Рішення № 34604238, 31.10.2013, Кагарлицький районний суд Київської області

Провадження № 2\368\161\13

Справа № 368/296/13-ц

Рішення

іменем України

"31" жовтня 2013 р. м. Кагарлик Київської області

Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

Головуючого: судді Закаблук О.В.

При секретарі: Галабурда В.О.

З участю учасників процесу:

Позивача: ОСОБА_1

Представника відповідачів: ОСОБА_2

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Кагарлицького районного суду Київської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Стайківської сільської ради Кагарлицького району Київської області, третя особа, - управління держземагенства України в Кагарлицькому районі про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом визнання недійсними та скасування акта визначення та погодження в натурі зовнішніх меж земельної ділянки та державного акта на права приватної власності на земельну ділянку, суд, -

В С Т А Н О В И В :

13.02.2013 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Стайківської сільської ради Кагарлицького району Київської області, третя особа, управління держкомагенства України в Кагарлицькому районі Київської області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом визнання недійсними та скасування акта визначення та погодження в натурі зовнішніх меж земельної ділянки та державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, ( а.с., 2 - 6), в якій позивач просив суд винести рішення, яким:

- усунути перешкоди в користуванні мною закріпленою за ним земельною ділянкою шляхом визнання недійсними та скасувати:

- акт визначення та погодження в натурі зовнішніх меж земельної ділянки від 27 травня 1998 року.

- державний акт серії І-КВ № 016169, виданий Стайківською сільською радою 16 листопада 1998 року на ім'я ОСОБА_3 про право власності на земельну ділянку площею 0,2715 га, яка розташована по АДРЕСА_2.

- скасувати державну реєстрацію державного акта на право власності, який виданий Стайківською сільською радою 16 листопада 1998 року на ім'я ОСОБА_3 про право власності на земельну ділянку площею 0,2715 га, яка розташована по АДРЕСА_2

Свої позовні вимоги позивач ОСОБА_1 в позовній заяві обґрунтовує наступним:

29 квітня 1989 року померла мати позивача, - ОСОБА_5, яка у власності мала садибу, розташовану в с. Стайки Кагарлицького району Київської області, забудовану відповідно до свідоцтва на забудову та згідно плану земельної ділянки площею 0,15 га, наданої під забудову колгоспом «Дніпро» від 20 лютого 1963 року та зареєстровану в по господарській книзі Стайківської сільської ради за 1989 рік під № 324.

Спадщина, у вигляді житлового будинку, після смерті матері позивачем прийнята і 24 листопада 1989 року Кагарлицькою держнотконторою позивачу видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом зареєстроване в реєстрі за № 3705 (спадкова справа №432).

Отримане свідоцтво, згідно діючого на час його отримання законодавства, зареєстроване у виконкомі Стайківської сільської ради.

Згідно ст. 106-1 Земельного кодексу Української РСР затвердженого Законом УРСР «Про затвердження Земельного кодексу Української РСР» від 08 липня 1970 року N 2874-УІІ в редакції Указу ПВР УРСР N 6757-ХІ від 25.10.88 року у користування позивача перейшла земельна ділянка для утримання жилого будинку і виробництва сільськогосподарської продукції і на протязі з листопада 1989 року в постійному користуванні позивача перебувала земельна ділянка загальною площею 0,15 га, на якій знаходиться житловий будинок та яка розташована по АДРЕСА_2

Вказана площа земельної ділянки, згідно реєстраційних записів Стайківської сільської ради, значиться за позивачем та перебуває у його користуванні по даний час.

Відповідач по даній справі, - ОСОБА_3 є власником іншої земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2 , яка межує з використовуваною земельною ділянкою позивача, та на якій розташовані його будинок з прибудинковими спорудами.

Бажаючи реалізувати своє право на отримання у приватну власність земельну ділянку зазначеного вище розміру, на якій розташовані належні позивачеві будівлі та насадження, позивач звернувся з заявою до органу місцевого самоврядування, - Стайківської сільської ради про безоплатну її передачу йому у власність, згідно норм визначених Земельним кодексом України.

Рішенням 11 сесії 26 скликання вказаної ради № 11 від 20 травня 2004 року земельна ділянка, яка знаходилася у користуванні позивача, передана позивачу у власність.

Про те, позивачу стало відомо, що він не можу приватизувати її у вказаному розмірі, так як відповідачу ОСОБА_3, на підставі рішення Стайківської сільської ради від 21 серпня 1998 року № 7 , передано у власність земельну ділянку площею 0,2715 га , яка розташована по АДРЕСА_2 що підтверджено державним актом на право власності на земельну ділянку серії І-КВ № 016169 виданим Стайківською сільською радою 16 листопада 1998 року.

Відповідно до п. 1.7 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 15.04.1993 N 28 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 квітня 1993 р. за N 31) діючої на час виготовлення державного акту відповідачем , на земельні ділянки, якими користуються громадяни, підприємства, установи, організації та садівницькі товариства, державні акти виготовляються після визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) і складання плану земельної ділянки.

