Ухвала суду № 34606588, 07.11.2013, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2013 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі суддів: Малько О.С., Ковальчук Н.М., Рожина Ю.М.,

секретар судового засідання: Панас Б.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 11 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міжрегіональної академії управління персоналом про виплату вихідної допомоги при звільненні, стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

Заочним рішенням Рівненського районного суду від 11 вересня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про виплату вихідної допомоги при звільненні, стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування заподіяної моральної шкоди - відмовлено за недоведеністю позовних вимог.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 покликається на необ'єктивність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Зазначає, що згідно довідки №175/10 від 17.10.2011 року заборгованість з виплати заробітної плати станом на 17 жовтня 2011 року становила 7 812 грн. 85 коп., яка стягнута Рівненським районним судом відповідно до судового наказу №2-н-404/11 від 21.12.2011 року.

На підставі рішення Рівненського районного суду від 27.12.2011 року з відповідача стягнуто на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 7 343 грн. 61 коп. за період з 01.09.2011 р. по 27.12.2011 р.

Відповідно до рішення суду вона не отримала 155 гривень 59 коп., а тому час затримки неповної суми виплати складає з 27 грудня 2011 року по 30 травня 2012 року 124 календарні дні.

В серпні 2012 року вона знову звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача належних для неї коштів, які вона визначає із не виплаченого розміру вихідної допомоги в сумі 1897 гривень 10 коп за 20 місяців і 14 днів, що становить 38 827 грн. 31 коп.

( період з 27.12.2011 року по 11.09.2013 року).

Покликається на те, що систематичне порушення відповідачем її законних прав з питань оплати праці призвели до моральних страждань, внаслідок чого вона не мала умов для організації повноцінного способу життя.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким стягнути середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати з 27.12.2011 року по 11.09.2013 року в розмірі 38 827, 31 грн.; стягнути вихідну допомогу в розмірі середньомісячної плати 1897,10 грн.; відшкодувати моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню за таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 була прийнята до Міжрегіональної академії управління персоналом на 0,75 ставки посадового окладу доцента кафедри з економіки з 01 вересня 2009 року, а у зв'язку з скороченням штату працівників звільнена з 31 серпня 2011 року на підставі п.1 ст.40 КЗпП України наказом від 20 жовтня 2011 року.

Згідно до вимог ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Відповідно до виданої відповідачем довідки заборгованість з виплати заробітної плати ОСОБА_1 станом на 17 жовтня 2011 року складала 7812 гривень 85 коп. і цей розмір позивачкою не оспорювався і не оспорюється.

Судовим наказом Рівненського міського суду від 04 липня 2011 року на користь ОСОБА_1 стягнуто з відповідача заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в сумі 10833, 65 грн. Іншим судовим наказом Рівненського міського суду від 06 квітня 2012 року стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 7 812, 85 грн.

На підставі рішення Рівненського районного суду від 27 грудня 2011 року на користь позивачки стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 7 343 грн. 61 коп. за період з 01.09.2011 року по 27.12.2011 року.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вказала, що цю суму вона отримала.

Згідно відповіді державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції від 16.07.2012 року на запит позивачки для неї 2 платіжними дорученнями в травні 2012 року перераховано 1280,04 грн. та 6377,22 грн.

За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те ,що вимоги позивачки по стягненню заборгованості по заробітній платі з відповідача та по стягненню середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні вже розглядались судами і рішення судів прийняті на користь ОСОБА_1

Позивачкою не доведено існування заборгованості по заробітній платі, вихідній допомозі станом на серпень 2012 року( звернення з черговим позовом до суду) та на час розгляду цього спору в суді.

Вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди з відповідача на підставі ст. 237-1 Кодексу законів про працю України вірно відхилені судом як такі, що не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Покликання в апеляційній скарзі на те, що у зв'язку з відсутністю засобів для інсування вона була змушена звернутися до установи банку для отримання кредиту, а згодом і до знайомих та друзів для отримання коштів з метою виконання кредитних зобов'язань, що принижувало її честь та гідність,- не заслуговує на увагу, оскільки кредитний договір був укладений нею 11 жовтня 2010 року( за 9 місяців до дати звільнення ) і жодного причинно-наслідкового зв'язку між укладанням кредитного договору та звільненням ОСОБА_1 не вбачається і підстав для покладення відповідальності на відповідача за завдану моральну шкоду у суду не було.

Рішення першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують викладених у ньому висновків.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 315, 317, 323-325 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Заочне рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 11 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Суддя: Малько О.С. Ковальчук Н.М. Рожин Ю.М.