Постанова № 34626631, 25.10.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 жовтня 2013 р. Справа №801/9064/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Москаленка С.А., за участі секретаря судового засідання Токарєвої Є.В., позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2, договір про надання правової допомоги № б/н від 04.10.2013 року, свідоцтво № НОМЕР_1 від 30.03.2012 року, представника відповідача - Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АРК - Морозова О.О., довіреність № 49/дз від 04.01.2013 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за адміністративним позовом ОСОБА_1

до Ялтинського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим,

Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим

про визнання дій неправомірними, визнання незаконними та скасування наказів і стягнення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Ялтинського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим, в якому просить суд:

- визнати неправомірними дії посадових осіб Ялтинського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим щодо проведення атестації та складання атестаційного листа відносно ОСОБА_1;

- визнати незаконним та скасувати наказ начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим від 08 серпня 2013 року № 2252 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності слідчого СВ Масандрівського відділу Ялтинського МУ Головного управління»;

- визнати незаконним та скасувати наказ начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим від 14 серпня 2013 року № 205 о/с «По особовому складу» в частині звільнення зі служби в органах внутрішніх справ України в запас Збройних сил України (з постановкою на військовий облік) за п.64 «є» (за порушення дисципліни) старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М- 208766) слідчого слідчого відділення Масандрівського відділу міліції Ялтинського міського управління, 14 серпня 2013 року;

- поновити на посаді слідчого слідчого відділення Масандрівського відділу міліції Ялтинського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1;

- стягнути з Ялтинського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- стягнути з Ялтинського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 10 000 (десять тисяч) гривень.

Позов мотивовано звільненням позивача з органів внутрішніх справ з допущенням грубих порушень нормативних актів. Зазначену позицію позивач обґрунтовує тим, що в наказі начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим №2252 від 08.08.2013 року не зазначені правові підстави звільнення з посади з посиланням на норми чинного законодавства, притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП є незначним порушенням службової дисципліни, тому звільнення з органів внутрішніх справ на підставі нього не пропорційно з порушенням.

Окрім того, позивач зазначив, що Головним управлінням МВС України в АР Крим не дотримано вимог законодавства в частині строків та порядку проведення службового розслідування, оскільки наказ про проведення розслідування не видавався, службова перевірка проводилась не уповноваженою наказом особою. Закон та нормативні акти не містять посилання на можливість призупинення службового розслідування та можливість двічі проводити службове розслідування відносно одного вчинку, в матеріалах службового розслідування містяться два висновки службового розслідування.

Позивач також зазначає, що з матеріалів службового розслідування про вчинення правопорушення ГУ МВС України в АР Крим стало відомо 22.04.2013 року, Ялтинським міським судом притягнутий до адміністративної відповідальності 31.05.2013 року, а звільнений з органів внутрішніх справ позивач лише 14.08.2013 року, тобто коли вже пройшло більше 3-х місяців від дня коли стало відомо про скоєння правопорушення, та 2 місяці 14 днів від моменту, коли був притягнутий до адміністративної відповідальності. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватись тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації.

Позивач також зазначив, що на початку серпня його визвали до кадрового підрозділу Ялтинського міського управління ГУ МВС України в АР Крим, де надали для ознайомлення атестаційний лист про невідповідність позивача займаній посаді, який підписаний тимчасово виконуючого обов'язки начальника Ялтинського міського управління, начальника Масандрівського відділу та начальника слідчого відділу Масандрівського відділу. Ознайомившись з атестаційним листом, позивач надав пояснення в окремому рапорті. Це було пов'язано з тим, що на момент складання атестаційного листа він не мав дисциплінарних стягнень, а навпаки мав неодноразові заохочення та на початку 2013 року отримав чергове спеціальне звання старшого лейтенанта міліції. В порушення пункту 3.1 Інструкції про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом міністра МВС України №181 від 22.03.2005 року не була проведена бесіда, атестаційний лист на позивача був складений не завчасно до засідання атестаційної комісії, не безпосереднім керівником позивача, а тимчасово виконуючим обов'язки начальника Ялтинського міського управління у невстановлений день. Засідання атестаційної комісії не відбувалось, як і не створювалась сама атестаційна комісія. Атестаційний лист не відповідає пункту 4.6. вищенаведеної Інструкції.

