Постанова № 34601528, 07.11.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2013 р.Справа № 916/587/13-гОдеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Журавльова О.О.

суддів Ярош А.І., Савицького Я.Ф.

(відповідно до розпорядження в.о. голови суду від 16.10.2013р. №831 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

при секретарі судового засідання Молодові В.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Баранчук Л.М., за довіреністю від 02.01.2013р.

від відповідача: ОСОБА_2 (особисто)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на рішення господарського суду Одеської області від 25 квітня 2013 року

по справі №916/587/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Група управління бізнесом"

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 71365,77 грн.

В С Т А Н О В И В:

ТОВ „Група управління бізнесом" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ФО-П ОСОБА_2 про стягнення 71365,77 грн., з яких: 10040 грн. основний борг, 757,11 грн. пені, 1350,86 грн. боргу зі сплати комунальних послуг, 101,87 грн. пеня за прострочення сплати комунальних послуг, 207,95 грн. 3% річних від суми боргу за договором оренди, 27,98 грн. 3% річних від суми боргу по сплаті за комунальні послуги та 58880 грн. неустойки у зв'язку з простроченням повернення об'єкта оренди.

Рішенням господарського суду Одеської області від 25 квітня 2013 року у справі №916/587/13-г (суддя Демешин О.А.) позовні вимоги ТОВ „Група управління бізнесом" задоволено в повному обсязі: з відповідача на користь позивача стягнуто 11390,86 грн. боргу, 858,98 грн. пені, 235,93 грн. 3% річних, 58880 грн. неустойки та 1720,50 грн. судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що станом на сьогоднішній день заборгованість відповідача як зі сплати орендної плати, так і за надані комунальні послуги не погашена, приміщення за актом приймання-передачі не повернуто. Разом з тим, місцевий господарський суд визнав такими, що відповідають вимогам чинного законодавства та стягненню позовні вимоги в частині стягнення пені, 3% річних та неустойки за ст. 785 ЦК України.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач (ФО-П ОСОБА_2) звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ „Група управління бізнесом" у повному обсязі, з посиланням при цьому на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

У судових засіданнях скаржник підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі та наполягав на її задоволенні.

Представник позивача (ТОВ „Група управління бізнесом") у судових засіданнях надав пояснення, згідно з якими позивач не погоджується з апеляційною скаргою ФО-П ОСОБА_2, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, з мотивів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Згідно з розпорядженням в.о. голови суду від 16.10.2013р. №831 розгляд апеляційної скарги здійснювався судовою колегією у складі: головуючий суддя Журавльов О.О., судді Ярош А.І., Савицький Я.Ф.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ФО-П ОСОБА_2 з огляду на наступне.

Матеріали справи свідчать про те, що 01.01.2011р. між ТОВ „Група управління бізнесом" (позивач, орендатор) та ТОВ „Сервісний центр „Чорноморець" (суборендатор) було укладено договір суборенди №88/112, за умовами якого орендатор надає суборендатору в строкове платне на умовах суборенди нежитлові приміщення загальною площею 2220 кв.м , які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п.3.4.1 договору суборенди від 01.01.2011р. №88/112 суборендатор має право передавати суборендоване приміщення (його частини), а також торгівельні місця, які в ньому знаходяться, в суборенду з погодження орендатора.

Згідно з п.7.1 договору суборенди від 01.01.2011р. №88/112 даний договір складається строком на 2 роки, вступає в силу з дати його підписання сторонами. По закінченню строку дії договору, за відсутності заперечень сторін, дія договорю продовжується на той самий строк та на тих самих умовах.

03.02.2011р. між ТОВ „Сервісний центр „Чорноморець" (орендатор) та ФО-П ОСОБА_2 (суборендатор) було укладено договір суборенди №ТЦ/АЛ/ІІІ-4 (надалі - договір), за умовами якого орендатор надає суборендатору в строкове платне користування частину нежитлового приміщення загальною площею 46 кв.м., яке розташоване в ТЦ за адресою АДРЕСА_1 (надалі - об'єкт), а суборендатор зобов'язався щомісячно сплачувати орендатору плату за користування об'єкту та поверх плати за користування об'єктом компенсувати орендатору всі витрати по оплаті використаних комунальних послуг, об'єкт передається суборендатору у тимчасове платне користування на умовах суборенди для здійснення торгової діяльності та зберігання товарів.

За п.2.1 договору право користування об'єктом виникає у суборендатора з дати підписання сторонами акту передачі об'єкту в суборенду, який є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 2.4 договору встановлено, що повернення об'єкту з суборенди здійснюється суборенда тором протягом 2-х календарних днів з дати припинення договору та оформлюється актом повернення об'єкту з суборенди.

