Рішення № 34624882, 31.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17770/13 31.10.13

За позовом Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпартнербуд"

про стягнення 119 318,27 грн.

Суддя: Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Жила М.І., Рябченко В.О.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціалізованого призначення «Укрспецекспорт» (далі-позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпартнербуд» (далі-відповідач) про стягнення 82 527,10 грн. - безпідставно отриманих коштів, пені - 27 718, 16 грн., штрафу - 9 073, 01 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо виконання робіт згідно договору №USE-24.3-150-Д-10 на встановлення пожарних щитів та ревізій від 26.07.2010 р., внаслідок чого позивачем договір було розірвано.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2013 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 01.10.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідача та неналежне виконання сторонами вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, однак про дату, час та місце слухання справи був повідомлений у встановленому законом порядку, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (в матеріалах справи).

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 31.10.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.07.2010 р. між Державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпартнербуд" був укладений договір на встановлення пожарних щитів та ревізій №USE-24.3-150-Д-10, умовами якого передбачено, що відповідач зобов'язався на свій ризик виконати роботи по встановленню пожарних щитів та ревізій за завданням позивача, згідно локального кошторису №2-1-1, а позивач зобов'язався прийняти і оплатити виконані роботи. Роботи виконуються у відповідності з розробленою кошторисною документацією.

Відповідно до п.2.1. договору загальна ціна робіт становить 149 022, 35 грн., крім ПДВ 20% - 29 804, 47 грн., загальна ціна з ПДВ 178 826, 82 грн. і визначається кошторисними розрахунками та договірною ціною.

Згідно з п.2.2. договору позивач сплачує аванс в розмірі 40 % від загальної ціни робіт, що становить 71 530, 73 грн. протягом 3-х днів до початку робіт на підставі виставленого рахунку-фактури. Щомісячні розрахунки проводяться на підставі актів виконаних робіт протягом 5-ти днів з моменту їх підписання.

Розділом 3 договору визначені строки виконання робіт: початок робіт - день надходження першого авансового платежу на підставі виставленого рахунку-фактури; завершення робіт - три місяці після початку робіт. Строки виконання робіт можуть бути змінені за домовленістю сторін.

Пунктами 4.4. та 4.5. договору зазначено, що відповідач щомісячно надає позивачу акти виконаних робіт для підрахунку потреби в коштах. Надає позивачу акти виконаних робіт за 5 (п'яти) днів до кінця звітного місяця.

Відповідно до п. 5.4. договору позивач щомісячно здійснює оплату робіт, виконаних відповідачем за договором згідно актам по фактично виконаним об'ємам робіт та згідно з затвердженою кошторисною документацією, актів додаткових робіт.

Позивач оформляє акти виконаних робіт протягом 72 годин з моменту їх отримання та здійснює оплату по актах виконаних робіт протягом 5 (п'яти) днів після їх підписання або надає мотивовану відмову. (п.5.6. договору)

Згідно з п.6.3. договору про дострокове розірвання договору сторони письмово попереджають одна одну за місяць.

За несвоєчасне виконання робіт з вини відповідача, останній сплачує штрафні санкції у розмірі подвійної ставки Національного банку України від загальної ціни робіт.(п.6.4 договору).

Як вбачається з матеріалів справи загальна вартість робіт згідно з договору на встановлення пожарних щитів та ревізій №USE-24.3-150-Д-10 від 26.07.2010 р. становить 178 826, 82 грн., в т.ч. ПДВ 20 % - 29 804, 47 грн.

На виконання умов договору на встановлення пожарних щитів та ревізій №USE-24.3-150-Д-10 від 26.07.2010 р. позивачем були перераховані на рахунок відповідача кошти на загальну суму 131 739, 53 грн., з яких 71 530, 73 грн. - авансового платежу перераховано 28.12.2010 р. та 60 208, 80 грн. - по акту №1 приймання - виконання підрядних робіт за лютий 2011 р., що підтверджується платіжними дорученнями №2313 від 28.12.2010 р. та №595 від 24.02.2011 р. (копії в матеріалах справи).