Пунктом 1.10. Інструкції передбачено, що технічна документація при складанні державних актів на право приватної власності на землю і право постійного користування землею, що видаються громадянам на земельні ділянки, якими вони користуються включає в т.ч. і матеріали погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками землі і землекористувачами.

Межі наданих (переданих) земельних ділянок згідно п. 2.2. Інструкції переносяться у натуру (на місцевість) і закріплюються межовими знаками, а межі ділянок, що знаходяться у власності та користуванні і проходять по визначених в натурі контурах, звіряються з наявними планами ділянок.

При відсутності плану проводиться зйомка зовнішніх меж земельної ділянки, встановлюються суміжні власники землі і землекористувачі, за участю останніх складається протокол, в якому докладно описується розташування меж на місцевості.

План земельної ділянки згідно 2.3. Інструкції складається з визначенням на ньому її меж і розмірів, описом меж суміжних власників землі і землекористувачів.

Відповідно до статті 186 Земельного кодексу України, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, у тому числі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки згідно частини 3 статті 56 Закону України "Про землеустрій" при передачі земельної ділянки у власність перед заповненням бланка державного акта на право власності на земельну ділянку.

При розробці технічної документації по складанню державного акта відповідачем не були дотриманні вказані вимоги та погоджені з позивачем , як суміжним землекористувачем, зовнішні межі земельної ділянки. Мій підпис погодження зовнішніх меж суміжного землекористувача вказаний в акті погодження меж від 27 травня 1998 року, справжність якого посвідчено підписом голови села ОСОБА_7, не належить позивачу та є підробленим невідомими особами.

П. «Г» ч. 1 ст. 96 ЗК України визначено, що землекористувачі зобов'язані не порушувати прав власників земельних ділянок та землекористувачів.

Згідно ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок, відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей.

За таких обставин, коли в результаті неправомірних дій відповідачів, лінія розмежування суміжних земельних ділянок проходить по земельній ділянці, яка перебуває у користуванні позивача.

Подружжя ОСОБА_3 говорить, що приватизували свою земельну ділянку, при складанні спочатку акту визначення та погодження в натурі зовнішніх меж земельної ділянки від 27 травня 1998 р. АДРЕСА_2, не порушуючи межі земельної ділянки з заявником. При цьому уступивши 0,80 метра своєї земельної ділянки ОСОБА_1, з метою врегулювання спору. Це неправда - явний обман сусіда, суду і закону. Приватизація проводиться відповідно Земельного Кодексу України.

Глава 19. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами.

Стаття 118. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, ч.2. ...на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Глава 31. Землеустрій.

Стаття 186. Розгляд і затвердження землевпорядної документації,

ч.І п. «г» - розглядаються і затверджуються власниками землі або землекористувачами.

На жаль, підписи в цьому акті сусідів ОСОБА_1 і ОСОБА_9 не належать їм, а голова села ОСОБА_7 підписи землекористувачів завірив (так хто підписав акти?).

В такому разі, якщо подружжя ОСОБА_8 надали своєму сусіду ОСОБА_1 0,80 м своєї земельної ділянки на межі А - Б відповідно генплану забудови ОСОБА_19 -ОСОБА_8 від 28.08.1986 р., то в ОСОБА_1 земельна ділянка збільшилася на 0,80 метри і становила б 17,80 метри, а в подружжя ОСОБА_8 зменшилася б: 15,5 м - 0,80м = 14,70 м, а 2,50 - 0,80 м = 1,70 м. Але це неправда - явний обман сусіда, суду і закону.

Земельна ділянка ОСОБА_3 зміщена в сторону житлового будинку позивача на межі А - Б довжиною 38,10 м - акт погодження меж, крапка 8 - на 0,83 метри з обніжками, крапка 9 - на 0,95 метри з обніжками, акт визначення та погодження в натурі зовнішніх меж земельної ділянки від 27.05.1998 р. АДРЕСА_2, ОСОБА_3

Крім цього, ОСОБА_3 на цій межі збудував вбиральню не по плану, з порушенням правил і норм ДБН 360-92 п.3.25а (табл.. 3.2а, примітка 3) - на відстані 40-50 метрів вниз за течією ґрунтових вод, від розташування питного колодязя.

ЗК України, глава 17. Добросусідство. Стаття 103.

Яма три метри глибиною над погребом позивача, поруч усихає яблуня, неприємні запахи гуляють у позивача по всьому двору і в погребі.

А літній душ ОСОБА_3 збудовано частково на земельній ділянці позивача і з не одним порушенням. Даний факт порушення зафіксований перевіркою Кагарлицької СЕС у 2012 році, що підтверджено відповідно приписом СЕС від 21.03.2012 р. за №03101-04-11-338. Однак на даний час ці порушення ОСОБА_3 не усунені.

