Рішення № 34622928, 30.10.2013, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/6932/13-ц

№ производства 2/646/1775/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2013 рокум. Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Шелест І.М.

За участі секретаря Макарійчук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 Дмитрійоича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо торгівельна компанія «Технотерра» про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати та середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, який в подальшому уточнив і в обґрунтування якого зазначив, що з 12.06.2012 року перебував в трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо торгівельна компанія «Технотерра» (далі ТОВ «ВТК «Технотерра»). 05.07.2013 року він звільнився за власним бажанням, але на момент звільнення відповідач не провів з ним остаточного розрахунку, не виплатив заробітну плату за період з 01.05.2013 року на загальну суму 8778, 37 грн. (включаючи відпускні за травень та компенсацію за невикористану відпустку), які просив стягнути з відповідача, а також середній заробіток за весь час затримки відповідно до ст. 117 КЗпП України, яки за розрахунком позивача на час подання уточненого позову склав 9475,40 грн.

Також просив стягнути з відповідача спричинену моральну шкоду у розмірі 1000 грн., оскільки, має дружину та двох малолітніх дітей, які фактично знаходяться на його утриманні, і затримка в виплаті статочного розрахунку призвела до додаткових зусиль для забезпечення побутових потреб та організації життя родини.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представники позов підтримали та просили задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача ТОВ «ВТК «Технотерра» - ОСОБА_2 проти позову заперечував, зазначив, що підприємство заборгованості з заробітної плати перед ОСОБА_1 на момент його звільнення не мало, провело остаточний розрахунок при його звільненні. Так, відповідно до видаткових касових ордерів за №№ 475, 476 від 05.07.2013 ОСОБА_1 була нарахована та видана заробітна плата за червень у сумі 2908,87 грн., заробітна плата за липень та компенсація за невикористану відпустку у розмірі 1962,62 грн., але отримавши заробітну плату ОСОБА_1 свій підпис ставити відмовився. Також ОСОБА_1 і раніше відмовився ставити свій підпис у видаткових касових ордерах № 357 від 17.05.2013 року про виплату відпускних за травень 2012 року у сумі 1442,21 грн., № 416 від 07.06.2013 про отримання заробітної плати за другу половину травня 20013 року у сумі 1727, 21 грн., № 463 від 21.06.2013 року про заробітну плату за першу половину червня 2013 року у сумі 737,46 грн. Тому у задоволенні позову просив відмовити.

Суд, вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено і не заперечувалося сторонами у справі, що ОСОБА_1 з 12.06.2012 року по 05.07.2013 року перебував у трудових відносинах з ТОВ «ВТК «Технотерра».

Так, відповідно до наказу № 21-К від 12.06.2012 року він був прийнятий на посаду водія автотранспортних засобів (а.с. 30).

26.11.2012 року наказом № 14 з 03.12.2012 року прийнятий на посаду за сумісництвом на 0,1% ставки до транспортного відділу на посаду начальника відділу транспорту (а.с. 28).

На підставі наказу № 21-К від 05.07.2013 року ОСОБА_1 звільнено за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. (а.с. 106)

Спірним, відповідно до позову, є період з 01.05.2013 року по день звільнення, тобто до 05.07.2013 року, за який, як зазначив позивач, йому заробітна плата виплачена не була, а також не була виплачена компенсація за невикористану відпустку.

Відповідно до наданих відповідачем доказів, а саме наказу № 6-В від 15.05.2013 року, ОСОБА_1 на період з 20.05.2013 року по 02.06.2013 року була надана відпустка на 14 календарних днів. (а.с. 36).

Відповідно до довідки, нарахована заробітна плата ОСОБА_1 з урахуванням відпускних та компенсації при звільненні за невикористану відпустку склала:

травень 2013 - 3867,97 грн., утримання 698,55 грн., сума до виплати 3169,42 грн.;

червень 2013 - 4450,00 грн., утримання 803,67 грн., сума до виплати - 3646,33 грн.;

липень 2013 - 2395,19 грн., утримання 433,57 грн., сума до виплати - 1962, 62 грн.

Таким чином, сума заробітної плати за вказаний період, яка підлягала виплаті ОСОБА_1 склала 8778,37 грн. (а.с. 42).

Саме зазначену суму позивач, відповідно до уточненого позову, просить стягнути з ТОВ «ВТК «Технотерра», оскільки відповідач при звільненні не провів з ним остаточного розрахунку.

Суд вважає, що позов в цій частині підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Згідно із ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобовязаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КзПП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно положень ст. ст. 1, 21, 24, 29, 30 Закону України "Про оплату праці", вимоги яких поширюються на дані правовідносини та передбачають, що власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа за виконану працівником роботу зобов'язується виплачувати йому заробітну плату, передбачену трудовим договором між працівником і власником підприємства, у передбачені законом строки та при кожній виплаті заробітної плати повинен повідомляти працівника про дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці.

Відповідач відповідно до ст. 60 ЦПК України не довів суду належними та допустимими доказами виконання зазначених вимог і виплату заробітної плати позивачу за період з 01.05.2013 по 05.07.2013 року разом з компенсацією за невикористану відпустку.

Так, заперечуючи проти позову, на підтвердження виплати позивачу заробітної плати, відповідач надав суду світлокопії видаткових касових ордерів:

- № 357 від 17.05.2013 року про нарахування відпускних та травень 2012 року у сумі 1442,21 грн. (а.с. 104);

-№ 416 від 07.06.2013 про нарахування заробітної плати за другу половину травня 2013 року у сумі 1727, 21 грн. (а.с. 105),

-№ 463 від 21.06.2013 про нарахування заробітної плати за першу половину червня 2013 року у сумі 737,46 грн. (а.с. 59);

-№ 475 від 05.07.2013 про нарахування заробітної плати за червень 2013 року у сумі 2908,87 грн. (а.с. 57);

-№ 476 від 05.07.2013 про нарахування заробітної плати за липень та компенсація за невикористану відпустку у розмірі 1962,62 грн. (а.с. 56).