У зв'язку із незаконним звільненням з органів внутрішніх справ позивач зазнав та зазнає до теперішнього часу моральні страждання, викликані великими труднощами в побуті та спілкуванні з рідними, знайомими, так як були принижені його честь, гідність, престиж та ділова репутація.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник ГУ МВС України в АР Крим у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі, надав письмові заперечення на позов, з яких вбачається, що на думку відповідача, накази про звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 видані правомірно, з додержанням вимог діючого законодавства України, а тому підстави для їх скасування, поновлення позивача на посаді та стягнення з Ялтинського МУ грошового забезпечення за час вимушеного прогулу відсутні. З цих самих обставин відсутні підстави для стягнення моральної шкоди.

Представник відповідача зазначив, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стала надзвичайна подія, що відбулася 21.04.2013 року, а саме при керуванні транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння позивач відмовився пройти огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння з використанням електродіагностичного приладу газоаналізатору або в закладі охорони здоров'я. Окрім того, позивач керував транспортним засобом без документа, який підтверджує право керування транспортним засобом. Внаслідок вказаних дій позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності. Порушення службової дисципліни, як керування транспортним засобом у нетверезому стані в ОВС України вважається тяжким дисциплінарним проступком і на підставі наказу МВС України №81 від 16.03.2007 року, така особа підлягає звільненню. Окрім того, позивач скоїв одночасно не одно правопорушення, а два.

У запереченні також зазначено, що всі доводи позивача про порушення порядку проведення атестації, а саме проведення засідання атестаційної комісії за відсутності позивача, не попередження заздалегідь позивача про проведення засідання атестаційної комісії, не проводилася бесіда, атестаційної комісії не відбувалося та неналежний начальник підписав атестаційний лист не підтверджуються доказами. Проте зазначені обставини спростовуються такими доказами, як особисті підписи позивача про ознайомлення з атестаційним листом та результатами атестації, поясненнями самого позивача про незгоду зі змістом атестаційного листа та висновками комісії, в яких позивачем жодних зауважень щодо порушення порядку проведення атестації не зазначено. Крім того, на думку відповідача, Масандрівський відділ Ялтинського МУ є структурним підрозділом Ялтинського МУ, де т.в.о. начальника Ялтинського МУ є Сітар О.Є., що здійснює керівництво всіх підрозділів міліції Ялтинського МУ ГУМВС України в АР Крим та є керівником (начальником) позивача, який там проходив службу. Н.В. Мошкіна, О.Г. Кирилін є керівниками слідчих підрозділів міліції АР Крим, тому є старшими начальниками позивача, оскільки він проходив службу в слідчому підрозділі Масандрівського відділу Ялтинського МУ.

Що стосується службового розслідування представник відповідача - ГУ МВС України в АР Крим зазначив таке. Службове розслідування щодо позивача було призначено 22.04.2013 року, а наказ МВС України №230-2013 року, на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, був введений в дію 26.04.2013 року, тому правових підстав для його застосування на момент початку службового розслідування не було. До строку проведення службового розслідування не враховується час тимчасової непрацездатності, провадження кримінальної чи адміністративної справи, тому службове розслідування було зупинено 24.04.2013 року до отримання рішення суду у справі, яке набрало законної сили, про що складений висновок. У подальшому при отриманні рішення суду, службове розслідування було відновлено та закінчено 30 липня 2013 року. Позивач був притягнутий до дисциплінарної відповідальності 08.08.2013 року тобто у місячний строк після закінчення службового розслідування. Таким чином, на думку представника відповідача, відповідачем не були порушені строки притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Ялтинське міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, явку свого представника у судове засідання, яке відбулося 25.10.2013р., не забезпечило, надало клопотання про розгляд справи за відсутності свого представника. У письмових запереченнях на позов просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, вважає, що атестація позивача проведена відповідно до вимог Інструкції про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 22.03.2005р. за №181. Також відсутні підстави для стягнення моральної шкоди, оскільки відсутні протиправні дії Ялтинського міського управління ГУ МВС України в АР Крим та відсутня спеціальна норма, яка передбачає можливість стягнення моральної шкоди у спірних правовідносинах.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити у повному обсязі з огляду на таке.