За таких обставин, з метою усунення перешкод в користуванні закріпленою за позивачем земельною ділянкою площею 0,15 га, рішення Стайківської сільської ради від 21 серпня 1998 року № 7 про передачу у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,2715 га, яка розташована по АДРЕСА_2, державний акт серії І-КВ № 016169 виданий Стайківською сільською радою 16 листопада 1998 року про право власності на земельну ділянку площею 0,2715 га, а також фальсифікований акт погодження меж від 27 травня 1998 року, повинні бути визнанні недійсними та скасованими як такі, що порушують право позивача на користування та безоплатне отримання у власність земельної ділянки в межах норм та за їх цільовим призначенням.

У відповідності до частини 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, згідно частини 2 вказаної статті можуть бути: визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, а також інші.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або користувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Пунктом «Г» частини 3 вказаної статті визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюються шляхом визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 2 ст. 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а частиною 2 ст. 161 ЗК України виконання рішення, що до земельних спорів здійснюється органом, який прийняв це рішення.

Відповідно до ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ст. 114 Цивільного процесуального кодексу України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Позивач вважає, що виготовлення технічної документації для державного акта на земельну ділянку ОСОБА_3 було відверто формальною процедурою, так як до уваги не бралися первинні документи земельних ділянок ОСОБА_3 та земельної ділянки позивача, а саме планів забудови вказаних садиб, генерального плану забудови с.Стайки Кагарлицького району. Все це вплинуло на те, що подружжя ОСОБА_8 порушили границю - будівля літньої бані на земельній ділянці позивача, будови вбиральні - на межі не з одним порушенням.

Позивач неодноразово звертався до Стайківської сільської ради з заявами про проведення перевірок щодо правомірності надання ОСОБА_3 земельної ділянки у приватну власність з порушеннями чинного законодавства. Однак всі звернення позивача відверто ігноруються, а перевірки проводяться формально.

Крім цього, позивач звертався до органів прокуратури та органів внутрішніх справ з заявами про встановлення факту підробки його підпису на акті визначення та погодження меж земельної ділянки від 27.05.1998 р. Проте, перевірка цих заяв в органах міліції була формальною, юридично безграмотною та безрезультатною.

Тому позивач вимушений звернутися до суду з цією заявою за захистом свого законного, але порушеного права користування земельною ділянкою.

1. Усунути перешкоди в користуванні мною закріпленою за мною земельною ділянкою шляхом визнання недійсними та скасувати:

акт визначення та погодження в натурі зовнішніх меж земельної ділянки від 27 9 травня 1998 року.

державний акт серії І-КВ № 016169 виданий Стайківською сільською радою 16 листопада 1998 року на ім'я ОСОБА_3 про право власності на земельну ділянку площею 0,2715 га, яка розташована по АДРЕСА_2.

2. Скасувати державну реєстрацію державного акта на право власності який виданий Стайківською сільською радою 16 листопада 1998 року на ім'я ОСОБА_3 про право власності на земельну ділянку площею 0,2715 га, яка розташована по АДРЕСА_2

14.02.2013 року по даній справі на підставі ухвали суду було відкрите провадження та призначено справу до слухання на 26.02.2013 року. ( а.с., 37).

26.02.2013 року слухання справи було відкладено в зв»язку з неявкою відповідача та представника відповідача на 14.03.2013 року. ( а.с., 40 ).

13.03.2013 року судом винесено ухвалу, на підставі якої було залучено до участі в справі в якості співвідповідача ОСОБА_4. ( а.с., 63).

В зв»язку з вищевикладеним слухання справи було відкладено до 26.03.2013 року.

26.03.2013 року слухання справи було відкладено на 04.04.2013 року в зв»язку з неявкою відповідачів та їх представника. ( а.с., 69).

04.04.2013 року в слуханні справи було оголошено перерву до 12.04.2013 року в зв»язку з клопотанням позивача ОСОБА_1 про необхідність підготовки до подачі письмового клопотання про проведення експертизи. ( а.с., 87 - 88).

12.04.2013 року в слуханні справи оголошено перерву до 26.04.2013 року в зв»язку з не явкою відповідачів та їх представника. ( а.с., 102).

26.04.2013 року в судовому засіданні позивачем ОСОБА_1 було подано клопотання про призначення по справі судово - будівельно - технічної експертизи, по результатам розгляду якого судом 26.04.2013 року було винесено ухвалу про призначення по даній справі судово - будівельно - технічної експертизи. ( а.с., 108 - 111). Оплату експертизи позивач поклав на себе.

18.06.2013 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшов рахунок № 3461 від 06 червня 2013 року на суму 15308,80 грн. за проведення експертизи.

Вартість експертизи позивачем ОСОБА_1 не була оплачена, на підставі чого справа без проведення експертизи 19.08.2013 року надійшла до Кагарлицького районного суду Київської області. ( а.с., 148).

19.09.2013 року на підставі ухвали суду провадження по даній справі було відновлено та призначено справу до слухання на 03.10.2013 року. ( а.с., 150).

