Рішення № 34625758, 06.11.2013, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Радянська, 25, тел. (265) 6-17-89, факс (265) 6-16-76, inbox@fs.ko.court.gov.ua

______________

2/381/1472/13

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2013 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Соловей Г.В.,

при секретарі Момот Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Фастів Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ», треті особи: ОСОБА_2, ПАТ КБ «Приват Банк» про захист прав споживачів шляхом стягнення страхового відшкодування,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про захист прав споживачів шляхом стягнення страхового відшкодування, посилаючись на те, що 04 квітня 2007 року між ЗАТ «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» (далі Страховик, відповідач) та ОСОБА_1 (далі Страхувальник, позивач), було укладено Договір страхування наземного транспорту за умовами якого Страховик застрахував належний Страхувальнику транспортний засіб автомобіль, марки «MITSUBISHI» модель«L200», 2007 року випуску, д.н.з. AI 7599 AX, страхова сума 133825,00 грн. Страховим агентом при укладенні договору виступив ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», який був визначений Вигодонабувачем (п. 3 Договору).

15 травня 2013 року близько 16:00 год. по вул. Набережна, 30 у м. Фастові Київської області сталася ДТП за участю застрахованого за Договором страхування наземного транспорту автомобіля марки MITSUBISHI L200, 2007 року випуску, д. н. з. AI 7599 AX, внаслідок якої застрахований ТЗ отримав механічні пошкодження.

На час настання ДТП керування застрахованим ТЗ здійснював ОСОБА_2, якому позивач передав застрахований ТЗ у користування, та який мав при собі посвідчення водія відповідної категорії та свідоцтво про реєстрацію ТЗ. Експертною оцінкою Страховика, визначено, що вартість відновлюваного ремонту застрахованого ТЗ складає 93754,88 грн.

При зверненні до відповідача з заявою про здійснення страхового відшкодування вказаної суми позивачу було відмовлено з посиланням, що управління ТЗ здійснювалося особою, яка не вписана в свідоцтво поро реєстрацію та не мало довіреності на управління ним.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі і просить суд їх задовольнити.

В судове засідання представник відповідача повторно не зявився, повідомлений вчасно та належним чином, неодноразово подавав заяви про відкладення розгляду справи у звязку з перебуванням на лікарняному, однак доказів на підтвердження того, не надавалися, а тому суд вважає неявку представника відповідача без поважною.

В судове засідання треті особи не зявилися, повідомлені вчасно та належним чином про час і місце розгляду справи, причини неявки суду не відомі.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Заслухавши учасників судового процесу, вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 04 квітня 2007 року між ЗАТ «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» (далі Страховик, відповідач) та ОСОБА_1 (далі Страхувальник, позивач) було укладено Договір страхування наземного транспорту № KIF0AK00036414 за умовами якого Страховик застрахував належний Страхувальнику транспортний засіб автомобіль, марки «MITSUBISHI» модель«L200», 2007 року випуску, д.н.з. AI 7599 AX, номер кузову MMBJNKB407D073782, страхова сума складає 133825,00 грн. Страховим агентом при укладенні договору виступив ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», який був визначений Вигодонабувачем (п. 3 Договору).

15 травня 2013 року близько 16:00 год. по вул.Набережна, 30 у м.Фастові Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу автомобіля марки MITSUBISHI L200, внаслідок якої застрахований ТЗ отримав механічні пошкодження.

На час настання ДТП керування застрахованим ТЗ здійснював ОСОБА_2, якому позивач передав застрахований ТЗ у користування, та який мав при собі посвідчення водія відповідної категорії та свідоцтво про реєстрацію ТЗ.

Відповідно до п.5.1 Договору страхування, обєктом страхування за цим Договором є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, повязані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом в даному випадку автомобілем марки MITSUBISHI L200.

Страховим випадком за Договором страхування, зокрема, визнається: «ДТП» Пошкодження застрахованого ТЗ внаслідок ДТП за його участю (п.п. 7.1.1 Договору страхування).

