Рішення № 34623752, 07.10.2013, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа №173/2344/13-ц

Провадження №2/173/1011/2013

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2013 м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого - судді Шевченко О.Ю.

при секретарі судового засідання Демяненко С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 24 березня 2012 року між ним та ОСОБА_2 було укладено усний договір позики та передано відповідачу 180 000 грн., яку відповідач зобовязалася повернути до 30 квітня 2012 року. В підтвердження отримання коштів відповідач написала розписку. Проте у зазначений термін кошти не повернула, в добровільному порядку спір вирішити не вдалося. Відповідач відмовляється повертати борг, мотивуючи це відсутністю коштів. У звязку з чим ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача на його користь суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в розмірі 182 880 грн., стягнути з відповідача на його користь три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення в сумі 7219 грн. 73 коп., допустити негайне виконання рішення суду та віднести судові витрати на відповідача.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили суд задовольнити позовні вимоги. Позивач підтвердив обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не зявилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, заяву про розгляд справи без її участі не надала, причини неявки суду не повідомила.

У відповідності до ст. 224 Цивільного процесуального кодексу України судом було постановлено ухвалу про проведення заочного розгляду справи.

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

24 березня 2013 року ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 в борг 180 000 грн. та зобовязалася повернути їх до 30 квітня 2012 року, про що надала розписку, оригінал якої було досліджено в судовому засіданні (а.с. 5).

Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. При цьому згідно з ч. 1 ст. 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсності, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, судом встановлено, що між ОСОБА_1 (позикодавцем) та ОСОБА_2 (позичальником) було укладено договір позики, відповідно до якого позичальник отримала від позикодавця 180 000 грн. та зобовязала повернути суму боргу в строк до 30 квітня 2012 року. На підтвердження укладення договору позики у відповідності до ч. 2 ст. 1047 Цивільного кодексу України ОСОБА_2 надала розписку, яка посвідчує передання їй грошової суми.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

ОСОБА_2, отримавши від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 180 000 грн. на умовах повернення та строковості, порушила умови зобовязання та не повернула грошові кошти у визначений договором строк.

Доказів виконання зобовязання відповідачем за договором позики на час ухвалення рішення сторонами не надано.

При цьому суд приймає до уваги положення ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно з якими боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком позивача сума боргу з урахуванням індексу інфляції становить 182 880 грн., а три проценти річних складають 7219 грн. 73 коп.

Враховуючи вищевикладене суд вважає вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу з урахування індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми законними та обґрунтованими.

Статтею 367 Цивільного процесуального кодексу України визначено випадки, коли суд допускає негайне виконання рішень: 1) стягнення аліментів у межах суми платежу за одни місяць; 2) присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; 3) відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя або смертю фізичної особи, - у межах суми стягнення за один місяць; 4) поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника; 5) відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала; 6) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб; 7) примусову госпіталізацію чи продовження строку примусової госпіталізації до протитуберкульозного закладу. Зазначений перелік є вичерпаним, а тому вимоги позивача про допуск рішення суду до негайного виконання є незаконними та необґрунтованими.

У звязку з чим позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд, керуючись вимогами ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, приймаючи до уваги те, що за подання позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір в сумі 1901 грн. (а.с. 1), суд приходить до висновку, що судові витрати, а саме сума сплаченого судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 16, 625, 1046 Цивільного кодексу України, ст.ст. 60, 88, 212-215, 224-233 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ін.н.2526206426), ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована: вул.. Федоровського, б. 39АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 (ін..н. НОМЕР_1), ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований: ІНФОРМАЦІЯ_3 заборгованість за договором позики з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в сумі 182 880 грн., три проценти річних від простроченої суми в сумі 7219 грн. 73 коп. та судові витрати в сумі 1901 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити рішення суду шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.Ю.Шевченко