03.10.2013 року слухання справи було відкладено на 17.10.2013 року в зв»язку з неявкою позивача ОСОБА_1 ( а.с., 158).

17.10.2013 року оголошено перерву в зв»язку з клопотанням позивача ОСОБА_1 щодо отримання ним консультації юриста на 31.10.2013 року. ( а.с., 172 - 173).

31.10.2013 року в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 уточнив свої позовні вимоги, про що подав письмову заяву, в якій просив суд:

- провести на місцевості встановлення границі згідно акта погодження меж від 27 травня 1998 року по АДРЕСА_2 земельної ділянки ОСОБА_3 по точкам 1583 та від будинку ОСОБА_3 зі східної сторони розміром 2,6 м провести пряму лінію, що і буде границею-межею з земельною ділянкою ОСОБА_1 Убрати вбиральню та літню кухню.

Свої уточнені позовні вимоги позивач ОСОБА_1 обґрунтовував наступним:

На даний час по цивільній справі №2/368/161/13 виникла необхідність проведення судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи для опреділення правильності встановлення меж між земельними ділянками ОСОБА_3-ОСОБА_14-ОСОБА_13.

В зв'язку цим, експерти Київського НДІСЕ Фіщук Н.І.та Коваленко Л.А. клопочуть перед судом надати їм для проведення експертизи наступне:

- координати пунктів тріангуляції: Витачів, Жуківці, Веремя, Лазарева (все Обухівський р-н);

- координати меж земельної ділянки ОСОБА_3 та інше.

Крім цього, на адресу Кагарлицького суду надійшов рахунок №3461 від.06.06.2013 року від Київського НДІСЕ на суму 15308 гривень за проведення вищевказаних експертиз. У нього складається враження, що експертизу має робити приблизно 20 чоловік протягом півтора місяці.

Також складається враження, що вартість проведення експертизи взята з «потолка», без будь-якої калькуляції та визначення виду робіт (проведення теодолітного ходу, проведення відповідних геодезичних вимірів та розрахунків і т. п.).

Крім цього, до компетенції суду не входить визначати чи шукати та надавати координати геодезичних точок (сигналів, пірамід і т.п.), так як існують відповідні топографічні каталоги та відповідні установи, які визначають координати спеціальних геодезичних точок, про що експертам повинно бути достеменно відомо. Суд також не може надати для експертів координат меж земельних ділянок, так як перед експертами саме і ставиться питання про визначення координат цих меж.

Вищевикладене дає позивачу підґрунтя вважати, що працівники експертної установи, перебувають під впливом невідомо якої сили, щоб тільки не проводити вказані експертизи.

На запитання суду позивач ОСОБА_1 відповів наступне:

- не оплатив експертизу, так як вважає, що її вартість завищена;

- наполягає на тому, що акт встановлення розмірів земельної ділянки на місцевості по АДРЕСА_2 а ОСОБА_3, ОСОБА_4 і є експертизою, якій він повністю довіряє;

- від попередніх позовних вимог відмовляється.

Представник відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, - ОСОБА_2 проти уточненого позову заперечував в повному обсязі, та просить застосувати строки позовної давності до даного спору.

Представник відповідача, - Стайківської сільської ради Кагарлицького району Київської області в судове засідання не з»явився, проте на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла письмова заява відповідача, в якій Стайківська сільська рада Кагарлицького району просить суд слухати справу без участі представника, проти позову заперечує. ( а.с., 155).

Представник третьої особи, - управління Держземагенства України в Кагарлицькому районі в судове засідання не з»явився, проте на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла письмова заява третьої особи, в якій третя особа просить суд слухати справу без участі представника. ( а.с., 156).

Суд, вислухавши позивача ОСОБА_1, який змінив позовні вимоги, вислухавши представника відповідачів, - ОСОБА_2, який заперечував проти змінених позовних вимог, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо відмови в задоволенні змінених позовних вимог, обґрунтовуючи своє рішення наступним.

13.02.2013 року позивач по справі, - ОСОБА_1 звернувся до Кагарлицького районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_3, Стайківської сільської ради, третя особа Управління Держземагентства у Кагарлицькому районі про усунення порушень права користування земельною ділянкою шляхом визнання недійсним та скасування акта визначення та погодження меж земельної ділянки та державного акту на право власності на земельну ділянку. ( а.с., 2 - 6).

На момент подачі позову позовні вимоги позивача мали наступний вигляд:

- усунути перешкоди в користуванні мною закріпленою за ним земельною ділянкою шляхом визнання недійсними та скасувати:

- акт визначення та погодження в натурі зовнішніх меж земельної ділянки від 27 травня 1998 року.

- державний акт серії І-КВ № 016169, виданий Стайківською сільською радою 16 листопада 1998 року на ім'я ОСОБА_3 про право власності на земельну ділянку площею 0,2715 га, яка розташована по АДРЕСА_2.

- скасувати державну реєстрацію державного акта на право власності, який виданий Стайківською сільською радою 16 листопада 1998 року на ім'я ОСОБА_3 про право власності на земельну ділянку площею 0,2715 га, яка розташована по АДРЕСА_2

Суд вважає, що дані позовні вимоги не можуть бути задоволені судом на підставі наступного.

