Постанова № 3460916, 21.01.2009, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

  21 січня 2009 року                                                                                                   №2-а-1965/08

14 годин  55 хвилин

Черкаський окружний адміністративний суд  у складі:

головуючого судді                            Смілянця Е.С.,

при секретарі                                    Веліхановій О.С.,

за участю:

позивача                                            державного підприємства «Рубін», представник за довіреністю Білий М.М.,

відповідача                                        контрольно-ревізійного відділу у місті Умань та Уманському районі Черкаської області, представник  за довіреністю Суха Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщення суду справу за позовом державного підприємства «Рубін» до контрольно-ревізійного відділу у місті Умані та Уманському районі Черкаської області про визнання нечинними окремих положень акту,

ВСТАНОВИВ:

         До Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулося ДП «Рубін», в якій просить визнати нечинним положення акту №02-19/116 від 26.09.2008 року ревізії фінансово-господарської діяльності ДП «Рубін» за період з 01.12.2007 року по 31.07.2008 року в розділі «Дотримання посадовими особами ДП «Рубін» порядку збереження, списання та відчуження нерухомого майна бази відпочинку «Софіївка» в смт Затока і Білгород-Дністровського району Одеської області щодо порушення тимчасово виконуючим обов’язки директора ДП «Рубін» Боковенко А.І. ст. 6 ЗУ №1075-XIVвід 21.09.1999 року «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», а саме відчуження цілісного майнового комплексу бази відпочинку «Софіївка» та заподіяння матеріальної шкоди (збитків) на суму 232004 грн. 39 коп. (вартість основних засобів з урахуванням експертної оцінки за виключенням списання нових основних засобів на законних підставах).

         В судовому засіданні представник позивача Білий М.М. позов підтримав в повному обсязі, завершити спір примиренням не бажає, обґрунтовуючи свою позицію наступним.

         В період 3 18 серпня по 26 вересня 2008 року головним контролером-ревізором контрольно-ревізійного відділу у м. Умані та Уманському районі Нагорним В.В., контролером-ревізором Кошарною О.Г. проведена планова ревізія стану фінансово-господарської діяльності державного підприємства «Рубін» за період з 01.12.2007 по 31.07.2008.

         За результатами ревізії складений акт №02-19/116 від 26.09.2008, в якому в розділі «Дотримання посадовими особами ДП «Рубін» порядку збереження, списання та відчуження нерухомого майна бази відпочинку «Софіївка» в Одеській області Білгород-Дністровському районі смт Затока» зазначено, що в порушення ст. 6 Закону України №1075-ХІVвід 21.09.1999 «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» проведено відчуження цілісного майнового комплексу бази відпочинку «Софіївка». Відповідне порушення призвело до матеріальної шкоди (збитків) на суму 232004 грн. 39 коп. (вартість основних засобів з урахуванням експертної оцінки за виключенням списання основних засобів на законних підставах). Порушення допущено з вини тимчасово виконуючого обов’язки директора підприємства Боковенка А.І., який підписав мирову угоду від 29.01.2008, укладену між ДП «Рубін» та ПП «ВІК-АС».

         З висновками акту №02-19/116 від 26.09.2008 ревізії фінансово-господарської діяльності державного підприємства «Рубін» за період з 01.12.2007 по 31.07.2008 державне підприємство «Рубін» не погоджується з наступних підстав.

         На державне підприємство «Рубін» не розповсюджується дія Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 №1934-ХІІ та Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» від 21.09.1999 №1075-ХІV, оскільки підприємство є самостійним господарюючим статутним суб’єктом, який має права юридичної особи та здійснює виробничу та іншу діяльність, що не суперечить чинному законодавству та Статуту, з метою одержання прибутку. Згідно ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України – це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості. В ст. 10 вищевказаного Закону зазначено, що забезпечення окремих видів діяльності Збройних Сил України може проводитися державними підприємствами, що створюються у встановленому порядку Міністерством оборони України. Статут ДП «Агат» Уманський центральний ремонтний завод МОУ згідно наказу МОУ №169 від 18 червня 1996 року затверджений 29.12.1996 Міністром оборони України В.Шмаровим та зареєстрований в Уманській міській раді. 08.02.1996 була проведена державна реєстрація державного підприємства «Агат» в Уманському міськвиконкомі, що підтверджується свідоцтвом серії А00 №159054. ДП «Агат» було взято на облік як платник податків (код – 07665754), що підтверджується довідкою №1575 від 20.01.1992 про взяття на облік платника податків. ДП «Агат» було також реєстроване у ПФУ м. Умань як платник страхових внесків з 30.08.1996. ДП «Агат» є правонаступником 559-го ремонтного заводу, який був створений в листопаді 1963 року в результаті переформування 220-ї військової бази на підставі Директиви ГШ ракетних військ №482952 від 23.11.1963. З 1 квітня 1994 року 559-му ремонтному заводу анульовано умовне найменування в/ч 13847 і присвоєна інша шовна назва в/чА1731 на підставі Директиви ГШ ЗСУ №115/1/0800 від 07.10.1993.

