Рішення № 34623458, 29.10.2013, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/17099/13-ц

Провадження №2/761/6477/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

29 жовтня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Фролової І.В.,

при секретарі - Вітріщаку Р. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ТФК «Актив» про визнання недійсним договору позики та повернення безпідставно отриманих коштів, -

В С Т А Н О В И В:

В липні ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «ТФК «Актив» (надалі - відповідач), у якому просив визнати недійсним договір № 001213 від 15 серпня 2011 року, укладений між ОСОБА_1 та ПП «ТФК «Актив», та зобов'язати відповідача повернути позивачеві у власність кошти в розмірі 42 912 грн., як незаконно отримані за наслідками укладання Договору. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що вказаний договір є таким, що суперечить чинному законодавству та порушує права позивача як споживача послуг, адже при укладанні договору ОСОБА_1 не отримав достовірної та повної інформації про всі його умови, що вважає нечесною підприємницькою практикою. Керуючись положеннями ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», за якою правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними, звернувся до суду з вказаним позовом.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлений судом належним чином (а.с. 51, 59), жодних заяв про розгляд за відсутності або відкладення слухання справи на адресу суду не надіслав.

Суд, керуючись вимогами ст. ст. 169, 224 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних в справі доказів, ухваливши заочне рішення, отримавши на це згоду позивача.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи наданими доказами, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що 15 серпня 2011 року між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «ТФК «Актив» було укладено договір № 001213, у відповідності до якого відповідач зобов'язався надати від свого імені і за рахунок клієнта систему послуг, спрямованих на придбання позивачем товару, зазначеного у додатку №1 до Договору, а саме транспортний засіб, на умовах додатку №2 до Договору.

Клієнт зобов'язався сплачувати Загальний або Мінімальний платіж не пізніше 15 (п'ятнадцятого) числа кожного місяця (п.3.1 Додатку №2 до Договору).

Виконуючи вимоги Договору, позивачем сплачено відповідачу кошти на загальну суму - 42 912 грн., що включає в себе перший внесок у розмірі 7 500 грн., гарантійний платіж на суму 7 500 грн. та щомісячні платежі у розмірі 1 250 грн. за 22 (двадцять два) місяці, починаючи з вересня 2011 року по травень 2013 року, що підтверджується відповідними квитанціями.

Як вказано у ст. 15 ЗУ «Про захист прав споживачів», споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Згідно зі ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів», підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Відповідно до положень цієї ж статті нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Як пояснив при укладенні договору представник компанії позивачеві, ОСОБА_1 повинен отримати кошти за декілька місяців після укладення Договору, сплати всіх необхідних платежів, пов'язаних з його укладенням та щомісячної сплати внесків в розмірі 1 250 грн. Дійсною волею укладання договору позивачем було отримання позики на купівлю автомобіля, однак, зі змісту Договору вбачається, що кошти на купівлю транспортного засобу ОСОБА_1 може отримати лише, коли сплатить відповідачу повну вартість товару, який має намір придбати (ст. 4 Додатку № 2 до Договору).

Крім того, відповідно до ст. 21 ЗУ «Про захист прав споживачів» права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Так, зокрема, ст. 9 Додатку №2 до договору від 15 серпня 2011 року № 001213 - «Відповідальність сторін», не містить жодних умов, які регулювали б відповідальність за порушення умов договору відповідача, що порушує принцип рівності сторін договору.

Також, як вказано у статті 21 ЗУ «Про захист прав споживачів» права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.

Відповідачем обмежено право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про послуги, що нею надаються, та введено ОСОБА_1 в оману, що стало наслідком отримання «системи послуг, спрямованих на придбання товару» замість отримання позики на купівлю товару.

Як вказано у ч. 6 ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів», правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики є недійсними.

Статтею 203 ЦК України визначено додержання яких вимог є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як вбачається з пояснень представника позивача, наданих ним у судовому засіданні, метою укладання договору було отримання позики на придбання автомобіля, а не управління коштами, а тому дії особи не можуть об'єктивно відображати внутрішню волю позивача досягти бажаного юридичного результату, внаслідок юридично значущої помилки у сприйнятті суб'єктом правочину, а саме ОСОБА_1, його очікуваного юридичного результату.

Частиною 3 статті 215 ЦК України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

П. 1 ч. 1 ст. 230 ЦК України передбачено, що суд визнає угоду недійсною у випадку, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення.

Згідно ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має природа правочину, права та обов'язки сторін, властивості і якості речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Враховуючи вказане, суд приходить до висновку, що оспорюваний правочин не відповідає чинному законодавству, внутрішній волі позивача та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а тому позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 15, 60, 61, 159, 208, 209, 212, 213-215, 224-227 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ТФК «Актив» про визнання недійсним договору позики та повернення безпідставно отриманих коштів - задовольнити.

Визнати недійсним Договір від 15 серпня 2011 року за № 001213, укладений між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «ТФК «Актив».

Зобов'язати Приватне підприємство «ТФК «Актив» повернути у власність ОСОБА_1 кошти в розмірі 42 912 гривень, як незаконно отримані за наслідками укладання Договору від 15 серпня 2011 року за № 001213.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя: