Постанова № 34626538, 22.10.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 р. Справа № 804/12427/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кучми К.С. при секретарі - Варушка Ю.А. за участю: представника позивача - Долідзе А.О. представника відповідача - Волошиної В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Модем ЛТД» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року позивач звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що ТОВ Фірма «Модем ЛТД» було отримано податкові повідомлення-рішення від 10 вересня 2013 року за номерами 0002192201, 0002202201, 0002212201 та 0002222201. Позивач не згоден з порушеннями, які зазначені в спірних податкових повідомленнях-рішеннях. Вважає, що відповідачем неправомірно збільшені грошові зобов'язання ТОВ Фірма «Модем ЛТД», штрафні (фінансові) санкції нараховані безпідставно, а висновки, згідно з якими відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення, суперечать чинному законодавству України з питань оподаткування.

ТОВ Фірма «Модем ЛТД» направлено на адресу Нікопольської ОДПІ заперечення на акт перевірки № 197/221/19157483 від 16.08.2013 р., відповідно до п.6 р.ІV Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питання дотримання податкового, валютного та іншого законодавства. Листом від 05.09.2013 року №2793/10/22-1 «Про розгляд заперечень до акту перевірки» Нікопольська ОДПІ повідомила позивача, що висновки акту перевірки відповідають вимогам чинного законодавства України, у зв'язку із чим вони залишені без змін. За таких обставин, позивач просив суд: скасувати податкові повідомлення рішення Нікопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області:

-від 10.09.2013 р. № 0002192201 про зменшення від'ємного об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за 2012 рік на суму 735 409 грн.;

-від 10.09.2013 р. №0002202201 про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість за грудень 2012 року на суму 7 461 грн.;

-від 10.09.2013 р. № 0002212201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 265 392 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 132 696 грн. (всього 398 088 грн.);

-від 10.09.2013 р. № 0002222201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 188 175 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 47 043,75 грн. (всього 235 218,75 грн.).

В судовому засіданні представник позивача пред'явлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд позов задовольнити з викладених у ньому підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні пред'явлені позовні вимоги не визнала та зазначила, що під час проведення документальної планової виїзної перевірки були встановлено порушення: п.135.1., пп.135.5.4. п.135.5. ст.135, п.138.2. ст.138, пп.139.1.9. п.139.1. ст.139, п.150.1. ст.150 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2012 рік на суму 735 409 грн.; п.135.1., пп.135.5.4. п.135.5. ст.135, п.138.2. ст.138, пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в період з 01.01.12 по 31.12.12 на загальну суму 265 392 грн.; п.198.3., п.198.6. ст.198, п.201.1., п.201.4., п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період з 01.01.12 по 31.12.12 на загальну суму 188 175 грн.; п.198.3., п.198.6. ст.198, п.201.1. п.201.4., п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24 податкової декларації) за грудень 2012 року на суму 7 461 грн.; п.46.1. ст.46, п.47.1.3. п.47.1. ст.47, п.51.1. ст.51 Податкового кодексу України за подання з недостовірною інформацією податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників, і сум утриманого з них податку за формою №1ДФ за І, II, III, IV квартали 2012 року. На підставі висновків перевірки ТОВ Фірма «Модем ЛТД» податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.09.2013 року за номерами 0002192201, 0002202201, 0002212201, 0002222201, які є цілком обґрунтованими та законними, а тому представник відповідача просила суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, що приймають участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ТОВ Фірма «Модем ЛТД» (код ЄДРПОУ 19157483) зареєстроване 11.12.1992 року Виконавчим комітетом Нікопольської міської ради Дніпропетровської області за № 12301050003000360. Взято на податковий облік 22.07.1996 р. за №229 та зараз перебуває на обліку в Нікопольській ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Судом також встановлено, що у період часу з 15.07.2013 р. по 02.08.2013 р. фахівцями Нікопольської ОДПІ на підставі направлень від 12.07.2013 р. №478/221, №479/221 та №489/172, виданих Нікопольською ОДПІ, згідно з п.75.1. ст.75, п.82.1. ст.82 глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України, відповідно до наказу Нікопольської ОДПІ Дніпропетровської області від 02.07.2013 року №777 та Нікопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 29.07.2013 №6 та плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведена виїзна перевірка ТОВ Фірма «Модем ЛТД» (код ЄДРПОУ 19157483) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт №197/221/19157483 від 16.08.2013 р.