Як стверджує позивач, що він не може приватизувати земельну ділянку у розмірі 0,15 га, оскільки Відповідачу було передано у власність земельну ділянку площею 0,2715 га.

В даному випадку суд вважає, що позовні вимоги позивача не доведені ніякими доказами, тому суд при вирішенні даного питання керувався, зокрема, ст.ст. 10, 57 - 60 ЦПК України.

Так, згідно з положеннями ч. 1 ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ч. 2 ст. 10 ЦПУК України сторони, (в даному випадку ОСОБА_1.) та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Згідно ст. 57 ЦПК України:

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно ст. 58 ЦПК України:

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного . доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 59 ЦПК України:

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 60 ЦПК України:

Кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вищевказаних норм ЦПК України позивач ОСОБА_1 не надав жодного доказу того, що відповідачу було передано земельну ділянку, яка перебувала у користуванні Позивача та у зв'язку з чим його земельна ділянка зменшилась.

Суд звертає увагу на ту обставину, що вищевказане твердження позивача ОСОБА_1 не відповідають дійсності, та спростовуються належним доказом, а саме, представником відповідачів ОСОБА_2 надано до суду письмовий доказ, - Акт №58 від 21.05.2009 р. постійної комісії з врегулювання земельних відносин від 21.05.2009 р., (а.с., 54).

З вищевказаного акту вбачається, що постійною комісією з врегулювання земельних відносин було проведено обміри земельної ділянки Позивача та за результатами обмірів було встановлено, що площа земельної ділянки, якою користується позивач ОСОБА_1, складає 0,1524 га, тобто на 0,0024 га більше ніж у нього перебувало у користуванні.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що в акті вказано, що на земельну ділянку з крапками А - Г - Д - Е гр.. ОСОБА_1 претендує, але дана ділянка належить гр.. ОСОБА_13 згідно Державного акту на право приватної власності на землю.

Що ж стосується твердження позивача ОСОБА_1 про те, що земельна ділянка відповідача ОСОБА_3 збільшилась, то до даного твердження суд відноситься критично, так як позивачем ОСОБА_14не надано жодного доказу на підтвердження цієї обставини.

Дана обставина, на думку суду, на підставі ч. 2 ст. 59 ЦПК України, в якій, зокрема, вказано, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, повинна була бути доведена актам обміру земельної ділянки відповідача ОСОБА_3, чи висновками експертизи, яка була призначена судом на підставі ухвали суду ( а.с., 108 - 111), але позивач ОСОБА_14 не оплатив її проведення, чим фактично відмовився від проведення експертизи.

Що стосується тверджень позивача про те, що земельна ділянка Відповідача зміщена в сторону житлового будинку Позивача на 0,83 метри та на 0,95 метри, то знову ж таки, як судом зазначалося вище, Дана обставина, на думку суду, на підставі ч. 2 ст. 59 ЦПК України, в якій, зокрема, вказано, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, повинна була бути доведена актам обміру земельної ділянки відповідача ОСОБА_3, чи висновками експертизи, яка була призначена судом на підставі ухвали суду ( а.с., 108 - 111), але позивач ОСОБА_14 не оплатив її проведення, чим фактично відмовився від проведення експертизи.

Навпроти, в матеріалах справи міститься доказ, який суд сприймає на підставі ч. 2 ст. 59 ЦПК України, який спростовує вищевказане твердження позивача.

Таким доказом є протокол узгоджувальної комісії Стайківської сільської ради від 29.06.2005 р., з якого видно, що комісією у складі: голови - ОСОБА_15, членів - ОСОБА_16, землевпорядника ОСОБА_17, встановилено, що при розгляді державного акту ОСОБА_3 зі сторони ОСОБА_3 порушень не виявлено. Межа проходить по старому дерев'яному паркану ОСОБА_1 і відповідає державному акту.

Крім того, згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи по цивільній справі №2-19/10 від 14.11.2011 р. встановлено, що від точки Д до точки А землекористувач ОСОБА_18 (вказані в державному акті) наявні відхилення, вказана межа по державному акту серія ЯГ №161455, що виданий ОСОБА_13 19.05.2006 р. проходить по середині літньої кухні ОСОБА_1

Отже, виходячи з висновку експертизи саме зі сторони Позивача наявні порушення меж земельної ділянки та прав суміжних співвласників.

Таким чином, всі обставини вказані Позивачем у позовній заяві не відповідають дійсності та не підтверджуються жодними доказами, як передбачає ст. 10, 57 - 60 Цивільного процесуального кодексу України.

Крім того, представником відповідачів ОСОБА_2 було заявлено клопотання про застосування до даного спору строків позовної давності.

Суд приходить до висновку щодо задоволення даного клопотання, обґрунтовуючи своє рішення наступним.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність - це встановлений зако ном строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійс нення або захисту свого цивільного права чи інтересу шляхом подачі позовної заяви до суду.

