Постанова № 34601683, 06.11.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2013 р. Справа № 918/1330/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Сініцина Л.М. ,

судді Олексюк Г.Є.

при секретарі судового засідання: Лелех І.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - Белозор А.В., довіреність в справі

відповідача - Янкевич Л.Д., довіреність в справі

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення господарського суду Рівненської області від 08.10.13 р.

у справі № 918/1330/13 (суддя Торчинюк В.Г.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз"

про стягнення 933 746,93 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 08.10.2013 року визнано недійсним пункт 7.7 договору на купівлю-продаж природного газу №14/1187/10, укладеного 16 листопада 2010 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" в частині: "Неустойка нараховується Продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом". Позов задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 205 409 грн. (двісті п'ять тисяч чотириста дев'ять) грн. 43 коп. пені, 399 706 (триста дев'яносто дев'ять тисяч сімсот шість) грн. 35 коп. інфляційних, 79 518 грн. (сімдесят дев'ять тисяч п'ятсот вісімнадцять) грн. 93 коп. 3% річних та 17 800 грн. (сімнадцять тисяч вісімсот) грн. 96 коп. судового збору.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" в доход державного бюджету України 573 (п'ятсот сімдесят три) грн. 50 коп. судового збору.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в доход державного бюджету України 573 (п'ятсот сімдесят три) грн. 50 коп. судового збору.

В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки пункт 7.7 договору від 16 листопада 2010 року № 14/1187/10 в частині слів: "Неустойка нараховується Продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом" - суперечить нормам ст. ст. 260, 261 Цивільного кодексу України та положенням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Вказане положення пункту 7.7 договору підлягає визнанню судом недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України та ч. 1 ст. 215 ЦК України. Відтак, посилання відповідача про нарахування пені відповідно до п. 7.7 договору є безпідставними.

У зв'язку з порушенням відповідачем норм чинного законодавства та договору щодо строків виконання зобов'язання по оплаті товару, позивачем правомірно нараховано пеню, річні та інфляційні.

Водночас, місцевим судом зазначено, що з наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідні суми заявлених до стягнення грошових коштів за несвоєчасне виконання зобов'язання були обчислені позивачем без врахування днів, в яких фактично мало місце часткове погашення відповідачем суми основного боргу по кожному спірному періоду.

Таким чином, позивач при розрахунку пені помилково брав в розрахунок день фактичної оплати відповідачем заборгованості, а відтак відповідно до розрахунку зробленого судом за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE розмір пені становить 410 818 грн. 85 коп..

Щодо розрахунку 3% річних суд першої інстанції зауважив, що позивачем при розрахунку 3% річних помилково брав в розрахунок день фактичної оплати відповідачем заборгованості, а відтак відповідно до розрахунку зробленого судом за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE розмір 3% річних становить 79 518 грн. 93 коп..

Суд погодився з розрахунком інфляційних, який наданий позивачем, як таким, що є арифметично вірним та відповідає вимогам чинного законодавства.

Наявність таких підстав як: повне погашення боргу, незначну прострочку в оплаті, надмірно велику суму нарахованої пені та вплив сплати пені на безперебійну та безаварійну роботу систем газопостачання, наявність заборгованості споживачів за поставлений природний газ є підставою для зменшення розміру пені на підставі статті 233 ГК України та пункту 3 статті 83 ГПК України, що в свою чергу підтверджується оглядовим листом Вищого господарського суду України від 29 квітня 2013 року № 01-06/767/2013.

На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції відповідно до пункту 3 статті 83 ГПК України скористався наданим йому чинним законодавством правом та зменшив розмір пені нарахованої позивачем відповідачу на 50% та задовольнив пеню в розмірі 205 409 грн. 40 коп. (410 818 грн. 85 коп. х 50% = 205 409 грн. 43 коп.).

Таким чином, місцевим судом задоволено вимоги позивача про стягнення з відповідача 205 409 грн. 43 коп. пені, 79 518 грн. 93 коп. 3% річних та 399 706 грн. 35 коп. інфляційних. В задоволені решти позовних вимог суд відмовив.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 08.10.2013 року в частині відмови у стягненні 402692,37 грн. нарахованої пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким задоволити вимогу позивача про стягнення з відповідача частини пені у розмірі 402 692,37 грн..