Як зазначено у висновках акту перевірки № 197/221/19157483 від 16.08.2013 р. встановлено порушення:

- п.135.1., пп.135.5.4. п.135.5. ст.135, п.138.2. ст.138, пп.139.1.9. п.139.1. ст.139, п.150.1. ст.150 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2012 рік на суму 735 409 грн.;

- п.135.1., пп.135.5.4. п.135.5. ст.135, п.138.2. ст.138, пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в період з 01.01.12 по 31.12.12 на загальну суму 265 392 грн., в тому числі:

-за І півріччя 2012 року - в сумі 416 671 грн.;

-за 3 квартали 2012 року - в сумі 419 828 грн.;

-за 2012 рік-в сумі 265 392 грн.

- п.198.3., п.198.6. ст.198, п.201.1., п.201.4., п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. на загальну суму 188 175 грн., в тому числі:

-за жовтень 2012 року на суму 173 514 грн.;

-за листопад 2012 року на суму 14 661 грн.

- п.198.3., п.198.6. ст.198, п.201.1., п.201.4., п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24 податкової декларації) за грудень 2012 року на суму 7 461 грн.;

- п.46.1. ст.46, п.47.1.3. п.47.1. ст.47, п.51.1. ст.51 Податкового кодексу України за подання з недостовірною інформацією податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників, і сум утриманого з них податку за формою №1ДФ за І, II, III, IV квартали 2012 року.

На підставі виявлених порушень відповідачем винесені спірні податкові повідомлення-рішення від 10.09.2013 р.:

- № 0002192201 про зменшення від'ємного об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за 2012 рік на суму 735 409 грн.;

- № 0002202201 про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість за грудень 2012 року на суму 7 461 грн.;

- № 0002212201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 265 392 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 132 696 грн. (всього 398 088 грн.);

- № 0002222201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 188 175 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 47 043,75 грн. (всього 235 218,75 грн.).

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Відповідно до п.п.139.1.1. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Отже, до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати, які безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг).

Пунктом 185.1. ст.185 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

В силу п.44.1. ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до п.187.1. ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1. ст.198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8. статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об''єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9. статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку:

-з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10. ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Вимогами п.138.1. ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності які визначаються згідно з пунктами 138.4., 138.6.-138.9., підпунктами 138.10.2.-138.10.4. пункту 138.10., пунктом 138.11 цієї статті;

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5., підпунктами 138.10.5., 138.10.6. пункту 138.10., пунктами 138.11., 138.12. цієї статті, пунктом 140.1. статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3. цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п.138.2. ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

На підставі п.138.4. та п.138.5. статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням того, що датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Відповідно до п.п.139.1.9. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В частини взаємовідносин ТОВ Фірма «Модем ЛТД» з ПП «ВКФ Експостач».

Так, згідно акту перевірки №197/221/19157483 від 16.08.2013 р., ТОВ Фірма «Модем ЛТД» за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. мало господарські відносини з ПП «ВКФ Експостач».

Суд критично ставиться на посилання відповідача в акті перевірки про порушення позивачем вимог наказу Мінтранспорту України від 14.10.1997 року № 363 «Про затвердження правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні» під час оформлення товарно-транспортних накладних в підтвердження обов'язкових реквізитів ТТН, оскільки вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту, разом із цим у водія юридичної особи, що здійснює перевезення для власних потреб, наявність товарно-транспортної накладної взагалі не вимагається, згідно Постанови КМУ від 25.02.2009 року № 207 «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», що не суперечить Закону України «Про автомобільний транспорт».

Суд звертає увагу, що окремі порушення в оформленні товарно-транспортних накладних не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку із його господарською діяльністю мали місце.

Разом із цим транспортування товарно-матеріальних цінностей, при взаємовідносинах позивача з ПП «ВКФ «Експостач», здійснювалось власним автомобільним транспортом позивача для власних потреб підприємства, товарно-матеріальні цінності отримані від ПП «ВКФ «Експостач» були використані позивачем у виробництві готової продукції.

Висновок Нікопольської ОДПІ, з посиланням на постанову КМУ від 25.02.2009 р. №207, є необґрунтованим, оскільки відповідач використовує перелік документів, необхідних для водія юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах.

Посилання відповідача в акті перевірки на факт витребування перевіряючими під час проведення перевірки сертифікатів відповідності (походження) поставлених товарно-матеріальних цінностей, сертифікатів якості, висновків санітарно-епідеміологічної експертизи спростовується листуванням між Нікопольською ОДПІ і ТОВ Фірмою «Модем ЛТД», оскільки відсутні докази того, що позивач відмовився надати зазначені документи, разом із цим згідно ст.33 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду входить до компетенції Державної санітарно епідеміологічної служби, а не Державної податкової інспекції.

