Рішення № 34612184, 07.11.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.11.2013 Справа № 905/7336/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі Павленко М.С., розглянув справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Алієва Ельдара Ремзійовича про стягнення 28007 грн. 60 коп., -

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

від третьої особи: не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» звернувся до господарського суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Алієва Ельдара Ремзійовича про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 28007 грн. 60 коп.

В правове обґрунтування вимог позивач посилається на статті 993, 1166, 1191 Цивільного кодексу України, статтю 27 Закону України «Про страхування», статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача до судового засідання не прибув, надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позивачем не надано доказів сплати страхувальником - Акуловим О.М. страхового платежу. Вважає необґрунтованою виплату позивачем суми страхового відшкодування страхувальнику, оскільки її розмір був визначений не звітом а рахунком-фактурою. Просив розглянути справу за відсутності його представника.

Третя особа у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що ухвали суду направлені позивачу та відповідачу за адресою, зазначеною в позові та спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, господарський суд вважає, що позивач та відповідач були повідомлені про розгляд справи належним чином, проте правом бути присутніми в судовому засіданні не скористалися, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

Судом встановлено, що 29 червня 2010 року між ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» (Страховик) та Акуловим Олексієм Михайловичем (Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 06/06500571/0103/10 (надалі - Договір страхування), за яким Страховик застрахував майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу «ЗАЗ ДЕО», державний номер АК 9061 ВМ (а.с.13). Згідно пункту 5 Договору, загальна сума страхового платежу складає 2756 грн. Оплата проводиться згідно графіку. Перша частина страхового платежу су розмірі 689 грн. сплачується до 30.06.2010 року.

26 листопада 2010 року на 7км. Автодороги Сімферополь-Севастополь сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ЗАЗ ДЕО», державний номер АК 9061 ВМ під керуванням водія Акулова О.М. та автомобіля «ВАЗ 21214», державний номер АА 0297 ЕТ, під керуванням Алієва Ельдара Ремзійовича (власник транспортного засобу ТОВ «Консалтингова група «Партнери»).

Вищезазначена дорожньо-транспортна пригода визнана позивачем страховою подією, з настанням якої у позивача виник обов'язок виплатити страхувальнику страхове відшкодування.

Статтею 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Для визначення розміру матеріального збитку заподіяного внаслідок ДТП власникові застрахованого автомобіля «ЗАЗ ДЕО», державний номер АК 9061 ВМ, суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Дженерал Консалтінг» проведено оцінювання автомобіля та складено звіт №313/12/10 від 04.11.2011р.(а.с. 28-30). Згідно висновку звіту - вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «ЗАЗ ДЕО» складає 24114 грн. 94 коп. Відповідно до рахунку № СФ-000075 від 16.12.2010р. складеного ТОВ «Фірма Восток і К» вартість відновлювального ремонту автомобіля «ЗАЗ ДЕО» становить 29385грн. 60 коп. (а.с. 19).

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Пунктом 36.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній станом на час виплати позивачем страхового відшкодування) передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна.

У зв'язку з настанням страхової події, на виконання умов договору страхування, на підставі страхового акту від 30.12.2010р. (а.с.26), позивачем здійснено виплату страхового відшкодування Акулову О.М. в розмірі 28007 грн. 60 коп. що підтверджується платіжним дорученням №11 від 05.01.2011р. (а.с.27).

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Постановою Сімферопольського районного суду від 21.12.2010р.. винним у вчиненні ДТП що сталася 26.11.2010р. за участю автомобіля «ЗАЗ ДЕО», державний номер АК 9061 ВМ під керуванням водія Акулова О.М. та автомобіля «ВАЗ 21214», державний номер АА 0297 ЕТ, під керуванням Алієва Ельдара Ремзійовича, було визнано Алієва Е.Р. та притягнуто його до адміністративної відповідальності (а.с.16).

Цивільно-правова відповідальність ТОВ «Консалтингова група «Партнери», як власника наземного транспортного засобу автомобіля «ВАЗ 21214», державний номер АА 0297 ЕТ застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «Аска», що підтверджується полісом №ВС/8954556, зі строком дії від 29.12.2009р. по 28.12.2010р.. Цим полісом встановлено ліміт відшкодування за майнову шкоду у розмірі 50000грн. та франшиза 0 грн. (а.с. 25).

З матеріалів справи вбачається, що на адресу ПрАТ «УАСК «Аска» позивачем була направлена вимога від 29.11.2012р. про сплату страхового відшкодування в сумі 28007,60 грн., яка залишена відповідачем без задоволення.

Відповідно до статті 21 Закону "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів.

Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «ЗАЗ ДЕО», державний номер АК 9061 ВМ, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування відповідно до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 06/06500571/0103/10, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до положень ст. 35 (п. 35.1), ст. 36 (п. 36.2) Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній з 19.09.2011.) виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування (п. 36.2).