22.04.2103 року т.в.о. начальника ГУ МВС України в АР Крим Кириловим О.Г. отримано доповідну записку начальника управління ДАІ ГУ МВС України в АР Крим про порушення транспортної дисципліни працівником Ялтинського МУ ГУМВС України в АР Крим, а саме 21.04.2013 року о 00:10 на 1 км автодороги Ялта-Севастополь у м. Ялта інспектором ВДАІ Ялтинського МУ ГУМВС України в АР Крим зупинено автомобіль під керуванням ОСОБА_1 При перевірці документів було встановлено, що у ОСОБА_1 відсутнє посвідчення водія та у інспектора виникла підозра, що водій керує транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння. У присутності двох свідків, ОСОБА_1 відмовився пройти у встановлено порядку огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння. При перевірці водія за наявними автоматизованими базами ДАІ було встановлено, що він 16.05.2012 року позбавлений права керування транспортними засобами строком на 1 рік за керування транспортним засобом у стані сп'яніння (а.с.38).

Відносно ОСОБА_1 інспектором ВДАІ Ялтинського МУ ГУМВС України в АР Крим були складені протоколи про адміністративні правопорушення АВ2 №360568 за ч.2 ст. 130 КУпАП та АВ2 №360569 за ч.3 ст.126 КУпАП. (а.с.87-88).

Матеріали справи свідчать про те, що на підставі даних доказів слідчому СУ ГУМВС України в АР Крим капітану міліції Макарову А.О. доручено провести службове розслідування.

24.04.2013 року за фактом адміністративного правопорушення відповідачем отримано пояснення від ОСОБА_1, заступника начальника слідчого відділення Масандрівського ВМ Ялтинського МУ ГУМВС України в АР Крим ст. лейтенанта міліції Савенко О.В.

24.04.2013 року слідчим СУ ГУМВС України в АР Крим капітаном міліції Макаровим А.О. на підставі встановлених обставин та пояснень осіб складено висновок службового розслідування, відповідно до якого службове розслідування за фактом грубого порушення слідчим відділення Масандрівського відділу Ялтинського МУ Головного управління лейтенантом міліції ОСОБА_1, транспортної дисципліни, вимог наказів МВС України №81-2007, №90-2010 - зупинено до судового рішення за розглядом адмінпротоколу від 21.04.2012 року за порушенням ним вимог ст.130 ч.1 КУпАП України.

31.05.2013 року постановою Ялтинського міського суду АР Крим у справі №121/3798/13-п на підставі протоколу про адміністративне правопорушення визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст..130 ч.2 КУпАП та призначено покарання у вигляді позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів строком на 2 (два) роки. Судом зазначено, що скоєне ОСОБА_1 правопорушення кваліфіковано правильно за ч.2 ст.130 КУпАП - як повторне протягом року скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП(а.с.79).

30.07.2013 року відповідачем складено висновок службового розслідування, за яким на підставі отриманої 30.07.2013 року копії Ялтинського міського суду, службове розслідування за фактом грубого порушення позивачем транспортної дисципліни поновлено, за порушення службової дисципліни, ст.1,2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, що виразилось у відмови від проходження в установленому законом порядку медичного огляду на стан сп'яніння під час керування транспортним засобом, а також у керуванні транспортним засобом будучи позбавленим цього права постановою Київського районного суду м. Сімферополя, позивача звільнити з органів внутрішніх справ за п.64 «Є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

08.08.2013 Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим прийнято наказ №2252 про притягнення до дисциплінарної відповідальності слідчого СВ Масандрівського відділу Ялтинського МУ ГУ МВС України в АР Крим у вигляді звільнення позивача за порушення службової дисципліни. Позивач був ознайомлений з наказом 13.08.2013 року, про що свідчить відповідний напис: «З наказом ознайомлений, не згоден. Пояснення на окремому аркуші.». (а.с.115).

14.08.2013 року Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим прийнято наказ по особовому складу №205 о/с про звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ України в запас Збройних сил України (з постановкою на військовий облік). Позивачу вручено витяг з наказу 14.08.2013, про що свідчить відповідний напис (а.с.86).

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-XII порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про міліцію" працівник міліції несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність.

