Рішення № 34624239, 04.11.2013, Микільський районний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Володарський районний суд Донецької області)

Справа № 222/931/13-ц

Провадження № 2/222/355/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2013 року Володарський районний суд Донецької області у складі:

судді Доценко С.І.,

при секретарі Болбат Н.І.,

за участю:

відповідачки: ОСОБА_1,

представника відповідачки: ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Володарське цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 Аваль» до ОСОБА_5, ОСОБА_1, 3-тя особа: Служба у справах дітей Володарської районної державної адміністрації в Донецькій області, орган опіки та піклування Боївської сільської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки № 014/07-196/154901/1 від 18.01.2008 року, а саме на домоволодіння , що знаходиться за адресою Донецька область Володарський район, с. Бойове , вулиця Молодіжна 27 в рахунок боргу за кредитним договором № 014/07-196/154901/1 від 18.01.2008 року в сумі 822 867.24 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити, обґрунтовуючи вимоги позивача тим, що 18.01.2008 року між позивачем та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 014/07-196/154901/1 від 18.01.2008 року за яким відповідачу було надано на споживчі цілі 193 000грн із зобов'язанням його щомісяця погашати кредит та сплачувати відсотки за користування ним в розмірі 16,5% річних . Договір було укладено до 18.01.2018 року. З метою забезпечення зазначеного кредитного договору між банком та ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки № 014/07-196/154901/1 від 18.01.2008 року предметом якого був належне позивачу на праві приватної власності домоволодіння за адресою Донецька область Володарський район, с.Бойове , вулиця Молодіжна 27 . Відповідач ОСОБА_5 не виконує свої зобов'язання за кредитним договором . Станом на 07.06.2013 року заборгованість відповідача перед банком становить 822 867,24 грн. Тому банк , як іпотеко держатель , відповідно до ст. 33 п.1,п3 Закону України « Про іпотеку» бажає звернути стягнення на предмет іпотеки, задовольнивши свої вимоги за основним зобов'язанням. Рішенням Володарського районного суду від 15.02.2013 року , яке набрало законної сили, за відповідачкою ОСОБА_1 було визнано право власності на 2/5 частини спірного домоволодіння, але ж відповідно до ст..23 п.2 Закону України « Про іпотеку» особа до якої перейшло право власності на предмет іпотеки , набуває статусу іпотекодавця і має всі його права та обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих же умовах , що існували до набуття права власності на предмет іпотеки , а тому відповідачка ОСОБА_1 повинна відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_5 своїм майном що знаходиться в іпотеці за цим договором. Окрім того на момент укладення договору вона перебувала у шлюбі з відповідачем і кошти що він взяв в кредит на споживчі цілі використані в інтересах сім»ї. Просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_5 проти позову заперечував, мотивуючи тим, що кошти за кредитним договором від 18.01.2008 року він брав не на потреби своєї сім»ї, з якою на т ой період він не проживав, а для його підприємницької діяльності, пов'язаної з веденням сільськогосподарського виробництва. На момент укладення договорів кредиту та іпотеки він проживав окремо від своєї сім»ї, у своєї матері. В іпотеку дійсно був переданий належний на той час на праві приватної власності спірний житловий будинок, який він отримав в дар від свого батька. Але ж , після розірвання шлюбу , його дружина ОСОБА_1 звернулась до суду та визнала за собою права власності на 2/5 частини спірного домоволодіння як на спільне майно подружжя. На сьогоднішній день майно знаходиться в спільній частковій власності без виділення його частки в натурі, а стягнення за іпотечним договором може бути звернуто лише на майно, що виділене в натурі. Просить відмовити в позові.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник проти задоволення позову заперечували і пояснили що відповідачка перебувала в шлюбі з ОСОБА_5 з 01.10.1994 по 10.01.2012 року. Під час шлюбу батько ОСОБА_5 подарував сину спірний житловий будинок, в якому під шлюбу вона з чоловіком зробили суттєві переобладнання. В період з 2002 по 2007 роки в будинку проводились ремонтні роботи і вартість будинку за час шлюбу істотно збільшилась. Проживаючі однією сім'єю з відповідачем, вона не вимагала від чоловіка оформлення за нею права власності на частину будинку. В 2011 році від державних виконавців їй стало відомо про те що будинок за зобов'язаннями чоловіка переданий в іпотеку банку. На момент оформлення кредитних правовідносин з банком «ОСОБА_4 Аваль» та іпотеки в 2008 році їх подружні стосунки припинились і він проживав окремо разом зі своєю матір»ю. Про отримані кредитні кошти їй нічого відомо не було, тому що ці кошти були використані ним не на потреби сім»ї, а як ї стало відомо, на його підприємницьку діяльність. Ніякої згоди на оформлення кредиту та договору іпотеки вона не надавала і таку згоду у неї ніхто не запитував. Після розірвання шлюбу і дізнавшись про існуючі обтяження на будинок, вона звернулась до суду за визнанням будинку об'єктом спільної сумісної власності подружжя та визнання за нею права власності на частину цього будинку. Рішенням Володарського районного суду від 15.02.2013 року , яке набрало законної сили, за нею було визнано право власності на 2/5 частини спірного домоволодіння . Вважає, що вона не має відповідати за зобов'язаннями його колишнього чоловіка своїм майном. Це порушує її право власності, а тому просить відмовити в задоволенні позову.

Треті особи в судове засідання не з»явились, але ж залишили суду заяви про розгляд справи у їх відсутність з максимальним урахуванням інтересів неповнолітніх дітей.

Вислухавши осіб, що приймали участь у розгляді справи, дослідивши наявні в справі докази , суд вважає,що позовні вимоги не підлягають задоволенню із наступних підстав.