У зазначених видаткових касових ордерах відсутній підпис позивача ОСОБА_1 про отримання вказаних сум.

Відсутність підпису в зазначених видаткових ордерах відповідач пояснив відмовою ОСОБА_1 проставити свій підпис про тримання вказаних сум і надав суду:

-два акти від 05.07.2013 - про відмову ОСОБА_1 поставити свій підпис в двох видаткових ордерах від 05.07.2013 про отримання заробітної плати за червень 2013 року та про отримання заробітної плати за липень 2013 і компенсації за невикористану відпустку (а.с. 55);

-акт від 21.06.2013 року про відмову ОСОБА_1 поставити свій підпис в видатковому касовому ордері від 21.06.2013 року про отримання заробітної плати за першу половину червня 2013 року (а.с. 58).

Суд вважає, що зазначені видаткові ордери, де відсутній підпис ОСОБА_1 про отримання заробітної плати та складені акти від 05.07.2013 та від 21.06.2013 року, не є належними доказами виплати позивачу заробітної плати, оскільки факт виплати заробітної плати повинен доводитися даними бухгалтерського обліку.

Отримання вказаних сум позивач у судовому засіданні заперечував.

Надані відповідачем довідки нарахувань ОСОБА_1 заробітної плати, податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку(а.с. 60-61), довідка Основянської обєднаної державної податкової інспекції м. Харкова від 22.10.2013 року про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «ВТК «Технотерра» при використанні праці найманих працівників, зокрема ОСОБА_1Д (а.с. 138-144) відповідно до ст. 58 ЦПК України також не є належними доказами, оскільки не містять в собі інформації щодо предмета доказування, а саме - виплати ОСОБА_1 нарахованої заробітної плати.

Документів на підтвердження виплати ОСОБА_1 заробітної плати за спірний період не було надано відповідачем і в ході проведеної перевірки ТОВ «ВТК «Технотерра» Територіальною державною інспекцією з питань праці у Харківській області, що підтверджується даними акту перевірки від 23.10.2013 року (а.с. 182-198) та даними повідомлення Територіальної державної інспекцієї з питань праці у Харківській області на адресу ОСОБА_1 від 23.10.2013 року (а.с. 162-163)

Не є належними доказами, з зазначених вище підстав, надані позивачем довідка калькуляція коштів фактично отриманих ОСОБА_1 від підприємства в період трудових відносин (а.с. 62-63), дані про отримання ОСОБА_1 зазначених в довідці-калькуляції сум (а.с. 64-77), загальна сума яких, як зазначив представник відповідача у судовому засіданні, виплачена позивачу в рахунок заробітної плати, перевищує фактично нараховану ОСОБА_1 заробітну плату. Тому, як вважає представник відповідача, борг у підприємства перед ОСОБА_1 відсутній.

У судовому засіданні позивач поставив під сумнів наявність його підпису на решті документів, які знаходяться на а.с. 64-77, зазначив, що міг отримувати ці суми на робочі потреби. Суд вважає, що зазначені доводи відповідача не спростовують висновку суду щодо обґрунтованості вимог позивача.

Згідно зі ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає доведеним вину підприємства в невиконанні вимог ст.ст. ст. ст. 47, 110, 115 КЗпП України, ст. ст. 1, 15, 21, 24, 29, 30 Закону України "Про оплату праці", вимоги яких поширюються на дані правовідносини, що призвело до невиплати ОСОБА_1 належної йому при звільненні всієї суми, що підлягає виплаті при відсутності спору про їх розмір.

Тому позов і в цій частині підлягає задоволенню, при цьому суд враховує також наступне.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 13, від 24.12.1999 року, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Оскільки належним доказом отримання коштів позивачем може бути лише платіжна відомість, документ по якому здійснюється видача заробітної плати, а надані суду видаткові касові ордери не містять підпису ОСОБА_1 про отримання ним коштів у розмірі 8778,37 грн., які відповідач повинен був йому виплатити при звільненні, з ТОВ «ВТК «Технотерра» підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а саме з 05.07.2013 року по 30.10.2013 року, тобто по день постановлення рішення, виходячи з середньомісячного заробітку у сумі 3407,87 грн. помноженого на 3 місяці та щоденного 129,80 грн., помноженого на 25 днів, що загалом складає 13468,63 грн.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, суд вважає правильним відмовити у задоволенні позову в цій частині з підстав його недоведеності.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ТОВ «ВТК «Технотерра» підлягають стягненню судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10,11, 57, 58, 59, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю» «Виробничо торгівельна компанія «Технотерра» (інд код. 36373482, юридична адреса 61030 Харків, вул.. Саратовська, 2-А) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмір 8778 (вісім тисяч сімсот сімдесят вісім) грн. 37 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю» «Виробничо торгівельна компанія «Технотерра» (інд код. 36373482, юридична адреса 61030 Харків, вул.. Саратовська, 2-А) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки у розмірі 13468 (тринадцять тисяч чотириста шістдесят вісім) грн. 63 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю» «Виробничо торгівельна компанія «Технотерра» (інд код. 36373482, юридична адреса 61030 Харків, вул.. Саратовська, 2-А) судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп.

У задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди відмовити.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду Харківської області через Червонозаводський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не буди присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СуддяІ.М. Шелест