Рішення № 34624656, 24.10.2013, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 2018/11615/2012

н/п 2/640/264/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2013 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Єфіменко Н.В.,

при секретарі Вакула І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, спричинених внаслідок ДТП, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, спричинених внаслідок ДТП,-

встановив:

25 липня 2012р. ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з позовом про стягнення матеріальних збитків в сумі 55 404.14 грн., моральної шкоди в сумі 10.000грн., спричинених внаслідок ДТП. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що 24.09.2011р. о 0830год. на перехресті вулиць ОСОБА_3 та Чернишеського у м. Харкові відбулось зіткнення належного йому автомобілю «Фольксваген Пассат», р.н. НОМЕР_1 під його керуванням та автомобілю НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 Постановою Київського районного суду м. Харкова від 31.05.2012р. встановлено, що дії ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.п.16.11, розд.33п.п.2.1 ПДД України і знаходились в причинному звязку з виникненням ДТП. Сума матеріального збитку, встановлена висновком автотоварознавчого дослідження ТОВ «Експерт Клас» № 162А від 10.10.2011р., склала 101.361грн.64коп., оплата за автотоварознавче дослідження 507грн., 3025.50грн. оплата за правову допомогу. За відліком страхового відшкодування 49.490грн., сума збитку становить 55 404.14грн. Моральну шкоду обґрунтовує душевними стражданнями, які зазнав внаслідок пошкодження власного майна, зміною звичного укладу життя, емоційними стражданнями, що негативно вплинули на його здоровя, витратами, понесеними на відновлення свого психологічного стану.

У судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити. Додатково пояснили, що позивач отримав від ТДВ «Міжнародна страхова компанія» за вищевказаним ДТП страхове відшкодування у сумі 49490 грн.

Відповідач та його представники ОСОБА_5, ОСОБА_6 позов не визнали. Подали зустрічний позов в якому просили стягнути з позивача матеріальні збитки в сумі 42765.38грн., моральну шкоду в сумі 10.000грн. В обґрунтування заявлених вимог посилались на те, що вина ОСОБА_2 в ДТП постановою Київського районного суду м. Харкова від 31.05.2012р. не встановлена. Вважають, що ДТП сталась з вини ОСОБА_1

Суд, заслухавши думку сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, документи матеріалу про адміністративне правопорушення №2018/3 - 7/12/02, вважає первісний позов таким, що підлягає частковому задоволенню, зустрічний позов таким, що задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

24 вересня 2011р. о 08.30 год. по вул. Олеся Гончара на перехресті з вул. Чернишевського у м. Харкові відбулось зіткнення автомобілю НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2, та автомобілю «Фольксваген Пассат», р.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1

На час ДТП, автомобіль «Фольксваген Пассат», р.н. НОМЕР_1 належав позивачу (т.2 а.с.172), а автомобілем НОМЕР_2, належним ОСОБА_7, відповідач керував на підставі доручення, автомобіль НОМЕР_2 застрахований ТДВ «МСК» (т.2 а.с.175, 176).

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 31.05.2012р., провадження у справі відносно ОСОБА_2 закрито з нереабілітуючих підстав, а саме: п.7 ст. 247 КпАП України, - за закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності. (т.1 а.с.6).

З висновку судової автотехнічної експертизи №587 від 06.04.12р., проведеної в межах розгляду адміністративного матеріалу№2018/3 - 7/12/02 за клопотанням ОСОБА_2, вбачається, що ОСОБА_2 мав технічну можливість запобігти зіткненню шляхом виконання вимог п.п.16.11 та розділу 33 п/п2.1 ПДР України, для чого в нього не було будь-яких перешкод технічного характеру. В даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля «Фольксваген» ОСОБА_1 не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем «Шевроле» шляхом виконання ним вимог п.12.3 ПДР України. Дії водія автомобілю «Шевроле» ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.п.16.11 та розділу 33 п/п 2.1 ПДР України та знаходились з технічної точки зору, в причинному звязку з виникненням даної події. В діях водія автомобілю «Фольксваген» ОСОБА_1 не вбачається невідповідностей вимогам ПДР України, які б знаходились технічної точки зору, в причинному звязку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди ( т.1 а.с.7-11).

Зважаючи на вищенаведене, суд вважає, що дорожньо-транспортна пригода сталась з вини відповідача ОСОБА_2

Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно положень ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Статтею 60 ЦПК України, передбачений обовязок кожної зі сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як передбачено ст.143 ЦПК України, суд для зясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань, призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

З урахуванням повідомлення ХНДІСЕ ім. засл. проф. ОСОБА_8 від 13.06.2013р. про зняття з проведення призначеної судової автотоварознавчої експертизи, суд при вирішенні позовів виходить з наявних у справі доказів.