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 402692,37 грн. нарахованої пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким задоволити вимогу позивача про стягнення з відповідача частини пені у розмірі 402 692,37 грн. прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, на думку скаржника виняткові обставини для зменшення розміру пені у відповідача відсутні, а тому суд не мав права зменшувати її розмір.

Крім того, при вирішенні питання щодо зменшення розміру пені суд повинен був виходити з інтересів обох сторін, а не лише відповідача.

Також, скаржник зазначає, що зменшення судом розміру пені спричиняє позивачу додаткові збитки та дозволяє відповідачу і в подальшому безкарно порушувати договірні умови.

У письмовому відзиві №10/3517 від 01.11.2013р. на апеляційну скаргу відповідач заперечив проти її доводів, вважаючи оскаржене рішення суду першої інстанції законним та таким, що відповідає дійсним обставинам справи, з підстав викладених у відзиві.

Скаржник підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції від 08.10.2013р. в частині відмови у стягненні 205 409 грн. 43

коп. нарахованої пені є незаконним та необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства, а тому просить його скасувати, а апеляційну скаргу - задоволити.

Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні 06.11.2013 року пояснив, що в апеляційній скарзі зроблена описка щодо зазначення суми заборгованості яку слід стягнути, тому зазначив, що погоджується з розрахунком пені здійсненим судом першої інстанції та просить скасувати рішення господарського суду в частині відмови щодо стягнення пені в сумі 205409,43 грн. та стягнути пеню в повному обсязі, тобто 410818,85 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 06.11.2013 року заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції від 08.10.2013р. є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно ч.2 чт.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв`язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Рівненської області від 08.10.2013 року у справі №918/1330/13 слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 листопада 2010 року між Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Рівнегаз" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 14/1187/10 (надалі - Договір) (а.с. 14-18).

Відповідно до п. 1.1. Договору, продавець зобов'язується передати у власність покупця у 2011 році імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти у власність та оплатити газ на умовах даного Договору.

Згідно пункту 2.1. Договору, продавець передає покупцеві у 2011 році природний газ у обсязі до 70 000,0 тис. (сімдесяти мільйонів) куб.м..

Кількість газу, поставленого покупцю закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які підписуються продавцем і покупцем. Не пізніше 5 (п'ятого) числа місяця наступного за місяцем поставки газу, покупець зобов'язується надати продавцю підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акту приймання-передачі газу, в яких зазначаються фактичні обсяги переданого газу, його фактична ціна та вартість. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків (п. 3.5. Договору).

Відповідно до пункту 5.1. Договору, ціна за 1000 куб.м. газу становить 2 187,20 грн., без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, крім того ПДВ - 20% - 437,44 грн., ціна газу разом з ПДВ - 2 624,64 грн..

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% оплати вартості обсягів газу в термін до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1. Договору).

В подальшому сторонами укладено ряд додаткових угод (а.с. 22-31), якими сторони внесли зміни до Договору щодо кількості та якості газу, ціни газу, порядку та умов проведення розрахунків, а саме:

Додатковою угодою № 1 від 04 січня 2011 року внесено зміни до Договору купівлі-продажу природного газу № 14/1187/10 від 16 листопада 2010 року про наступне:

1. Викласти п. 5.1. статті 5 "Ціна газу" у новій редакції:

"5.1. Ціна за 1000 куб. м газу становить 2 282,00 грн. (дві тисячі вісімдесят дві гривні 00 коп.), без урахування податку на додану вартість (ПДВ), збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, крім того ПДВ - 20% - 456,40 грн., ціна газу разом з ПДВ - 2 738,40 грн. (дві тисячі сімсот тридцять вісім гривень 40 копійок)".

Додатковою угодою № 1/2 від 05 квітня 2011 року внесено зміни до Договору купівлі-продажу природного газу № 14/1187/10 від 16 листопада 2010 року про наступне:

1. З 01 квітня 2011 року викласти п. 5.1. та 5.2. статті 5 "Ціна газу" у наступній редакції:

"5.1. Ціна за 1000 куб. м газу становить 2 553,20 грн. (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят три гривні 20 коп.), без урахування податку на додану вартість (ПДВ), збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, крім того ПДВ - 20% - 510,64 грн., ціна газу разом з ПДВ - 3 063,84 грн. (три тисячі шістдесят три гривні 84 копійки).

5.2. До ціни газу, визначеної у пункті 5.1. цього Договору, додається загальний тариф на послуги з транспортування 1000 куб. м природного газу магістральними та розподільними газопроводами, який становить 259,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 51,94 грн., разом з ПДВ - 311,64 грн.

У разі поставки газу Споживачем, які безпосередньо підключені до магістральних або промислових трубопроводі нафто - газовидобувних підприємств, тариф на послуги з транспортування 1000 куб. м газу цими трубопроводами встановлюється в розмірі 219,50 грн., крім того ПДВ - 20% - 43,90 грн., разом з ПДВ - 263,40 грн."

Додатковою угодою № 2 від 27 липня 2011 року внесено зміни до Договору купівлі-продажу природного газу № 14/1187/10 від 16 листопада 2010 року про наступне:

1. З 01 липня 2011 року викласти п. 5.1. та 5.2. статті 5 "Ціна газу" у наступній редакції:

"5.1. Ціна за 1000 куб.м газу становить 3 023,50 грн. (три тисячі двадцять три гривні 50 коп.), без урахування податку на додану вартість (ПДВ), збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, крім того ПДВ - 20% - 604,70 грн., ціна газу разом з ПДВ - 3 628,20 грн. (три тисячі шістсот двадцять вісім гривень 20 копійок).

5.2. До ціни газу, визначеної у пункті 5.1. цього Договору, додається загальний тариф на послуги з транспортування 1000 куб. м природного газу магістральними та розподільними газопроводами, який становить 285,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 57,00 грн., разом з ПДВ - 342,00 грн.

У разі поставки газу Споживачам, які безпосередньо підключені до магістральних або промислових трубопроводів нафто - газовидобувних підприємств, тариф на послуги з транспортування 1000 куб. м газу цими трубопроводами встановлюється в розмірі 244,80 грн., крім того ПДВ - 20% - 48,96 грн., разом з ПДВ - 293,76 грн."

2. З 01 липня 2011 року викласти п. 6.2. статті 6 "Порядок та умови проведення розрахунків" у наступній редакції:

"6.2. В платіжних дорученнях Покупець повинен обов'язково зазначити номер Договору, дату його підписання та призначення платежу, без зазначення періоду за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у Покупця за цим Договором Продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від Покупця, як погашення заборгованості за газ поставлений в минулі періоди по цьому Договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

Кошти, які надійшли від Покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором".

Додатковою угодою № 3 від 31 серпня 2011 року внесено зміни до Договору купівлі-продажу природного газу № 14/1187/10 від 16 листопада 2010 року про наступне:

1. З 06 серпня 2011 року по 30 вересня 2011 року викласти п. 5.1. статті 5 "Ціна газу" у наступній редакції:

"5.1. Ціна за 1000 куб. м природного газу за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" становить 3 023,50 грн. (три тисячі двадцять три гривні 50 копійок), без урахування податку на додану вартість (ПДВ), збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, крім того ПДВ - 0% - 0,00 грн., ціна газу разом з ПДВ - 3 023,50 грн. (три тисячці двадцять три гривні 50 копійок."

2. З 01 жовтня 2011 року викласти п. 5.1. статті 5 "Ціна газу" у наступній редакції:

"5.1. Ціна за 1000 куб. м природного газу за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" становить 3 023,50 грн. (три тисячі двадцять три гривні 50 копійок). без урахування податку на додану вартість (ПДВ), збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, крім того ПДВ - 20% - 604,70 грн. ціна газу з ПДВ - 3 628,20 грн. (три тисячі шістсот двадцять вісім гривень 20 копійок)."

Додатковою угодою № 4 від 30 вересня 2011 року внесено зміни до Договору купівлі-продажу природного газу № 14/1187/10 від 16 листопада 2010 року про наступне:

1. Викласти пункт 2.1. статті 2 "Кількість та якість газу" у наступній редакції:

"2.1. Продавець передає покупцеві у 2011 році природний газ у обсязі до 80 000 тис. куб. м. (вісімдесят мільйонів) куб. м."

Додатковою угодою № 5 від 30 вересня 2011 року внесено зміни до Договору купівлі-продажу природного газу № 14/1187/10 від 16 листопада 2010 року про наступне:

1. З 01 жовтня 2011 року викласти п. 5.1. та 5.2. статті 5 "Ціна газу" у наступній редакції:

"5.1. Ціна за 1000 куб. м природного газу за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" становить 3 382,00 грн. (Три тисячі триста вісімдесят дві гривні 00 копійок), без урахування податку на додану вартість (ПДВ), збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, крім того ПДВ - 20% - 676,40 грн., всього з ПДВ - 4 058,40 грн. (чотири тисячі п'ятдесят вісім гривень 40 копійок).

5.2. До ціни газу, визначеної у пункті 5.1. цього договору додається загальний тариф на послуги з транспортування 1000 куб. м природного газу магістральними та розподільними газопроводами, який становить 302,30 грн., крім того ПДВ - 20% - 60,46 грн., всього з ПДВ- 362,76 грн. (триста шістдесят дві гривні 76 коп.).

У разі поставки газу Споживачам, які безпосередньо підключені до магістральних або промислових трубопроводів нафто - газовидобувних підприємств, тариф на послуги з транспортування 1000 куб.. м газу цими трубопроводами встановлюється в розмірі 262,25 грн., крім того ПДВ - 20% - 52,45 грн., разом з ПДВ - 314,70 грн. (триста чотирнадцять гривень 70 коп.)."

Додатковою угодою № 6 від 11 жовтня 2011 року внесено зміни до Договору купівлі-продажу природного газу № 14/1187/10 від 16 листопада 2010 року про наступне:

1. З 11 жовтня 2011 року викласти п. 5.1. та 5.2. статті 5 "Ціна газу" у наступній редакції: "

"5. 1. Ціна за 1000 куб. м природного газу за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" становить 3 382,00 грн. (Три тисячі триста вісімдесят дві гривні 00 копійок), без урахування податку на додану вартість (ПДВ), збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді кільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, крім того ПДВ - 0% - 0 грн., всього з ПДВ - 3 382,00 грн. (три тисячі триста вісімдесят дві гривні 00 копійок".

5.2. До ціни газу, визначеної у пункті 5.1. цього договору додається загальний тариф на послуги з транспортування 1000 куб. м природного газу магістральними та розподільними газопроводами, який становить 302,30 грн., крім того ПДВ - 20% - 60,46 грн., всього з ПДВ - 362,76 грн. (триста шістдесят дві гривні 76 коп.).

У разі поставки газу Споживачам, які безпосередньо підключені до магістральних або промислових трубопроводів нафто- газовидобувних підприємств, тариф на послуги з транспортування 1000 куб. м газу цими трубопроводами встановлюється в розмірі 262,25 грн., крім того ПДВ - 20% - 52,45 грн., разом з ПДВ - 314,70 грн. (триста чотирнадцять гривень 70 коп.)."

Додатковою угодою № 7 від 29 листопада 2011 року внесено зміни до Договору купівлі-продажу природного газу № 14/1187/10 від 16 листопада 2010 року про наступне:

1. З 1 листопада 2011 року викласти п. 3.1. Статті 3 "Порядок та умови постачання, приймання газу" у наступній редакції:

"3.1. Продавець передає Покупцю газ у загальному потоці газу у пунктах приймання- передачі газу на газовимірювальних станціях (ГВС), які знаходяться на кордоні України з Російською Федерацією та в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему.

Право власності на газ переходить від Продавця до Покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ."

2. З 1 листопада 2011 року внести в Статтю 5 "Ціна газу" наступні зміни:

п. 5.2 виключити.

п. 5.3 викласти у наступній редакції:

"5.3. Ціна на газ, визначена відповідно до п. 5.1. цього Договору може змінюватись у разі прийняття уповноваженими органами відповідних нормативних актів. У разі зміни ціни на газ сторонами в обов'язковому порядку здійснюється перерахунок вартості спожитого газу."