Суд зазначає, що що дія позовної давності прямо пов'язана з порушенням права. Іншими словами, поки порушення права не відбулося, не може бути й мови про початок перебігу позовної давності.

Можливість звернення до суду за захистом порушених прав невід'ємно пов'язана з правом на позов. Право на позов традиційно розгляда ють в двох аспектах: як право на позов у про цесуальному розумінні і право на позов у мате ріальному розумінні. Право на позов у проце суальному розумінні - це можливість подання позову до суду.

Таке право, як елемент право здатності, у суб'єкта цивільного права існує зав жди. Воно закріплюється і гарантується ст. 8 Конституції України. Воно жодним чином не пов'язане з позовною давністю і тому на його існування не впливає закінчення строку позов ної давності. Право на позов у матеріальному сенсі - це можливість отримати захист пору шеного права у судовому порядку, тобто право вимагати від суду винесення рішення про за хист порушеного права. Оскільки ця можливість є суб'єктивним правом, що виникає за наявності певних юридичних фактів (складу правопору шення, тощо), то вона може бути припинена скасувальним юридичним фактом - закінченням строку позовної давності.

Інститут позовної давності полегшує встано влення судами об'єктивної істини у справі і тим самим сприяє винесенню правильних рішень.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

На порушення позивачем ОСОБА_1 строків звернення до суду, тобто пропуску терміну загальної позовної давності вказують наступні факти:

Згідно Акту узгоджувальної комісії Стайківської сільської ради від 29.06.2005 р. ( а.с., 56), встановлено, що комісія, розглянувши державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 будь-яких порушень з його сторони не виявила та рекомендувала звернутись до суду.

Позивач ОСОБА_3 знав про даний акт, але не оскаржував його.

З Акту обстеження комісії Стайківської сільської ради від 08.09.2008 р. ( а.с., 57) вбачається, що за заявою Позивача ОСОБА_1 комісія дійшла висновку, що спірне питання між ОСОБА_1 та сусідом ОСОБА_3 модна вирішити лише в судовому порядку, оскільки ОСОБА_3 має державний акт на свою земельну ділянку. Тому комісія рекомендувала позивачу ОСОБА_1 звернутись до суду.

Тобто, на думку суду, строк позовної давності по даній справі фактично розпочався ще з 08.09.2008 року.

Відповідно, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 станом на 29.06.2005 р. та 08.09.2008 р. достеменно було відомо, що відповідач ОСОБА_3 має державний акт на право власності на земельну ділянку, який був виданий йому ще в 1998 році, та який є частиною предмету спору, так як ОСОБА_1 просить скасувати даний державний акт.

Враховуючи вищевикладене, та враховуючи положення ст. 257 Цивільного кодексу України, суд вважає, що строк позовної давності щодо вимог про визнання недійсним державного акту на право власності на земельні ділянку та скасування його державної реєстрації, а також акту визнання недійсним визначення та погодження меж земельної ділянки, минув, так як згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивачем ОСОБА_1 не надано жодних доказів поважності пропуску трирічного строку позовної давності щодо вимог про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серія І-КВ №016169 від 16.11.1998 р., що був виданий Відповідачу, скасування його державної реєстрації, а також визнання недійсним акту визначення та погодження меж земельної ділянки.

Згідно ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, що і застосовується судом в даному випадку.

Далі, 13.03.2013 року представником відповідача ОСОБА_2 було заявлено клопотання про залучення по даній справі співвідповідачем ОСОБА_4 ( а.с., 61), який проживає АДРЕСА_1, так як останній став власником земельної ділянки та будинку, який розміщено по АДРЕСА_2 на підставі договорів дарування. ( а.с., 58 - 60).

13.03.2013 року судом було винесено ухвалу, ( а.с., 63), на підставі якої було залучено до участі в даній справі співвідповідачем ОСОБА_4, який проживає АДРЕСА_1.

05.04.2013 року на адресу суду надійшло письмове клопотання позивача ОСОБА_1 про призначення по спрві будівельно - технічної експертизи та зупинення провадження у справі, ( а.с., 98 - 99), в якому позивач ОСОБА_1 просив призначити по даній справі судово будівельно - технічну експертизу, на вирішення якої поставити наступні запитання:

- чи відповідає забудова домоволодіння по АДРЕСА_2 належна ОСОБА_3 на місцевості генеральному плану забудови від 28 серпня 1986 року?

- чи відповідають лінії розмежування суміжних земельних ділянок на місцевості Генеральному плану забудови індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_2 від 28 серпня 1986 року ?

- чи відповідає абрис земельної ділянки вказаний в акті визначення та погодження в натурі зовнішніх меж від 27 травня 1998 року та в належному ОСОБА_3 державному акті на право власності на земельну ділянку серії I-КВ № 016169 генеральному плану забудови від 28 серпня 1986 року?