Згідно норм Закону України «Про страхування», а саме ст.9, страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконати інші умови договору.

15 травня 2013 року позивачем, як передбачено вищевказаним Договором про страхування, повідомлено компетентний орган ВДАІ Фастівського МВ, протягом 48 годин 16 травня 2013 року повідомив страховика, а 18 травня 2013 року надав йому пошкоджений ТЗ для огляду та складання акту огляду, що підтверджується заявою про виплату страхового відшкодування від 16.05.2013 року, довідкою ВДАІ Фастівського МВ ГУ МВС України в Київській області, актом огляду ТЗ (дефектна відомість) від 18.05.2013 року.

Відповідно до п.15.5 Договору розмір завданих збитків визначається після огляду транспортного засобу та на підставі експертної оцінки розміру збитку (кошторису вартості відновлювального ремонту) з урахуванням документів, наданих Страхувальником (Вигодонабувачем), а також документів і відомостей, зібраних Страховим агентом самостійно.

Експертною оцінкою Страховика (кошторисом вартості відновлюваного ремонту) № 2746 від 22.05.2013 року визначено, що вартість відновлюваного ремонту застрахованого ТЗ складає 93754,88 грн.

Листом від 05.06.2013 року за № 05-06/02-03, відповідач повідомив позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування по страховому випадку, посилаючись на те, що на момент страхового випадку управління ТЗ здійснювалося особою, яка не вписана в свідоцтво про реєстрацію ТЗ та не мала довіреності на управління ТЗ чи тимчасового реєстраційного талону, подорожнього листа і яка не входить до переліку осіб, заявлених в заяві на страхування або цього договору, що дійсно підтверджується п. 16.6 Договору.

Як вбачається п.16.6 Договору (умов страхування) в тому числі міститься що страховик не несе відповідальності, якщо керування ТЗ на момент страхового випадку здійснювалося особою, що не вписана в свідоцтво про реєстрацію ТЗ та не мала довіреності на керування ТЗ чи тимчасового реєстраційного талону (для фізичних осіб), подорожнього листа або довіреності (для водіїв юридичних осіб) та яка не входить до переліку осіб, визначених у заяві на страхування чи цьому Договорі».

Разом з тим слід зазначити, що вказане положення п.16.6 Договору на час укладення Договору страхування в 2007 року, частково відповідало нормам Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року № 1306 (в редакції, чинній на час укладання Договору страхування), які встановлювали обовязковий перелік документів та умов для того, щоб водій механічного транспортного засобу мав право керувати цим транспортним засобом, а саме пунктом 2.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10. 2001 року № 1306 (в редакції, чинній на час укладання Договору страхування) було встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії і талон, що додається до посвідчення; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил - технічний талон), у разі відсутності в транспортному засобі його власника, крім того, - свідоцтво про право спільної власності на цей транспортний засіб чи тимчасовий реєстраційний талон; в) у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків і (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий Державтоінспекцією МВС, у разі розміщення реклами, - погодження, що видається підрозділами Державтоінспекції МВС; г) у встановлених законодавством випадках дорожній лист і документи на вантаж, що перевозиться. на маршрутних транспортних засобах додатково - схему маршруту та розклад руху; на транспортних засобах, що здійснюють перевезення великогабаритних чи великовагових вантажів, - дозвіл на рух; на транспортних засобах, що здійснюють перевезення небезпечних вантажів, - технічні умови на перевезення, свідоцтво про допуск водія і допуск транспортного засобу до перевезення небезпечного вантажу та дозвіл на дорожнє перевезення; ґ) поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Згідно Пункту 2.2 даних Правил власник транспортного засобу, а також особа, яка має тимчасовий реєстраційний талон, можуть передавати у своїй присутності керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, а також особі, яка навчається водінню транспортним засобом відповідно до вимог цих Правил.