         Згідно п. 1.1 Статуту підприємства засновником підприємства є Міністерство оборони України. На підприємство розповсюджується дія Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 62 Господарського кодексу України підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із найменуванням та ідентифікаційним кодом. Колишнім керівництвом ДП «Агат» (в/ч А1731) печатка для здійснення господарської діяльності була виготовлена, але не використовувалась, при цьому при підписанні офіційних документів та договорів використовувалася печатка – в/ч АІ731, тобто умовна назва. Державне підприємство «Агат» перейменоване в державне підприємство «Рубін» на підставі наказу директора Центру стратегічного аналізу при МОУ №15 від 25.11.2005  та була проведена перереєстрація у відповідних органах.

         На ДП «Рубін» також не розповсюджується дія Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» №1075-ХІVвід 21.09.1999, оскільки в ст. 1 вищевказаного Закону зазначено, що військове майно – це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі – військові).

         Щодо правового режиму майна, державне підприємство «Рубін» керується Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України. Згідно ст. 140 Господарського кодексу України джерелами формування майна суб’єктів господарювання є: грошові та матеріальні внески засновників, доходи від реалізації продукції (робіт, послуг), доходи від цінних паперів, капітальні вкладення і дотації з бюджетів інші джерела, не заборонені законом.

         Рішенням 1-го Заступника Міністра оборони СРСР і директивою Заступника Міністра оборони по будівництву та розквартируванню військ від 06.12.1979  №156/2/01456, а також постановою Президії ЦК профспілки №505 від 20.04.1981 559-му ремонтному заводу (умовна назва в/ч 13847) був наданий дозвіл на будівництво бази відпочинку господарським способом за рахунок прибутку підприємства для робітників. Майно бази відпочинку «Софіївка» було придбане і побудоване за рахунок прибутку підприємства.

         Державним підприємством «Рубін» не проводилося ніякого відчуження майна бази відпочинку «Софіївка». Оскільки на момент підписання мирової угоди від 29.01.2008 з приватним підприємством «ВІК-АС» майно б/в «Софіївка» було списане та ліквідоване. Повна ліквідація всього майна б/в «Софіївка» до моменту підписання мирової угоди від 29.01.2008 підтверджується первинними документами. А також рішенням господарського суду Одеської області від 22 вересня 2008 року у справі №15-25/338-06-8815, згідно якого вбачається, що майно, яке було передано ПП «ВІК-АС» за договором оренди №998 від 09.11.2000 відсутнє. Постановою Одеського реляційного господарського суду від 25.11.2008 рішення господарського суду Одеської області від 22.09.2008 у справі №15-25/338-06-8815 залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Господарський суд Одеської області в своєму рішенні від 22.09.2008 у справі №15-25/338-06-8815 правомірно посилається на відшкодування ПП «ВІК-АС» вартості ліквідованого майна бази відпочинку «Софіївка» згідно мирової угоди від 29 січня 2008 року. Згідно вищевказаної угоди ПП «ВІК-АС» з метою відшкодування вартості ліквідованого майна перераховує ДП «Рубін» 120000 грн. 31.01.2008 ПП «ВІК-АС» перераховано ДП «Рубін» 120000 грн. Крім того 25.12.2006 ПП «ВІК-АС» перераховано ДП «Рубін» 39923 грн. 54 коп. за ліквідоване майно б/в «Софіївка».

         Рішенням господарського суду Черкаської області від 13.10.2008 у справі №11/3990 відмовлено в задоволенні позову військового прокурора Черкаського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до державного підприємства «Рубін» та приватного підприємства «ВІК-АС» про визнання недійсною мирової угоди від 29.01.2008. У мировій угоді не передбачено передачу у власність майна бази відпочинку «Софіївка».

         За висновками акту №02-19/116 від 26.09.2008 ревізії фінансово-господарської діяльності державного підприємства «Рубін» за період з 01.12.2007 по 31.07.2008 державному підприємству «Рубін» контрольно-ревізійним відділом у м. Умані та Уманському районі 05.11.2008 направлені за вих. №02-19/1588 вимоги щодо усунення порушень фінансової дисципліни, згідно яких пред’явлено вимоги у встановленому законодавством порядку вжити заходи щодо відшкодування вартості відчуженого майна бази відпочинку «Софіївка» на суму 232004 грн. 39 коп. в порушення вимог ст. 6 Закону України №1075-ХІVвід 21.09.1999 «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» шляхом повернення майнових прав ДП «Рубін».

         На підставі викладеного позивач просить суд визнати нечинними положення акту №02-19/116 від 26.09.2008 ревізії фінансово-господарської діяльності державного підприємства «Рубін» в розділі відчуження цілісного майнового комплексу бази відпочинку «Софіївка» та заподіяння матеріальної шкоди (збитків) на суму 232004 грн. 39 коп. (вартість основних засобів з урахуванням експертної оцінки за виключенням списання основних засобів на законних підставах).            

         Представник відповідача Суха Т.В. в судовому засіданні проти позову заперечила повністю, завершити спір примиренням не бажає, мотивуючи нижченаведеним.

         Твердження Позивача, що на нього не розповсюджується дія Закону України» «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 №1934-ХІV(далі – Закон №1934) та Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» від 21.09.1999 №1075-ХІV(далі – Закон №1075) є невірним, оскільки відповідно до ст. 10 Закону України №1934 забезпечення окремих видів діяльності Збройних Сил України може проводитись державними підприємствами, що створюються в установленому порядку Міністерством оборони України. Згідно Єдиного державного реєстру органом управління ДП «Агат» Уманський центральний ремонтний завод МОУ (в/ч А 1731) є Міністерство оборони України, отже воно відповідно до ст. 3 Закону України №1934 входить у структуру Збройних Сил України.

         Згідно з п. 1 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 25.05.2000 №02-5/237 в редакції від 25.05.2000 по 31.05.2002 Законом України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 №2269-12 (далі – Закон № 2269) регулюються правовідносини, пов’язані з орендою державного майна. Згідно зі ст. 3 Закону №2269 ці правовідносини регулюються також нормами Цивільного кодексу України, зокрема главою 25, та іншими нормативними актами.

         Відносини з приводу оренди рухомого та нерухомого майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які ведуть його облік у спеціальному порядку, регулюються Законом №2269 з урахуванням особливостей, передбачених ст. 1 Закону №1075.

         Таким чином, на ДП «Рубін» розповсюджується дія Закону України (Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 №1934-ХІVта Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» від 21.09.1999 №1075-Х1V.

         Твердження позивача, що ним не проводилося ніякого відчуження майна бази відпочинку «Софіївка», оскільки на момент підписання мирової угоди від 29.01.2008 з приватним підприємством «ВІК-АС» майно бази відпочинку «Софіївка» було списане та ліквідоване є невірним, оскільки за мировою угодою ПП «ВІК-АС» відшкодовує ДП «Рубін» вартість нерухомого та індивідуально визначеного майна бази відпочинку «Софіївка», шляхом перерахування коштів і сумі 120000 грн. на розрахунковий рахунок чи в касу підприємства.

         Відповідно до квитанції №12 від 31.01.2008 ПП «ВІК-АС» перерахувало кошти в сумі 30000 грн. Уманським енергетичним мережам ЗАТ «Черкасиобленерго» в рахунок погашення боргу ДП «Рубін» згідно договору №9 від 30.01.2008.

         Згідно реєстру електронних платежів банку від 31.01.2008 ПП «ВІК-АС» перерахувало кошти ДП «Рубін» в сумі 90000 грн. за ліквідоване майно бази відпочинку «Софіївка».

         Відповідно до п. 2 Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 № 1919 відчуження військового майна – це вилучення військового майна із Збройних Сил у результаті його реалізації через уповноважені підприємства (організації). Реалізація військового майна господарська операція, що здійснюється уповноваженим підприємством (організацією) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на військове майно іншим юридичним або фізичним особам на платній або компенсаційній основі.  Мировою угодою від 29.01.2008 ДП «Рубін» передало право власності бази відпочинку «Софіївка» ПП «ВІК-АС» на компенсаційній основі, тобто відбулося відчуження військового майна.

         З огляду на вищевикладене відповідач просить суд відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову ПП «Рубін» до КРВ у м. Умань та Уманському районі про визнання нечинними окремих положень акту.

         Вислухавши доводи сторін, а також дослідивши і оцінивши всі наявні в матеріали справи докази, суд приходить до висновку, що необхідно відмовити в задоволенні позову.