Відповідно до підпункту "є" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року N 114 (надалі Положення №114, у редакції від 14.12.2012 року), особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в органах внутрішніх справ в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначає Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року N 3460-IV (далі - Статут).

Статтею 1 Статуту визначено поняття службової дисципліни - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів та підрозділів, Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Згідно ст. 7 Статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальника; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства та держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від буд-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Відповідно до статті 2 Статуту дисциплінарним проступком є невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Статтею 5 Статуту передбачено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Пунктом 8 частини 1 статті 12 Статуту передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може бути накладено такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ.

Порядок накладення дисциплінарного стягнення встановлений статтею 14 Статуту, який визначає, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Розглянувши матеріали справи суд дійшов висновку, що відповідачем - ГУ МВС України в АР Крим не було порушено вищевказаних вимог Дисциплінарного статуту при прийнятті рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органі внутрішніх справ.

На думку суду, застосований до позивача вид дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ обраний відповідачем з урахуванням тяжкості проступку, обставин, за яких його скоєно, попередньої поведінки особи.

Позиція позивача відносно того, що притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП є незначним порушенням службової дисципліни, тому звільнення з органів внутрішніх справ на підставі нього не пропорційно з порушенням, на думку суду є необґрунтованою.

Так, постановою Київського районного суду від 16.05.2012 року за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів строком на дванадцять місяців (а.с.136).

Постановою Ялтинського міського суду АР Крим від 31.05.2013 року за повторне протягом року вчинення проступку, передбаченого у ч.1 ст.130 КУпАП, призначено покарання у вигляді позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів строком на 2 (два) роки. При визначенні виду та розміру стягнення суд враховував, що скоєне є грубим порушенням правил дорожнього руху. Також суд виходив з того, що відмова від огляду на стан сп'яніння є одним з найбільш небезпечних порушень, яке свідчить про безвідповідальне ставлення ОСОБА_1 до правил дорожнього руху.

Частиною 4 ст.72 КАС України встановлено, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, не належить доказувати факт вчинення позивачем порушень Правил дорожнього руху, а саме протягом року керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та відмову від огляду на стан сп'яніння.

Крім того, постановою у справі про адміністративне правопорушення від 27.04.2013 року за керування транспортним засобом без права керування транспортними засобами позивача притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі ч.3 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 510 грн., про що свідчить адмінпрактика(протокол ДАІ)(а.с.126).

Отже, позивач протягом року двічі притягався до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та за відмову від огляду на стан сп'яніння, а також за керування транспортним засобом за наявності позбавлення права керування транспортними засобами, що є грубими порушеннями правил дорожнього руху.

Суд також враховує, що відповідно до статті 17 Закону України "Про міліцію" позивач при прийнятті на службу до міліції приносив присягу та клявся, у тому числі завжди суворо дотримуватися Конституції України та чинного законодавства, бути сумлінним і дисциплінованим працівником, а також присягав з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов'язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та підвищувати рівень культури, всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ, та клявся мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань на життя, здоров'я, прав й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок.

Вчинене позивачем правопорушення свідчить про завдання з боку працівника міліції, яким є позивач, істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам, що не може сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ. При цьому вчинені правопорушення працівником міліції мали місце під час проходження служби в органах внутрішніх справах.

З огляду на вищевикладене, застосований до позивача вид дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ обраний відповідачем з урахуванням тяжкості проступку, обставин, за яких його скоєно та попередньої поведінки особи.

Представник позивача наполягав на тому, що відповідачем пропущено строки службового розслідування, оскільки вже пройшло більше 3-х місяців від дня коли начальникам стало відомо про скоєння правопорушення, та 2 місяці 14 днів від моменту, коли був притягнутий до адміністративної відповідальності, законодавством не передбачено зупинення службового розслідування. На підставі викладеного позивач вважає, що відповідачем пропущено строк притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Суд не погоджується із такою позицією позивача з огляду на таке.

Відповідно до ст.16 Статуту дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику.

У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування або кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст.14 Статуту службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником.

Поряд з цим абз.2 ст. 16 Статуту визначає строки накладення адміністративного стягнення у випадку, коли за тим самим фактом учинення проступку проводиться як службове розслідування, так і адміністративне або кримінальне провадження.