Відповідно до п.3.3.3 договору суборендатор зобов'язався вносити своєчасно плату за користування об'єктом , інші платежі в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно з п.4.1. договору, враховуючи додаткові угоди до даного договору від 01.03.2011р., 01.09.2011р., 01.01.2012р., суборендар зобов'язаний щомісячно з 1 по 5 число поточного місяця сплачувати орендарю орендну плату шляхом перерахування її на поточний рахунок орендаря.

Приписами п. 4.2. договору передбачено, що понад орендної плати відшкодувати Орендарю витрати по сплаті комунальних послуг, згідно виставленого рахунку впродовж. 3-х банківських днів з дня виставлення рахунку.

За порушення строків внесення орендної плати та інших платежів, передбачених даним договором, суборендатор сплачує орендатору пеню у розмірі 2,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення , а також проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 150% річних. Пеня нараховується без обмеження 6-ти місячним строком та підлягає стягненню у межах строків позовної давності (п.5.2 договору).

За пунктом 7.1 договору даний договір укладається строком на 1 рік, вступає в силу з дати його підписання сторонами. По закінченню строку дії договору, за відсутністю заперечень сторін, дія договору продовжується на той самій строк на тих самих умовах.

16.02.2011р. ТОВ „Сервісний центр „Чорноморець" та відповідачем було складено акт передачі об'єкту суборенди, як додаток №1 до договору суборенди №ТЦ/АЛ/ІІІ-4 від 03.02.2011р., за яким ТОВ „Сервісний центр „Чорноморець" було передано, а відповідачем отримано відповідний об'єкт суборенди.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ „Сервісний центр „Чорноморець" виставлялись відповідачу відповідні рахунки по сплаті орендної плати та послуг по енергопостачанню, опалення, експлуатаційні витрати (а.с. 53-92).

07.05.2012р. ТОВ „Сервісний центр „Чорноморець" та відповідачем було складено додаткову угоду до договору суборенди №ТЦ/АЛ/ІІІ-4 від 03.02.2011р., відповідно до якої сторони засвідчують про те, що договір суборенди №ТЦ/АЛ/ІІІ-4 від 03.02.2011р. вважається розірваним з 22.05.2012р. Сторони прийшли до згоди, що суборендатор, за порушення умов, на підставі п.4.1.1 договору, до 01.06.2012р. включно зобов'язується оплатити орендатору орендну плату за користування об'єктом у розмірі 11390,86 грн. Вказана додаткова угода підписана та скріплена печаткою ТОВ „Сервісний центр „Чорноморець" та підписана ФО-П ОСОБА_2 особисто.

30.08.2012р. додатковою угодою до договору суборенди від 01.01.2011р. №88/112 позивач та ТОВ „Сервісний центр „Чорноморець" погодили, що договір суборенди від 01.01.2011р. №88/112 вважається розірваним.

31.08.2012р. позивачем та ТОВ „Сервісний центр „Чорноморець" складено та підписано відповідний акт повернення об'єкту з суборенди, як додаток №1 до договору суборенди від 01.01.2011р. №88/112.

01.09.2012р. між ТОВ „Сервісний центр „Чорноморець" (первинний кредитор), ТОВ „Група управління бізнесом" (новий кредитор) та ФО-П ОСОБА_2 (боржник) було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого боржник зобов'язався уплатити новому кредитору заборгованість у розмірі 11390,86 грн., в т.ч. ПДВ, яке виникло на підставі договору договір суборенди №ТЦ/АЛ/ІІІ-4 від 03.02.2011р.

За п.3 договору про відступлення права вимоги боржник не заперечує проти заміни первинного кредитора новим кредитором за договором суборенди №ТЦ/АЛ/ІІІ-4 від 03.02.2011р. та підписує зі своєї сторони даний договір.

Пунктом 7 договору про відступлення права вимоги встановлено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Вказаний договір про відступлення права вимоги підписано належними представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

30.11.2012р. позивачем було направлено відповідачу лист вих.№188, в якому просив в строк до 10.12.2012р. погасити існуючу заборгованості за Договором суборенди №ТЦ/АЛ/ІІІ-4 від 03.02.2011р., а також звільнити та передати об'єкт оренди.

Вищенаведене стало підставою для звернення ТОВ „Група управління бізнесом" до господарського суду Одеської області з відповідним позовом про стягнення заборгованості та нарахованих на неї 3% річних та пені.

Дослідивши матеріали справи апеляційний господарський суд прийшов до наступних висновків.