- чи були порушені межі земельної ділянки по АДРЕСА_3 абрисом земельної ділянки вказаними в належному ОСОБА_3 державному акті на право власності на земельну ділянку серії І-КВ № 016169?

Проведення вказаної будівельно-технічної експертизи позивач клопотав доручити Київському НДІСЕ.

10.04.2013 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшло клопотання позивача ОСОБА_1, ( а.с., 100), який просив при проведенні судової експертизи поставити додаткові запитання:

- чи відповідає проведена межа, що в акті погодження меж на межі А-Б точки 8-9 від земельної ділянки ОСОБА_1 технічній документації Генеральному плану забудови ОСОБА_19 - ОСОБА_3 від 28.08.1986 року.

- чи правильно розміщені підсобні споруди по межі А-Б точки 8-9 (вбиральня і літня баня) при встановленні межі відповідно плану забудови ОСОБА_3 від 28.08.1986 р.

- якщо мають місце відхилення, то вказати їх розміри, по крапкам 8-9, на скільки.

- вказати схематично на плані місця цих порушень, провести межу, використавши при цьому план забудови ОСОБА_3 від 28.08.1986 р.

26 квітня 2013 року судом було винесено ухвалу про проведення судово будівельно - технічної експертизи, ( а.с., 108 - 111), на вирішення якої поставлено було наступні питання:

а/ Чи відповідає забудова домоволодіння по АДРЕСА_2 належна ОСОБА_3 на місцевості генеральному плану забудови від 28 серпня 1986 року?

б/ Чи відповідають лінії розмежування суміжних земельних ділянок на місцевості Генеральному плану забудови індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_2 від 28 серпня 1986 року ?

в/ Чи відповідає абрис земельної ділянки вказаний в акті визначення та погодження в натурі зовнішніх меж від 27 травня 1998 року та в належному ОСОБА_3 державному акті на право власності на земельну ділянку серії I-КВ № 016169 генеральному плану забудови від 28 серпня 1986 року?

г\ Чи були порушені межі земельної ділянки по АДРЕСА_3 абрисом земельної ділянки вказаними в належному ОСОБА_3 державному акті на право власності на земельну ділянку серії І-КВ № 016169?

д\ Чи відповідає проведена межа, що в акті погодження меж на межі А-Б точки 8-9 від земельної ділянки ОСОБА_1 технічній документації Генеральному плану забудови ОСОБА_19 - ОСОБА_3 від 28.08.1986 року?

е\ Чи правильно розміщені підсобні споруди по межі А-Б точки 8-9 (вбиральня і літня баня) при встановленні межі відповідно плану забудови ОСОБА_3 від 28.08.1986 р.?

ж\ Якщо мають місце відхилення, то вказати їх розміри, по крапкам 8-9, на скільки.;

з\ Вказати схематично на плані місця цих порушень, провести межу, використавши при цьому план забудови ОСОБА_3 від 28.08.1986 р.;

е\ границю від ОСОБА_1, ОСОБА_3 провести згідно свого генерального плану забудови ОСОБА_19 - ОСОБА_3 по точкам 8 - 15.5 м і від будинку 2.5 м на межі А - Б.

Проведення експертизи за клопотанням позивача ОСОБА_1 було доручено експертам Київського НДІСЕ.

В даному випадку суд наголошує на тій обставині, що судом на вирішення питання експертизи були поставлені питання, які прохав сам позивач. Позивач ОСОБА_1 зобов»язався оплатити вартість проведення експертизи, хоча проти призначення експертизи представник відповідачів ОСОБА_2 категорично заперечував.

Внаслідок того, що вартість проведення експертизи не була оплачена позивачем ОСОБА_1, дана справа без виконання експертизи 19.08.2013 року була повернута до Кагарлицького районного суду. ( а.с., 148).

19.09.2013 року на підставі ухвали суду ( а.с., 150), провадження по даній справі було відновлено та призначено справу до слухання на 19.09.2013 року.

19.09.2013 року слухання справи відкладено в зв»язку з неявкою позивача ОСОБА_1 на 03.10.2013 року.

03.10.2013 року судом було оголошено перерву за клопотанням позивача ОСОБА_1 на 17.10.2013 року.

17.10.2013 року судом оголошено перерву до 31.10.2013 року в зв»язку з клопотанням позивача ОСОБА_1 ( а.с. 172 - 173).

31.10.2013 року в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги та просив суд:

Провести на місцевості встановлення границі згідно акта погодження меж від 27 травня 1998 року по АДРЕСА_2 земельної ділянки ОСОБА_3 поточкам 1583 та від будинку ОСОБА_3 зі східної сторони розміром 2,6 м провести пряму лінію, що і буде границею - межею з земельною ділянкою ОСОБА_1 Убрати вбиральню та літню кухню.

Від проведення по даній експертизі позивач ОСОБА_14 категорично відмовився, так як вважає, що акт встановлення розмірів земельної ділянки на місцевості по АДРЕСА_2 ( а.с., 134), і є експертизою.