         В позовних вимогах позивач оскаржує окремі положення акту ревізії фінансово-господарської діяльності державного підприємства «Рубін» за період з 01.12.2007 по 31.07.2008  №02-19/116 від 26.09.2008.

         Відповідно  до Роз’яснення Вищого арбітражного суду «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» від 26.01.2000 № 02-5/35 акт державного чи іншого органу – це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин.

         Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

         Нормативний акт – це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов’язки тільки у того суб’єкта (чи визначеного ними певного кола суб’єктів), якому вони адресовані.

         Відповідно до Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35, не можуть оспорюватися в суді акти ревізій, документи перевірок, дії службових осіб, вчинені у процесі чи за результатами перевірок тощо, оскільки ці акти не мають обов’язкового характеру.  

         Вищезазначене підтверджено також п. 3 листа Вищого господарського суду України від 24.07.2001 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними актів державних та інших органів», в якому також зазначено, що акт державного чи іншого органу – це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин. У в’язку з цим не можуть оспорюватись в суді акти ревізій, документальних перевірок, дії службових осіб, вчинених, у процесі за результатами перевірок тощо, оскільки ці акти не мають обов’язкового характеру.

         Таким чином, акт ревізії носить інформаційний характер. Акт ревізії – службовий двосторонній документ, який стверджує факт ревізійних дій та їх результатів, і є носієм доказової інформації про виявлені недоліки за результатами державного фінансового контролю, який здійснюється відповідачем відповідно до Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26.01.1993 № 2939 (далі – Закон № 2939). Метою документування ревізійних дій та їх результатів є надання власникові та іншим користувачам матеріалів ревізії, визначених законодавством, суттєвої, повної і обгрунтованої інформації про стан збереження і використання коштів, цінних паперів, матеріальних цінностей нематеріальних активів, ведення бухгалтерського обліку і стану фінансової дисципліни, а також про обставини допущення, встановлення і розміри фінансових порушень.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті другої Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

            Положення пункту 6 частини 1 статті 3 КАС України визначає адміністративний позов як звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах із суб’єктом владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій, якими згідно зі ст. 17 КАС України є прийняття рішень, тобто нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії.

Законом, який визначає статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, є Закон України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26 січня 1993 року № 2939-XII(надалі за текстом – «Закон № 2939-XII»). Відповідно до статті другої Закону № 2939-XIIголовним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому. Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування. Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

            Таким чином, враховуючивикладені вище положення Кодексу адміністративного судочинства України,суд приходить до висновку, що під дією суб’єкта владних повноважень, яка може бути оскаржена до суду, слід розумітине кожнудію, що вчиняється таким суб’єктом. На думку суду,в порядку КАС може бути оскаржене лише така дія, яка породжує права чи обов’язки для позивача.

Відповідно допункту 46 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 р. № 550,якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом служби у строк не пізніше,ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше,ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Пункт 50 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою визначає, що за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи служби вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Зважаючи на викладене,суд вважає, що не можуть бути предметом оскарження дії головного контролера-ревізора, результатом яких є встановлені порушення, оскільки ці дії не породжують ніяких правових наслідків, тобто не створюють прав та обов’язків для позивача.

Також слід зазначити, що відповідно до статті шостої Конституції України (№25к/96-ВР) державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до статей першої та другої Закону України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 року № 3018-III судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства. Суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

З огляду на викладене, суд не може підміняти інші органи влади та зобов’язати контролера-ревізора внести зміни до акта ревізії, оскільки це суперечить принципу розподілу влади.

         Враховуючи наведене, суд вважає, що державному підприємству «Рубін» слід відмовити в задоволенні даного позову.

Згідно зі ст. 94 КАС України судові витрати з позивача не стягуються, оскільки відсутні документально підтверджені судові витрати суб’єкта владних повноважень, пов’язані з залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись Конституцією України, Роз’ясненням Вищого арбітражного суду «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» від 26.01.2000 № 02-5/35, Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26.01.1993 № 2939, Законом України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 року № 3018-III, Порядком проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 р. № 550,Кодексом адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

         Відмовити в задоволенні адміністративного позову державного підприємства «Рубін» до контрольно-ревізійного відділу у місті Умані та Уманському районі Черкаської області про визнання нечинними окремих положень акту ревізії фінансово-господарської діяльності№02-19/116 від 26 вересня 2008 року.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня складення повного тексту постанови та наступного подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

         Головуючий                                                                                        Е.С. Смілянець

Повний текст постанови виготовлений 26 січня 2009 року.