Апеляційний господарський суд не приймає до уваги посилання скаржника на порушення місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення норм процесуального права в частині не надсилання відповідачу копій ухвали про прийняття позовної заяви та оскаржуваного рішення, з огляду на те, що вказані твердження спростовуються матеріалами справи, а саме відмітками канцелярії господарського суду Одеської області від 11.03.2013р. про відправку копії ухвали про прийняття від 11.03.2013р. та від 26.04.2013р. про відправку копії рішення від 25.04.2013р. зроблені у встановленому порядку на перших примірниках вказаних ухвали та рішення, які відповідно до п.32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009р. №01-08/530 „Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" є належним підтвердженням направлення стороні копії процесуальних документів, а стосовно ухвали про прийняття позовної заяви - також є належним доказом повідомлення про час, дату і місце судового засідання.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами ч.1 ст. 628 ЦК України вбачається, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Дослідивши матеріали та обставини справи, враховую норми чинного законодавства, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що відповідачем не виконувались належним чином умови договору суборенди №ТЦ/АЛ/ІІІ-4 від 03.02.2011р. в частині своєчасної сплати орендної плати та інших платежів передбачених договором, що призвело до утворення відповідної заборгованості у розмірі 11390,86 грн., визнання відповідачем такої заборгованості та неналежного виконання умов договору суборенди №ТЦ/АЛ/ІІІ-4 від 03.02.2011р. підтверджується договором про відступлення права вимоги від 01.09.2012р. та додатковою угодою від 07.05.2012р. до договору суборенди №ТЦ/АЛ/ІІІ-4 від 03.02.2011р., які підписані ФО-П ОСОБА_2 особисто.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апеляційний господарський суд зауважує, що відповідачем не надано жодних доказів, у розумінні ст. 32-33 ГПК України, на підтвердження відсутності відповідної заборгованості, або на підтвердження погашення такої заборгованості.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на фіктивність додаткової угоди від 07.05.2012р. до спірного договору суборенди, оскільки відповідачем не надано жодних доказів, в розумінні ст.ст. 32-33 ГПК України, на підтвердження фіктивності вказаної додаткової угоди, або визнання її у судовому порядку недійсною.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги фактичне визнання основної заборгованості відповідачем, шляхом підписання відповідного договору про відступлення права вимоги від 01.09.2012р. та додаткової угоди від 07.05.2012р. до договору суборенди №ТЦ/АЛ/ІІІ-4 від 03.02.2011р., апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ „Група управління бізнесом" в частині стягнення з відповідача 11390,86 грн. основного боргу є доведеними, правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з ФО-П ОСОБА_2 пені в розмірі 858,98 грн., апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

За умовами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Також, відповідно до ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Дослідивши надані позивачем розрахунки пені, апеляційний господарський суд приймає їх, як обґрунтовані та здійснені згідно з вимогами діючого законодавства.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що з ФО-П ОСОБА_2 на користь позивача підлягаються стягненню 858,98 грн. пені.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з ФО-П ОСОБА_2 235,93 грн. 3% річних, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши надані позивачем розрахунки 3% річних, апеляційний господарський суд приймає їх, як обґрунтовані та здійснені згідно з вимогами діючого законодавства.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що з ФО-П ОСОБА_2 на користь позивача підлягаються стягненню 235,93 грн. 3% річних.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з ФО-П ОСОБА_2 58880 грн. неустойки за ст. 785 ЦК України, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

За ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Як вже було зазначено вище та не спростовується сторонами по справі, спірний договір суборенди №ТЦ/АЛ/ІІІ-4 від 03.02.2011р. припинив свою дію на підставі додаткової угоди від 07.05.2012р.

Колегія суддів зауважує, що а ні до господарського суду першої інстанції, а ні до господарського суду апеляційної інстанції сторонами по справі не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження повернення орендареві від суборендатора об'єкту оренди.

Згідно з вимогами чинного законодавства, умов договору та додаткової угоди від 07.05.2012р. до договору суборенди №ТЦ/АЛ/ІІІ-4 від 03.02.2011р., відповідач повинен був повернути об'єкт оренди ТОВ „Сервісний центр „Чорноморець" (а після підписання відповідного договору про відступлення права вимоги - позивачу) 24.05.2012р., як стверджує позивач, та не спростовується матеріалами справи, об'єкт оренди, станом на дату подачі позовної заяви (06.03.2013р.), повернуто відповідачем так і не було.

Відповідно до додаткової угоди від 01.01.2012р. до договору суборенди №ТЦ/АЛ/ІІІ-4 від 03.02.2011р. (а.с. 43) розмір орендної плати складав 3680 грн.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок неустойки, апеляційний господарський суд приймає його, як обґрунтований та здійснений згідно з вимогами діючого законодавства.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що з ФО-П ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню 58880 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за час прострочення.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції обґрунтовано та на законних підставах було задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Група управління бізнесом" у повному обсязі.

Таким чином, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Одеської області від 25 квітня 2013 року у справі №916/587/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 07 листопада 2013 року.

Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов Я.Ф. Савицький А.І. Ярош