Слід зазначити, що відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України, а тому закінчення службового розслідування за фактом вчинення позивачем порушень Правил дорожнього руху без врахування рішення суду, яким позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, не можуть бути визнані законними та обґрунтованими.

На думку суду, закінчення службового розслідування за наявності інформації про відкрите адміністративне чи кримінальне провадження за тим самим фактом є порушенням вимог щодо його об'єктивності та всебічності. Окрім того, у такому випадку неможливо визначити ступінь вини особи, щодо якої проводиться службове розслідування.

Положення абз.2 ст.16 Статуту не містить, термін «зупинення службового розслідування», поряд з цим передбачає накладення дисциплінарного стягнення не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, що по своїй суті є зупинення перебігу строку службового розслідування до отримання результатів судового розгляду.

Підставою для оспорюваного службового розслідування є протокол серії АВ2 №360568 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.130 КУпАП України, який був направлений на розгляд до Ялтинського міського суду АР Крим.

Посадовою особою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим отримано 30.07.2013 року копію Ялтинського міського суду АР Крим, на підставі якого у той самий день прийнято висновок про закінчення службового розслідування.

Отже, службове розслідування закінчено 30.07.2013 року, а дисциплінарне стягнення накладено 08.08.2013 року, тобто в межах одного місяця з дня закінчення службового розслідування та в межах півроку з дня вчинення проступку, без врахування строку на проведення розслідування, адміністративного провадження, тому строки службового розслідування та накладення дисциплінарного стягнення не пропущені.

Представник позивача зазначив, що відповідач - ГУ МВС України в АР Крим прийняв два накази про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ, а саме від 08.08.2013р. №2252 та від 14.08.2013 року №205 о/с.

Проте таке твердження є помилковим.

Відповідно до абз.5 ст.18 Статуту такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.

Таким чином, притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ відбулося лише наказом ГУ МВС України в АР Крим від 08.08.2013р. №2252, а наказом від 14.08.2013 року №205 о/с дисциплінарне стягнення було лише виконане.

Судом встановлено, що 26.04.2013 року набрала чинності Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ від 12.03.2013 року № 230 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2013 року за № 541/23073(далі Інструкція №230), яка визначає порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України (далі - ОВС) при його проведенні.

Відповідно до п.1.2 Інструкції №230, службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з'ясування інших обставин, особи РНС - особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України.

Відповідно до п.5.3, 5.4 Інструкції №230 завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування (далі - висновок службового розслідування).

Якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено.

Зміст наказу доводиться до відома особи РНС, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

Отже, ГУ МВС України в АР Крим має достатні підстави для звільнення позивача з органів внутрішніх справ на підставі висновків службового розслідування.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем норм п.2.6, 5.1, 8.1-8.4 Інструкції №230.

Відповідно до п.2.6 Інструкції №230 підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.

Пунктом 5.1 Інструкції №230 передбачено необхідність завершення службового розслідування протягом одного місяця з дня його призначення начальником.

Відповідно до п.8.1-8.4 Інструкції підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування.

Порушення даної норми позивач обґрунтовує тим, що відповідачем складено два висновки службового розслідування від 24.04.2013 року та від 30.07.2013 року.

Проте, дані норми не розповсюджується на спірні правовідносини з огляду на наступне.

Як було зазначено вище, підставою для проведення службового розслідування є доповідна записка начальника управління ДАІ ГУМВС України в АР Крим, яка була отримана слідчим управлінням ГУ МВС України в АР Крим 22.04.2013 року. З моменту отримання зазначеної довідки було фактично розпочато службове розслідування, що не заперечується сторонами. Рішення про його проведення оформлено у вигляді резолюції начальника на доповідній записці. Вищевказана Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України набрала чинності 26.04.2013 року.

Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1/99-рп, ч.1 ст. 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, пряма дія припускає застосування акту у зв'язку з юридичними фактами, що виникли після введення його в дію.

Як було зазначено вище, до 26.04.2013 року відповідачем розпочато службове розслідування, отримано пояснення осіб та зупинено службове розслідування, тому положення Інструкції №230, що регулюють порядок призначення службового розслідування та строків його проведення не розповсюджуються на спірні правовідносини. З тих самих підстав вимоги п.8.1-8.4 Інструкції не розповсюджуються й на висновок від 22.04.2013 року.

