та обґрунтування визначалися нікчемними правочини з поставок газу лише в окремі місяці 2012 р., а в інші періоди 2012 р. цей же постачальник за умови оформлення таких же документів визнавався належним, а поставки газу - реальними.

Крім того, суд зазначає, що відповідач при проведенні перевірки вийшов за межі визначеного наказом про її призначення періоду та здійснив перевірку і за період - листопад 2012 року, що суперечить вказаному наказу. Це означає, що акт перевірки з указаних підстав в силу приписів ч.3 ст.70 КАС України не є допустимим доказом у справі.

Що стосується посилання відповідача в Акті перевірки на акт про неможливість проведення зустрічної звірки зазначеного контрагента позивача, то суд не визнає цей акт належним та допустимим доказом в розумінні приписів ст. 70 КАС України.

Так, відповідно до п.73.5 ст.75 ПК України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Отже, як вбачається з Акта перевірки, податковий орган, який надіслав відповідачу акт про неможливість провезення зустрічної звірки контрагента позивача, безпосереднього дослідження первинних бухгалтерських та інших документів цього суб'єкта господарювання не здійснював, наявність у нього виробничих потужностей, місць зберігання і відпуску газу, орендованих транспортних засобів чи осіб, які працюють за наймом або на підставі інших договорів, не перевіряв, відтак висновки, викладені в цьому акті, суперечать приписам п.73.5 ст.73 ПК України та не є належними і допустимими доказами відсутності вчинених цим контрагентом господарських операцій з позивачем.

Відтак, податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність угоди ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтверджено належними і допустимими доказами та не мають фактичного та правового обґрунтування.

Під час судового розгляду справи суду було надано всі первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та виконання договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані», а отже твердження відповідача про порушення позивачем вимог п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України є безпідставними.

Зазначена позиція узгоджується і з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Відповідачем не доведено суду належними, допустимими та достатніми доказами фактів неправильного формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» за 2012 р. та неправомірне віднесення коштів, сплачених за придбання газу, до податкового кредиту, не спростовано твердження позивача з цих обставин справи, а відтак, не доведено правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Суд вважає, що відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню сплачена ним сума судового збору.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002722203 від 24.05.2013, видане Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів України у Київській області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Онікс-3" судовий збір у сумі 1304 (одна тисяча триста чотири) грн. 17 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 03 листопада 2013 р.