- у зв'язку з цим з 1 листопада 2011 року пункти 5.1, 5.3, 5.4, 5.5. вважати відповідно пунктами 1,5.2, 5.3, 5.4.

Додатковою угодою № 8 від 30 грудня 2011 року внесено зміни до Договору купівлі-продажу природного газу № 14/1187/10 від 16 листопада 2010 року про наступне:

1. Викласти п. 1.1. статті 1 "Предмет договору" у наступній редакції:

1.1. Продавець зобов'язується передати Покупцеві у 2011 році та у січні 2012 року портований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), а Покупець зав'язується прийняти та оплатити природний газ на умовах даного Договору".

2. Викласти п. 2.1. статті "Кількість та якість газу" у наступній редакції:

2.1. Продавець передає Покупцеві у 2011 році природний газ у обсязі 39597,214 тис. (тридцять п'ять мільйонів п'ятсот дев'яносто сім тисяч двісті чотирнадцять) куб.м. та у січні 2012 року 4700 с. (чотири мільйони сімсот тисяч) куб.м".

3. З 01 січня 2012 року викласти п. 5.1. статті 5 "Ціна газу" у наступній редакції:

"5.1. Ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 3 509,00 гри., без урахування податку на дану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, рифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу 3 509,00 (три тисячі п'ятсот дев'ять гривень. 00 п.) гривень, крім того ПДВ - 0% ".

4. Викласти п. 11.1. статті 11 "Строк дії договору" у наступній редакції:

"11.1. Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення їх підписів печатками і діє в частині поставки газу з 01 січня 2011 року до січня 2012 року, а у частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення".

Додатковою угодою № 9 від 31 січня 2012 року внесено зміни до Договору купівлі-продажу природного газу № 14/1187/10 від 16 листопада 2010 року про наступне:

1. Викласти п. 1.1. статті 1 "Предмет договору" у наступній редакції:

"1.1. Продавець зобов'язується передати Покупцеві у 2011 році та у січні - лютому 2012 року імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ на умовах даного Договору".

2. Викласти п. 2.1. статті 2 "Кількість та якість газу" у наступній редакції:

"2.1. Продавець передає Покупцеві у 2011 році природний газ у обсязі 39597,214 тис.куб.м. (тридцять дев'ять мільйонів п'ятсот дев'яносто сім тисяч двісті чотирнадцять куб.м.) та у період з 01 січня 2012 по 29 лютого 2012 року 9 196,774 тис.куб.м (дев'ять мільйонів сто дев'яносто шість тисяч сімсот сімдесят чотири куб.м), в тому числі по місяцях 2012 року:

- січень 2012 року - 4 296,774 тис. куб.м (чотири мільйони двісті дев'яносто шість тисяч сімсот сімдесят чотири куб.м.),

- лютий 2012 року - 4 900,0 тис. куб.м (чотири мільйони дев'ятсот тисяч куб.м.)".

3. Викласти п. 11.1. статті 11 "Строк дії договору" у наступній редакції:

"11.1. Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін, скріплення їх підписів печатками і діє в частині поставки газу з 01 січня 2011 року до 29 лютого 2012 року, а у частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення".

Позивачем виконано зобов'язання за Договором, поставлено відповідачу природній газ в обсязі 49054,623 тис. куб.м. на загальну суму 167 380630,83 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с.31-52).

Проте, як вбачається із матеріалів справи (а.с. 53-56), та не оспорюється сторонами, відповідач свої зобов'язання по Договору, щодо оплати за поставлений природній газ, виконав з порушенням встановленого Договором строку.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Підставою виникнення зобов'язань між сторонами по справі є договір купівлі-продажу природного газу № 14/1187/10 від 16.11.2010 року.

Пунктом 7.7 договору купівлі-продажу природного газу № 14/1187/10 передбачено, що неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Однак, п. 7.7 договору, сторони фактично змінили порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення неустойки (штрафу, пені) на прострочену суму, оскільки, застосовуючи вказаний пункт договору у спірних правовідносинах сторони фактично визначили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотного відрахунку шести місяців від дати звернення постачальника з претензією або позовом, що не відповідає положенням ч. 2 ст. 260 Цивільного кодексу України.