Згідно з правилами ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Окремим видом застави є іпотека. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 ЦК України).

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 3ч. 5 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Згідно ст.5 ч. 3 Закону «Ураїни « Про іпотеку» частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом.

Суд вважає доведеним на підставі копії кредитного договору № 014/07-196/154901/1 від 18.01.2008 року та копії договору іпотеки № 014/07-196/154901/1 від 18.01.2008 року і це не заперечується сторонами що між позивачем та ОСОБА_5 18.01.2008 року виникли кредитні правовідносини, які були забезпечені договором іпотеки, предметом якої визначено домоволодіння за адресою Донецька область Володарський район, с. Бойове, вулиця Молодіжна 27

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 014/07-196/154901/1 заборгованість на момент звернення до суду становить 822 867,24 грн.

Згідно рішення Володарського районного суду від 15.02.2013 року , яке набуло законної сили 29.04.2013 року, і ,виходячи із положень ст.61 ЦПК України, обставини які ним встановлені не потребують доказування,,встановлено, що спірне домоволодіння стало об'єктом права спільної сумісної власності подружжя в розумінні ст.62 ч1 СК України, внаслідок того що за час шлюбу , в період з 2002 по 2007 рік, за рахунок проведених ремонтно-будівельних робіт по облаштуванню домоволодіння, вартість належного ОСОБА_5 будинку істотно збільшилась внаслідок спільних трудових і грошових затрат подружжя та за ОСОБА_1 було визнано право власності на 2/5 частини спірного домоволодіння за адресою Донецька область Володарський район, с. Бойове, вулиця Молодіжна 27.

Таким чином , судом встановлено, що предмет іпотеки за договором іпотеки 014/07-196/154901/1 від 18.01.2008 року визнаний в судовому порядку об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Ремонтно-будівельні роботи будинку, які істотно збільшили його вартість внаслідок спільних трудових і грошових затрат подружжя ОСОБА_1 були закінчені в 2007 році, тобто до укладення кредитного та іпотечного договорів між позивачем та ОСОБА_5 18.01.2008 року.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 73 СК України за зобов'язанням одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі. Стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби.

Відповідачі по справі стверджують, що кредитні кошти за договором № 014/07-196/154901/1 не використовувались в інтересах та на потреби сім»ї, а використовувалось для підприємницької діяльності відповідача ОСОБА_5 Позивачем не надано доказів , які б спростовували ці докази

Із копій представлених договорів кредиту та іпотеки вбачається, що ОСОБА_5 не є стороною зазначених договорів, та не давала згоди на укладення кредитного договору № 014/07-196/154901/1 та іпотечного договору № 014/07-196/154901/1, що на думку суду , свідчить про те що вона була необізнана про укладення кредитного та іпотечного договору між позивачем та відповідачем ОСОБА_5,.

Всі ці докази свідчать про те, що за кредитними зобов'язаннями ОСОБА_5 ОСОБА_1, яка не є стороною зазначених правовідносин, не може бути позбавлена своєї частки майна в праві спільної власності, а тому предявленні до неї позовні вимоги є безпідставними.

Ці висновки суду також ґрунтуються на ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , згідно якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Рішенням Володарського районного суду від 15.02.2013 року , встановлено частки ОСОБА_5 3/5 та ОСОБА_1 2/5 спірного домоволодіння, але ж сторонами не надано доказів на підтвердження того, що частка ОСОБА_5 виділена в натурі.

При тому, що виходячи із розуміння ст.. 73 ч1 СК України та ст. 5 ч 3 Закону України « Про іпотеку» стягнення за договором іпотеки може бути звернене лише на частину об'єкта нерухомого майна лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, суд не може звернути стягнення на частку ОСОБА_5 (3/5 домоволодіння за адресою Донецька область Володарський район, с. Бойове , вулиця Молодіжна 27 ) в спільному майні , тому що вона не виділена в натурі і не зареєстроване як окремий об'єкт нерухомості.

Суд не приймає доводи позивача про те, що ОСОБА_5 набула право власності на 2/5 частки спірного будинку після того, як будинок вже було передано в іпотеку і на неї поширюється дія ст. 23 Закону України «Про іпотеку», згідно якої у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою, з набуттям статусу іпотекодавця та всіх його прав та його обов'язків за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки, тому що право позивачки на 2/5 частини будинку, що знаходиться в іпотеці , виникло не на підставі цивільно-правових угод з іпотекодавцем щодо відчуження предмету іпотеки чи правонаступництва , а її право ґрунтується на законі і походить із права сумісної власності подружжя, яке, як встановлено судом, виникло до укладення договору іпотеки спірного домоволодіння ,а 15.02.2013 року лише визнане судом.

Таким чином , позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по справі складаються із судового збору , який становить 1% від ціни позову. Згідно договору іпотеки № 014/07-196/154901/1 ( п 1.3) заставна вартість предмету іпотеки сторонами договору визначена в сумі 290 622,00 грн, а тому ціна позову (1% від вартості майна) становить 2906,22 грн, які підлягають стягненню, відповідно до ст. 88 ЦПК України, з позивача, який сплатив судовий збір при зверненні до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 11, 57-59, 88, 209, 212-215, ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити в повному обсязі в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 Аваль» до ОСОБА_5, ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки №014/07-196/154901/1 від 18.01.2008 року, а саме: на домоволодіння, що знаходиться за адресою: Донецька область, Володарський район, с. Бойове, вул. Молодіжна, 27, в рахунок боргу за кредитним договором №014/07-196/154901/1 від 18.01.2008 року в сумі 822 867 (вісімсот двадцять дві тисячі вісімсот шістдесят сім) гривень 24 копійки.

Повний текст рішення виготовлений 04.11.2013 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області м. Маріуполя через Володарський районний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.І. Доценко