Таким чином наявність, або відсутність сертифікатів відповідності та висновків санітарно-епідеміологічної експертизи не свідчать про не дотримання платником податків вимог податкового законодавства.

Аналогічна ситуація має місце і з контрагентом позивача ТОВ «Текстильстар».

Суд критично ставиться до посилання відповідача на ненадання податкової звітності до органів ДПС, оскільки це автоматично не призводять до втрати позивачем права на формування валових витрат чи податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки дотримання постачальником товару вимог податкового законодавства.

Щодо посилання відповідача на висновок фахівців, про відсутність у постачальника власних складських та офісних приміщень , що унеможливлює здійснення господарської діяльності вказаним суб'єктом господарювання, суд зазначає наступне.

У якості доказів висновку відповідач посилається на дані податкової звітності ПП «ВКФ «Експостач» за І квартал 2012 року, але не можливо зробити висновок про наявність чи відсутність активів у підприємства тільки на підставі звітності, у якій не задекларовані відповідні активи, такими доказами мають бути саме первинні документи.

Отже, висновок відповідача про неможливість проведення постачальником господарських операцій є необґрунтованим, оскільки реальність проведення господарських операцій між позивачем та ПП «ВКФ «Експостач» підтверджуються первинними документами, які містяться в матеріалах справи.

Разом із цим суд дійшов висновку, що факт здійснення реальної господарської операції позивача з ПП «ВКФ «Експостач» підтверджено первинними документами наданими позивачем. За договором, укладеним між ТОВ Фірма «Модем ЛТД» та ПП «ВКФ «Експостач», було придбано товари, які використовувалися позивачем відповідно до основної діяльності підприємства. Наявність отриманого товару та використання його у власній господарській діяльності відповідачем не спростовано. На час укладення та виконання спірної угоди сторони були належним чином зареєстровані платниками ПДВ.

Разом із цим відповідачем не доведено факт того, що укладання договору не відповідав дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків та факт того, що договір укладено без мети настання реальних наслідків. До суду не надано судових рішень щодо визнання зазначеної угоди недійсною, висновки акту перевірки по ланцюгу постачання є припущеннями, а отже доводи відповідача з цього приводу є необґрунтованими.

Щодо посилання відповідача стосовно використання позивачем розріджувача нафтового «Уайт-Спірит» для обезжирювання металевого кутника 40x40x4 у кількості 12159,03 кг, з посиланням на наявність у позивача власних трудових та матеріальних ресурсів, суд зазначає наступне.

Представник позивача зазначає, що для виробництва готової продукції протягом січня 2012 року ТОВ Фірма «Модем ЛТД» було використано 256,3 кг емалі світло-сірої ПФ-115м та 90 л розріджувача нафтового «Уайт-Спірит» вартістю 755,59 грн., що підтверджується даними бухгалтерського обліку по рахунку «201 «Сировина і матеріали». Тобто приблизне співвідношення використання розріджувача до фарби становить 1 : 2,8.

Згідно п.1.3 Міждержавного стандарту УДК 666.29:006.354 «Емалі ПФ-115. Технічні умови. ДЕРСТ 6465-76» перед використанням емалі розбавляють до робочої в'язкості сольвентом, уайт-спіритом, скипидаром або їх сумішшю у співвідношенні 1 : 1 по масі.

Отже, як зазначає позивач, він використав розріджувач навіть у меншій кількості, ніж потрібно для розріджування емалі за державними стандартами. Таким чином, вказаної кількості уайт-спірита в жодному разі не вистачило б ще й для обезжирювання металевого кутника. Тим більше, податковим органом в акті перевірки не наведено будь-яких встановлених нормативів використання уайт-спірита для здійснення обезжирювання металевих поверхонь.

Щодо наявності власних трудових та матеріальних ресурсів позивача для використання подібного виду робіт, відповідач не надав суду доказів перебування на балансі ТОВ Фірма «Модем ЛТД» необхідного обладнання та наявності у штаті підприємства фахівців відповідної кваліфікації.

Також відповідачем не доведено факт закупівлі та подальшого списання у виробництво абразивних матеріалів, необхідних для здійснення вказаних видів робіт за технологією їх виконання (виходячи із визначення поняття «Галтовка», наведеного в акті перевірки).