За приписами частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 217 ЦК України унормовано, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Підпунктом 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29 травня 2013 року N 11 визначено, що якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац другий частини п'ятої статті 216 ЦК України).

Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони (на відміну від припису пункту 2 частини першої тієї ж статті ГПК).

Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що пункт 7.7 договору від 16 листопада 2010 року № 14/1187/10 в частині слів: "Неустойка нараховується Продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом" - суперечить нормам ст. ст. 260, 261 Цивільного кодексу України та положенням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Вказане положення пункту 7.7 договору підлягає визнанню судом недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України та ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Частиною 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності із ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконував своє зобов'язання, жодних доказів щодо сплати заборгованості по кредиту та по відсотках у встановлені строки не надав, а отже мало місце прострочення виконання зобов'язання.

Згідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених кодексом, іншими законами або договором.

За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За приписами ч.ч.1, 3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.1. Договору, визначено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність згідно з цим Договором і чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 7.2. Договору, у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1. цього Договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу.

Таким чином, враховуючи доведеність факту неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань, позивачем правомірно нараховано пеню.

Однак, розрахунок пені є арифметично неправильним.

Відповідно до частини 2 статті 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 252 ЦК України).

Згідно ст. 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Частиною 1 статті 255 ЦК України встановлено, що якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Водночас, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідні суми заявлених до стягнення грошових коштів за несвоєчасне виконання зобов'язання були обчислені позивачем без врахування днів, в яких фактично мало місце часткове погашення відповідачем суми основного боргу по кожному спірному періоду.

Отже, з урахуванням викладеного, судова колегія перевіривши розрахунок пені, зроблений судом першої інстанції за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE (а.с 167-170), згідно якого розмір пені становить 410 818 грн. 85 коп., вважає його правильним.

За приписами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тривале безпідставне утримання чужих коштів призводить до їх знецінення для власника внаслідок інфляційних процесів.

Інфляція - знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені наказом Держкомстату України від 14.11.2006 № 519).

Тому, при прийнятті рішення про стягнення коштів, не сплачених у строк, обумовлений договором, суд має визначити їх реальну вартість на час відшкодування - з урахуванням індексу інфляції за весь час користування такими коштами.

Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань.

Таким чином, передбачене законом право вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту майнового права та інтересу особи, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати.

Судова колегія перевіривши розрахунок інфляційних, який наданий позивачем, вважає його правильним та арифметично вірним, в тому погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовної вимоги про стягнення інфляційних в сумі 399 706 грн. 35 коп..

Щодо розрахунку 3% річних, то судова колегія перевіривши розрахунок 3% річних, зроблений судом першої інстанції за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE (а.с 167-170), згідно якого розмір 3% річних становить 79 518 грн. 93 коп., вважає його правильним.

З матеріалів справи вбачається, що 01 жовтня 2013 року, представником відповідача подано доповнення до відзиву на позов, в якому останній, в порядку статті 233 ГК України та пункту 3 статті 83 ГПК України, просить зменшити розмір нарахованої пені на 90% (а.с.110-113).

На підставі аналізу поданих доказів суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність використання права суду та про зменшення пені на 50%.

Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок правомірним, з огляду на наступне.

Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд повинен встановити та дослідити у сукупності такі обставини як: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Крім того, правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

При цьому, діючим законодавством не обмежено суд в розмірах зменшення неустойки.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ПАТ "Рівнегаз" виконало свої зобов'язання по договору № 14/1187/10 в повному обсязі, сплативши повністю вартість поставленого природного газу, але із порушенням строків. Порушення строків оплати відповідачем були незначними, що свідчить про добросовісне відношення ПАТ "Рівнегаз" до виконання своїх договірних зобов'язань. Оплата залежала від проведення оплати кінцевими споживачами, яким проводилась поставка природного газу відповідно до умов договору.

Постачання природного газу здійснюється населенню, а населення за поставлений природний газ проводить оплату на рахунок зі спеціальним режимом використання. Перерахування коштів з даного рахунку проводиться з врахуванням Алгоритму розподілу коштів затвердженого постановою НКРЕ.