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження №162-А від 10.10.2011р. розмір матеріального збитку, завданого позивачу внаслідок ДТП становить 101361.64грн. (т.1 а.с.55-86).

Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на час ДТП згідно страхового полісу №АА/1482591 від 11.03.2011р. застрахована ТДВ «Міжнародна страхова компанія», 13.10.2011р. ОСОБА_1 звернувся до страховика із заявою про страхове відшкодування і листом №931 від 09.07.2012р. страховик повідомив позивача про визнання ДТП від 24.09.2011р. страховим випадком, визначення страхового відшкодування у сумі 49 490 грн. (т.1 а.с.31).

Згідно ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Таким чином, підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 залишок вартості відновлювального ремонту у сумі 51871.64 грн. (101361.64грн. 49490 грн. = 51871.64грн.).

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права.

Оскільки вартість проведення експертного автотоварознавчого дослідження становить 500 грн., ці матеріальні збитки також підлягають стягненню відповідача на користь позивача (т.1 а.с.53).

Таким чином, стягненню з ОСОБА_2 підлягають збитки у загальній сумі 52371.64грн грн. (51871.64грн. +500грн. = 52371.64грн.)

Згідно вимог п.3 ч.2 ст.23 ЦК України, ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» моральна шкода, завдана фізичній особі позивачу пошкодженням його майна, підлягає стягненню з відповідача, діями якого завдана.

Втім, суд вважає безпідставно завищеною суму компенсації моральної шкоди, заявлену ОСОБА_1 у розмірі 10000 грн. і, виходячи з засад розумності та справедливості, а також фактичних обставин у справі, позовні вимоги в цій частині задовольняє частково в сумі 5000 грн.

Посилання відповідача на вину ОСОБА_1 в ДТП не беруться судом до уваги за спростування їх висновком судової комісійної автотехнічної експертизи №587 від 06.0.42012р. (справа про адміністративне правопорушення №2018/3-7/12, а.с.76-80).

Заперечення відповідача щодо суми збитку, визначеного спеціалістом авто товарознавцем, не беруться судом до уваги, за їх безпідставності, оскільки ОСОБА_2 був присутній при проведенні дослідження, зауважень не подавав, належних та допустимих доказів на спростування оцінки суду не надав.

Згідно ст. 88 ЦПК України пропорційно задоволених вимог, підлягають стягненню судові витрати.

При подачі позову позивачем сплачений судовий збір у сумі 654,04 грн. (т. 1 а.с.1).

Розрахунок пропорції стягнення з ОСОБА_2 відповідно до задоволених вимог: ((52371.64грн.)х100%):55404,14 грн.=94.5%

Розрахунок суми (654,04грн. :100) х 94.5% =618 грн.

Таким чином, підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 618 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України, витрати, повязані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги; ч. 2 ст. 84 ЦПК України - законом встановлюється граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу. Згідно додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006р. № 590, витрати, повязані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено рішення, обчислюються, виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

За відсутності розрахунку витрат на правову допомогу, заявлених на суму 3000 грн., укладення позивачем з ТОВ «КПК «Столиця» договору №15/11-11 від 15.11.2011р. про надання юридичної допомоги позивачу за адміністративною справою №2018/3-5931/11/02 та сплати позивачем коштів у сумі 3000 грн. за вказаним договором (т. 1 а.с.52, т.2 а.с.173) - вказана вимога задоволенню не підлягає.

Вимоги позивача в частині стягнення 32 грн. за послуги банку, сплачені ним при оплаті правової допомоги та експертного автотоварознавчого дослідження (т.1 а.с.51,54), задоволенню не підлягають, т.я. не є збитками в розумінні ст.22 ЦК України, оскільки позивачем не доведена відсутність можливості сплати грошей безпосередньо в касу отримувача, перерахунку їх через іншу фінансову установу без сплати комісії, чи з меншою комісією, або безготівково.

Керуючись ст. ст. 16, 22, 23, 1187, 1188, 1194 ЦК України, ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-VІ, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 80, 88, 154, 212 215 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, спричинених внаслідок ДТП задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (р.№3128419218) на користь ОСОБА_1 (р.№2890111030) майнову шкоду у сумі 52371 (пятдесят дві тисячі триста сімдесят одна) грн. 64 коп., компенсацію моральної шкоди у сумі 5000 (пять тисяч) грн., судові витрати у сумі 618 (шістсот вісімнадцять грн.).

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, спричинених внаслідок ДТП відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення. У разі, якщо рішення ухвалене без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.

Суддя: