Рішення № 34612171, 05.11.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "05" листопада 2013 р. Справа № 906/1464/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Пелех Ю.В. (довіреність №1294 від 19.07.13)

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м.Житомир)

до Підприємства з іноземними інвестиціями Товариство з обмеженою відповідальністю "Даніко" (смт. Черняхів, Житомирська область)

про стягнення 46449,22 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 46449,22 грн. заборгованості за договором №29 від 02.12.10., з яких 31067,70 грн. - основна заборгованість, 4815,49 грн. - штраф, 2330,11 грн. - інфляційні, 2581,60 грн. - 3% річних та 5654,32 грн. - пеня.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причину неявки суд не повідомив, про день розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення кореспонденції.

Таким чином, відповідач не скористався своїм правом наданим йому ст.22 ГПК України, бути присутнім у судовому засіданні та надати свої заперечення по суті позову.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

02 грудня 2010 року між філією "Черняхівський райавтодор" Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"(виконавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Даніко" (замовник/відповідач) укладений договір на благоустрій території ТОВ"Даніко" в смт.Черняхів №29 (а.с.9), за умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання виконати роботи по благоустрою території ТОВ"Даніко" в смт.Черняхові, а відповідач зобов'язався оплатити виконані роботи.

На виконання умов договору, позивач виконав для відповідача передбачені договором №29 роботи на суму 31067,70грн., шо підтверджується підписаною сторонами та скріпленою печатками довідкою про вартість виконаних робіт (а.с.10).

17.12.10 за актом приймання виконаних робіт відповідач прийняв виконані позивачем роботи (а.с.11).

За п.5.2 договору, замовник зобов'язаний розрахуватися згідно актів приймання виконаих робіт протягом 10 банківських днів з моменту підписання такого акту.

Таким чином, відповідач повинен був розрахуватися у строк до 26.12.10.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати виконаних робіт не виконав, внаслідок чого станом на день звернення позивача з позовом до суду та на час розгляду справи у суді перед позивачем існує заборгованість в сумі 31067,70грн.

15.08.13 позивач надіслав відповідачу письмову вимогу за №1486 про сплату заборгованості, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення ( а.с. 12).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Згідно ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 31067,70грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.6.2 договору просить стягнути з відповідача штраф, що згідно розрахунку позивача становить 4815,49 грн.(а.с.4).

За нормами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У пункті 6.2 договору, сторони передбачили, що за несвоєчасне перерахування коштів за надані роботи по поточному ремонту автодоріг замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми договору.

Облікова ставка НБУ станом на 01.01.11 (згідно розрахунку) становила7,75%, відповідно подвійна облікова ставка - 15,5%.

31067,70х15,5%=4815,49.

Сума штрафу обрахована вірно, тому дана вимога позивача підлягає задоволенню.

З посиланням на ст.231 ч.2 п.2 ГК України, позивач просить стягнути з відповідача пеню, що згідно розрахунку позивача становить 5654,32грн. (а.с.5).

Відповідно до ст.231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Вказана стаття Господарського кодексу встановлює розмір штрафних санкцій в разі порушення зобов'язання, я к щ о його не передбачено законом чи д о г о в о р о м.

В даному випадку сторони у договорі не передбачили розмір штрафних санкцій, тому вказана норма не застосовується, отже позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно розрахунку позивача становить: 2330,11грн. інфляційних та 2581,60грн. 3% річних . Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних і 3% річних приходить до висновку, що він складений правильно і тому задовільняє позов у цій частині.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу не надав, у судове засідання не з'явився.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в розмірі 40794,90грн., з яких: 31067,70 грн. боргу, 4815,49 грн. штрафу, 2330,11 грн. інфляційних, 2581,60 грн. 3% річних. В частині стягнення 5654,32грн. пені слід відмовити за безпідставністю.

Витрати , пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог , оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями Товариство з обмеженою відповідальністю "Даніко" (12301, Житомирська область, смт.Черняхів, вул.Коростенська,76; код 31603510) на користь Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (10003, м.Житомир, вул.Перемоги,75; код 32008278) - 31067,70 грн. боргу, 4815,49 грн. штрафу, 2330,11 грн. інфляційних, 2581,60 грн. річних, 1511,06грн. судового збору.

3.Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 5654,32грн. пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2-відповідачу (рек. з повідом.)