З огляду на викладене, твердження позивача щодо відсутності відповідно до Інструкції №230 належним чином письмово оформленого наказу уповноваженого на те начальника про проведення службового розслідування та пропущення місячного строку проведення службового розслідування суд вважає необґрунтованими.

Слід також зазначити, що висновок службового розслідування від 22.04.2013 року не є підсумковим документом службового розслідування та не містить підтвердження чи спростування відомостей, які стали підставою для його призначення, пропозиції щодо закінчення службового розслідування, застосування до осіб РНС конкретних заохочень або дисциплінарних стягнень, запропонування заходів, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування, а містить лише рішення про необхідність зупинення службового розслідування до отримання судового рішення за розглядом адмінпротоколу від 21.04.2012 року.

Висновки службового розслідування від 22.04.2013 року та 30.07.2013 року прийнято за фактом грубого порушення слідчим відділення Масандрівського відділу Ялтинського МУ Головного управління лейтенантом міліції ОСОБА_1, транспортної дисципліни, вимог наказів МВС України №81-2007, №90-2010, що мало місце 21.04.2013 року, тому є документами єдиного службового розслідування, при цьому лише останній є підсумковим документом службового розслідування у розумінні вищезазначеної Інструкції №230.

Таким чином, суд вважає необґрунтованим твердження позивача про проведення двічі службового розслідування відносно одного вчинку.

Слід зазначити, що позивача звільнено з органів внутрішніх справ за п.64 «Є» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України, тому підставою його звільнення є виключено висновки службового розслідування, у зв'язку із чим викладені позивачем обставини в частині порушення відповідачем 2 порядку атестування позивача суд не приймає до уваги як такі, що не мають правового значення для вирішення питання про правомірність оскаржуваних наказів про звільнення позивача з органів внутрішніх справ.

Як свідчать матеріали справи службове розслідування було проведено в порядку, встановленому чинним законодавством, встановлено факти відмови позивача від огляду на стан алкогольного сп'яніння та керування транспортним засобом за відсутності відповідного права керування, що дискредитує звання особи рядового і начальницького складу та вид дисциплінарного стягнення відповідає вимогам п. 10 ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ.

Таким чином, матеріалами службового розслідування доведено, що позивачем допущені такі порушення службової дисципліни, які дискредитують звання працівника органів внутрішніх справ. Тобто позивачем скоєно дисциплінарний проступок, якій призвів до підриву існуючого правопорядку, авторитету і престижу правоохоронного органу, при цьому відносно позивача з додержанням порядку, встановленого ст. 14 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", проведено службове розслідування, за результатами якого підготовлено висновок про результати службового розслідування за грубого порушення позивачем службової дисципліни, а тому підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування наказів про його звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу немає.

Щодо розгляду позовних вимог в частині визнання неправомірними дій посадових осіб Ялтинського міського управління ГУ МВС України в АР Крим щодо проведення атестації та складання атестаційного листа відносно ОСОБА_1, судом встановлено таке.

Згідно п. 1.2 Інструкції про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 22.03.2005 № 181, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.05.2005 за №559/10839 (далі - Інструкція №181), головним завданням атестування є оцінка ділових, професійних, особистих якостей особового складу органів та підрозділів внутрішніх справ, їх освітнього та кваліфікаційного рівня, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, які вони обіймають, стимулювання їх творчої активності та відповідальності за стан боротьби зі злочинністю, зміцнення правопорядку, визначення перспектив їх службової кар'єри, запобігання вчиненню працівниками органів внутрішніх справ України протиправних дій, а також виявлення таких працівників, які не спроможні виконувати покладені на них завдання.

Згідно до пунктів 3.1., 3.2. Інструкції №181 атестаційні листи на підлеглих складають, як правило, безпосередні начальники. Начальники, які складають атестаційний лист, зобов'язані провести бесіду з працівником, який атестується, з питань проходження ним служби, підвищення рівня професійних та спеціальних знань, дати необхідні поради та рекомендації стосовно поліпшення особистої підготовки і стану справ на дорученій ділянці роботи; провести попереднє ознайомлення працівника, який атестується, із змістом атестаційного листа, під яким він ставить підпис.