При цьому, як вказує позивач, відповідач лише частково виконав роботи за договором, на суму 49 212, 43 грн., що вбачається з акту контрольного обміру №1

07.03.2012 р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № USE-13.3.-3914, в якій останній зазначає, що відповідач не виконав роботи у визначений за договором на встановлення пожарних щитів та ревізій №USE-24.3-150-Д-10 і календарним графіком строк, тому позивач відмовляється від договору та розриває його в односторонньому порядку та просить перерахувати на поточний рахунок позивача кошти у розмірі 103 571, 20 грн., надати позивачу у строк до 15.03.2012 р. розрахунок № 2 до кошторису та належним чином оформлені первинні документи, що підтверджують вартість матеріальних ресурсів на суму 25 168, 22 грн. використаних при виконанні робіт згідно акту №1 приймання - виконання підрядних робіт за лютий 2011 р.; підписати та повернути до 15.03.2012 р. на адресу позивача один примірник акту звірення розрахунків станом на 01.02.2012 р. за договором №USE-24.3-150-Д-10.

Вказана претензія була отримана відповідачем 12.03.2012 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, однак відповідач на вищезазначену претензію відповіді не надав.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач не повернув у строки, визначені претензією, безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 82 527,10 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 27 718, 16 грн. пені та 9 073, 01 грн. штрафу.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору на встановлення пожарних щитів та ревізій №USE-24.3-150-Д-10 від 26.07.2010 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач 28.12.2010 р. на виконання умов договору перерахував відповідачеві 71 530, 73 грн. - авансового платежу, що підтверджується платіжним дорученням №2313 від 28.12.2010 р., тому, враховуючи строки передбачені п. 3.1. договору, відповідач зобов'язаний був виконати замовлені роботи протягом 3 місяців, тобто до 28.03.2011 р.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно акту №1 приймання виконаних підрядних робіт за лютий 2011 р., відповідачем було виконано підрядних робіт на загальну суду 60 208,80 грн., які прийняті позивачем без жодних зауважень.

Так, позивачем були оплачені виконані роботи відповідачем за актом №1 приймання виконаних підрядних робіт за лютий 2011 р. на суму 60 208,80 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №595 від 24.02.2011 р. (копія в матеріалах справи).

Загалом на виконання умов договору на встановлення пожарних щитів та ревізій №USE-24.3-150-Д-10 від 26.07.2010 р. позивачем було перераховано відповідачеві 131 739,53 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було надано на підпис позивачеві акт №2 приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2011 р. на суму 30 160,80 грн., однак останнім було направлено у відповідь лист №USE-24/3-16449 від 26.10.2011 р., де вказано, що було встановлено певні порушення, які призвели до понаднормового завищення вартості робіт за договором та прохання направити повноважного представника для проведення контрольних обмірів.

10.11.2011 р. позивачем було складено акт контрольного обміру №1, яким встановлено завищення вартості виконаних робіт та вартість фактично виконаних відповідачем робіт становить 49 212,43 грн.

Згідно ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Так, відповідачем було частково виконано замовлені позивачем підрядні роботи, характер та обсяг яких встановлено в договорі, зазначені роботи було прийнято відповідачем без зауважень по акту №1 приймання виконаних підрядних робіт за лютий 2011 р., при цьому, про наявність недоліків у виконаних роботах позивачем було заявлено лише у жовтні 2011 р., з часу отримання акту №2 приймання виконаних підрядних робіт, який останнім був обґрунтовано не підписаний.

Таким чином, спростовуються твердження позивача, що відповідачем було виконано робіт лише на 49 212,43 грн., оскільки за підписаним актом №1 приймання виконаних підрядних робіт за лютий 2011 р. вартість таких робіт становить 60 208,80 грн., про недоліки чи завищення робіт по акту жодних претензій у розумні строки позивачем не заявлялось, а тому останні були прийнятті належним чином та без зауважень.

