Постанова № 3460330, 17.03.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17.03.2009 р.                                                                                 № 8/421

Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Коваль А.В.

За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За позовомДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

ДоДругої Київської нотаріальної контори

Третя особаГоловне управління юстиції у м. Києві

ПроЗобов`язання вчинити нотаріальні дії щодо опротестування простих векселів та виконавчий напис За участю представників сторін від позивача: Ярова Л.М. за дов. № 6271/9/10-017 від 23.12.2008 р.

від відповідача: Ткач О.А. за дов. № 11155 від 03.11.2008 р.

від третьої особи: Смовж О.Ю. за дов. № 58/в від 04.04.2007 р.

в судовому засіданні був присутній представник прокуратури Орленко А.О. посв. № 36

ВСТАНОВИВ:

          Пред`явлені позовні вимоги про зобов`язання Другої Київської нотаріальної контори вчинити нотаріальні дії щодо опротестування простих векселів, пред’явити платнику вимогу про оплату (акцепт) векселя; складення акту про протест про не оплату за встановленою формою, а також зобов`язання зробити відповідний запис у реєстрі та відмітку про протест про не оплату на самих векселях.

Позивач позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов. В обґрунтування позову посилався на Закони України «Про обіг векселів в Україні», «Про виконавче провадження», «Про нотаріат», Постанови Кабінету Міністрів України від 15.03.2006 р. № 315 «Про затвердження Порядку продажу прав вимоги погашення простроченої понад три роки заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі», Постанови Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України»від 16.12.2002 р. № 508, Конвенцію, якою затверджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, Інструкцію про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою Наказом Мін’юсту України від 03.03.2004 р. № 20/5.

          Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, свою позицію виклав в письмових запеченнях на позов.

          Третя особа підтримала позицію відповідача, просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

          Прокуратура вважає позовні вимоги податкової інспекції обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Прокуратура надала суду письмові пояснення по суті адміністративного позову, в яких зазначила, що дії відповідача щодо не опротестування векселів суперечить чинному законодавству України, а інтереси держави підлягають відновленню.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення учасників судового процесу, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно –правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб’єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

          Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва відповідно до п. 37 Порядку продажу прав вимоги погашення простроченої понад три роки заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, затвердженого Постановою Кабміну від 15.03.2006 р. № 315, Українській аграрній біржі пред’явлено до платежу прості векселі, всього 31 оригінал простих векселів повною сумою 1630000,00 дол. США.

Акт пред’явлення векселів до платежу від 16.01.2007 р. з терміном оплати 22.01.2007 р. був пред’явлений виконавчому директору Української аграрної біржі 16.01.2007 р.

У позовній заяві позивач вказує на те, що кошти на реквізити рахунку: одержувач –Державне казначейство України, ЄДРПОУ 20055032, банк одержувача – операційне управління Державного казначейства України, МФО 820172, рахунок № 31234461615028, призначення платежу –погашення заборгованості перед бюджетом за іноземним кредитом, не надійшли, що підтверджується актом перевірки надходження коштів за оплату простих векселів Українською аграрною біржею та звернення до Державного нотаріуса Державної нотаріальної контори № 2 від 23.01.2007 р.

Зважаючи на наведене вище, податкова інспекція направила лист від 24.01.2007 р. № 709/10/24-011 до Другої Київської нотаріальної контори, в якому просила здійснити нотаріальну дію щодо опротестування простих векселів, у кількості 31 простих векселів загальною сумою 1630000,00 дол. США, перелік векселів є в акті прийому-передачі векселів № 1 від 10.01.2007 р.

          У відповідь Друга Київська нотаріальна контора направила лист від 02.02.2007 р. за № 252, в якому зазначила, що вчинити протест векселів неможливо.

          Суд вважає позовні вимоги недоведеними, а отже такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

          Листом від 02.02.2007 р. за № 252 відповідач повідомив, що вчинити протест векселів неможливо у зв’язку з тим, що для вчинення протесту позивач повинен був звернутись з відповідною заявою, в якій слід зазначити, який саме протест повинен бути вчинений, а також надати опис векселів, пред’явлених до протесту. Також, у своєму листі відповідач зауважив, що позивач звернувся з листом, а не з заявою щодо опротестування простих векселів і не зазначив яку саме нотаріальну дію необхідно вчинити.

          Відповідно до п. 298 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Мін’юсту України від 03.03.2004 р. № 20/5, зареєстрованим в Мін’юсті України 03.03.2004 р. за № 283/8882 (далі –Інструкція), у день прийняття векселя до протесту нотаріус направляє платнику вимогу про оплату векселя, у якій зазначає про надходження заяви про протест векселя з усіма його реквізитами, та пропозицію сплатити чи акцептувати вексель у певний строк або повідомити про оплату чи акцепт векселя.

          Таким чином, за відсутності заяви про вчинення протесту певного виду та опису усіх реквізитів, пред’явлених до опротестування векселів, виконання державним нотаріусом вимог п. 298 Інструкції є неможливим.

          Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 08.06.2007 р. «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов’язаних з обігом векселів», при вирішенні питання про наявність вексельних зобов’язань суд має звертати увагу на додержання вимог вексельного законодавства щодо підписів зобов’язаних за векселем осіб.

          Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України «Про обіг векселів Україні», від імені юридичних осіб вексель підписується власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. Підписи скріплюються печатками. На векселях, про які йшла мова у листі позивача, не зазначено посади особи, яка їх підписала, що враховуючи положення ст. 8 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі унеможливлює ідентифікацію особи, якій на виконання п. 298 Інструкції слід пред’явити вимогу про оплату векселя.

Отже, за відсутності на пред’явлених векселях посилання на повноваження осіб, що їх підписали, неможливо визначити, хто саме є відповідальним за платіж за даними векселями: Українська аграрна біржа чи фізичні особи, які підписали ці векселі.

Крім того, відповідно до ст. 16, 77 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі, власник переказного векселя являється його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів.

Причому останній повинен бути одним із наступних:

-          іменний "наказу ДШ";

-          на пред'явника;

-          бланковий;

-          передоручений (відповідно до статті 18 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі ).

Враховуючи, що на вказаних векселях відсутній індосаментний ряд взагалі, слід зазначити, що ДШ у Голосіївському районі м.Києва не відповідає ознакам законного держателя таких векселів, отже не може бути учасником відноси, врегульованих нормами вексельного права і не може пред’являти векселі до їх опротестування.

          Таким чином, позивач не довів належними доказами свого права на спірні векселі як того вимагають ст. ст. 16, 77 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі.

          Враховуючи вищенаведене, виходячи з неповного та неналежного оформлення відповідних документів позивачем, відповідачем було правомірно та з врахуванням вимог чинного законодавства відмовлено податковій інспекції у вчиненні нотаріальної дії щодо опротестування векселів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що позивачем у позовній заяві не були наведені обставини, які б підтверджувались достатніми доказами, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні вимог позивача щодо зобов`язання Другої Київської нотаріальної контори вчинити нотаріальні дії щодо опротестування простих векселів, пред’явити платнику вимогу про оплату (акцепт) векселя; складення акту про протест про не оплату за встановленою формою, а також зобов`язання зробити відповідний запис у реєстрі та відмітку про протест про не оплату на самих векселях, належить відмовити.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача –суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Державній податковій інспекції у Голосіївському районі м. Києва відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя О.Є. Пилипенко

Дата підписання повного тексту постанови: 03.04.2009 р.