Постанова № 34626497, 10.10.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2013 р. Справа № 804/11939/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Кучми К.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інваріант» до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року позивач звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що 23.08.2013 року Криворізькою південною ОДПІ було винесене податкове повідомлення-рішення № 0000272201, яким ТОВ «Інваріант» визначено суму податкового грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 132 288 грн. Дане податкове повідомлення-рішення було прийняте податковим органом за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Інваріант» (код ЄДРПОУ 31550946), з питання здійснення експорту товарів не власного виробництва за березень 2013 року. Позивач не згоден з порушеннями, які виявили перевіряючи під час проведеної перевірки та вважає, що вимог діючого законодавства не порушував, а тому просив суд: податкове повідомлення-рішення від 23 серпня 2013 року № 0000272201 оформлене Криворізькою південною ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області визнати не дійсним та скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити з викладених у ньому підстав та зазначив, що надав суду всі докази, а також не заперечував проти подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідач в судове засідання в черговий раз свого представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заперечень проти позову не надав.

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, частина 6 статті 128 КАС України, надає суду можливості проводити подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ «Інваріант» (код ЄДРПОУ 31550946) зареєстровано рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради від 14.09.2001 р. Підприємство взято на податковий облік до Криворізької південної МДПІ м.Кривого Рогу 25.09.2001 р. за №3459.

В судовому засіданні встановлено, що співробітниками Криворізької південної ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Інваріант» (код ЄДРПОУ 31550946) з питання здійснення експорту товарів не власного виробництва за березень 2013 року.

Порушення виявлені під час перевірки знайшли своє відображення в акті перевірки від 24.07.2013 року №877/222/31550946, а саме: п.п.14.1.179., п.п.14.1.181., п.14.1. ст.14, п.188.1. ст.188., п.198.3. ст.198., п.200.1. ст.200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), з урахуванням норм п.п.14.1.36. п.14.1., п.п.14.1.231. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит по декларації з ПДВ за березень 2013 року на суму 88 192 грн., та відповідно занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, по декларації з ПДВ за березень 2013 року на суму 88 192 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем винесене спірне податкове повідомлення-рішення від 23 серпня 2013 року № 0000272201, яким ТОВ «Інваріант» нараховане податкове зобов'язання із податку на додану вартість на суму 132 288 грн. за основним платежем 88 192 грн. та штрафних санкцій у розмірі - 44 096 грн.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

У відповідності до підпункту 14.1.181. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст.198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1. ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11. ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В силу пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 цього Закону, валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

У відповідності до пп.5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» «не відносяться до складу валових витрат будь-які витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку» та абзацу 2 пункту 1.6 «Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 р. за №271/7592 «Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності)».

Згідно п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим пунктом документами (п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до ст.19 ПК України якою визначені функції органів державної податкової служби, не передбачено функцій перевірки господарської діяльності підприємства на предмет досягнення економічних і соціальних результатів за з метою одержання прибутку.

В даному акті перевірки зазначено, що реалізація придбаних позивачем у ТОВ «Укрметпрокат» товарно-матеріальних цінностей відповідно до умов договору №33 від 25 лютого 2013 року, які у подальшому були передані ТОВ «Інваріант» на комісію відповідно до умов договору №18-КМС від 21 лютого 2013 року ТОВ «Метал-Вектор» без врахування в ціні продажу всіх понесених витрат дають підстави стверджувати, що купівля цих товарно-матеріальних цінностей та їх подальша реалізація на експорт за ціною, нижчою від ціни придбання, не була зумовлена характером виробничої або іншої господарської діяльності позивача, оскільки не мала на меті отримання доходу від цих операцій, а отже не пов'язана з його господарською діяльністю.

Суд критично відноситься до даних висновків перевіряючих, оскільки відповідач роблячи висновок, що спочатку купівля позивачем товарно-матеріальних цінностей та їх подальша реалізація на експорт за ціною, нижчою від ціни придбання не була зумовлена характером виробничої або іншої господарської діяльності ТОВ «Інваріант», оскільки не мала на меті отримання доходу від цих операцій, а отже не пов'язана з його господарською діяльністю, є втручанням органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини позивача.

Суд не погоджується з висновком відповідача й виявилось посилання на норму пп.14.1.231. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, в якій зазначено, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Реалізація товару без врахування в ціні продажу всіх понесених витрат дають підстави стверджувати, що купівля цього товару та його подальша реалізація на експорт згідно з договором за ціною, нижчою від ціни придбання, не була зумовлена характером виробничої або іншої господарської діяльності підприємства, яке перевірялось, оскільки не мала на меті отримання доходу від цих операцій, а отже не пов'язана з його господарською діяльністю.

Нормами статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Частиною 1 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Акт перевірки від 24.07.2013 року №877/222/31550946 не тільки не містить посилань про вину позивача, яка виразилася в намірі позивача порушити публічний порядок, а й не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилань і на обставину в чому таке порушення полягає.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктивності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст.3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідач під час документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питання здійснення експорту товарів не власного виробництва за березень 2013 року не надав доказів щодо визнання договору №33 від 25 лютого 2013 року украденого між ТОВ «Інваріант» з ТОВ «Укрметпрокат», а також договору №18-КМС від 21 лютого 2013 року укладеного між ТОВ «Інваріант» з ТОВ «Метал-Вектор», недійсними, що у свою чергу є підтвердженням чинності зазначених угод та доказом справжності господарської діяльності з боку позивача.

Такі докази відсутні і в матеріалах справи, доказів зворотнього відповідачем суду не надано.

Відповідно до п.188.1. ст.188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 ПК України, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги (стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Таким чином, у разі експорту платником ПДВ товарів, база оподаткування визначається відповідно до п.188.1. ст.188 ПК України, а саме, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних ціп.

Відповідно до вимог діючого законодавства, з метою достовірного відображення обсягів експортованих товарів у податковій звітності позивач повинен відображати обсяги експортованих операцій, що підтверджені ВМД, в тому звітному періоді, в якому фактично здійснено вивезення експортованих товарів за межі митної території України (дата фактичного перетину товаром митного кордону має бути зазначена у вантажній митній декларації).

Таким чином, наведені вище докази господарської діяльності позивача з ТОВ «Укрметпрокат», ТОВ «Метал-Вектор» спростовують припущення відповідача щодо заниження податкових зобов'язань з ПДВ за рахунок вчинення завідомо збиткових операцій.

Отже, висновки відповідача про те, що позивач порушив положення Податкового Кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за березень 2013 р. на 88 192 грн. є безпідставними, не підтвердженими фактичними обставинами справи.

Разом із цим, при винесенні рішення, суд враховую позицію Верховного суду України, що викладена в постанові від 28 лютого 2011 року по справі №21-13а11, який зазначає, що збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визнання такої діяльності, як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Крім того, відповідач не враховує податкову звітність позивача, який у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року сплачує до державного бюджету суму податку на додану вартість в розмірі 10 113 грн. При цьому, обсяг операцій на митній території України, що оподатковується за основною ставкою податку на додану вартість становлять суму 1 028 063 грн., проти суми 463 494 грн. операцій з вивезення товарів за межі митної території України.

В силу ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд вважає, що спірне податкове-повідомлення рішення від 23.08.2013 року № 0000272201, прийняте відповідачем, винесене без законних підстав та підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 128, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 23.08.2013 року № 0000272201, прийняте Криворізькою південною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Суддя Кучма К.С.