Разом з тим, відповідач не виконав всіх передбачених договором на встановлення пожарних щитів та ревізій №USE-24.3-150-Д-10 підрядних робіт у строк до 28.03.2011 р., доказів протилежного суду не надав.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом вище, позивачем було направлено відповідачеві претензію № USE-13.3.-3914, в якій останній зазначає, що у зв'язку з тим, що відповідач не виконав роботи у визначений за договором на встановлення пожарних щитів та ревізій №USE-24.3-150-Д-10 і календарним графіком строк, позивач відмовляється від договору та розриває його в односторонньому порядку та просить перерахувати на поточний рахунок позивача кошти у розмірі 103 571, 20 грн., надати позивачу у строк до 15.03.2012 р. розрахунок № 2 до кошторису та належним чином оформлені первинні документи, що підтверджують вартість матеріальних ресурсів на суму 25 168, 22 грн. використаних при виконанні робіт згідно акту №1 приймання - виконання підрядних робіт за лютий 2011 р.; підписати та повернути до 15.03.2012 р. на адресу позивача один примірник акту звірення розрахунків станом на 01.02.2012 р. за договором№USE-24.3-150-Д-10. Претензія була отримана відповідачем 12.03.2012 р. (копія в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Частиною 2 ст. 849 ЦК України встановлено, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Проте, відповідач жодної відповіді на фактичну відмову від договору не надав та перераховані авансові кошти позивачеві не повернув.

Таким чином, оскільки законодавством передбачено право підрядника відмовлятися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків та враховуючи, що передбачені спірним договором роботи відповідачем в повному обсязі не виконані, доказів протилежного суду не надано, а тому суд визнає укладений між сторонами договір на встановлення пожарних щитів та ревізій №USE-24.3-150-Д-10 від 26.07.2010 р. розірваним з моменту отримання претензії № USE-13.3.-3914, а саме з 12.03.2012 р.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Тобто, до відсутності правової підстави вищенаведена стаття відносить також і випадок, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала.

Розірвання договору на встановлення пожарних щитів та ревізій №USE-24.3-150-Д-10 від 26.07.2010 р. і є тією підставою, яка відпала в розумінні ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, як вже зазначалось вище, кошти в розмірі 131 739,53 грн. позивачем перераховувались відповідачу на підставі договору на встановлення пожарних щитів та ревізій №USE-24.3-150-Д-10 від 26.07.2010 р., який, в свою чергу, припинив дію, а роботи виконані належним чином лише на 60 208,80 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання щодо повернення позивачеві перерахованих коштів. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 71 530,73 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 27 718, 16 грн. пені та 9 073, 01 грн. штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст. 231 ГК України визначено, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Так, Господарський кодекс України називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів. Частина 3 ст. 549 ЦК України особливістю пені визнає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Проте, не може бути підставою відмови у задоволенні вимоги про сплату неустойки те, що вона встановлена за кожен день прострочення іншого (а не тільки грошового) зобов'язання, що така неустойка не підпадає під визначення пені, яке наводиться в ч. 3 ст. 549 ЦК України. А відтак, це не повинно бути підставою і для висновку про те, що відповідна умова договору є недійсною. Коли обов'язок боржника сплатити грошову суму чи передати майно кредиторові у зв'язку з порушенням зобов'язання не підпадає під визначення штрафу чи пені, слід керуватися визначенням неустойки, що наводиться у ч. 1 ст. 549 ЦК України, оскільки штраф та пеня є різновидом неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття неустойки.

Зазначена позиція кореспондується з позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постановах від 07.06.2005 р. у справі №35/475-04, від 27.01.2009 р. у справі №15/287-08.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що в останньому допущено помилки у визначенні періоду простроченого грошового зобов'язання, розрахунок проведено за період більше 6 місяців в порушення положень ч. 6 ст. 232 ГК України та допущено помилки у визначені суми несвоєчасно виконаних робіт, з якої розраховується пеня та штраф.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені в розмірі 5 619,57 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання зобов'язання за період не більше 6 місяців з 29.03.2011 р. по 29.09.2011 р. та штраф у розмірі 5 007,15 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпартнербуд" (02068, м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 14, корп. Г, кв. 64, ідентифікаційний код - 35576025), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36, ідентифікаційний код - 21655998) 71 530 (сімдесят одна тисяча п'ятсот тридцять) грн. 73 коп. - безпідставно отриманих коштів, 5 619 (п'ять тисяч шістсот дев'ятнадцять) грн. 57 коп. - пені, 5 007 (п'ять тисяч сім) грн. 15 коп. - штрафу та 1 643 (одну тисячу шістсот сорок три) грн. 15 коп. - судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 05.11.2013 р.

Суддя Бондарчук В.В.