На запитання суду щодо причин не оплати експертизи, позивач ОСОБА_1 відповів, що не довіряє даній установі ( хоча в даному випадку суд зазначає, що ним самим було обрано експертну установу), вважає, що розмір оплати за проведення експертизи сильно завищено, крім того, суд не правильно виніс ухвалу про проведення експертизи.

Представник ОСОБА_2 в судовому засіданні проти змінених позовних вимог заперечував, та зазначив, що виконання вимог, викладених в змінених позовних вимогах позивача ОСОБА_1 не входить до компетенції суду, та просив суд у випадку відмови в задоволенні позову стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь на користь ОСОБА_4, кошти в сумі 2294 грн., та стягнути з ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий 19 липня 2003 року Нетішинським МВ УМВС України в Хмельницькій області, на користь ОСОБА_3 кошти в сумі 2982 грн.

Суд, вислухавши уточнені позовні вимоги ОСОБА_20, вислухавши думку представника відповідачів ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо відмови в задоволенні уточнених позовних вимог, обгрунтовуючи своє рішення наступним.

До компетенції суду не входить проведення на місцевості границі. Дані дії може зробити лише відповідна спеціалізована установа на підставі рішення суду.

Крім того, позивач у уточнених позовних вимогах посилається на те, що земельна ділянка і будинок належить ОСОБА_3, проте, даний факт не відповідає дійсності, так як земельна ділянка та будинок, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 а в дійсності належать ОСОБА_4, який є співвідповідачем по даній справі, на підставі договору дарування земельних ділянок ( а.с., 58), та договору дарування житлового будинку ( а.с., 59).

Що ж стосується позовної вимоги до суду в частині убрати вбиральню і літню кухню, то дане питання також не входить до компетенції суду.

Дане питання слід було вирішити шляхом подання позовної вимоги до власника домоволодіння та земельної ділянки, - ОСОБА_4, а саме ставити питання перед судом про зобов»язання ОСОБА_4 прибрати вбиральню та літню баню.

Відповідно, суд зазначає, що уточнені позовні вимоги позивачем ОСОБА_1 викладені не коректно, не зрозуміло, що не дає змогу суду винести рішення по даних позовних вимогах

Підсумовуючи судом вищевикладене, суд зазначає, що жодних належних та допустимих доказів порушення меж земельної ділянки, якою користується ОСОБА_1 зі сторони відповідача ОСОБА_3 та співвідповідача ОСОБА_4, який є власником суміжної з позивача ОСОБА_14 ділянки, позивачем ОСОБА_14 суду надано не було, в зв»язку з чим, суд враховуючи вимоги законності та обґрунтованості, приходить до висновку щодо відмови в задоволенні уточнених позовних вимог.

Окрім того, суд наголошує на тій обставині, що державний акт на право власності на земельну ділянку на ім.»я ОСОБА_1 не виготовлявся, тобто земельна ділянка в натурі йому не виділялася, на місцевість не переносилася, тому і визначених у встановленому порядку та закріплених у відповідній документації її меж фактично немає, що позбавляє суд можливості вирішувати питання про їхнє порушення відповідачами.

Судові витрати.

Що ж стосується судових витрат, то суд на підставі ч. 1 ст. 88 ЦПК України, в якій, зокрема, зазначено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві, - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено, приходить до висновку щодо стягнення з

- ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий 19 липня 2003 року Нетішинським МВ УМВС України в Хмельницькій області, на користь ОСОБА_4, податковий номер НОМЕР_1, кошти в сумі 2294 ( дві тисячі двісті дев»яносто чотири) грн.

- ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий 19 липня 2003 року Нетішинським МВ УМВС України в Хмельницькій області, на користь ОСОБА_3, податковий номер НОМЕР_1, кошти в сумі 2982 ( дві тисячі дев»ятсот вісімдесят дві) грн.

Факт оплати позивачами ОСОБА_3, ОСОБА_4 послуг з надання правової допомоги адвокатом підтверджується квитанціями про оплату послуг, які містяться в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 257, 267 ЦК України, 58 - 60, 215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні уточненого позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Стайківської сільської ради Кагарлицького району Київської області, третя особа, - управління держземагенства України в Кагарлицькому районі про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом визнання недійсними та скасування акта визначення та погодження в натурі зовнішніх меж земельної ділянки та державного акта на права приватної власності на земельну ділянку, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий 19 липня 2003 року Нетішинським МВ УМВС України в Хмельницькій області, на користь ОСОБА_4, податковий номер НОМЕР_1, кошти в сумі 2294 ( дві тисячі двісті дев»яносто чотири) грн.

Стягнути з ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий 19 липня 2003 року Нетішинським МВ УМВС України в Хмельницькій області, на користь ОСОБА_3, податковий номер НОМЕР_1, кошти в сумі 2982 ( дві тисячі дев»ятсот вісімдесят дві) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ч. 1 ст.223 ЦПК України.

Суддя : О.В. Закаблук

Суддя: О. В. Закаблук