Отже, вказаний пункт Договору є такими, що суперечать нормам Правил дорожнього руху.

А також, на момент страхового випадку дані норми Правил дорожнього руху у вищевказаній редакції втратили силу.

Так пунктом 2.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року № 1306 (в редакції, чинній на час настання страхового випадку), встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, внутрішніх військ МВС, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзвязку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон); в) у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків і (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий Державтоінспекцією МВС; г) на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог спеціальних правил; ґ) поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Пунктом 2.2 цих Правил передбачено, що власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Статтею 26 Закону України «Про страхування» визначено підстави для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування, а також зазначено, що умовами договору страхування можуть бути передбачені і інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

Виходячі з вищенаведеного, відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування з підстав, передбачених умовами п.16.6 Договору страхування, які не відповідають нормам Закону.

На момент страхового випадку керування застрахованим ТЗ здійснював ОСОБА_2, який був добровільно допущений позивачем до керування застрахованим транспортним засобом та мав при собі посвідчення водія відповідної категорії та свідоцтво про реєстрацію тобто володіння та користування застрахованим ТЗ здійснювалося згідно вимог чинного законодавства України, а тому повязаний з цим володінням та користуванням ТЗ майновий інтерес Стахувальника є застрахованим.

Відповідно до ч.4 ст.26 Закону України «Про страхування» відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.

Відповідно до ст..634 ЦК України Договір страхування є договором приєднання, умови якого встановлені однією стороною відповідачем, а тому цей договір міг був бути укладеним лише шляхом приєднання позивачем до запропонованого відповідачем договору в цілому, й при цьому позивач свої умови цього договору запропонувати не міг.

Як передбачено п.5.2 Договору страхування позивач був зобовязаний укласти цей договір страхування на виконання договору застави, укладеного між ним та ПриватБанком від 04.04.2007 року № KIF0AK02723101 з метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором від 04.04.2007 року № KIF0AK02723101.

Конституційний Суд України, вказав, що положеннями частин першої, другої статті 18 Закону про захист прав споживачів встановлено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживача. В частинах третій, четвертій статті 18 Закону про захист прав споживачів наведено окремі несправедливі умови договору, перелік яких не є вичерпним. При цьому пунктом 4 частини першої статті 21 Закону про захист прав споживачів встановлено, що для цілей застосування цього закону та повязаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач. (абзац 1 підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 "У справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань"")

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч.5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст.217 ЦК України).

Разом з тим, зобов"язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк згідно умов договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (525, 526 ЦК України).

На підставі ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Керуючись ст.ст.3,10,60,212,215,224-226 ЦПК України, ст.ст.525,526, 610,629,627,979,980,990 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати незаконною відмову Приватного акціонерного товариства«Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» у виплаті страхового відшкодування ОСОБА_1 по страховому випадку (ДТП), що стався 15.05.2013 року в м. Фастів по вул. Набережна, 30.

Визнати недійсним пункт 16.6 Договору страхування наземного транспорту №KIF0AK00036414 від 04.04.2007 року в частині виключення відповідальності Страховика, якщо керування ТЗ на момент страхового випадку здійснювалося особою, що не вписана в свідоцтво про реєстрацію ТЗ та не мала довіреності на керування ТЗ чи тимчасового реєстраційного талону (для фізичних осіб), подорожнього листа або довіреності (для водіїв юридичних осіб) та яка не входить до переліку осіб, визначених у заяві на страхування чи Договорі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства«Страхова компанія «ІНГОССТРАХ», (м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 32, код ЄДРПОУ 33248430 на користь ОСОБА_1 (прож.: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідент. номер НОМЕР_1) страхове відшкодування в сумі 92416,63 (девяносто дві тисячі чотириста шістнадцять) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Фастівський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

СУДДЯ Г.В. Соловей

381/4818/381/4818/13-ц