Відповідно до ст.3 Статуту начальником є особа начальницького складу, яка має право віддавати накази та розпорядження, застосовувати заохочення і накладати дисциплінарні стягнення або порушувати клопотання про це перед старшим прямим начальником.

Начальники, яким особи рядового і начальницького складу підпорядковані по службі хоча б тимчасово, якщо про це оголошено наказом, вважаються прямими.

Найближчий до підлеглого прямий начальник є його безпосереднім начальником.

Відповідно до 3.2 Інструкції №181 безпосередній начальник складає атестаційний лист на підлеглого за умови спільної служби з ним не менше 3 місяців. Якщо на час складання атестаційного листа начальник не має тримісячного терміну спільної служби з працівником,який атестується, то такий лист складається заступником начальника або старшим прямим начальником, який має термін спільної служби понад 3 місяці.

Пунктом 3.3 Інструкції №181 встановлено, що старші начальники зобов'язані всебічно розглянути зміст атестаційного листа, з'ясувати відповідність викладених у ньому даних дійсному стану справ у службовій діяльності особи, яка атестується, власноручно записати у відповідному розділі атестаційного листа свій висновок, поставити дату та підпис.

Відповідно до п.4.4 Інструкції №181 у разі незгоди з відомостями, відображеними в атестаційному листі, особа, яка атестується, негайно викладає свої мотивовані заперечення в окремому рапорті. У таких випадках керівник безпосереднього начальника протягом 10 днів організовує додаткову перевірку і готує висновок по суті цих заперечень, з яким ознайомлюється працівник, який атестується. При відмові працівника, який атестується, від підпису безпосереднім начальником про це складається акт за підписом не менше як трьох працівників служби.

Відповідно до п.4.5 Інструкції №181 атестаційний лист після розгляду старшими начальниками передається на розгляд до атестаційної комісії.

Отже, дії посадових осіб Ялтинського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим при атестуванні полягають у складанні атестаційного листа та, у випадку ознайомлення та погодження з ним особи, яка атестується, передання його до атестаційної комісії. У випадку незгоди такої особи та надання нею відповідного рапорту - проводиться додаткова перевірка.

Судом встановлено, що позивач був ознайомлений з атестаційним листом 08.08.2013 року, рапорту з мотивованим запереченням не надав, у зв'язку із чим атестаційний лист передано до атестаційної комісії ГУ МВС України в АР Крим.

Представник позивача наполягав на тому, що надане після ознайомлення з атестаційним листом письмове пояснення позивача від 08.08.2013 року є по своїй суті рапортом, що є підставою для проведення додаткової перевірки.

Проте, суд не погоджується з твердженням представника позивача, оскільки ст.19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, що передбачає розгляд мотивованих заперечень тільки у випадку подання особою рапорту.

З огляду на викладене, позивач у встановленому Інструкцією порядку №181 не надав заперечення на відомості атестаційного листа, у зв'язку із чим посадовими особами Ялтинського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим правомірно передано атестаційний лист для розгляду до атестаційної комісії, тому позовні вимоги в даній частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з Ялтинського міського управління ГУ МВС України в АР Крим моральної шкоди у сумі 10000,00 грн., суд вважає, що в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Верховний Суд України у пункті 5 Постанови Пленуму № 4 від 31.03.1995р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зазначив, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Із наведеного слідує, що факт заподіяння шкоди суб'єктом владних повноважень може мати місце лише у разі встановлення факту наявності неправомірного рішення, дій чи бездіяльності такого владного суб'єкта.

Оскільки судом не встановлено протиправних дій з боку відповідачів в межах заявлених позовних вимог, відтак відсутні необхідні умови, за яких шкода підлягає відшкодуванню.

Більш того, відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

До позову не додані належні доказі, які б підтверджували перенесені позивачем моральні чи фізичні страждання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що права позивача в межах заявлених позовних вимог не порушені, тому у задоволенні адміністративного позову належить відмовити у повному обсязі.

У судовому засіданні, яке відбулось 25.10.2013 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до вимог ст.163 КАС України постанова оформлена та підписана 25.10.2013 року.

Керуючись ст.ст.122,160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.