Рішення № 34623516, 02.10.2013, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/3565/13-ц

Категорія 33

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

02 жовтня 2013 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Гребенюка В. В. ,

при секретарі - Миколайцю Я. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія», про стягнення страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернувся до суду з позовом до страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» (надалі за текстом - відповідач) про стягнення страхового відшкодування, пені та 3 % річних.

Зазначив, що 17.04.2012 року о 18 год. 15 хв. в м. Києві по вул. Артема - вул. Глибочицька відбулось зіткнення автомобіля «Opel Astra», д.н.з. НОМЕР_5 під керуванням позивача та автомобіля «Suzuki Grand Vitara », д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_2, що належить на праві власності ОСОБА_3, внаслідок ДТП автомобіль «Opel Astra», д.н.з. НОМЕР_5 зазнав механічних ушкоджень. Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 07.05.2012 року ОСОБА_2 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Цивільно - правова відповідальність ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована відповідачем за полісом обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АА № 6042718 з терміном дії з 29.10.2011 року по 28.10.2012 року. Позивач звернувся з заявою про виплату страхового відшкодування до відповідача, яким вчинялись дії щодо визначення розміру збитків, що склав 5 044 грн. 02 коп. Однак, відповідач виплату не провів та жодної відповіді не надав, з метою захисту порушених прав, звернувся з позовною заявою до суду.

Представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд їх задовольнити з викладених підстав, щодо винесення заочного рішення не заперечувала.

Відповідно до Наказу Міністерства юстиції України № 1846/5 від 14.12.2012 року на веб-сайті Єдиного державного реєстру, технічним адміністратором якого є Державне підприємство «Інформаційно-ресурсний центр» відображається інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про юридичних осіб, про органи державної влади і органи місцевого самоврядування як юридичних осіб та про фізичних осіб-підприємців. Відповідно до отриманих даних, юридична адреса СТзДВ «Гарантія» є м. Київ, вул. Костянтинівська, 56, офіс 13.

Відповідач в судове засідання не з'явилося, про день, час і місце розгляду справи повідомлялося належним чином. Так, в судові засідання відповідач викликався судовими повістками зі зворотними повідомленнями на 24.04.2013 року, 22.05.2013 року, 13.06.2013 року, 02.09.2013 року, 02.10.2013 року (а.с. 26, 28, 30, - 31, 36, 38, 55, 57, 62 - 63).

Згідно ст. 74 ЦПК України судові повістки - про виклик та телеграми зі зворотнім повідомленням направлялись за зареєстрованим у вставленому законом порядку місця проживання фізичної особи - відповідача. У разі ж їх відсутності за даною адресою, вважається, що судовий виклик вручений належним чином. Повідомлення про причини неявки до суду від відповідача не надходило.

У разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи (ч. 4 ст. 169 та ст. 224 ЦПК України).

Зважаючи на вищевикладене та відсутність заперечень представника позивача, суд приходить до висновку про можливість розгляду позову у відсутності відповідача та постановлення заочного рішення по справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, на яких ґрунтується позов, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом, 17.04.2012 року о 18 год. 15 хв. в м. Києві по вул. Артема - вул. Глибочинська відбулось зіткнення автомобіля «Opel Astra», д.н.з. НОМЕР_5 під керуванням позивача та автомобіля «Suzuki Grand Vitara », д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_2, внаслідок ДТП автомобіль «Opel Astra», д.н.з. НОМЕР_5 зазнав механічних ушкоджень, що підтверджено довідками (а.с. 8 - 9).

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 07.05.2012 року ОСОБА_2 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП (а.с. 11).

Цивільно - правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована відповідачем за полісом обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АА № 6042718 з терміном дії з 29.10.2011 року по 28.10.2012 року у (а.с. 12)

07.09.2013 року позивач звернувся з заявою про виплату страхового відшкодування до відповідача (а.с. 10).

23.04.2013 року відповідачем було сплачено на користь страхове відшкодування у розмірі 5 018 грн. 80 коп., що підтверджено банківською випискою (а.с. 67).

З письмових заперечень відповідача вбачається, що він повністю заперечує проти позову, мотивуючи це тим, що позивачем не вірно встановлено початкову дату нарахування пені з 08.09.2012 року, в той час, як заяву позивачем про виплату страхового відшкодування було подано 07.09.2012 року, таким чином дата з якої може нараховуватись пеня з урахуванням сплину 90 - денного строку - 08.12.2012 року. Що стосується стягнення 3 % річних в розмірі 56,80 грн. то ця вимога необґрунтована, оскільки не передбачені договірними засадами які виникли між сторонами, а також вказав, що у відповідача перед позивачем не має грошових зобов'язань.

Правовідносини, що виникли між сторонами, крім загальних норм цивільного законодавства врегульовані спеціальним законодавством у сфері страхування ЗУ «Про страхування» та ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» даний вид страхування здійснюється з метою відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час ДТП, яка сталася за участю транспортного засобу страхувальника і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно ст. 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 28 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року визначено шкоду, яка заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, як шкоду, пов'язану: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Статтею 1187 Цивільного Кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За визначенням ст. 9 ЗУ «Про страхування» страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

За правилом ст. 25 ЗУ «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством. Цим Законом встановлено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу (ст. ст. 22, 28 Закону).

Стаття 9 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає ліміти відповідальності страховика.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування», страхова компанія при настанні страхового випадку сплачує страхувальнику страхове відшкодування.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Однак, згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до ст. ст. 27 - 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 57 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 59 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Процесуальними нормами передбачено як право на участь у дослідженні доказів, так і обов'язок із доказування обставин при невизнанні їх сторонами. При цьому суд безпосередньо не повинен брати участь у зборі доказового матеріалу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений в договорі.

Як передбачено ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином позовна вимога про стягнення суми страхового відшкодування задоволенню не підлягає, оскільки відповідачем було здійснено перерахування коштів позивачу.

Відповідно до ст. 992 ЦК України у разі не сплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати, страховик зобов'язаний сплатити неустойку у розмірі, встановленого договором або законом.

Відповідно до ст. 36.5 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку за період з 08.12.2012 року по 22.04.2013 року пеня становить 284 грн. = (5044 грн. 02 коп. : 100 %) х (7,5 % х 2) : 365 днів) х 137 днів розрахункового періоду = 284). Однак, позивачем здійснювався розрахунок суми пені з суми страхового відшкодування у розмірі 5 044 грн. 02 коп., в той час, як страховий платіж становить 5 018 грн. 80 коп., що становить 282 грн. 56 коп., яка і підлягає стягнення з відповідача.

Також, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, три проценти річних у розмірі 56 грн. 51 коп., розрахованої з суми страхового відшкодування у розмірі 5 018 грн. 80 коп.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку. що вимоги позивача обґрунтовані та підлягають до частковому задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 22, 993, 1166, 1187, 1191 - 1192 ЦК України, положеннями ЗУ «Про страхування», ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 5, 6, 8, 10, 11, 60, 88, 169, 208, 209, 212 - 215, 224 -233, 294 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія», про стягнення страхового відшкодування - задовольнити частково;

Стягнути з страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» (Код ЄДРПОУ 21130899) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) пеню у розмірі 282 (двісті вісімдесят дві) гривні 56 копійок, 3 (три) проценти річних у розмірі 56 (п'ятдесят шість) гривень 51 копійка;

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити;

Стягнути з страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» (Код ЄДРПОУ 21130899) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) судовий збір у розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень 40 копійок;

Рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідачів, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії;

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленого ЦПК України;

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання апеляційної скарги через Подільський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення;

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.

Суддя В. В. Гребенюк