Постанова № 3460992, 23.01.2009, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ  ОКРУЖНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД        

справа № 2-а-7120/08/0470

категорія статобліку-65

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

О 11.40 год. 23 січня 2009 р.                                                                      м. Дніпропетровськ

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Барановського Р.А.

при секретарі судового засідання Черномаз О.В.

за участю:

представника позивача Гаврюшина Ю.І.

представника відповідача Левицького В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ:

 Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» з проханням: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс», ЄДРПОУ код 30012937, на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 92802,32 грн.; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс», ЄДРПОУ код 30012937, на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 3340,80 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач не забезпечив працевлаштування інвалідів у відповідній кількості та не сплатив вчасно адміністративно-господарські санкції за не здійснення працевлаштування інвалідів.

Представник позивача, що з’явився у судове засідання підтримав поданий позов та надав поясненнящо аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнав, подав до суду письмові заперечення проти позову з проханням відмовити в задоволенні позову у повному обсязіоскільки невиконання нормативу працевлаштування інвалідівсталося не з винивідповідача.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-XII від21.03.1991р. передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 19 Закону встановлено, щодля підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Статтею 1 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" від 06.10.2005 № 2961-IV(набрав чинності з 01.01.2006), визначено що:

робоче місце інваліда - це місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, в установах і організаціях;

спеціальне робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі, яка потребує додаткових заходів з організації праці особи з урахуванням її індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устаткування, технічного обладнання тощо.

Таким чином, робоче місце є створеним, якщо воно введено в дію шляхом працевлаштування інваліда, а не утворено фізично.

Адміністративно-господарська відповідальність, передбачена статтею 20 Закону, за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю.

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу Українипідставою для застосування такої відповідальності учасника господарських відносин є вчинене роботодавцем правопорушення в сфері господарювання. Відповідно до частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

23 січня 2008 року відповідач подав до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік, згідно з яким кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», становить 21 особа, а фактично серед штатних працівників облікового складу налічується 4 інваліди.

Таким чином, норматив робочих місць створених відповідно до вимог статті 19 Закону України«Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідачем виконано не було, що відповідачем не оспорюється. Однак відповідач вважає, що невиконання нормативу сталося не з його вини, оскільки ним здійснено всі можливі заходи по працевлаштуванню інвалідів, а саме інформування Синельниковського міськрайонного центру зайнятості про вакансії щомісячно на протязі 2007 року та інших державних органів та організацій інвалідів.

Із змісту статті18 Закону«Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» вбачається, що законодавцем передбаченотри обов’язки підприємстваяке використовує найману працю, а саме: звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, крім того, самостійно здійснювати заходи по працевлаштуванню інвалідів.

Саме останній обов’язок, тобто здійснення самостійних заходів по працевлаштуванню інвалідів, відповідачем виконано не було.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснювалося лише інформування Синельниковського міськрайонного центру зайнятості про вакансії щомісячно на протязі 2007 року, та подано звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою 10-ПІ за 2007 рік.

Доказів того, що відповідачем у 2007 році самостійно здійснювалися заходи по працевлаштуванню інвалідів суду не надано.

Судом не приймаються до уваги надані в судове засідання відповідачем як доказ листи про наявність вакантних місць для інвалідів голові Товариства сліпих м. Синельникове та голові Товариства глухих м. Синельникове без вихідних номерів, оскільки вони були направлені у вказані організації відповідно 13.12.2007 року та 17.12.2007 року, тобто наприкінці року.

Стаття 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачає, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Таким чином, за 17 робочих місць, призначених для працевлаштування на підприємствоінвалідів і не зайнятих ними, відповідач до 15.04.2008 року повинен був сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі 92802 грн. 32 коп. виходячи з того, що середньо облікова чисельність штатних працівників облікового складу у відповідача у 2007 році складала 536 осіб, середньо облікова чисельність інвалідів, які працювали на підприємстві 4 особи, кількість незайнятих робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів 17 одиниць, середня річна заробітна плата штатного працівника 5458,96 грн.   5458,96 * 17 = 92802,32.

Крім того, відповідач повинен був сплатити на користь позивача пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкційу сумі 3340,80 грн. виходячи з того, що ставка Національного банку України на момент строку сплати складала 13,00 %, кількість днів у 2007 році – 366, одноденний розмір пені - 0,04 %, прострочено 90 днів. (92802,32 * 0,04 %) * 90 = 3340,8.

 На підставі викладеного суд доходить висновку, що позивачем не добросовісно виконані всі вимоги чинного законодавства щодо організації працевлаштування інвалідів на підприємстві. Тому, адміністративно-господарські санкції в розмірі 92802 грн. 32 коп. та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 3340,80 грн. нараховані позивачем правомірно, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 11, 50, 70, 71, 72, 86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс», ЄДРПОУ код 30012937, на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 92802,32 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс», ЄДРПОУ код 30012937, на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 3340,80 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Постанова у повному обсязі складена 28.01.2009 р.

Суддя                                                                                                                 Р.А. Барановський