Крім того, на підставі Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожитий газ та електроенергію" № 554-6 від 20 лютого 2003 року, населення, як кінцевий споживач, має право реструктуризовувати заборгованість строком до 60 місяців. Саме ця обставина, що мешканці (кінцеві споживачі) сплачують за поставлений газ впродовж року і мають реструктуризацію заборгованості, впливає на обов'язок відповідача виконувати свої договірні зобов'язання перед позивачем. Населенню реструктуризовано понад 362,00 тис. грн.

За переконанням колегії суддів затримка в оплаті не могла завдати позивачу та іншим учасникам господарських відносин значних збитків, внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем коштів, а тому розмір нарахованих санкцій є непропорційно великим.

Крім того, несвоєчасне виконання свого обов'язку ПАТ "Рівнегаз" по оплаті за природний газ прямо пов'язане з затримкою у розрахунках ПАТ "НАК "Нафтогаз України" перед ПАТ "Рівнегаз" по Договору на розподіл природного газу (на транспортування природного газу газорозподільними мережами) № 14/189/11 від 31 січня 2011 року, адже за рахунок даних коштів здійснювалось в основному погашення заборгованості по договору № 14/1187/10 на купівлю-продаж природного газу від 16 листопада 2013 року.

ПАТ "Рівнегаз" 28 листопада 2005 року внесено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

ПАТ "Рівнегаз" здійснює діяльність по розподіленню газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи, технічне обслуговування газових мереж, виконання робіт по ремонту об'єктів систем газопостачання та газифікації, має відповідну ліцензію на вказану діяльність на території Рівненської області, а отже постачання (розподілення). природного газу на території Рівненської області на даний час безпосередньо залежить від господарської діяльності ПАТ "Рівнегаз". Стягнення надмірно великої суми пені яка нарахована позивачем, зокрема в основному за один - два дні прострочки паралізує роботу підприємства, якраз перед початком опалювального періоду, що в свою чергу вплине на безперебійне та безаварійне надання послуг з газопостачання, утримання газових мереж, споруд на них, систем газопостачання та газифікації в належному стані.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За приписами ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідачем доведено обставини, які мають істотне значення та є підставою для зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача.

Водночас, суд зазначає, що позивачем є ПАТ"Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", основною метою діяльності якої є підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтогазового комплексу України. Матеріали справи містять докази того, що даний суб'єкт також перебуває у скрутному матеріальному становищі.

Встановивши порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині оплати отриманого природного газу, суд попередньої інстанції, на підставі ст. 233 ГК України та п. 3 ст. 83 ГПК України, встановивши дійсні обставини справи щодо порушення відповідачем свого грошового зобов'язання та взявши до уваги і майновий стан позивача, обґрунтовано зменшив розмір пені нарахованої позивачем відповідачу на 50% та задовільнив пеню в розмірі 205 409 грн. 40 коп. (410 818 грн. 85 коп. х 50% = 205 409 грн. 43 коп.).

З урахуванням вищевикладених встановлених обставин справи та вимог чинного законодавства, надавши юридичне обґрунтування доказам по справі в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення заявленого позову про стягнення з відповідача 205 409 грн. 43 коп. пені, 79 518 грн. 93 коп. 3% річних та 399 706 грн. 35 коп. інфляційних та про відмову в задоволені решти позовних вимог.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд вважає, що доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та обставинами справи.

Таким чином, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що при зверненні до суду з апеляційною скаргою Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" сплатило судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а саме 4026,92 грн., замість 2054,09 грн..

З огляду на викладене, враховуючи вимоги пункту 1 частин 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне повернути апелянту надлишково сплачену суму судового збору, що становить 1972,83 грн. (4026,92 грн. - 2054,09 грн.=1972,83 грн.)

Згідно частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається ухвалою суду.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 08.10.2013 року по справі №918/1330/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.

2. Винести ухвалу про повернення з Державного бюджету України апелянту - Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, місто Київ, вулиця Б. Хмельницького, 6, код: 20077720) 1972 грн. 83 коп. судового збору, сплаченого в більшому розмірі, ніж встановлено законом, за подачу апеляційної скарги в розмірі 1972 грн. 83 коп.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

4. Справу повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Сініцина Л.М.

Суддя Олексюк Г.Є.