Постанова № 34626860, 01.11.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2013 року 810/5537/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Лисенко В.І.,

за участю секретаря судового засідання Тарасюка А.О.,

представника позивача - Глущенко В.І.,

представника відповідача - Харченко Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «Димерське лісове господарство»

до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Державне підприємство «Димерське лісове господарство» з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.07.2013 № 0002262205, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 257635,00 грн.

В основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладено висновок податкового органу про безпідставне віднесення позивачем до витрат сум коштів, сплачених ТОВ «Аврора шип транс» за експедиційні послуги, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на суму 257635,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки господарські відносини мали реальний характер - послуги надані контрагентом та оплачені позивачем. Ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності. Позивач вважає висновки податкового органу неправомірними, а тому просив оскаржуване податкове повідомлення-рішення скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

ДП «Димерське лісове господарство» є юридичною особою, що зареєстрована Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області 16.02.1994. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 16.02.1994 за № 19, перебуває на обліку ДПІ у Вишгородському районі Київської області та є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про платника податку на додану вартість від 25.03.2011 № 100330641.

01 січня 2011 року між позивачем та ТОВ «Аврора шип транс» було укладено договір експедирування № 5/11/6, відповідно до умов якого, виконавець (ТОВ «Аврора шип транс») брав на себе зобов'язання надати позивачу послуги з організації перевезення вантажів.

На підтвердження дійсного надання послуг позивачем надано податкові накладні від 30.04.2011 № 24, від 31.05.2011 № 43, від 31.05.2011 № 44, від 24.06.2011 № 76, від 30.06.2011 № 85, акти прийому-здачі виконаних робіт від 30.04.2011 № 5, від 31.05.2011 № 6, від 31.05.2011 № 7, від 30.06.2011 № 8 та товарно-транспортні накладні.

Позивач здійснив оплату за вказаним договором у розмірі 1323000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

За результатами здійснення вищезазначених господарських операцій, позивачем віднесено до витрат суму коштів, сплачених контрагенту за надані послуги, у розмірі 1120152,00 грн.

У червні 2013 року на підставі наказу ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 12.06.2013 № 308 посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну перевірку позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Аврора шип транс» за період з 01.04.2011 по 30.06.2011, за результатами якої складено Акт від 20.06.2013 № 631/22-00/00992036.

Перевіркою встановлено порушення пункту 138.2 статті 138, пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем було занижено податок прибуток на суму 257635,00 грн.

При перевірці позивача посадовими особами податкового органу взято до уваги Акт Білгород-Дністровської ОДПІ від 24.11.2011 № 4555/23-219/37010501 «Про результати проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Аврора шип транс», згідно із яким встановлено, що у товариства відсутні транспортні засоби, складські приміщення матеріальні ресурси, тобто, товариство не має можливості здійснювати транспортування придбаного товару власними силами.

Враховуючи наведене, посадові особи відповідача дійшли висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Аврора шип транс».

За результатами перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.07.2013 № 0002262205, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 257635,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини виникли у сфері справляння податків і зборів, випливають з порядку формування платником валових витрат та стосуються правомірності рішень контролюючого органу про нарахування податкових зобов'язань і штрафних санкцій.

За приписами підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як зазначено у підпункті 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу Украни не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (надалі - Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що право на віднесення до витрат певних коштів виникає у платника податків у зв'язку із здійснення ним господарських операцій, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що надання послуг контрагентом та оплата їх вартості позивачем підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування витрат підтверджується податковими накладними, банківськими виписками, актами прийняття виконаних робіт, товарно-транспортними накладними.

Під час судового розгляду судом було оглянуто наданий представником позивача журнал в'їзду/виїзду автотранспорту з підприємства позивача та досліджено надані позивачем товарно-транспортні накладні. Жодних невідповідностей накладних нормам чинного законодавства та будь-яких невідповідностей щодо дат відвантаження товарів не виявлено.

Господарські операції були фактично здійсненими, оскільки спричинили реальну зміну майнового стану платника податку: ДП «Димерське лісове господарство» понесло реальні витрати на оплату виконаних контрагентами послуг та поставлених товарів. Рух активів у процесі здійснення господарської діяльності підтверджується банківськими виписками та податковими накладними.

При цьому, суд звертає увагу, що позивачем надано суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо надання контрагентом експедиційних послуг. Податковий орган ані в акті перевірки, ані в ході судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів. Посилання відповідача на той факт, що на підприємстві контрагента позивача відсутні транспортні засоби, а відтак останній не міг виконати умов Договору експедирування від 01.01.2011 № 5/11/6, суд до уваги не приймає, оскільки вказаний факт не позбавляє ТОВ «Аврора шип транс» можливості залучати для виконання умов договору третіх осіб (така можливість, зокрема, прямо передбачена пунктом 3.1 Договору експедирування від 01.01.2011 № 5/11/6).

Також у матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб контрагентів. Таким чином, суд дійшов висновку, що з урахуванням наданих представником позивача та досліджених судом первинних документів, а саме: податкових накладних, банківських виписок, актів прийняття виконаних робіт, товарно-транспортних накладних, позивачем підтверджено реальність господарських операцій з контрагентами.

А відтак, позивач правомірно сформував витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Аврора шип транс».

З огляду на той факт, що під час судового розгляду відповідачем не наведено обставини, які б спростовували факт здійснення позивачем господарських операцій, достовірності і повноти відображення та нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток за вказаними операціями, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень податкового органу. Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем пункту 138.2 статті 138, пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України є помилковими. Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача від 10.07.2013 № 0002262205, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 257635,00 грн., прийняте безпідставно, а тому підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, таким чином, судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області від 10.07.2013 № 0002262205.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Димерське лісове господарство» сплачений судовий збір у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні 00 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 05 листопада 2013 р.