Відповідач в акті перевірки, дійшов висновку про завищення позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з ПП «ВКФ «Експостач» на суму 69 397,58 грн.

Згідно п.201.10. ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 11 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 10 тис.грн. - з 1 січня 2012 року.

Суд вважає, що оскільки сума податку на додану вартість у кожній з податкових накладних, виписаних ПП «ВКФ «Експостач» на адресу позивача, не перевищувала 10 тис.грн. у постачальника був відсутній обов'язок реєструвати вказані податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Щодо взаємовідносин ТОВ Фірма «Модем ЛТД» з ТОВ «Текстильстар» суд зазначає, що операції з транспортування товарно-матеріальних цінностей здійснювалися аналогічним чином, як вже було зазначено вище, при взаємовідносинах позивача з ПП «ВКФ «Експостач». Транспортування товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Текстильстар» на адресу ТОВ Фірма «Модем ЛТД» здійснювалось на умовах само вивозу автотранспортом покупця на підставі оформлених товарно-транспортних накладних, копії яких містяться у матеріалах справи.

Щодо тверджень відповідача про неможливість визначити відповідального за здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт - суд звертає увагу на те, що така вимога є безпідставною, оскільки ні Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ні загальними правилами ведення бухгалтерського обліку на підприємстві не передбачено вид, форму, зміст первинного документу, складеного в підтвердження факту виконання навантажувально-розвантажувальних робіт.

В акті перевірки відповідачем зроблено висновок про заниження відповідачем задекларованого показника у рядку 03 Декларації з податку на прибуток підприємства «Інші доходи» у загальній сумі 1 068 240 грн. за рахунок не включення до складу доходів вартості безоплатно отриманих від невстановлених осіб товарно-матеріальних цінностей з урахуванням сум ПДВ у складі їх вартості.

Суд критично ставиться до такого висновку, оскільки п.135.1. ст.135 Податкового кодексу передбачень, що доходи, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, у тому числі, з інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті.

При цьому інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни ... (пп. 135.5.4. п.135.5. ст.135 ПК України).

Протягом перевіряємого періоду позивач не отримував безоплатні товари чи послуги від своїх постачальників, що підтверджується відповідними первинними документами, у тому числі щодо оплати придбаних ТМЦ (послуг).

Крім того, відповідач безпідставно визначив базу і об'єкт оподаткування податком на прибуток з урахуванням ПДВ, з огляду на приписи пп.136.1.2. п.136.1. ст.136, ст.188 ПК України.

З приводу висновків відповідача стосовно завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 116 790 грн. з придбання товарів, постачальником яких є ТОВ «Текстильстар», суд зазначає наступне.

Всі операції постачання товарів з боку ТОВ «Текстильстар» на адресу ТОВ Фірма «Модем ЛТД» були вчинені в межах правочинів, укладених у письмовій формі, оскільки сторони правочинів обмінялися при цьому відповідними первинними документами, як то рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні.

У відповідності п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: ... и) вид цивільно-правового договору...

Згідно абз.2 п.4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Мінфіну України 01.11.2011 р. № 1379, зареєстрованого в Мін'юсті 22.11.2011 р. за №1333/20071, у графі «Вид цивільно-правового договору» податкової накладної зазначається вид цивільно-правового договору згідно з видом договірних зобов'язань, визначених Цивільним кодексом України.

Так, в ході перевірки фахівцям відповідача були надані податкові накладні, виписані ТОВ «Текстильстар» у відповідності з вимогами п.201.10. ст.201. ПК України, а саме: у кожній з податкових накладних у графі «Вид цивільно-правового договору» зазначено: «Договір поставки», що відповідає виду договірних зобов'язань, згода на виконання яких була досягнута сторонами правочинів.

При цьому дата і номер договору не належать до обов'язкових реквізитів. А отже питання заповнення інших (необов'язкових) реквізитів податкової накладної не є підставою для виключення суми ПДВ зі складу податкового кредиту.

В силу ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи усі докази, які були дослідженні судом у їх сукупності, приймаючи до уваги, що податкові повідомлення-рішення від 10 вересня 2013 року №0002192201, №0002202201, №0002212201 та №0002222201 прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені законами України, з викладених вище підстав, суд приходить до висновку про необхідність задоволення адміністративного позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 128, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.09.2013 року за номерами 0002192201, 0002202201, 0002212201, 0002222201, прийняті Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Повний текст постанови складено 25 жовтня 2013 року

Суддя Кучма К.С.