Судом розглянуті та відхилені доводи відповідача про відсутність у позивача підстав для виплати страхового відшкодування, оскільки ані до суду, ані до документів наданих з претензійною вимогою позивачем не додано доказів сплати страхувальником страхового платежу, тобто відсутнє підтвердження дії договору страхування на момент події, який по суті є підтвердженням того, що виплата страхового відшкодування була здійснена без порушень умов страхування.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 3 Закону України "Про страхування" встановлено, що страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

У відповідності до статті 9 Закону України "Про страхування" страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Статтею 979 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 18 Закону України "Про страхування" передбачено, що договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Згідно до статті 983 Цивільного Кодексу України договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

Нормами статті 28 Закону України "Про страхування" визначено, що дія договору страхування припиняється та втрачає чинність за згодою сторін, а також у разі несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки. При цьому договір вважається достроково припиненим у випадку, якщо перший (або черговий) страховий платіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів з дня пред'явлення такої вимоги страхувальнику, якщо інше не передбачено умовами договору.

Такими чином, вимоги щодо необхідності внесення страхових платежів для набрання чинності договором страхування або для запобігання його припиненню викладені у статті 983 ЦК України та статті 28 Закону України "Про страхування".

У судовому засіданні встановлено, що 29 червня 2010 року між ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» (Страховик) та Акуловим Олексієм Михайловичем (Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 06/06500571/0103/10 (надалі - Договір страхування), за яким Страховик застрахував майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу «ЗАЗ ДЕО», державний номер АК 9061 ВМ (а.с.13). Згідно пункту 5 Договору, загальна сума страхового платежу складає 2756 грн. Оплата проводиться згідно графіку. Перша частина страхового платежу су розмірі 689 грн. сплачується до 30.06.2010 року.

Позивач надав суду довідку за підписом головного бухгалтера ПрАТ «СК «Провідна» про те, що оплата страхового платежу по Договору добровільного страхування наземного транспорту № 06/06500571/0103/10. була здійснена наступними платежами:

- 29.06.2010р. платіж в розмірі 689 грн.;

- 04.10.2010р. платіж в розмірі 689 грн.

- 27.12.2010р. платіж в сумі 1378грн. був сплачений з суми нарахованого страхового відшкодування.

Станом на 27.12.2010р. сума страхових платежів по Договору добровільного страхування наземн6ого транспорту № 06/06500571/0103/10 становить 2756 грн.

Щодо доводів відповідача про необґрунтованість виплати позивачем суми страхового відшкодування страхувальнику, оскільки її розмір був визначений не звітом а рахунком-фактурою, суд зазначає наступне..

Відповідно до частини 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Чинним законодавством України не встановлено, що лише звіт про оцінку є доказом, який визначає розмір завданого збитку власнику пошкодженого автомобіля.

Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу.

Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 23.08.2011 у справі № 42/92, від 14.05.2013 у справі № 5011-7/16471-2012.

Верховним Судом України у Листі "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011 роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Для визначення розміру матеріального збитку заподіяного внаслідок ДТП власникові застрахованого автомобіля «ЗАЗ ДЕО», державний номер АК 9061 ВМ, суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Дженерал Консалтінг» проведено оцінювання автомобіля та складено звіт №313/12/10 від 04.11.2011р.(а.с. 28-30). Згідно висновку звіту - вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «ЗАЗ ДЕО» складає 24114 грн. 94 коп. Відповідно до рахунку № СФ-000075 від 16.12.2010р. складеного ТОВ «Фірма Восток і К» вартість відновлювального ремонту автомобіля «ЗАЗ ДЕО» становить 29385грн. 60 коп. (а.с. 19).

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що виплата позивачем суми страхового відшкодування Страхувальнику на підставі рахунку ТОВ «Фірма Восток і К», на якій проводився ремонт автомобіля, не суперечить вимога діючого законодавства.

У відповідності до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Отже, з урахуванням приписів статей Цивільного кодексу України та Закону України «Про страхування», Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до полісу №ВС/8954556 у позивача виникло право регресної вимоги до відповідача в сумі 28007 грн. 60 коп.

Згідно зі статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, перелічені обставини справи, оцінивши відповідно до статті 43 ГПК України наявні в матеріалах справи докази та обставини справи за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про те, що позивач довів заявлену до стягнення з відповідача суму шкоди, а відтак позовні вимоги визнаються судом повністю обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Алієва Ельдара Ремзійовича про стягнення 28007 грн. 60 коп. - задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (83052, м. Донецьк , проспект Ілліча, будинок 100, код ЄДРПОУ 13490997) на користь на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (01032, м.Київ, бул.Тараса Шевченко, 37/122, код ЄДРПОУ 23510137) суму страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 28007 (двадцять вісім тисяч сім) грн. 60 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 07 листопада 2013 року .

Повний текст рішення складено та підписано 08 листопада 2013 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими частиною 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов